Справа № 302/958/17
Закарпатський апеляційний суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.12.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/61/20, за апеляційними скаргами заступника прокурора Закарпатської області ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Міжгірського районного суду Закарпатської області від 04.12. 2017.
Цим вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з професійно-технічною освітою, одружений, непрацюючий, судимий за ч. 2 ст. 185 КК України, засуджений:
- за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді арешту на строк 03 (три) місяці.
Речові докази: особова справа № 06/2017 на ОСОБА_7 , яка повернута в Міжгірський РС з питань пробації Закарпатського міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції залишена в Міжгірському РС з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді особистого зобов'язання залишено без змін.
Згідно вироку ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, за таких обставин.
ОСОБА_7 будучи засудженим вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 19.05.2017 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 120 годин громадських робіт, на шлях виправлення не став і знову скоїв правопорушення, а саме, умисно, без поважних причин, ухилився від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі у виді 120 годин громадських робіт. В подальшому 26.06.2017 ОСОБА_7 , був поставлений на облік в Міжгірський районний сектор з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт та письмово попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання. Однак, не зважаючи на призначене вироком покарання в період з 01.08.2017 по 12.09.2017 ОСОБА_7 , умисно ухилився від відбування покарання без поважних причин, тобто не виконував громадські роботи, та не зважаючи на неодноразові його попередження про кримінальну відповідальність, заходів до виконання вказаного вироку не вжив.
-2-
В апеляційній скарзі заступник прокурора Закарпатської області не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини та кваліфікацію діянь обвинуваченого просить вирок суду від 04.12.2017 щодо ОСОБА_7 скасувати, ухвалити новий, яким ОСОБА_7 призначити за ч. 2 ст. 389 КК України покарання у виді арешту на строк 03 (три) місяці. На підставі ст. 71, 72 КК України, до покарання призначеного за даним вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 19.05.2017, і остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді арешту строком на 03 (три) місяці 10 (десять) днів. Вказує на те, що суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_7 , не застосував положення ст. 71, 72 КК України, хоча ч. 1 ст. 71 цього Кодексу передбачено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком, а згідно ч. 4 ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Просить дослідити в ході апеляційного розгляду дані, що характеризують особу ОСОБА_7 та вирок Міжгірського районного суду Закарпатської області від 19.05.2017.
Обвинувачений ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить вирок суду від 04.12.2017 щодо нього скасувати, на підставі ч. 4 ст. 74 КК України звільнити його від відбування покарання, а провадження закрити. Суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про його умисне ухилення від відбування покарання, оскільки не достатньо врахував його показання, згідно яких причинами такого ухилення став його борг, отриманий для проведення хірургічного втручання та лікування його трьохрічної сестри. У зв'язку із скрутним матеріальним становищем сім'ї, змушений був відробляти отримані кошти. За місцем проживання характеризується позитивно, після засудження не вчиняв кримінальних чи адміністративних правопорушень, є молодим за віком, попередній злочин вчинив будучи неповнолітнім. Відповідно до ч. 4 ст. 74 КК України особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з врахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною. Просить дослідити технічний звукозапис його допиту в судовому засіданні та протокол його допиту, що міститься у матеріалах кримінального провадження.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор ОСОБА_5 вимоги апеляційної скарги в частині необхідності застосування при призначенні ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст. 71, 72 КК України не підтримала, з огляду на те, що вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01.06.2018 ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України призначено в тому числі остаточне покарання на підставі ст. 71, 72 КК України, з урахуванням вироку від 19.05.2017.
Судове провадження розглядається за відсутності обвинуваченого, неявка якого з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказана особа належним чином повідомлена про час та місце розгляду апеляційних скарг на вирок суду, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, причини неявки не повідомив.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, доводи апеляційних скарг, думку прокурора, яка частково підтримала апеляційні скарги, в тому числі й обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та прокурора підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
-3-
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення у кримінальному провадженні є актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією України принципу верховенства права. Тому суду слід неухильно додержуватись вимог про законність, обгрунтованість та вмотивованість вироку і ухвали в кримінальному провадженні.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зазначеним вимогам оскаржуваний вирок суду відповідає у повній мірі.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час судового розгляду ОСОБА_7 повністю визнавав себе винним у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, в судовому засіданні зі згоди обвинуваченого та інших учасників судового процесу, суд першої інстанції, з'ясувавши добровільність позиції обвинуваченого та учасників судового провадження, правильність розуміння ними змісту вказаних обставин, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення підтверджуються перевіреними судом першої інстанції доказами та учасниками кримінального провадження не оскаржуються, а тому апеляційним судом у відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України не перевіряються.
З огляду на фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції та доведеність винуватості, кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт є вірною.
Окрім того, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції частини статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Ці вимоги закону судом першої інстанції належним чином дотримані.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_7 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, у межах санкції ч. 2 ст. 389 КК України, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, даних, що характеризують його особу, і таке покарання є справедливим, достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу, зокрема те, що він позитивно характеризується, не одружений, ніде не працює, утриманців не має, вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів проти власності, а також обставини, що пом'якшують
-4-
покарання - визнання вини, щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину та обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченого - рецидив злочинів і належним чином вмотивував у цій частині своє рішення. Судом враховано також досудову доповідь уповноваженого органу з питань пробації, згідно якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_7 оцінюється як високий.
Колегія суддів вважає, що призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд у повній мірі дотримався вимог кримінального закону, що містяться у нормах ст. 55, 65, 66 КК України, призначивши покарання в межах санкції статі, за якою його засуджено, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, що в судовому засіданні не заперечив і прокурор, додатково вказуючи на відсутність підстав для застосуванням положень ст. 71, 72 КК України та приєднання невідбутої частини покарання за вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 19.05.2017.
Колегія суддів також не погоджується з доводами апеляційної скарги обвинуваченого щодо звільнення його від покарання на підставі ч. 4 ст. 74 КК України і такі відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 74 КК України особа, яка вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.
Поведінку особи слід вважати бездоганною, якщо вона не лише не вчиняє кримінальних та інших правопорушень, а й дотримується загальноприйнятих норм поведінки та моралі.
Як вбачається з фактичних обставин кримінального провадження, ОСОБА_7 вирок суду від 19.05.2017 не виконав, призначене йому покарання у виді громадських робіт не відпрацював повністю, що додатково стало підставою для призначення йому покарання на підставі ч. 1 ст. 71, 72 КК України (вирок Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01.06.2018).
Разом з тим, строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Чинна ч. 1 ст. 49 КК України передбачає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Вказаною нормою встановлено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК України, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання. Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
-5-
На підставах, передбачених ст. 49 КК України, особа також може бути звільнена судом від покарання (ч. 5 ст. 74 КК України), зокрема у випадку, коли особа заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Відповідно до положень статті 49 КК України, першою обставиною, що виключає благополучне закінчення строків давності, є ухилення особи, яка вчинила злочин, від слідства або суду. В цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Другою обставиною, що виключає благополучне закінчення строків давності за раніше вчинений злочин (як диференційованих - 2,3,5,10,15, так і недиференційованого 15-річного строку щодо осіб, які ухилялися від досудового розслідування або суду), є згідно з ч. 3 ст. 49 КК України вчинення даною особою до закінчення зазначених строків хоча б одного нового злочину певної тяжкості, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Вчинення такого злочину до закінчення зазначених строків призводить до перериву перебігу давності. Це означає, що час, який минув з дня раніше вчиненого злочину до дня скоєння нового злочину втрачає своє юридичне значення. Він визнається юридично незначущим, забувається і при новому обчисленні строків давності не береться до уваги. При перериванні перебігу давності обчислення строків давності як за раніше вчинений злочин, так і за вчинений новий злочин починається з дня вчинення саме нового злочину, при чому окремо за кожний злочин. Іншими словами, при перериванні давності з дня вчинення нового злочину починають минати самостійно і паралельно два строки давності: один - за раніше вчинений злочин, другий - за новий злочин. Ці строки не складаються, не поглинаються, не подовжуються до самого довшого з них, а обчислюються і минають окремо по кожному злочину.
Судом першої інстанції встановлено, що кримінальне правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_7 було вчинено в період з 01.08.2017 по 12.09.2017.
При тому, за правилами ст. 12 КК України, інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 389 КК України, належить до кримінальних проступків, максимальне покарання за санкцією якої є обмеження волі на строк до 03 (трьох) років. Тому, при застосуванні ст. 49 КК України до такого кримінального правопорушення, застосовується п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення, зокрема, кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.
Тобто, давність за вчинення кримінального правопорушення від 12.09.2017, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, перервалася вчиненням 16.03.2018 ОСОБА_7 нового кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, який є нетяжким, та за який його засуджено вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01.06.2018 із застосуванням положень ст. 71, 72 КК цього ж Кодексу до покарання у виді арешту на строк 04 (чотири) місяці 10 (десять) днів.
-6-
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що трирічний строк притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 необхідно обчислювати від 16.03.2018, який станом на день апеляційного розгляду минув (16.03.2021), що узгоджується із правовим висновком, викладеним в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.12.2021 (справа № 521/8873/18), тому на підставі ч. 5 ст. 74 КК України, з урахуванням п. 2 ч.1 ст. 49 КК України апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 389 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі чого, вирок Міжгірського районного суду Закарпатської області від 04.12.2017 підлягає зміні, а апеляційні скарги обвинуваченого та прокурора частковому задоволенню.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та заступника прокурора Закарпатської області ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Міжгірського районного суду Закарпатської області від 04.12.2017 щодо ОСОБА_9 в частині призначення покарання змінити.
На підставі ч. 5 ст. 74 КК України, з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу ОСОБА_9 звільнити від призначеного покарання за ч. 2 ст. 389 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
В іншій частині вирок Міжгірського районного суду Закарпатської області від 04.12.2017 щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
На ухвалу Закарпатського апеляційного суду безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: