Рішення від 13.12.2022 по справі 320/7386/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року м.Київ № 320/7386/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,

при секретарі судового засідання Єжелі А.О.,

за участю:

позивачки - ОСОБА_1 ,

представників позивачки - Шовкопляса С.П., Солодовнікова О.П.,

представників відповідача - Сороки К.В., Гітченка О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Департаменту патрульної поліції, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Департаменту патрульної поліції №444 від 03.08.2022 у частині притягнення ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Департаменту патрульної поліції № 955 о/с від 04.08.2022, яким сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква у частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України);

- поновити ОСОБА_1 , на службі в поліції на посаді поліцейського взводу №2 роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції з 06.08.2022 або на рівнозначній посаді в Національній поліції України;

- стягнути на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.08.2022 по час прийняття рішення судом по суті справи та допустити негайне виконання рішення суду в частині нарахування і виплати позивачу середньомісячного грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу - в межах розміру одного місячного грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржувані накази є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідачем було порушено процедуру проведення медичного огляду позивача. Також позивач звертала увагу на те, що вона самовільно не залишала місця несення служби, так як капітан поліції ОСОБА_2 надав команду "На сьогодні все додому відпочивай, завтра на роботу". У зв'язку з цим, позивач вважає, що висновок службового розслідування від 12.07.2022 та викладені в ньому відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, є такими, що не знайшли свого документального підтвердження на підставі належних та допустимих доказів.

Позивачка вважає, що жодного дисциплінарного проступку не вчиняла, оскільки жодних протиправних дій, які б полягали в порушенні нею службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського, порушенні обмежень та заборон, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, нею не вчинено. Крім того, позивачка зазначила, що висновки службового розслідування ґрунтуються на припущеннях та, як наслідок, спірний наказ є протиправним та таким, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства.

З посиланням на норми Закону України «Про Національну поліцію» від02.07.2015 за№580-VIII (надалі Закон №580-VIII) та Дисциплінарного статуту Національної поліції України, позивачка також зазначила, що їй незрозуміло факт застосування до неї найсуворішого дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, без врахування, зокрема, пом'якшуючих обставин., таких як: попередня бездоганна поведінка, а також не накладення на протязі останнього року дисциплінарних стягнень. При цьому, як зазначає позивачка, у даному випадку відсутні обтяжуючі обставини.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що під час проведення службового розслідування встановлено, що у діях позивача вбачається порушення Присяги працівника поліції, визначеної у статті 64 Закону України "Про Національну поліцію", вимог пунктів 1, 4, 5, 8, 14 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", абзаців другого та третього пункту 1, абзацу шостого пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, підпунктів 2.4.2, 2.4.10 пункту 2.4, підпунктів 4.1.2 та 4.1.3 пункту 4.1 посадової інструкції поліцейського взводу №2 роти №1 БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП, затвердженої наказом ДПП від 31.01.2020 №187, що виразилось у перебуванні на службі в стані алкогольного сп'яніння, невиконанні наказів керівництва та у самовільному залишені місця несення служби. При цьому, відповідач звернув увагу на те, що факт дисциплінарного проступку підтверджений належними доказами, службове розслідування проведено відповідно до вимог законодавства, а застосована до позивача міра дисциплінарної відповідальності відповідає тяжкості вчиненого ним проступку. У зв'язку з чим комісією запропоновано застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Відтак, твердження, викладені в позовній заяві, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Позивачкою та її представниками до суду подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач невірно викладає фактичні обставини справи щодо проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та помилково вважає залишення робочого місця позивачкою самовільно, оскільки їй було надано команду їхати додому та відпочивати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 13.09.2022.

У судове засідання, призначене на 13.12.2022, з'явились позивач, представники позивача та представники відповідача.

У судовому засіданні позивач та її представники позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, просили суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_1 .

Позивачка з 27.07.2020 проходила службу в Національній поліції України на посаді поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції.

11.06.2022 т.в.о. начальника відділення моніторингу та аналітичного забезпечення БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП капітаном поліції Вікарчуком В. складено доповідну записку на ім'я заступника командира батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, в якій зазначено, що 11.06.2022 о 07.00 т.в.о. начальника відділення моніторингу та аналітичного забезпечення БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП капітана поліції ОСОБА_3 та старшим інспектором відділення моніторингу та аналітичного забезпечення капітаном поліції ОСОБА_4 було перевірено особовий склад взводу №2 роти №2 БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП, котрі заступали на службу. Після ранкового шикування було вирішено перевірити особовий склад даного взводу на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу "Драгер", оскільки працівники поліції під час шикування при перевірці помітно нервували. Під час проходження огляду поліцейського взводу №2 роти №1 БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП сержантом поліції ОСОБА_5 остання помітно нервувала та з першого разу не змогла пройти процедуру огляду, у зв'язку з чим ОСОБА_5 розпочала повторне проходження огляду результат якого виявився позитивним та становив 0,39%. Прилад Drager Alcotest 7510 Arnd №0045. Після проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_5 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я "Білоцерківський психоневрологічний диспансер", на що остання відмовилася в присутності старшого інспектора відділення моніторингу та аналітичного забезпечення БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП капітана поліції ОСОБА_6 та т.в.о. заступника командира взводу №1 роти №2 БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_7 , окрім того дана подія безперервно фіксувалася на портативний відеореєстратор №477948. Так, під час подальшого спілкування ОСОБА_5 свій стан пояснила тим, що напередодні 10.06.2022 перебувала на святкуванні дня народження брата та можливо через малий час відпочинку прилад показав позитивний результат. За фактом даної події складено Акт відсторонення від виконання службових обов'язків (посади) відповідно до статті 17 Дисциплінарного статуту Національної поліції України від 11.06.2022 та Акт перебування на службі (роботі) в стані алкогольного наркотичного сп'яніння від 11.06.2022.

13.06.2022 до Департаменту патрульної поліції надійшла доповідна записка заступника командира БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП капітана поліції ОСОБА_8 за фактом порушення службової дисципліни сержантом поліції ОСОБА_9 .

Відповідно до відомостей, зазначених у вищевказаній доповідній записці, 11.06.2022 надійшов рапорт т.в.о. начальника відділення моніторингу та аналітичного забезпечення БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП капітана поліції ОСОБА_10 про те, що 11.06.2022 поліцейський взводу №2 роти №1 БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП сержант поліції ОСОБА_1 під час проведення ранкового шикування перед заступанням на зміну перебувала з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Сержанту поліції ОСОБА_5 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Drager Alcotest 7510 Arnd №0045, на що вона погодилася. За результатами огляду встановлено стан алкогольного сп'яніння сержанта поліції ОСОБА_5 (0,39%). Після цього останній запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, на що вона відмовилась. У зв'язку з цим 11.06.2022 о 07.49 сержанта поліції ОСОБА_5 відповідно до ч. 4 ст. 17 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ, відсторонено від виконання службових обов'язків. За фактом даної події складено акт перебування на службі в стані алкогольного сп'яніння та акт відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків. Проте, ОСОБА_5 категорично відмовилась здати службове посвідчення, спеціальний жетон з індивідуальним номером та спеціальні засоби, а згодом о 14.00 самовільно покинула місце несення служби, про що складено акт про відсутність на службі.

За результатами розгляду цієї інформації наказом Департаменту патрульної поліції від 13.06.2022 №748 призначено службове розслідування у формі письмового провадження за фактом можливих порушень службової дисципліни поліцейським взводу №2 роти №1 батальйону патрульної поліції в мсті Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції ОСОБА_1 11.06.2022, що виразились у перебуванні на службі в стані алкогольного сп'яніння, невиконанні наказів керівництва та у самовільному залишені місця несення служби.

Цим же наказом поліцейського взводу №2 роти №1 БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП сержанта поліції ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов'язків та визначено, що на період відсторонення від виконання службових обов'язків необхідно перебувати на робочому місці у відділенні забезпечення діяльності БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 27.06.2022 №831 продовжено термін проведення службового розслідування, призначеного наказом Департаменту патрульної поліції від 13.06.2022 №748 "Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків" на 15 календарних днів.

Під час проведення службового розслідування встановлено, що 11.06.2022 до відділення моніторингу та аналітичного забезпечення (далі - ВМАЗ) надійшов рапорт т.в.о. начальника ВМАЗ БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП капітана поліції Вікарчука В. Про те, що 11.06.2022 в приміщенні БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП за адресою: вул. Сухоярська, 18-А у м. Біла Церква Київської області, під час ранкового шикування особового складу перед заступанням на зміну за вказівкою керівництва БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП під час перевірки особового складу на наявність можливих порушень службової дисципліни у поліцейського взводу №2 роти №1 БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП сержанта поліції ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя.

Зважаючи на збройну агресію російської федерації та посилений режим несення служби, відповідно до розстановки сил та засобів, сержант поліції ОСОБА_5 несла службу у складі взводу №2 роти №2 БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП.

Сержант поліції ОСОБА_5 надала добровільну згоду на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Drager Alcotest 7510 Arm - 0045. Огляд проведено 11.06.2022 о 07.49, тест №54, результат - 0,39%. Результат огляду підтверджений особистим підписом ОСОБА_5 на дублікаті чеку.

Т.в.о. начальника ВМАЗ БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП капітан поліції Вікарчук В. у присутності старшого інспектора ВМАЗ БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП капітана поліції ОСОБА_6 та т.в.о. заступника командира взводу №1 роти №2 БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП лейтенанта поліції Задорожньої К. запропонував сержанту поліції ОСОБА_5 пройти медичний огляд для встановлення факту перебування в стані алкогольного сп'яніння у приміщенні Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківська міська лікарня №4" за адресою: м. Біла Церква, вул. Василя Стуса, 41, на що сержант поліції ОСОБА_5 відмовилась.

Враховуючи пояснення ОСОБА_5 та результати огляду капітаном поліції ОСОБА_3 стосовно позивачки 11.06.2022 складено акт перебування на службі в стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до статті 17 Дисциплінарного статуту т.в.о. начальника ВМАЗ БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП капітан поліції Вікарчук В. у присутності капітана поліції ОСОБА_6 та лейтенанта поліції ОСОБА_7 складено Акт про відсторонення сержанта поліції ОСОБА_5 від виконання службових обов'язків (посади) з 07.49 11.06.2022.

Також, службовим розслідуванням було встановлено, що 11.06.2022 о 14.00 сержант поліції ОСОБА_5 без повідомлення безпосереднього або прямого керівника та без відповідного дозволу самовільно залишила місце несення служби ( АДРЕСА_1 ) та була відсутня до 20.00 11.06.2022, про що капітан поліції ОСОБА_2 у присутності капітана поліції ОСОБА_6 та лейтенанта поліції ОСОБА_7 склав Акт про відсутність на службі без поважних причин з 14.00 по 20.00 11.06.2022. При цьому сержант поліції ОСОБА_5 категорично відмовилась здати службове посвідчення, спеціальний жетон з індивідуальним номером та спеціальні засоби.

Матеріали службового розслідування дали можливість зробити висновок про наявність складу дисциплінарного проступку в діях сержанта поліції ОСОБА_5 , що виразився у перебуванні 11.06.2022 на службі в стані алкогольного сп'яніння, невиконанні наказів керівництва та в самовільному залишені місця несення служби.

Висновком службового розслідування від 12.07.2022 встановлено, що у діях позивача вбачаються порушення Присяги працівника поліції, визначеної у статті 64 Закону України "Про Національну поліцію", вимог пунктів 1, 4, 5, 8, 14 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", абзаців другого та третього пункту 1, абзацу шостого пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, підпунктів 2.4.2, 2.4.10 пункту 2.4, підпунктів 4.1.2 та 4.1.3 пункту 4.1 посадової інструкції поліцейського взводу №2 роти №1 БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП, затвердженої наказом ДПП від 31.01.2020 №187.

Цим же висновком рекомендовано за вказані порушення застосувати до поліцейського взводу №2 роти №1 БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 03.08.2022 №444 "Про застосування до поліцейського БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП дисциплінарного стягнення" за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні Присяги працівника поліції, визначеної у статті 64 Закону України "Про Національну поліцію", вимог пунктів 1, 4, 5, 8, 14 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", абзаців другого та третього пункту 1, абзацу шостого пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, підпунктів 2.4.2, 2.4.10 пункту 2.4, підпунктів 4.1.2 та 4.1.3 пункту 4.1 посадової інструкції поліцейського взводу №2 роти №1 БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП, затвердженої наказом ДПП від 31.01.2020 №187, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту застосовано до поліцейського взводу №2 роти №1 БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 04.08.2022 №995 о/с "По особовому складу" відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції по управлінню патрульної поліції у Київській області сержанта поліції ОСОБА_1 (0131148), поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква, з 05 серпня 2022 року.

Вважаючи вказані накази протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, регламентовано Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

У частині 1 статті 18 Закону №580-VIII передбачені обов'язки поліцейського, зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Частиною 1 статті 59 Закону №580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських.

Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.

Статтею 64 Закону № 580-VIII визначена Присяга працівника поліції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ (надалі - Дисциплінарний статут) визначається сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Частиною 3 статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що до змісту службової дисципліни також віднесено такі обов'язки поліцейського як: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Приписами статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до положень ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до частини 7 статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Згідно з частиною 8 статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

У відповідності до пункту 3 статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України щодо виконання дисциплінарних стягнень - дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у статті 13 Дисциплінарного статуту, є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправних, винних дій чи бездіяльність, що полягає в порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Перелічені у статті 13 Дисциплінарного статуту види дисциплінарних стягнень застосовуються виходячи із обставин і характеру проступку, особи поліцейського, обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до служби, ступеня його вини.

Звільнення зі служби в поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни та є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, має бути грубе порушення службової дисципліни, встановлене внаслідок ретельного службового розслідування та підтверджене належним доказами.

Відповідно до ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №893 від 07.11.2018 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807 (далі - Порядок №893).

Пунктом 1 розділу 2 Порядку №893 передбачено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за на підставі достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 1 розділу 5 Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Згідно з пунктом 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

На підставі пункту1 розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

З аналізу наведених вище норм Дисциплінарного статуту та Порядку №893 слідує, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає виключно у разі вчинення безпосередньо ним дисциплінарного проступку, тобто у разі невиконання чи неналежного виконання саме ним службової дисципліни. Обставини ж щодо вчинення цією особою дисциплінарного проступку, встановлюються у ході службового розслідування щодо особи порушника, призначеного начальником за фактом вчинення проступку.

При цьому, висновок службового розслідування повинен містити повне та об'єктивне дослідження усіх без виключення обставин скоєння дисциплінарного проступку, тобто повинні бути встановлені обставини, за яких особа скоїла дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Такі обставини повинні бути встановлені членами дисциплінарної комісії під час проведення службового на підставі зібраних ними матеріалів, письмових пояснень осіб, які скоїли дисциплінарний проступок, та осіб (свідків), яким відомі обставини щодо яких здійснюється службове розслідування.

У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення, який, в свою чергу, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. При чому, застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог ст.ст. 19-22 Дисциплінарного статуту.

Відповідно до пункту 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179 (далі - Правила), ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки й порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Згідно з вимогами абзаців 1, 2 пункту 1 розділу II Правил, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятим: відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

Відповідно до абзацу 7 пункту 2 розділу II Правил під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов'язків і в невстановленому місці.

Правила етичної поведінки поліцейських вимагають від кожного співробітника суворо та неухильно дотримуватись Конституції України, законів України, виконання вимог статутів, нормативних актів Міністерства внутрішніх справ України, працівник поліції має бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності.

Суд зазначає, що одним із принципів етики працівників Національної поліції є гідна поведінка, що охоплює: повагу до гідності інших осіб; ввічливість та дотримання високої культури спілкування; доброзичливість і запобігання виникненню конфліктів; недопущення дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників Національної поліції. Поведінка працівника Національної поліції завжди й за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму й морально-етичним принципам.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 07 березня 2019 року (справа №819/736/18), в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з'ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, установлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.

Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 року у справі №815/4478/16.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.

Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

При цьому, обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Як було встановлено судом, підставою для видання оскаржуваних наказів був Висновок службового розслідування від 12.07.2022, яким встановлено порушення позивачкою вимог Присяги працівника поліції, визначеної у статті 64 Закону України "Про Національну поліцію", вимог пунктів 1, 4, 5, 8, 14 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", абзаців другого та третього пункту 1, абзацу шостого пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, підпунктів 2.4.2, 2.4.10 пункту 2.4, підпунктів 4.1.2 та 4.1.3 пункту 4.1 посадової інструкції поліцейського взводу №2 роти №1 БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП, затвердженої наказом ДПП від 31.01.2020 №187.

Як встановлено у ході розгляду справи, та підтверджується матеріалами справи, 11.06.2022 в приміщенні БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП, під час ранкового шикування особового складу перед заступанням на зміну за вказівкою керівництва БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП під час перевірки особового складу працівникам запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Drager Alcotest 7510 Arm - 0045.

Як зазначено у Висновку службового розслідування, у позивачки виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , який здійснював перевірку особового складу, який заступав на службу, надав пояснення, що візуально ознаків алкогольного сп'яніння чи запаху алкоголю у особового складу та зокрема ОСОБА_5 , не було, однак, деякі працівники нервували та сперечалися щодо наявності запаху алкоголю, а тому було прийнято рішення про перевірку даного взводу на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Drager Alcotest 7510 Arm - 0045.

Сержант поліції ОСОБА_5 надала добровільну згоду на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Drager Alcotest 7510, за результатами якого встановлено - 0,39% проміле. Пояснив, що вона двічі здійснювала задувку, оскільки з першого разу прилад не спрацював. При цьому, мундштук при повторному задуві не змінювався.

Звернув увагу, що позивачка відмовилася проходити медичний огляд у лікарні. Акт про відмову від проходження медичного огляду ним не складався.

Щодо самовільного залишення служби пояснив, що позивачка самовільно залишила робоче місце, про що ним у присутності свідків складено Акт. У той же час, свідок розповів, що пояснив, що вона відсторонена від роботи та наказав звернутися позивачці до свого керівника.

Допитана як свідок у судовому засіданні ОСОБА_12 надала пояснення, що спілкувалася з позивачкою після шикування. Будь-яких ознак алкогольного сп'яніння у позивачки не помітила.

Як пояснила у судовому засіданні позивачка, вона напередодні вживала ліки, спиртних напоїв у день заступання на службу не вживала. Також звернула увагу на те, що капітаном поліції ОСОБА_13 та капітаном поліції ОСОБА_4 не було їй роз'яснено з якою метою необхідно проходити медичний огляд та які наслідки можуть бути у випадку його непроходження, натомість вона пояснювала їм, що алкоголь не вживала. Щодо самовільного залишення робочого місця, пояснила, що її відпустив ОСОБА_2 , повідомивши, що вона вільна.

Зазначене підтверджується дослідженим у судовому засіданні відеозаписом, на якому чітко прослуховується, що ОСОБА_2 після підписання чеку драгера, сказав ОСОБА_5 , що на сьогодні вона вільна і щоб йшла додому відпочивати.

Натомість, після того як вона поїхала додому, їй зателефонувала ОСОБА_14 і повідомила, що вона має повернутися на робоче місце для надання пояснень, що нею і було зроблено. У подальшому, після надання пояснень, близько 15.00 год, їй пояснили, що вона сьогодні вільна, а завтра її чекають на роботі.

Також, із дослідженого у судовому засіданні відео вбачається, що ОСОБА_13 запропоновано пройти медичний огляд, однак, будь яких наслідків щодо його непроходження позивачці роз'яснено не було.

Враховуючи пояснення ОСОБА_5 та результати огляду капітаном поліції ОСОБА_15 . Стосовно неї 11.06.2022 складено акт перебування на службі в стані алкогольного сп'яніння.

Матеріали службового розслідування дали можливість зробити відповідачу висновок про наявність складу дисциплінарного проступку в діях сержанта поліції ОСОБА_5 , що виразився у перебуванні 11.06.2022 на службі в стані алкогольного сп'яніння, невиконанні наказів керівництва та в самовільному залишені місця несення служби.

Таким чином, обставини встановлені під час проведення службового розслідування стали підставою для винесення наказу Департаменту патрульної поліції від 03.08.2022 №444 "Про застосування до поліцейського БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП дисциплінарного стягнення", яким до поліцейського взводу №2 роти №1 БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП сержанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, та наказу Департаменту патрульної поліції від 04.08.2022 №995 о/с "По особовому складу", яким відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції по управлінню патрульної поліції у Київській області сержанта поліції ОСОБА_1 (0131148), поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква, з 05 серпня 2022 року.

У судовому засіданні позивачка стверджувала, що жодного дисциплінарного проступку не вчиняла, оскільки жодних протиправних дій, які б полягали в порушенні нею службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського, порушенні обмежень та заборон, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, нею не вчинено.

Наполягала, що відповідачем застосовано до неї дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивачки, суд зазначає, що така повинна фокусуватися насамперед на такому:

- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;

- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;

- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

У постанові Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року (справа № 21-1288а15) зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників поліції пов'язані, насамперед, із низкою моральних вимог, які ставляться до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Тому під вчинками, що дискредитують звання працівника органів поліції, необхідно розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою поліції у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника поліції та безпосередньо органів поліції. До таких вчинків, необхідно віднести: вчинення злочину, встановленого вироком суду, що набрав законної сили; скоєння корупційного діяння як різновиду адміністративного правопорушення; систематичне скоєння адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління, громадський порядок та громадську безпеку; заняття підприємницькою діяльністю; організацію страйків та участь у них; розголошення службової таємниці; появу на службі або поза службою в нетверезому стані, що ображає людську гідність; вживання алкогольних напоїв у форменому одязі у громадських місцях; прийняття наркотичних або токсичних препаратів без рецепту лікаря; систематичне порушення правил носіння форменого одягу, зовнішньої охайності; неодноразове грубе і зверхнє ставлення до громадян; прояви жорстокого або принизливого ставлення до людей; скоєння аморального проступку, не сумісного з продовженням служби в поліції; систематичне поширення компрометуючої інформації за допомогою засобів мас-медіа.

На думку суду, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

У той же час, під час розгляду справи, відповідачем не наведено, який проступок скоїла позивачка, за який до неї застосовано крайній захід дисциплінарного впливу у вигляді звільнення.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Даний правовий висновок зазначено і у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2018 року у справі № 824/227/17-а.

Судом встановлено, що відповідно до матеріалів проведеної службової перевірки дії позивача, зокрема, перебування на службі в стані алкогольного сп'яніння, невиконанні наказів керівництва та в самовільному залишенні місця несення служби були кваліфіковані як дисциплінарний проступок.

Проте, суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень, у свою чергу, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. Саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.

Проте, під час розгляду справи відповідачем не наведено доказів, які б свідчили про невиконання позивачкою наказів керівництва та в самовільному залишенні місця несення служби.

Як зазначено у висновку службового розслідування, складеного та затвердженого 12.07.2022, відповідно до статті 17 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), т.в.о. начальника ВМАЗ БПП в місті Біла Церква у Київській області ДПП капітаном поліції Вікарчуком В. у присутності капітана поліції ОСОБА_6 та лейтенанта поліції ОСОБА_16 складено акт про відсторонення сержанта поліції ОСОБА_5 від виконання службових обов'язків (посади) з 07.49 години 11.06.2022.

Вивченням акту про відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади) від 11.06.2022 судом встановлено, що позивачку було відсторонено з 11.06.2022 без зазначення часу відсторонення по 07.00 годин 12.06.2022.

Так, з відеозапису, долученого до матеріалів справи, та дослідженому у судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_2 після ознайомлення позивача з актом про відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади) від 11.06.2022 надав команду позивачу: "На сьогодні все, додому відпочивай, завтра на роботу".

Згідно вимог пункт 2 статті 17 Дисциплінарного статуту відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади) оформляється письмовим наказом керівника, до повноважень якого належить призначення на посаду та звільнення з посади поліцейського, та не може перевищувати строку, передбаченого для проведення службового розслідування або зазначеного в рішенні суду.

Відповідно до вимог пункту 4 статті 17 Дисциплінарного статуту відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади) без видання письмового наказу керівника допускається у разі появи на роботі у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та відмови поліцейського від проходження в установленому порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або на вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 7 статті 17 Дисциплінарного статуту встановлено, що на період відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади) у поліцейського вилучається службове посвідчення, спеціальний нагрудний знак, табельна вогнепальна зброя та спеціальні засоби.

Так, з відео вбачається, що під час відсторонення позивача від виконання службових обов'язків у позивача було вилучено вогнепальну зброю, більше будь-яких вимог відповідач до позивача з приводу вилучення службового посвідчення, спеціального нагрудного знаку чи спеціальних засобів 11.06.2022 не здійснював, хоча об'єктивно мав таку можливість до моменту надання команди позивачу можливості покинути розташування місця несення служби.

Пунктом 8 статті 17 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час відсторонення від виконання службових обов'язків (посади) поліцейський зобов'язаний перебувати на робочому місці, визначеному керівником, до повноважень якого належить призначення на посаду та звільнення з посади поліцейського, та сприяти проведенню службового розслідування.

Як вбачається з відео, дослідженого у судовому засіданні та долученого до матеріалів справи, під час здійснення відсторонення позивачка перебувала на робочому місці, у визначеному відповідачем (службовий кабінет), та сприяла у проведенні службового розслідування, але після відсторонення (Акт відсторонення від виконання службових обов'язків від 11.06.2022) та надання команди відповідачем про можливість відбуття позивачки додому, остання виконала саме цю команду.

На підставі викладеного судом встановлено, що позивачка 11.06.2022 не порушувала вимоги статті 17 Дисциплінарного статуту, та будучи відстороненою від виконання службових обов'язків з 11.06.2022 по 07.00 годину 12.06.2022 за наказом відповідача покинула місце служби, відбувши додому.

Таким чином, складений 11.06.2022 Акт про відсутність на робочому місці позивачки з 14.00 до 20.00 години 11.06.2022 не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

Щодо перебування позивачки на службі в стані алкогольного сп'яніння, слід зазначити наступне.

Як зазначено у Висновку службового розслідування, під час проходження огляду поліцейського взводу №2 роти №1 БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП сержантом поліції ОСОБА_5 остання помітно нервувала та з першого разу не змогла пройти процедуру огляду, у зв'язку з чим ОСОБА_5 розпочала повторне проходження огляду результат якого виявився позитивним та становив 0,39%. Прилад Drager Alcotest 7510 Arnd №0045.

Суд зауважує, що відповідно до статті 45 Закону України "Про дорожній рух", наказу МВС України №843 від 17.08.2016 "Про впорядкування проведення щозмінного передрейсового та післярейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів" весь особовий склад зобов'язаний проходити передрейсовий огляд у лікаря перед заступанням на зміну.

Так, згідно вимог статті 45 Закону України "Про дорожній рух" - медичний огляд проводиться з метою визначення здатності кандидатів у водії і водіїв до безпечного керування транспортними засобами. Зазначений огляд включає: попередні, періодичні, щозмінні передрейсові і післярейсові огляди, а також позачергові огляди, зумовлені необхідністю. Періодичність оглядів, порядок їх проведення і направлення водіїв на позачергові огляди визначаються спільним актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, і Міністерства внутрішніх справ України.

Таким чином, в статті 45 Закону України "Про дорожній рух" визначений порядок проходження щозмінного перед рейсового медичного огляду водіїв.

Спільним наказом №65/80 від 31.01.2013 Міністерством охорони здоров'я України та Міністерством внутрішніх справ України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №308/22840 від 22.02.2013, було затверджено Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів (далі - Положення).

Згідно п. 1.1 розділу I Положення медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів проводиться з метою визначення придатності особи до безпечного керування транспортними засобами. Медичні огляди кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів поділяються на: попередні, періодичні, щозмінні передрейсові та післярейсові огляди, а також позачергові огляди.

Пункт 1.4 розділу I Положення визначає, що щозмінному передрейсовому та післярейсовому медичним оглядам підлягають водії транспортних засобів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб-підприємців, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів (далі - перевізник).

Пункт 1.8. розділу I Положення передбачає, що щозмінні передрейсові та післярейсові медичні огляди водіїв транспортних засобів здійснюються лікарями лікувального профілю та/або молодшими медичними працівниками з медичною освітою за спеціальністю "сестринська справа", "лікувальна справа" (далі - медичні працівники).

Розділ IV Положення передбачає Порядок проведення щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв транспортних засобів:

Відповідно до пункту 4.1. розділуу IV Положення щозмінний передрейсовий медичний огляд проводиться для водіїв транспортних засобів перевізника безпосередньо перед їх виїздом у рейс. У разі виявлення ознак хвороби протягом зміни водії підлягають післярейсовому медичному огляду.

Згідно пункту 4.2 розділу IV Положення щозмінні передрейсові та післярейсові медичні огляди водіїв транспортних засобів проводяться в індивідуальному порядку. Під час огляду присутність сторонніх осіб забороняється.

У пункті 4.3 розділу IV Положення зазначено, що проведення щозмінних передрейсових та післярейсових медичних оглядів водіїв здійснюється у відведеному спеціальному приміщенні. Приміщення повинно бути оснащене відповідно до Табеля оснащення постійного спеціального приміщення для проведення щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв транспортних засобів, наведеного у додатку 2 до цього Положення.

Пунктом 4.4 розділу IV Положення також передбачено, що під час проведення медичного огляду медичний працівник:

здійснює опитування водія щодо його самопочуття, настрою, тривалості сну, наявності або відсутності скарг на стан здоров'я;

проводить медичний огляд (звертається увага на те, як обстежуваний заходить до кабінету, на характер ходи, його зовнішній вигляд та поведінку, уважно оглядається стан шкіри водія, наявність подряпин, синців, розчухів, слідів від ін'єкцій, почервоніння або блідість шкіри тощо). Температура тіла вимірюється за наявності об'єктивних показників;

перевіряє наявність симптомів гострого захворювання або загострення хронічного захворювання, на що можуть вказувати підвищення температури тіла понад 37,2°С, скарги на погане самопочуття, загальну слабкість, головний або зубний біль, гострі болі очей, болі в ділянці вуха, грудної клітки, черевної порожнини тощо.

При огляді в обов'язковому порядку вимірюються артеріальний тиск та частота скорочень серця.

Пунктом 4.5 розділу IV Положення визначено, що підставами для визнання водія непридатним до безпечного керування транспортним засобом є такі відхилення в стані здоров'я:

підвищення або зниження артеріального тиску, частоти скорочень серця або значні відхилення від індивідуальної норми кожного водія;

перебування водія у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 4.6 розділу IV Положення результати проведеного передрейсового та післярейсового медичного огляду заносяться до Журналу щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв (далі - Журнал) за формою згідно з додатком 3 до цього Положення.

Медичний працівник власноруч заповнює усі графи Журналу, а водій ставить свій підпис у графі "Підпис водія про відсутність скарг".

За наявності дорожнього листа медичним працівником робиться запис у ньому про результат контролю стану здоров'я водія автотранспортного засобу.

Згідно пункту 4.7 розділу IV Положення у разі виявлення ознак тимчасової непрацездатності водій не допускається до керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відсторонені від роботи за станом здоров'я водії направляються для дообстеження до закладу охорони здоров'я.

При виявленні ознак захворювання або вади, включених до Переліку, перевізник за поданням медичного працівника направляє водія на позачерговий медичний огляд.

Підпунктом 1 пункту 2 наказу МВС України №843 від 17.08.2016 "Про впорядкування проведення щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв транспортних засобів" передбачено, що Управлінню охорони здоров'я та реабілітації МВС ( ОСОБА_17 ) організувати:

1) проведення щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв транспортних засобів поліції відповідно до розділу ІV Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом МОЗ та МВС від 31.01.2013 №65/80, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2013 року за №308/22840.

Отже, стаття 45 Закону України "Про дорожній рух" та наказ МВС України №843 від 17.08.2016 відсилають до наказу МОЗ та МВС від 31.01.2013 №65/80 як єдиного нормативного акту, який застосовується в МВС для проведення щозмінного передрейсового медичних оглядів водіїв транспортних засобів поліції.

З встановлених обставин, викладених у висновку службового розслідування, призначеного з метою встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни поліцейським взводом №2 роти №1 БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП сержантом поліції ОСОБА_1 , що виразилось у перебуванні 11.06.2022 на службі в стані алкогольного сп'яніння, невиконання наказів керівництва та в самовільному залишені місця несення служби, затвердженого начальником Департаменту патрульної поліції Є. Жуковим від 12.07.2022, судом встановлено, що в порушенні вимог статті 45 Закону України "Про дорожній рух", наказу МВС України №843 від 17.08.2016 та наказу МОЗ та МВС від 31.01.2013 №65/80 відповідач здійснив проведення процедури медичного огляду відносно ОСОБА_5 щодо можливого перебування її в стані алкогольного сп'яніння з істотним порушенням вимог вищезазначених нормативних актів.

Так, в порушення вимог п. 4.4 розділу IV Положення медичний огляд ОСОБА_1 11.06.2022 здійснював т.в.о. начальника відділення моніторингу та аналітичного забезпечення батальйону патрульної поліції міста Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Володимир Вікарчук, а не медичний працівник.

Окрім того, в порушення вимог пункту 4.7 розділу IV Положення ОСОБА_1 не була направлена медичним працівником на дообстеження до закладу охорони здоров'я, бо у відповідності до вимог п. 4.5 розділу IV Положення однією з підстав для визнання водія непридатним до безпечного керування транспортним засобом є такі відхилення в стані здоров'я - перебування водія у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, судом встановлено, що відповідач не мав права у відповідності до п. 4.4 розділу IV Положення самостійно здійснювати медичний огляд позивача на стан алкогольного сп'яніння, бо таке право має тільки медичний працівник.

Окрім того, після встановлення медичним працівником можливого перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння, останній в обов'язковому порядку повинен був пройти дообстеження в закладі охорони здоров'я і тільки за висновком дообстеження в закладі охорони здоров'я можливо було стверджувати, чи перебуває позивач в стані алкогольного сп'яніння чи ні.

Також, суд звертає увагу на те, що питання використання газоаналізаторів, в тому числі алкотестера Drager Alcotest 7510, врегульовано Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ №1103 від 17.12.2008 зі змінами, та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (спільний наказ МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, далі - Інструкція №1452/735), які визначають підстави для встановлення стану сп'яніння та притягнення водія до відповідальності.

Пунктом 1 розділу I Інструкції №1452/735 визначено, що ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.

Згідно пункту 2 розділу I Інструкції №1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.

В роз'ясненні, викладеному в Листі Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги МОЗ України від 21.06.2013 №3.22-17/327/18254, зазначено, що відповідно до чинного законодавства України порядок огляду на стан сп'яніння регламентується постановою КМУ від 17.12.2008 №1103 "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" та наказом МОЗ України від 09.09.2009 №400/600 "Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.10.2009.

Зазначений наказ МОЗ України від 09.09.2009 №400/600 скасований спільним наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, але натепер прийнята та діє Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858

Таким чином, до спірних правовідносин можливо застосувати також положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858, оскільки інший нормативний акт, який регулював процедуру проведення огляду водіїв на стан сп'яніння працівниками поліції із застосуванням технічних засобів та порядку його оформлення, відсутній.

Пункт 3 розділу I Інструкції №1452/735 визначає ознаки алкогольного сп'яніння, а саме:

- запах алкоголю з порожнини рота;

- порушення координації рухів;

- порушення мови;

- виражене тремтіння пальців рук;

- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

- поведінка, що не відповідає обстановці.

Пункт 5 розділу I Інструкції №1452/735 визначає, що ця Інструкція не поширюється на проведення судово-медичної та судово-психіатричної експертиз.

Таким чином, пряма заборона щодо застосування Інструкції №1452/735 в даних правовідносинах відсутня.

Згідно вимог пункту 6 розділу I Інструкції №1452/735 огляд на стан сп'яніння проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);

лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Пунктом 1 розділу II Інструкції №1452/735 визначено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Пунктом 4 розділу II Інструкції №1452/735 передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

Згідно пункту 5 розділу II Інструкції №1452/735 перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Відповідно до пункту 6 розділу II Інструкції №1452/735 огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.

Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Пунктом 10 розділу II Інструкції №1452/735 передбачено, що результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду).

Як встановлено судом, 11.06.2022 о 07.49 годині поліцейським із застосуванням приладу Drager Alcotest 7510 Arnd №0045 був проведений огляд на стан алкогольного сп'яніння сержанта поліції ОСОБА_1 , проведення якого фіксувалось на портативний відеореєстратор.

З наданого суду відео вбачається, що під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння в порушення вимог пункту 5 розділу II Інструкції №1452/735 ОСОБА_1 не було роз'яснено порядку застосування технічного засобу. Також була порушена Настанова з експлуатації для правильної фіксації результату огляду особи, оскільки газоаналізатор Drager Alcotest 7510 повинен використовуватися сумісно з оригінальними мундштуками Drager Alcotest Mouthpieces Standard (зі зворотним клапаном), що мають відповідний сертифікат якості та офіційно легально постачаються від виробника через уповноваженого представника виробника в Україні.

Суд зазначає, що мундштук призначений тільки для одноразового використання. Повинна бути забезпечена можливість брати ці мундштуки, не торкаючись частини, що буде і була в контакті з губами особи, яку перевіряють. Мундштуки повинні бути в індивідуальній герметичній упаковці, яку можна легко відкрити.

Кожний мундштук запечатаний в індивідуальну заводську упаковку з перфорацією, що з'єднані у вигляді "стрічки", матеріал упаковки - харчовий целофан. Порядковий номер, що індивідуально вказаний на кожному мундштуку, повторюється послідовно від >1< до >16< після чого нумерація повторюється знову.

Необхідно також зазначити, що використання бувших у використанні мундштуків Drager Alcotest Mouthpieces Standard (без зворотного клапана) та, так званих аналогів або замінників оригінальних мундштуків, що не проходили офіційний процес метрологічної та медичної сертифікації разом із приладами Drager Alcotest як єдиної загальної вимірювальної системи "мундштук-прилад", може призводити до систематичних похибок з отриманням помилкового результату тесту (через різні зазори при нештатному кріпленні мундштука до ніпеля, іншу швидкість потоку та інші умови отримання проби для тесту, тощо) та може призвести до виходу приладів з ладу.

Таким чином, недотримання вищезазначених вимог може призвести як до епідеміологічних ризиків, так і до ризику некоректної роботи засобів вимірювальної техніки газоаналізаторів Drager Alcotest, і фактичних необ'єктивних тестів та, як наслідок, порушуватимуться конституційні права та інтереси людини.

З відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що під час проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 за допомогою Drager Alcotest 7510 Arnd №0045 мундштук був використаний два рази, походження щодо оригінальності якого невідоме, який не мав зворотного клапану, що є грубим порушенням вимог Настанови з експлуатації для правильної фіксації результату огляду особи газоаналізатором Drager Alcotest 7510 Arnd.

Окрім того, в порушення вимог пункту 6 розділу 2 Інструкції №1452/735 огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 проводився за відсутності двох свідків, а присутній один із свідків був працівник поліції (В.І. Боженко), який юридично заінтересований в результатах розгляду документів, які складені за його участі (Акт перебування на службі (роботі) в стані алкогольного/наркотичного сп'яніння від 11.06.2022, Акт відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади) від 11.06.2022, Акт відсутності на роботі від 11.06.2022).

Також, в порушення вимог пункту 10 розділу 2 Інструкції №1452/735 не складено акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Встановлені обставини дають підстави прийти до висновку, що відповідач здійснив грубе порушення вимог Інструкції №1452/735 та Настанови з експлуатації для правильної фіксації результату огляду особи газоаналізатором Drager Alcotest 7510 Arnd.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що порядок огляду на стан сп'яніння поліцейських під час виконання ними службових обов'язків регулюється приписами Тимчасової інструкції про порядок медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння, затверджену заступником Міністра охорони здоров'я СРСР №06-14/33-14 від 01.08.1988, та доданими до неї Методичними вказівками медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння, якими на даний час регламентується процедура огляду громадян для встановлення стану сп'яніння та особливості клінічного обстеження громадян.

Згідно абзацу 4 розділу "Алкогольне сп'яніння" Методичних вказівок, основою медичного висновку при встановленні синдрому алкогольного сп'яніння є уважне клінічне обстеження особи, яка оглядається, хімічні реакції мають додаткове значення.

Відповідно до пункту 1.7 наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР від 08 вересня 1988 року №694 "Про заходи з подальшого вдосконалення медичного освідування для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння" та пункту 2 Тимчасової інструкції про порядок медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння, затвердженої Міністерством охорони здоров'я СРСР від 01.09.1988 №06-14/33-14, медичний огляд для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння робиться в спеціалізованих кабінетах наркологічних диспансерів (відділень) лікарями психіатрами-наркологами або в лікувально-профілактичних установах лікарями психіатрами-наркологами і лікарями інших спеціальностей, що пройшли підготовку.

Згідно з п. 7, п. 13 Тимчасової Інструкції, основою медичного висновку повинні служити дані всебічного медичного огляду. Після його закінчення проводиться відбір видихуваного повітря або біологічних рідин організму для дослідження на наявність алкоголю. Лабораторні дослідження (видихуваного повітря, сечі, слини) при проведенні огляду є обов'язковими. Кров для аналізів на алкоголь слід брати у виняткових випадках тільки за медичними показаннями (наприклад, важкі травми, отруєння тощо). На підставі медичного огляду формулюється висновок, в якому повинно бути чітко охарактеризовано стан оглянутого на момент обстеження.

Як встановлено судом, огляд (освідування) позивача на стан алкогольного сп'яніння здійснювався за допомогою приладу Drager Alcotest 7510 Arnd №0045 безпосередньо в приміщенні БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП.

Drager Alcotest 7510 Arnd є портативним приладом, що визначає аналіз алкоголю у видихуваному повітрі, тобто вимірює вміст парів алкоголю у повітрі, в тому числі залишкові явища попереднього сп'яніння, а не вміст алкоголю у крові.

Однак, суд критично ставиться до вказаного доказу, та вважає, що належним та беззаперечним доказом перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння мав бути відповідний висновок за результатами медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, в якому б було встановлено, що позивач перебував в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння під час несення служби.

Під час розгляду справи знайшов підтвердження факт того, що ні матеріали службового розслідування, ні матеріали справи не містять акту огляду позивача на стан алкогольного сп'яніння; відсутні докази наявності спеціальних знань у працівника поліції, який проводив огляд відносно позивача чи проходження ними відповідного інструктажу.

Пояснення старшого інспектора ВМАЗ БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП капітана поліції ОСОБА_18 та т.в.о. заступника командира взводу №1 роти №2 БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_14 , а також доповідна записка т.в.о. начальника відділення моніторингу та аналітичного забезпечення БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП капітана поліції Вікарчука В., які мали безпосереднє спілкування із позивачем 11.06.2022, не містять жодних посилань на те, що остання перебувала у стані алкогольного сп'яніння (мав різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей тощо), проте оцінки вказаним обставинам під час проведення службового розслідування не було надано.

Інших доказів перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння 11.06.2022 в розумінні ст.ст. 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, до суду надано не було.

Оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про відсутність належних та допустимих доказів перебування позивача 11.06.2022 під час несення служби в стані алкогольного сп'яніння.

Наведене є підставою для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказу начальника Департаменту патрульної поліції №444 від 03.08.2022 в частині притягнення ОСОБА_1 , поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказу начальника Департаменту патрульної поліції №955 о/с від 04.08.2022, яким сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції, звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

З огляду на встановлення судом протиправності звільнення позивача з посади поліцейського, його право підлягає відновленню.

Згідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За правилами п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок №100), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Приписами п. п. 5, 8 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» порядок виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Ця норма є відсилочною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.

Таким спеціальним нормативно-правовим актом є Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260).

Верховний Суд у постанові від 21.11.2018 у справі № 808/928/16, де вирішувалося питання, у тому числі про стягнення на користь поліцейського суми середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу, відзначив, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному.

Таким чином, ураховуючи, що, на день звільнення позивача зі служби в поліції норми вказаного Порядку № 260, який є спеціальним нормативно-правовим актом для нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським, є діючими, вони підлягають застосуванню для визначення розміру грошового забезпечення.

Так, пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 9 розділу І Порядку №260 встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Отже, указаним нормативним актом встановлений порядок обрахунку виплати грошового забезпечення поліцейського за кожний календарний день, що за суттю аналогічно поняттю середньої заробітної плати. Так, вказана сума визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Наведений висновок узгоджується й з позицією Верховного Суду (зокрема, постанови від 14.11.2019 у справі № 814/695/16 та від 19.07.2018 у справі №805/1110/17-а), яка полягає у тому, що зі змісту Порядку № 260, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин, слідує, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Відповідно до відомості про грошове забезпечення за період з січня 2022 року по серпень 2022 року ОСОБА_1 позивачу нарахований дохід за червень 2022 року - 52640,81 грн., за липень 2022 року - 18753,60 грн. Тобто загальна сума доходу за останні два місяці перед звільненням становила 71394 грн. 41 коп. Середньоденна заробітна плата складає 365,15 грн.

Загальна тривалість вимушеного прогулу позивача за період з 06.08.2022 по 13.12.2022 склала 130 календарних дні, а тому сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 47469,50 грн.

Відповідно до ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту з'явився на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б повністю спростували доводи позивача, не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI, а тому витрати по сплаті судового збору розподілу не підлягають.

Щодо клопотання позивачки про стягнення з відповідача на її користь витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 30 000 грн, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 76397938).

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 №5076-VI (далі Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 11.07.2022 між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро "Сергія Шовкопляса" в особі Шовкопляса С.П. було укладено договір про надання правничої допомоги №10/22к, за умовами якого Адвокатське бюро зобов'язалось надати позивачці правничу допомогу у кримінальних, цивільних, адміністративних справах та справах про адміністративні правопорушення у порядку та на умовах, передбачених цих договором.

Розділом 3 вказаного договору визначено, що за виконання послуг, передбачених п.1.1 цього договору клієнт зобов'язується сплатити Адвокатському бюро кошти у сумі, визначеній додатком до нього.

Додатковою угодою до договору про надання правничої допомоги №10/22 к від 11.07.2022 визначено, що за виконання послуг, передбачених договором клієнт зобов'язується здійснити оплату за надання правничої допомоги, яка включає в себе: усні консультації по телефону не більше 3 разів; письмові консультації не більше 2 разів; складання скарг, претензій, клопотань, адвокатських запитів та інших письмових документів не більше 6 документів; участь у переговорах в інтересах клієнта більше 2 разів, що складає 15 000 грн згідно актів наданих адвокатських послуг.

Згідно з актом надання адвокатських послуг від 03.09.2022 Адвокатським бюро було надано послуги щодо підготовки матеріалів (доказів) для позову у повному обсязі. Загальна вартість послуг складає 15 000 грн.

Відповідно до копії квитанції від 04.10.2022 №9283-3334-8109-0436 позивачкою було сплачено послуги з надання правничої допомоги на ім'я адвокату ОСОБА_19 у розмірі 15 000 грн.

Крім того, 10.08.2022 позивачка (замовник) уклала договір про надання правової допомоги з адвокатом Солодовніковим О.П.

Відповідно до умов договору адвокат узяв на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а позивачка оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Згідно з п.3.1-3.2 за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2 договору замовник сплачує адвокату винагороду у розмірі визначеною №1 до цього договору.

Відповідно до додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 10.08.2022 за правову допомогу, передбачену у п. 1.2 договору замовник сплачує адвокату винагороду щодо надання правової допомоги щодо консультацій, складання позовної заяви, виготовлення копій додатків позовної заяви, адвокатських запитів, супровід справи в Київському окружному адміністративному суді, формування всіх необхідних клопотань, заяв тощо у розмірі 15 000 грн, про що додатково складається акт прийому-передачі .

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг №1 до Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги №б/н від 10.08.2022 адвокат Солодовніков О.П. надав, а позивачка прийняла юридичні послуги щодо надання правової консультації протягом 3 годин 35 хвилин, складання адвокатських запитів протягом 2 годин 09 хвилин, складання позовної заяви протягом 15 годин 15 хвилин, складання уточненої позовної заяви протягом 5 годин 30 хвилин, складання клопотань протягом 1 годин 5 хвилин та інші дії, виконання яких передбачено договором про надання правової допомоги до прийняття рішення у суді першої інстанції.

Також в акті зафіксовано, що за виконання наданих послуг виконавцем, позивачка передала 15 000 грн, що є фіксованим розміром за надання послуги виконавцем.

Наведене підтверджується також розпискою адвоката Солодовнікова О.П. від 04.10.2022.

Під час розгляду справи представники відповідача у судовому засіданні не погоджувались з розміром витрат на правничу допомогу адвокатів та клопотали про її зменшення через її необґрунтованість та неспівмірність з обсягом фактично наданих послуг адвокатами та складністю цієї справи.

Судом враховується, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).

Водночас суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.

Суд звертає увагу, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 (справа №810/3806/18).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи №320/7386/22, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатами часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши надані позивачкою документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката у даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

За таких обставин, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 20000,00 грн, які підлягають компенсації позивачці за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Департаменту патрульної поліції №444 від 03.08.2022 у частині притягнення ОСОБА_1 , поліцейського взводу №2 роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Департаменту патрульної поліції №955 о/с від 04.08.2022, яким ОСОБА_1 , поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква у частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Поновити ОСОБА_1 на службі у поліції на посаді поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква з 06.08.2022 або на рівнозначній посаді в Національній поліції України.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ - 40108646, вул.Федора Ернста, 3, м.Київ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.08.2022 до 13.12.2022 у розмірі 47469 (сорок сім тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн 50 коп.

Допустити до негайного виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на службі у поліції на посаді поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква з 06.08.2022 та у частині стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ - 40108646, вул.Федора Ернста, 3, м.Київ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 15 грудня 2022 р.

Попередній документ

108004671

Наступний документ

108004673

Інформація про рішення:

№ рішення:	108004672
№ справи:	320/7386/22
Дата рішення:	13.12.2022
Дата публікації:	26.12.2022
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Київський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Зареєстровано (25.07.2023)
Дата надходження:	25.07.2023
Предмет позову:	про визнання протиправним та скасування наказу

Розклад засідань:

Минулі засідання (10)

13.09.2022 12:00	Київський окружний адміністративний суд
04.10.2022 14:00	Київський окружний адміністративний суд
18.10.2022 13:30	Київський окружний адміністративний суд
26.10.2022 12:00	Київський окружний адміністративний суд
08.11.2022 15:00	Київський окружний адміністративний суд
15.11.2022 14:30	Київський окружний адміністративний суд
22.11.2022 13:00	Київський окружний адміністративний суд
13.12.2022 11:00	Київський окружний адміністративний суд
03.05.2023 09:30	Шостий апеляційний адміністративний суд
07.06.2023 09:30	Шостий апеляційний адміністративний суд