Справа № 140/276/15-ц
Провадження № 22-ц/801/2090/2022
Категорія: 105
Головуючий у суді 1-ї інстанції Підлипняк М.Д.
Доповідач:Сало Т. Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2022 рокуСправа № 140/276/15-цм. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого суді Сала Т.Б., суддів Берегового О.Ю., Ковальчука О.В., секретар Луцишин О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданої в її інтересах законним представником ОСОБА_2 , на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2015 року, ухвалене суддею Підлипняком М.Д. в м.Немирові, в цивільній справі за заявою прокурора Немирівського району Вінницької області в інтересах держави в особі Бондурівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, заінтересована особа відділ Держземагенства у Немирівському районі Вінницької області, про визнання спадщини відумерлою,
встановив:
У лютому 2015 року прокурор Немирівського району Вінницької області в інтересах держави в особі Бондурівської сільської ради Немирівського району Вінницької області в порядку ст. 234 ЦПК України звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати спадщину померлого ОСОБА_3 відумерлою та передати у власність Бондурівської територіальної громади земельну ділянку, яка належала останньому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ВН №114149, виданого 20.02.2004.
Заява мотивована тим, що на території Бондурівської сільської ради Немирівського району проживав ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН №114149, виданого 20.02.2004, ОСОБА_3 на праві приватної власності належала земельна ділянка, що розташована на території Бондурівської сільської ради загальною площею 2,6792 га.
ОСОБА_3 проживав одиноко, після його смерті спадкоємці із заявою про прийняття спадщини не звертались, що підтверджується довідкою сільської ради.
Перевіркою встановлено, що станом на 01.01.2015 Бондурівська сільська рада з позовною заявою про визнання спадщини відумерлою не зверталася, чим завдається шкода інтересам держави.
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2015 року позовні вимоги прокурора Немирівського району задоволено повністю.
Визнано спадщину померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відумерлою.
Визнано земельну ділянку площею 2,6792 га, яка на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ВН № 114149, виданого 20.02.2004, належала ОСОБА_3 власністю територіальної громади Бондурівської сільської ради, Немирівського району, Вінницької області.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 , як законний представник ОСОБА_1 , звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні заяви про визнання спадщини відумерлою.
У скарзі ОСОБА_2 зазначила, що рішення суду є незаконним, адже обставини, які лягли в його основу, не відповідають дійсності. Також вказала, що вона є рідною сестрою ОСОБА_1 , вони родом з с. Бондурівка колишнього Немирівського району, де проживали їх батьки. Рішенням суду від 09.10.2015 ОСОБА_1 визнано недієздатною, а ОСОБА_2 призначено опікуном останньої. Приблизно з 1976 року їх мати ОСОБА_4 після розлучення з їх батьком почала проживати спільно як чоловік та дружина у цивільному шлюбі з ОСОБА_3 , 1932 року народження. Весь час ОСОБА_1 проживала з матір'ю та вітчимом ОСОБА_3 в с. Бондурівка. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, його поховання вона здійснила за свій рахунок. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається із земельного паю на території колишньої Бондурівської сільської ради Немирівського району. Сестра ОСОБА_1 , у відповідності до вимог ч.3 ст.1268 ЦК України, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки постійно з ним проживала. Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 05.01.2022 встановлено факт постійного проживання ОСОБА_3 однією сім'єю в с.Бондурівка з ОСОБА_1 в період з 1976 року по день його смерті. З вказаним рішенням вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, після чого відкрито спадкову справу. В нотаріальній конторі було отримано інформацію про те, що оскаржуваним рішенням суду спадщину ОСОБА_3 визнано відумерлою. Про прийняте судове рішення в 2015 році, яке по суті вплинуло на права апелянта, їй, як опікуну, нічого відомо не було, до участі у справі вони залучені не були. Суд при прийнятті рішення обмежився довідкою сільської ради, зміст якої не відповідає дійсності, а тому вона не є достовірним доказом.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 грудня 2022 року залучено Немирівську міську раду як правонаступника Бондурівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, Немирівську окружну прокуратуру як правонаступника прокуратури Немирівського району Вінницької області та Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області як правонаступника відділу Держземагенства у Немирівському районі до участі в даній цивільній справі.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши мотиви апеляційної скарги, дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У пункті 8 частини першої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
У силу ч. 1 ст. 352 ЦПК України особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Вказана норма права визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
У постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі №127/26512/16 (провадження № 61-47768св18) вказано, що у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті. В той же час відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Отже, у разі якщо апеляційний суд встановить, що судовим рішенням вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, що не були залучені до участі у справі, це є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Бондурівка Немирівського району Вінницької області помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією актового запису про смерть №14 від 26 листопада 2004 року.
Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина, а саме земельна ділянка площею 2,6792 га, яка розташована на території Бондурівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 0523080600:01:001:0163.
До заяви прокурора про визнання спадщини відумерлою було додано довідку голови Бондурівської сільської ради Немирівського району Вінницької області №17 від 27.01.2015, відповідно до якої ОСОБА_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживав на час смерті в с.Бондурівка Немирівського району Вінницької області, одинокий. Після смерті ОСОБА_3 спадкоємці за оформленням спадщини на земельну ділянку (пай) не зверталися, на території сільради не проживають. Відомостей про можливих спадкоємців немає.
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою (ч. 1 ст. 1277 ЦК України).
Відповідно до статті 278 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення) суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини.
Аналіз зазначених норм матеріального та процесуального права дає підстави дійти висновку, що відумерлою є спадщина, визнана як така на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факт смерті спадкодавця, відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, не прийняття спадкоємцями спадщини чи відмова від її прийняття, дотримання органом місцевого самоврядування відповідної процедури.
Законний представник ОСОБА_1 , яка не брала участі у даній справі, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій вказує про порушення прав апелянта, оскільки спірна земельна ділянка належала вітчиму ОСОБА_1 , з яким вона проживала більше п'яти років до дня його смерті, а тому вона є такою, що прийняла спадщину в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України.
Апеляційним судом встановлено, що рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 09.10.2015 у цивільній справі №140/1435/15-ц, яке набрало законної сили 19.10.2015, ОСОБА_1 визнано недієздатною. Опікуном над ОСОБА_1 призначено ОСОБА_2 ..
Відповідно до довідки Бондурівської сільської ради Немирівського району Вінницької області №47 від 16.03.2021, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з нею на день смерті постійно проживав ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і вели спільне господарство.
Відповідно до довідки Бондурівської сільської ради Немирівського району Вінницької області №51 від 18.03.2021, ОСОБА_1 являється єдиною спадкоємицею ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно запису в погосподарській книзі №1 за 1974-1976 роки, стор. 131,особ. рах.66, ОСОБА_3 був зареєстрований і проживав в одному будинку з ОСОБА_1 з січня 1976 року по день своєї смерті.
Відповідно до довідки Немирівської сільської ради №1016 від 12.02.2022, згідно запису в погосподарській книзі №1 Бондурівської сільської ради за 1974-1976 роки, стор. 131,особ. рах.66, ОСОБА_3 з січня 1976 року і на день його смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент відкриття спадщини за даною адресою зареєстрована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ..
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 05.01.2022 у цивільній справі №930/2261/21 задоволено заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа Немирівська міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення. Встановлено факт, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бондурівка Немирівського району Вінницької області, постійно проживав однією сім'єю в АДРЕСА_1 , із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період з 1976 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, встановлена цим рішенням обставина не підлягає доказуванню (ч.4 ст.82 ЦПК України).
28 вересня 2022 року Немирівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №249/2022 до майна померлого ОСОБА_3 та цього ж дня державним нотаріусом Кнап Л.П. надано довідку №631/02-14, відповідно до якої спадкоємицею за законом на спадкове майно, належне ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 .
У частині 3 статті 1268 ЦК України зазначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6-місячного строку з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України) він не заявив про відмову від неї.
Згідно з частиною п'ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Отже, ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги спадкоємців за законом (ст. 1264 ЦК України), як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриттям спадщини, та прийняла спадщину, так як на час відкриття спадщини постійно проживала із спадкодавцем.
Так як встановлено, що у померлого ОСОБА_3 є спадкоєммці за законом, які прийняли спадщину, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення заяви прокурора не було.
Відповідно до ст. 278 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення) суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини.
Отже, в разі не встановлення таких обставин, слід відмовити в задоволенні заяви.
Крім того, оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги та на час відкриття спадщини постійно проживала із спадкодавцем ОСОБА_5 , оскаржуване рішення порушує права ОСОБА_1 , яка не була залучена до участі в справі як заінтересована особа, що призвело до хибних висновків суду.
Враховуючи викладене, рішення суду на підставі п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви про визнання спадщини відумерлою.
Керуючись ст. 374, 376, 381- 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданої в її інтересах законним представником ОСОБА_2 , задовольнити.
Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про визнання спадщини відумерлою відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 22 грудня 2022 року.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді О.Ю. Береговий
О.В. Ковальчук