Справа № 127/10604/22
Провадження № 22-ц/801/2054/2022
Категорія: 76
Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О.
Доповідач:Копаничук С. Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2022 рокуСправа № 127/10604/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого: Копаничук С.Г.
Суддів: Медвецького С.К., Оніщука В.В.
за участю секретаря Литвина С.С.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: комунальне підприємство «Міський діагностичний центр»; ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу комунального підприємства «Міський лікувально-діагностичний центр» року на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12.10.2022 року, поставленого у приміщенні того ж суду під головуванням судді Жмудя О.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Міський діагностичний центр», ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудових договорів працівників підприємства на період дії воєнного стану, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до комунального підприємства «Міський діагностичний центр» (далі - КП «МЛДЦ»), ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудових договорів працівників підприємства на період дії воєнного стану. Вказала, що з 1987 по 1990 роки вона працювала лікарем-дерматологом в поліклініці Вінницької міської лікарні №3. З 1990 року вона була переведена на посаду лікаря-дерматолога кабінету медогляду декретованої групи населення в подальшому відділення профілактичних медичних оглядів декретованих груп населення КП «МЛДЦ». У 2008 році їй було присвоєно вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Дерматовенерологія».
Наказом КП «МЛДЦ» №84 від 13.04.2022 року « Про призупинення дії трудових договорів працівників підприємства на період дії воєнного стану» дію її трудового договору призупинено з 13.04.2022 року, на підставі Закону України від 15.03.2022 року « Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», Указу Президента України №64/2022 від 14.03.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», Указу Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні». З вказаним наказом вона ознайомилась 13.04.2022 року.
Вважає, призупинення дії свого трудового договору незаконним та порушенням її конституційних прав на працю, оскільки відповідно до коментаря Міністерства економіки України від 23.03.2022 року до Закону України від 15.03.2022 року « Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» головною умовою призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи.
28.04.2022 року її адвокатом було зроблено адвокатський запит до КП «МЛДЦ» з метою з'ясування обставин підтвердження чи спростування абсолютної неможливості надання підприємством та виконання нею відповідної роботи. Однак, відповіді на зазначений запит не надійшло.
Посилаючись на вищевикладене, просила суд визнати незаконним та скасувати наказ КП «МЛДЦ» №84 від 13.04.2022 року «Про призупинення дії трудових договорів працівників підприємства на період дії воєнного стану».
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12.10.2022 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ КП «МЛДЦ» № 84 від 13.04.2022 «Про призупинення дії трудових договорів працівників підприємства на період дії воєнного стану» у відношенні ОСОБА_1 - лікаря-дерматовенеролога. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі КП «МЛДЦ» просить рішення суду скасувати через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильне застосування норм матеріального права, а у справі постановити нове - про відмову у задоволенні позову. Вказало, що в зв'язку із веденням в Україні воєнного стану, знижено запит на медогляди більше як на 90 % та фактично призупинено розрахунки за них, в зв'язку з чим у підприємства не було можливості надати роботу позивачці як лікарю-дерматовенерологу відділення профілактичних медичних оглядів декретованих груп населення. Тому оскаржуваний наказ відповідає положенням ст. 13 Закону України « Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», є законним і відсутні підстави для його скасування. Крім того, наказом №111 від 19.08.2022 року «Про відновлення дії трудового договору та переміщення ОСОБА_1 », трудовий договір із позивачкою був відновлений з 01.09.2022 року та переміщено її з посади лікаря-дерматовенеролога дерматовенерологічного кабінету відділення профілактичних медичних оглядів декретованих груп населення № 1 на посаду лікаря-дерматовенеролога дерматовенерологічного кабінету консультативно-лікувального відділення КП «МЛДЦ». Отримавши копію цього наказу у мобільному додатку «Telegram» з 01.09.2022 року ОСОБА_1 на зв'язок не вийшла і не приступила до виконання своїх трудових обов'язків.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає рішення суду законним і обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду відповідає.
Суд встановив, що наказом КП «МЛДЦ» № 25-К від 14.05.2013 ОСОБА_1 прийнята на посаду лікаря-дерматовенеролога дерматовенерологічного кабінету відділення профілактичних медичних оглядів декретованих груп населення № 1 на 1,0 ставки по переводу з КЗ «ЦПМСД № 2».
Наказом КП «МЛДЦ» № 73/к від 28.02.2022 ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати з 01.03.2022 по 31.03.2022.
12.04.2022 ОСОБА_1 звернулась до директора КП «МЛДЦ» із заявою про припинення відпустки без збереження заробітної плати.
Наказом КП «МЛДЦ№84 від 13.04.2022 року « Про призупинення дії трудових договорів працівників підприємства на період дії воєнного стану» дію трудового договору ОСОБА_1 призупинено з 13.04.2022 року, на підставі Закону України « Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року, Указу Президента України №64/2022 від 14.03.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», Указу Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Від підпису цього наказу ОСОБА_1 відмовилась, про що складено акт від 13.04.2022 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд , керуючись ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», виходив з того, що призупинення дії трудового договору в умовах наявності військової агресії проти України можливе лише при умові перебування роботодавця в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу або ж працівник не може цю роботу виконати. Оскільки відповідачами не надано належних, допустимих та достатніх доказів призупинення діяльності КП «МЛДЦ» підприємства і неможливості виконання позивачкою виробничих завдань та функцій, оскаржуваний наказ виданий всупереч вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.
Колегія суддів вважає, що суд вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права і дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного наказу.
Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуваний наказ відповідає вимогам ст. 13 Закону України « Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», є законним і відсутні підстави для його скасування, не заслуговують на увагу.
Основоположні права громадян, пов'язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.
Разом з тим відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.04.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Згідно з пунктом 3 зазначених Указів у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до пункту 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-ІХ (далі Закон України №2136-ІХ).
Статтею 1 Закону України №2136-ІХ передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України №2136-ІХ призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Як роз'яснено Міністерством економіки України у коментарі до ст. 13 до Закону України №2136-ІХ від 23.03.2022 року головною умовою для призупинення дії трудових відносин є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи.
Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати цю роботу. Лише наявність правової норми яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою, необхідна сукупність вищевказаних обставин. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності сукупності обставин, що передбачає така норма права.
Про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору можуть свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об'єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
Тому за умови, що працівник бажає та може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору.
З системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що першочерговим для суду є встановити можливість або відсутність такої можливості у роботодавця надати роботу працівнику.
Посилання апелянта на те, що у зв'язку із воєнним станом знижено запит на медогляди більше як на 90 % та фактично призупинено розрахунки за них, що зумовило значний дефіцит коштів на підприємстві, як на обставину, що виключає можливість надання роботи позивачу, не заслуговують на увагу.
Як вбачається з довідки про аналіз діяльності відділення профілактичних медичних оглядів декретованих груп населення №1 КП «МЛДЦ», у період з січня по липень 2022 року підприємство функціонувало, приймало пацієнтів та отримувало прибуток (а.с.51).
Отже, на день видачі оскаржуваного наказу КП «МЛДЦ» продовжувало працювати та приймати пацієнтів. Зворотнього відповідачами не доведено.
Крім того, у проведенні медичних оглядів окрім лікаря-дерматовенеролога приймають участь лікарі різних медичних спеціальностей, однак доказів про призупинення трудових договорів з цими лікарями матеріали справи не містять.
Тому, підстав, що виключають можливість надання КП «МЛДЦ» роботи позивачці, не встановлено.
Також, матеріали справи не містять доказів, що свідчили б про наявність обставин неможливості виконання позивачкою своєї роботи.
Відтак, відсутні, передбачені ч. 1 ст. 13 Закону України №2136-ІХ, підстави для призупинення дії трудового договору позивачки, а тому оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, проаналізувавши надані сторонами докази, повно та всебічно встановив обставини справи, правильно визначився з характером спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову через недоведеність відповідачами передбачених законом підстав для призупинення з позивачем дії трудового договору, а тому з метою поновлення порушених прав останньої визнав незаконним та скасував оскаржуваний наказ.
Доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом обставин справи, необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з правильними висновками суду.
Інші доводи апеляційної скарги також правильних висновків суду не спростовують і не являються підставою для скасування рішення суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати залишаються за заявником апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст. 375, 382, 384 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу комунального підприємства «Міський лікувально-діагностичний центр» залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12.10.2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду на протязі 30 днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Головуючий : Копаничук С.Г.
Судді: Медвецький С.К.
Оніщук В.В.