Справа № 127/463/21
Провадження № 22-ц/801/2005/2022; №22-ц/801/2006/2022
Категорія: 10
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк К. П.
Доповідач:Копаничук С. Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2022 рокуСправа № 127/463/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого: Копаничук С.Г.
Суддів: Оніщука В.В., Денишенко Т.О.
за участю секретаря Литвина С.С.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.09.2022 року та на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18.10.2022 року про відмову в ухваленні додаткового рішення суду, постановлених у приміщенні того ж суду під головуванням судді Гуменюка К.П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки нерухомого майна та земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , про виділення у натурі частки нерухомого майна та земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності. Вказала, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.12.2020 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 вона є спадкоємицею 1/2 частки житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Спадкоємцем іншої 1/2 частки цього будинковолодіння є її брат -відповідач ОСОБА_2 . Вказаний житловий будинок фактично розділений на два окремі приміщення із окремими входами та містить прибудову «а1» і тамбур «а2», на які відсутні документи про введення цих об'єктів у експлуатацію, а тому вони не включені у свідоцтво про право на спадщину. Також, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 21.12.2020 року, вони є спадкоємцями у рівних частках, по 1/2 частки кожному, земельної ділянки, площею 0, 0502 га, кадастровий номер 0510137000:03:037:0129, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_2 . Посилаючись на наявність між ними суперечок з приводу користування цим майном і неможливість досягти згоди про виділ його часток у добровільному порядку, просила суд виділити у натурі їй у власність 1/2 частку вказаного будинку, що складається із: кухні А2-1 площею 12,9 кв.м.; санвузла А2-2 площею 2,7 кв.м.; кімнати А2-3 площею 13,3 кв.м., гаражу Г; оглядової ями о/я; убиральні В; частини приміщення Б літня кухня; колодязя №3; вигрібної ями №4 .
Також, просила суд виділити в натурі їй у власність 1/2 частку земельної ділянки площею 0, 0502 га. кадастровий номер 0510137000:03:037:0129, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_2 . Припинити право спільної часткової власності сторін на зазначену земельну ділянку та житловий будинок.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2021 року по справі було призначено судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, на час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
За результатами судової експертизи ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просила суд здійснити поділ майна по 1-му або 4-му варіанту висновку судової експертизи, за яким виділити їй у власність 1/2 частку спірного житлового будинку, що складається з: кухні 2-1 площею 12,9 кв.м.; санвузла 2-2 площею 2,7 кв.м.; кімнати 2-3 площею 13,3 кв.м., гаражу Г; оглядової ями ; убиральні В; частини приміщення Б літньої кухні та виділити їй 1/2 частину спірної земельної ділянки.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29.09.2022 року позов задоволено. Поділено у натурі домоволодіння та земельну ділянку, кадастровий номер 0510137000:03:037:0129 по АДРЕСА_2 по 5-му варіанту висновку судової оціночно - будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи ТОВ «Подільський центр судових експертиз» №635 від 15.11.2021 року. Виділено у натурі у власність ОСОБА_1 Ѕ частку у праві власності на домоволодіння по АДРЕСА_2 (позначену рожевим кольором) : частину житлового будинку літ. «А», площею 28,9 кв.м.: кухню 2-1, площею 12,9 кв.м.; санвузол 2-2, площею 2,7 кв.м.; кімнату 2-3, площею 13,3 кв.м.; ганок; частину літньої кухні літера «Б», площею основи (забудови) 32,31 кв.м.; погріб з шиєю літера «п/Б»; Ѕ воріт з хвірткою № 1; частину огорожі № 2 (довжина 24,08 м., 18,93 м. + 5,15 (спільна); Ѕ колодязя № 3.
Виділено у натурі у власність ОСОБА_2 Ѕ частку у праві власності на домоволодіння по АДРЕСА_2 (позначену жовтим кольором): частину житлового будинку літ. «А», площею 21,5 кв.м.: кімнату 1-4, площею 10,4 кв.м., кімнату 1-5, площею 11,1 кв.м.; прибудову літера «а»; ганок; частину літньої кухні літера «Б», площею основи (забудови) 14,04 кв.м.; убиральню літера «В»; гараж .літера «Г»; оглядову яму літера «о/я»; Ѕ воріт з хвірткою № 1; частину огорожі № 2 (довжина 13,72 м., 8,57 м. + 5,15 м. (спільна); Ѕ колодязя № 3; вигрібну яму № 4. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за відступ від частки в праві власності на домоволодіння в розмірі 6 481, 50 грн.
Виділено у натурі у власність ОСОБА_1 Ѕ частку у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0510137000:03:037:0129, по АДРЕСА_2 - земельну ділянку площею 251,0 кв.м., (позначену рожевим кольором), з якої земельна ділянка, площею 28,0 кв.м. (позначена зеленим кольором) є спільного користування. Виділено у натурі у власність ОСОБА_2 його Ѕ частку у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0510137000:03:037:0129, по АДРЕСА_2 - земельну ділянку, площею 251,0 кв.м. (позначену жовтим кольором), з якої земельна ділянка, площею 28,0 кв.м. (позначена зеленим кольором) є спільного користування. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки кадастровий номер 0510137000:03:037:0129 по АДРЕСА_2 . Додатки 9 та 10 до висновку експерта № 635, складеного 15 листопада 2021 року судовим експертом Данилюком Валерієм Олександровичем, на яких відображено варіант 5 поділу житлового будинку з прибудовою, господарських будівель та споруд домоволодіння та земельної ділянки, кадастровий номер 0510137000:03:037:0129, площею 0,0502 га., що розташовані по АДРЕСА_2 , вважати невід'ємною частиною судового рішення. Вирішено питання судових витрат.
В заяві від 03.10.2022 року про ухвалення додаткового рішення суду представник ОСОБА_1 - адвокат Нестерук М.І. просила суд вирішити питання розподілу судових витрат, пов'язаних із проведенням позивачем судової будівельно-технічної і земельно-технічної експертизи у даній справі та стягнути із відповідача понесені останньою витрати на проведення експертизи у розмірі 14 500 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.10.2022 року в ухваленні додаткового рішення представнику ОСОБА_1 - адвокату Нестерук М.І., - відмовлено.
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1 просила рішення суду в частині поділу нерухомого майна за 5-им варіантом висновку судової будівельно-технічної і земельно-технічної експертизи №635 від 15.11.2021 року змінити та ухвалити в цій частині нове рішення про поділ його за 3-ім варіантом висновку вказаної експертизи, за яким виділити у натурі у власність її частку у праві спільної часткової власності домоволодіння (позначену рожевим кольором), а саме: частину житлового будинку літерою «А», площею 28,9 кв.м., що складається з: кухні 2-1, площею 12,9 кв.м.; санвузла 2-2, площею 2,7 кв.м.; кімнати 3-2, площею 13,3 кв.м.; ганку; частини літної кухні літерою «Б», площею 17,84 кв.м.; погребу з шиєю літери «п/Б»; гаражу літерою «Г»; оглядової ями літерою «о/я»; частину огорожі №2; 1/2 колодязя №3 . Виділити у натурі у власність її частку у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, ділянку площею 251 кв.м. (позначену рожевим кольором), з якої земельна ділянка, площею 30 кв.м. (позначена зеленим кольором) спільного користування. Виділити ОСОБА_2 його частку у праві спільної часткової власності на земельну ділянку та домоволодіння згідно 3 варіанту висновку експертизи. Також, просила змінити рішення суду в частині розміру компенсації за відступ від частки в праві власності на домоволодіння , стягнувши із неї на користь ОСОБА_2 зазначену компенсацію у розмірі 461,5 грн. Вказала, що обраний судом варіант № 5 висновку експертизи порушує її права як співвласниці спірного майна та позбавляє можливості належного користування виділеною їй частиною земельної ділянки , оскільки вона фактично позбавлена доступу до своєї частки землі, що суперечить архітектурно-будівельним, санітарним та протипожежним нормам. Зазначила, що найбільш наближеним до виділу ідеальних часток співвласників є варіант №3 висновку експертизи, оскільки відповідно до цього варіанту розподіл спірної земельної ділянки більш впорядкований, відхилення від ідеальної частки відсутні. Також, грошова компенсація за відступ від частки в праві власності на спірне домоволодіння є незначною і становить 461,5 грн. та підлягає стягненню із неї на користь відповідача.
Крім того, в апеляційній скарзі на ухвалу суду від 18.10.2022 року про відмову їй у стягненні додатковим рішенням судових витрат за проведення експертизи ОСОБА_1 просила зазначену ухвалу скасувати посилаючись на те, що суд не взяв до уваги заявлене у позовній заяві клопотання про стягнення із відповідача витрат на проведення експертизи. Просила її заяву задовольнити і стягнути вказані витрати на її користь з відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Путілін Є.В. вважає рішення та ухвалу суду законними і обгрунтованими, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду відповідає.
Суд встановив, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 згідно з отриманими ними свідоцтвами про право на спадщину за законом стали співвласниками по 1/ 2 частин будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_3 ,площею 0, 0502 га, кадастровий № 0510137000:03:037:0129, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд(т. 1 а.с. 37, 38 , т. 2 а.с. 39, 40) (т. 1 а.с. 61 зворот ,т. 1 а.с. 62 зворот)..
Висновком судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи ТОВ «Подільський центр судових експертиз» №635 від 15.11.2021 року, запропоновано 5 технічно можливих варіантів поділу в натурі житлового будинку літ. «А» з прибудовою літ. «а», загальною площею 67,4 кв. м., господарських будівель і споруд домоволодіння АДРЕСА_1 між співвласниками з визначенням розміру компенсації співвласнику частка якого стала менша після поділу, а також стільки ж варіантів поділу вказаної земельної ділянки, площею 0, 0502 га.
На с.34 висновку зазначеної експертизи наведено фактичний порядок користування сторонами приміщеннями будинку та господарськими будівлями та спорудами, що склався між співвласниками.
Оцінивши кожен із вищезазначених варіантів поділу, суд встановив, що варіанти 1 і 4 поділу житлового будинку не є оптимальними , так як мають суттєві відхилення від розміру часток співвласників на будинковолодіння , а із запропонованих експертом варіантів № 2, 3, 5 у варіантах № 2, 3 приміщення вбиральні «В», гаража «Г», оглядової ями «о/г», що перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_2 пропонуються для виділу ОСОБА_1 , тоді як у варіанті № 5 вказані господарські будівлі залишаються до виділу ОСОБА_2 .
При виділі часток у земельній ділянці по 2 варіанту експертизи у ОСОБА_2 буде відсутня можливість під'їзду на належному йому транспортному засобі до своєї частки будинковолодіння, а у варіанті №3 у ОСОБА_2 буде відсутня можливість встановлення навісу чи будівництво гаражу для транспортного засобу, тоді як у варіанті №5 експертом пропонується для виділення ОСОБА_1 значна частина земельної ділянки, шириною 13 метрів зі сторони проїзду, яка є достатньою для як для зберігання транспортного засобу позивача , так і для встановлення навісу чи будівництва гаражу.
Постановляючи рішення у даній справі, суд першої інстанції, врахувавши всі варіанти поділу ,наведені у висновку судової експертизи №635 від 15.11.2021 року, та оцінивши запропоновані експертом варіанти поділу між сторонами будинку і спірної земельної ділянки , виходив із того, що найбільш прийнятним для поділу є 5 варіант висновку експертизи ,який хоча і містить незначне відхилення від ідеальних часток співвласників, проте є найбільш розумним та справедливим.
При ухваленні рішення суд врахував правові позиції щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, наведені у постановах Верховного Суду України від 15.01.2020 року у справі №204/9373/14-ц, від 20.11.2019 року у справі №307/3902/14-ц; від 27.11.2019 року у справі №461/2328/16-ц відповідно до яких володіння та порядок користування земельною ділянкою , що перебуває у спільній частковій власності ,в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам житловий будинок, господарські будівлі та споруди, може визначатись угодою співвласників залежно від розміру їхніх часток на нерухоме майно або в судовому порядку.
Відмовляючи в ухваленні додаткового рішення , суд , керуючись ч.8 ст. 141 ЦПК України, виходив з того, що докази понесених на проведення судової експертизи витрат позивач та її представник подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови здійснення про це відповідної заяви до закінчення судових дебатів. Оскільки в судових дебатах 29.09.2022 року про стягнення судових витрат на проведення експертизи позивач та її представник не заявляли, а з заявою про ухвалення додаткового рішення звернулись 03.10.2022 року, суд відмовив у ухваленні додаткового рішення про їх стягнення .
Колегія суддів вважає,що суд вірно встановив обставини справи, які перевірив оціненими судом в порядку ст.89 ЦПК України доказами , правильно визначив спірні правовідносини і застосував до них норми права та дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та відмову в ухваленні додаткового рішення суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що найбільш доцільним є поділ будинку за 3-ім варіантом висновку експерта, як такий, що є більш наближеним до розміру ідеальних часток співвласників і таким, що відповідав би інтересам обох співвласників, ,не заслуговують на увагу.
Положеннями частини першої статті 356 ЦК України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Згідно з частинами першою, другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Отже, визначальним для поділу нерухомого майна і виділу його частки в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру і вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.
При цьому слід приймати до уваги, що загальні засади цивільного законодавства, зокрема засади справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), спонукають суд при вирішенні зазначених спорів ураховувати інтереси всіх сторін, а правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.
До таких висновків щодо застосування відповідних норм права дійшов Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2022 року у справі №752/17017/14-ц,які підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин
Також суд враховує п.п.6-8 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 04.10.91 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» ,згідно яких при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК , це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом(квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири .
Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами)такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.
При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація.
В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею.
7.В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру
часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим стосовно до ст.119 ЦК ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.
У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої Ради (ст.152 ЖК). Якщо сторона оспорює рішення виконкому щодо дозволу на переобладнання та перепланування і воно є необгрунтованим, суд може не погодитись з ним, мотивуючи це в рішенні.
При поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.
8.Різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле. Тому при відчуженні жилого будинку вони переходять до нового власника разом з будинком, якщо при укладенні договору про відчуження не було обумовлено їх знесення або перенос попереднім власником.
Аналогічне ст.ст.364,367 ЦК України положення закріплено в ч.ч.1,3,4, ст. 88 ЗК України, згідно якої володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам житловий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед за їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, то при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або жилий будинок, слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі.
За правилами частини другої статті 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Частина четверта статті 120 ЗК України передбачає, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.
Отже , норми земельного законодавства закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований.
Разом з тим відповідно до частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою,але у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п'ята статті 319 ЦК України).
Отже, при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності погодженого власниками порядку користування земельною ділянкою або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку ( виділяє частку у власності )Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 19 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. При пред'явленні вимог кожним з учасників спільної власності про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд може залишити в спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо. Наведене стосується також випадків, коли належні особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходилася в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.
Житловий будинок і земельна ділянка по АДРЕСА_2 належить сторонам на праві спільної часткової власності з частками по 1/2 у праві власності на нього , що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину на їх ім'я від 21.12.2020 року. Як вбачається з матеріалів справи і не оспорювалось сторонами, вказаний будинок не являється місцем постійного проживання позивача, яка проживає у Черкаській області , а для позивача будинок є постійним місцем проживання, в ході якого він користується господарськими будівлями ,зокрема, гаражем з оглядовою ямою. Будинок перебуває у фактичному користуванні сторін і має два окремих входи.
Між сторонами виник спір щодо користування майном , яке перебуває у їх спільній частковій власності, в результаті якого позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про виділ їй її частки зі спільного майна .
За результатами проведеної в процесі підготовчого провадження у справі судової експертизи щодо технічної можливості поділу між сторонами будинку та земельної ділянки відповідно до частки у праві власності сторін на нерухоме майно, судовий експерт надав 5 варіантів такого поділу .
ОСОБА_1 за результатами експертизи в ході підготовчого провадження уточнила позовні вимоги і просила поділити вказаний будинок за 1 або 4 варіантом, виділиши їй у власність приміщення ,що включали б в себе гараж і частину земельної ділянки , означені на плані рожевим кольором.
ОСОБА_2 вказав , що заперечує проти виділу йому приміщень ,що не включали б в себе гараж , вказавши, що фактично користується вказаним приміщенням. Вважає доцільним виділити йому частину будинку і земельної ділянки за 5 варіантом висновку експерта (озн. жовтим кольором),
Тобто, сторони не заперечують проти поділу будинку і земельної ділянки і виділу їм часток у праві власності на майно в натурі.
Щодо доводів апеляційної скарги про необгрунтованість рішення суду в частині виділу сторонам в натурі їх часток зі спільного майна за 5 варіантом і доцільність їх виділу за третім варіантом судової експертизи.
Матеріалами справи і технічним записом у суді першої інстанції не підтверджується вимоги ОСОБА_1 про виділ їй частки нерухомого майна саме за третім варіантом висновку судової експертизи ,на що вона вказує в апеляційній скарзі. Тому доводи її апеляційної скарги про те, що при ухваленні рішення суд не взяв до уваги її інтереси при виділі їй частки будинку і порушив її права , не заслуговують на увагу .
Крім того, у вказаному висновку судовий експерт встановив , що будинок перебуває у фактичному користуванні сторін і має два окремих входи - через коридор 1-1-,яким користується відповідач ОСОБА_2 та через тамбур І ,яким користується ОСОБА_1 . Таким чином кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом(квартиру).
Між сторонами склався фактичний порядок користування приміщеннями будинку і господарськими спорудами ,який відображено на 34 аркуші висновку експертизи (а.с.122): у користуванні співвласника ОСОБА_1 знаходяться приміщення тамбур І, площею 2,6,частина житлового будинку «А»,площею 28,9 кв.м.,кухня 2-1,площею 12,9 кв.м. ,санвузол 2-2,площею 2,7 кв.м.,кімната 2-3,площею 13,3 кв.м.,1/2 криниці і 1/2 огорожі. ( 34 аркуш експертизи.
У користуванні ОСОБА_2 знаходяться прибудова «а»,що складається з коридору 1-1 ,площею 9,1 кв.м.,кухня 1-2,площею 7,9 кв.м.,частина житлового будинку «А»,площею 21,5 кв.м.,а саме: кімната 1-4,площею 10,4 кв.м.,кімната 1-5,площею 11,1 кв.м.,літня кухня «Б»,погріб «п/Б»,убиральня «В»,гараж «Г» оглядова яма «о/я», по 1/2 криниці №3,вигрібна яма№4
Оцінивши усі запропоновані висновком експертизи варіанти поділу спірного майна, суд правильно врахував, що у варіантах №2, 3 поділу будинковолодіння вбиральня «В», гараж «Г» і оглядова яма «о/г», які перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_2 пропонуються для виділу ОСОБА_1 , тоді як у варіанті №5 вказані господарські будівлі залишаються у частці ОСОБА_2 . Також, судом правильно враховано, що у варіанті №2 поділу земельної ділянки у відповідача буде відсутня можливість під'їзду на належному йому автомобілі до своєї частки будинковолодіння ,а у варіанті №3 у ОСОБА_2 буде відсутня можливість встановлення навісу чи будівництво гаражу, тоді як у варіанті №5 експертом пропонується виділення ОСОБА_1 значної частини земельної ділянки шириною 13 м зі сторони проїзду,де може бути облаштоване місце для її транспорту.
Встановлений місцевим судом порядок користування земельною ділянкою по 5 варіанту експертизи не порушує права та законні інтереси сторін у справі, оскільки враховує їх частки по 1/2 у праві спільної часткової власності на будинок , фактичний порядок користування будинком ,що склався між сторонами, одна з яких постійно проживає у будинку і користується облаштованою ним його частиною .У власність позивачу - апелянту у справі за цим варіантом виділяється більша площа будинку - 28 кв.м. проти 21 кв.м. ,що виділяються відповідачу; площі земельних ділянок , що виділяються сторонам є рівними - по 251 кв.м. із наявної загальної площі земельної ділянки 502 кв.м. ,що відповідає їх часткам у праві власності . Хоча за 5 варіантом поділу є відхилення від ідеальної частки у праві власності на будинок - 51/100 у відповідача проти 49/100 часток у позивача,проте це відхилення незначне і не порушує суттєво прав позивача,оскільки не тягне для неї фінансових втрат і передбачає сплату грошової компенсацію за різницю в долях у розмірі 6 481,5 грн. саме на її користь .
За таких обставин, колегія суддів, вважає, що обраний судом п'ятий варіант поділу спірного майна відповідає принципу розумності та справедливості, адже враховує інтереси обох сторін, фактичне користування співвласниками зазначеним майном, і містить відхилення від ідеальної частки всього 1/100.
Таким чином, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду не заслуговують на увагу, передбачені законом підстави для його скасування, не вбачаються ,а тому останнє підлягає залишенню без змін.
Відмовляючи у стягненні судових витрат на проведення експертизи, суд виходив з того, що в судових дебатах 29.09.2022 року про стягнення судових витрат на проведення експертизи позивач та її представник не заявляли, а з заявою про ухвалення додаткового рішення звернулись 03.10.2022 року, тому така заява задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не взяв до уваги заявлене у прохальній частині позовної заяви клопотання про стягнення із відповідача на її користь судових витрат на проведення експертизи, є безпідставними.
Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат , які вона понесла і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Як вбачається з позовної заяви, у її прохальній частині позивач просила судові витрати у справі покласти на відповідача без надання суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми таких витрат , які вона понесла і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи.
Крім того, відповідно до квитанції №0.0.2260040883.1, наданої представником позивача до заяви про ухвалення додаткового рішення суду на підтвердження понесених позивачем витрат на проведення експертизи у розмірі 14 500 грн., вказана сума була сплачена останньою на рахунок ТОВ «Подільський центр судових експертиз» 10.09.2022 року. Таким чином, вказану квитанцію, в якості доказу понесених нею витрат на проведення експертизи, позивач могла надати до закінчення судових дебатів в судовому засіданні 29.09.2022 року.
Інші доводи апеляційної скарги правильні висновки суду не спростовують і не впливають на законність прийнятого судом рішення та ухвали суду.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення та ухвала суду постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення і ухвала суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
08.12.2022 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Путіліним Є.В. надано докази понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3300 грн, а саме: договір про надання правничої допомоги від 13.05.2022 року; детальний опис робіт №ПЄ-00001 від 28.11.2022 року здачі-прийняття робіт; квитанцію до прибуткового касового ордера №071245 від 07.12.2022 року.
Таким чином, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, колегія суддів вважає, що відповідно до ст. ст. 137, 141, підпункту «в» пункту 4 ч. 1 382 ЦПК України, з позивача на користь відповідача слід стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката за перегляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3300 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 382, 384 ЦПК України , суд апеляційної інстанції
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.09.2022 року та ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18.10.2022 року про відмову в ухваленні додаткового рішення суду, - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3300 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду на протязі 30 днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Головуючий : Копаничук С.Г.
Судді: Оніщук В.В.
Денишенко Т.О.