Справа № 127/13295/22
Провадження № 22-ц/801/2146/2022
Категорія: 47
Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В.
Доповідач:Голота Л. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 рокуСправа № 127/13295/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Денишенко Т. О., Копаничук С. Г.,
розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.10.2022 року, ухвалене у складі судді Воробйова В.В. в приміщенні суду в м. Вінниця, повний текст рішення складено 19.10.2022 року, -
ВСТАНОВИВ:
27.06.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (вх №38936) до представника Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Вінницькій області Цубера М. М. про відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000 грн, заподіяної у наслідок порушення даним працівником поліції честі, гідності та прав позивача, як громадянина України при розгляді Вінницьким міським судом Вінницької області адміністративної справи № 127/31420/21 за його позовом до Департаменту патрульної поліції УПП у Вінницькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності АПО18 №202875.
З урахуванням заяви про усунення недоліків від 04.07.2002 року, у якій позивач клопотав про заміну первісного відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача - Департаменту патрульної поліції УПП у Вінницькій області Ястремський С.М. просив стягнути з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Вінницькій області на його користь 20000,00 грн. за завдану йому моральну шкоду.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.10.2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 представника Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу (вх № 8588 від 17.11.2022 року), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог та стягнути з Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції у Вінницькій області або Державного казначейства України завдану моральну шкоду в розмірі 20000 грн.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції залишено поза увагою заяву позивача від 04.07.2022 року про усунення недоліків, в якій ОСОБА_1 зазначив належного відповідача Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції у Вінницькій області. Також судом не враховано всі докази спричинення моральної шкоди.
У відзиві (вх № 8969 від 01.12.2022 року) на апеляційну скаргу, Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції у Вінницькій області, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
16.12.2022 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшла відповідь на відзив (вх № 9468) ОСОБА_1 , посилаюсь на необґрунтованість наведених у відзиві аргументів, позивач просив апеляційну скаргу задовольнити.
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
Судом встановлені наступні обставини.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у справі № 127/31420/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.02.2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу № 2 роти №1 УПП у Вінницькій області старшого лейтенанта Гребінченка В. В. про скасування постанови АПО18 №202875 від 15.11.2019 року у справі про адміністративне правопорушення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АПО18 № 202875 від 15.11.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 178 КУпАП і закрито справу про адміністративне правопорушення.
Виходячи з того, що оскільки обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, шляхом списання казначейством України із державного бюджету як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, і так як позивач не звертався до суду з клопотанням щодо залучення до участі у справі належних відповідачів - Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції у Вінницькій області, відповідний орган Державного казначейства України, а суд позбавлений можливості самостійно залучити їх до участі у справі, суд першої інстанції прийшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав пред'явлення позову до неналежного відповідача.
Зазначений висновок суду першої інстанції зроблено за неповного з'ясування обставин справи, за неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, з таких підстав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) вказано, що «з урахуванням того, що саме на державу покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган».
Також поза увагою суду першої інстанції залишилася та обставина, що на виконання вимог ухвали суду від 28.06.2022 року ОСОБА_1 04.07.2022 року було подано заяву (вх. № 40658), в якій він зазначив, що належним відповідачем за його позовом є Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції у Вінницькій області (а. с. 21-22).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції про те, що позов пред'явлено позивачем до неналежного відповідача за вимогами про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, суд апеляційної інстанції вважає помилковими.
Відповідно до пункту 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що судом першої інстанції розглянуто спір до відповідача, до якого вимоги заявлені не були та без належного повідомлення про судовий розгляд належної сторони, колегія суддів приходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Конституція України (стаття 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно п. 4 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав у приниженні честі та гідності фізичної особи.
Як зазначає позивач його права були порушені ОСОБА_2 , який приймав участь при розгляді Вінницьким міським судом справи № 127/31420/21, як представник відповідача за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу № 2 роти №1 УПП у Вінницькій області старшого лейтенанта Гребінченка В. В. про скасування постанови АПО18 №202875 від 15.11.2019 року у справі про адміністративне правопорушення.
Дані порушення виразилися у тому, що у своєму відзиві на позов представник відповідача ОСОБА_2 зазначив наступне: «під час патрулювання 15.11.2019 року по вул. Келецька, 60 в м. Вінниці інспектором роти № 1 БУПП у Вінницькій області ДПП ст. лейтенантом поліції Гребійченком В.В. було виявлено гр. ОСОБА_1 , який знаходився в громадському місці в п'яному вигляді, а саме мав різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, неохайний зовнішній вигляд, чим ображав людську гідність і громадську мораль», тоді як у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначалося, що особа мала неохайний зовнішній вигляд та порушення координації рухів. Також даний представник не з'явився у зал судового засідання.
Зазначені дії представника відповідача призвели до порушення честі та гідності позивача та завдали йому моральну шкоду, яку він оцінює в 20 000 грн.
Частиною першою статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що «шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173,1174 ЦК України)».
За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Враховуючи, що надання пояснень у суді, виклад своєї правової позиції, участь у судових засіданнях є правом учасника судового процесу, колегія суддів приходить висновку, що зазначення певних відомостей стороною у судовому засіданні не є такими, що підлягають спростування та не порушують права іншої сторони, оскільки при вирішені справи судом надається оцінка зазначеним обставинам.
Крім того, до матеріалів справи не надано відзив, на який посилається позивач, у якому на його думку міститься недостовірна інформація, а також протокол про адміністративне правопорушення з яких би вбачалося, що відомості, що містяться у даних документах різняться за змістом та містять інформацію, що порушує права позивача.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не надано суду доказів порушення прав позивача та спричинення йому моральної шкоди відповідачем.
Сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.
Виходячи із зазначеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до пункту 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог, а позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України Про судовий збір», відтак судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.10.2022 року у даній справі скасувати та ухвалити нове.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: Т. О. Денишенко
С. Г. Копаничук