Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року Справа№200/3047/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі Головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат Ілліча” до Донецької митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування, суд -
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство “Металургійний комбінат імені Ілліча” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Донецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA700100/2021/100003/1 від 20.08.2021 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA700100/2021/00053 від 20.08.2021 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем для підтвердження митної вартості товару основним методом - за ціною контракту, у відповідності до ст. 53 Митного кодексу України, при митному оформленні вапняку флюсового подрібненого, належним чином і в повному обсязі були виконані вимоги Митного законодавства, і надані митниці всі документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість вказаного товару. Посилаючись на те, що представлені до митного оформлення документи не містили будь-яких розбіжностей, а тому наявні підстави для розрахунку митної вартості товару шляхом застосування першого методу, вважає, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів, та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є протиправними, та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 23.02.2022 року відкрито провадження у справі за позовом заяви Приватне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат Ілліча” до Донецької митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про про визнання протиправними та скасування рішень про коригування.
Ухвалою суду від 30.05.2022 року відкладено розгляд справи.
Призначено підготовче судове засідання на 22 грудня 2022 року о 10 год. 45 хв.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.
21.04.2022 на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 № 259 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".
Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 на 30 діб.
Указом Президента України від 18.05.2022, затвердженим Верховною Радою України (законопроекти №7389 та №7390), продовжено строк дії воєнного стану із 25 травня 2022 на 90 діб (тобто до 23 серпня 2022).
Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України № 2500-IX від 15.08.2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 07.11.2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України № 2738-IX від 16.11.2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Ухвалою суду від 22 грудня 2022 року закрито підготовче провадження за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат Ілліча» до Донецької митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про про визнання протиправними та скасування рішень про коригування.
Призначено справу до судового розгляду по суті на 22 грудня 2022 року в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4.
22 грудня 2022 року до судового засідання сторони не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі у письмовому провадженні.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши подані суду письмові докази, суд встановив наступне.
Позивач - Приватне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (далі - ПрАТ “ММК імені Ілліча”) є юридичною особою, код ЄДРПОУ: 00191129, місцезнаходження: вул. Левченко, буд. 1, м. Маріуполь, Донецька область.
16.05.2019 між Metinvest international SA, як продавцем, та приватним акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, як покупцем, укладений контракт MISA-ILYICH 05-19-AYD на постачання вапняка флюсового, за умовами якого обумовлено, що кількість, ціна та технічні характеристики товару, а також його упаковка, маркування, зазначаються в специфікаціях та додатках до договору.
28.06.2021 р. було укладено Додаток № 38 до Контракту, згідно якого Покупець (Позивач) зобов'язувався оплатити та прийняти, а Постачальник поставити в червні - липні 2021 року наступний Товар: - вапняк флюсовий подрібнений фракція 50-100 мм, в кількості 12 200,00 МТ (+/- 10% в опціоні). Умови поставки: CIF FO МАРІУПОЛЬ, Україна, Incoterms 2010. Вартість за 1 МТ - 19,90 доларів США, загальна вартість 242 780,00 доларів США. Дата навантаження з 28.06.2021 по 01.07.2021 р. Умови оплати: не пізніше, ніж через 60 днів від дати коносамента.
13.08.2021 року для підтвердження митної вартості товару за основним методом - першим (за ціною договору (контракту), у відповідності до ст. 53 МК України, при митному оформленні Товару, належним чином і в повному обсязі були виконані вимоги ч. 2 ст. 53 МК України, і надані Азовській митниці Держмитслужби (надалі - Відповідачу) разом з митною декларацією № UA700100/2021/100865 від 13.08.2021 р. всі документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість вказаного Товару, а саме: контракт № MISA-ILYICH 05-19-AYD від 16.05.2019 р. з Додатком (специфікацією) №39 від 15.07.2021 р.; зміна № 1 від 01.07.2019 р. до контракту № MISA-ILYICH 05-19-AYD від 16.05.2019 р.; зміна № 4 від 28.04.2021 р. до контракту № MISA-ILYICH 05-19-AYD від 16.05.2019 р.; інвойс № 94018822 від 01.07.2021 р.; - договір з третіми особами PMI 4501263597 від 05.05.2020 р.; рахунок з третіми особами № IHR2021000000067 від 28.06.2021 р.; поліс страхування № ТС 10028 від 01.07.2021 р.; калькуляція бн від 01.07.2021 р.; лист виробника «AUDIN MADENCILIK INSAAT ASFALT NAKLIYE TURIZM TAAHHUT TIC.SAN.DIS.TIC.LTD.STI.» № 001 від 13.11.2019 р. про відсутність каталогу продукції; - копія митної декларації країни відправлення № 21160400ЕХ070598 від 28.06.2021 р.; - сертифікат якості № 2107080844 від 08.07.2021 р., виданий компанією SGS.
13.08.2021 року на адресу Позивача від Відповідача надійшло електронне повідомлення згідно якого, як зазначив Відповідач, документи, що були подані для митного оформлення містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості, а саме: постава товару здійснюється за непрямим контрактом, стороною в якому виступає посередник, тобто не виробником товару. Отже з метою мінімізації ризиків заниження митної вартості в умовах поставки за «непрямим» контрактом, посадова особа митниці має право дослідити документи, на підставі яких сформовано кінцеву вартість імпортованого товару, аби пересвідчитись, що така вартість не є заниженою. Зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товарів № MISA-ILYICH 05-19-AYD від 16.05.2019 р., Додаток № 38 (специфікація) від 28.06.2021 р. та комерційний рахунок № 94018822 від 01.07.2021 р. засвідчені різними підписами та печатками уповноважених осіб. Наданий контракт між третіми особами від 05.05.2021 № PMI 4501263597 між METINVEST INTERNATIONAL SA (Швейцарія) та AYDIN MADENCILIK INSAAT ASFALT NAKLIYE TURIZM TAAHHUT TIC.SAN.DIS.TIC.LTD.STI. (Туреччина), інвойс № IHR2021000000067 від 28.06.2021 р. підписані різними особами від компанії AYDIN MADENCILIK INSAAT ASFALT NAKLIYE TURIZM TAAHHUT TIC.SAN.DIS.TIC.LTD.STI. (Туреччина). Виникає питання щодо повноважень вказаних осіб на підпис відповідних документів. Відповідно до даних графи 9 (а) декларації митної вартості № 4883 від 25.09.2021 р. зазначено, що покупець ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» та продавець товару METINVEST INTERNATIONAL SA (Швейцарія) є пов'язаними особами. Однак, відповідно до графи 9 (а) декларації митної вартості зазначено, що вказаний взаємозв'язок не вплинув на ціну товару.
Також рахунком від 28.06.2021 р. № IHR202000000067 передбачено сплату не пізніше ніж 30 днів з дати коносаменту, в разі здійснення сплати надіслати відповідні підтверджуючі документи. Відповідно до п. 1 ч.5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Враховуючі вищевикладене, Відповідач вимагав протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; специфікації, прейскуранти виробника товару; - довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товаром. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; - переклад МД країни відправлення.
У відповідь на вимогу Відповідача були надіслані наступні документи та надані пояснення для підтвердження митної вартості товару: прибутковий ордер від 01.07.2021 р.; висновок про вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованою організацією - цінова довідка відділення у м. Маріуполь Донецької ТПП № Э-148 від 19.08.2021 р.; лист компанії AYDIN MADENCILIK INSAAT ASFALT NAKLIYE TURIZM TAAHHUT TIC.SAN.DIS.TIC.LTD.STI. бн від 15.02.2021; меморандум ТОВ «Делойт енд Туш ЮСК» від 12.03.2021 р.
У зв'язку з неможливістю надання Позивачем інших зазначених документів у термін, обумовлений ч.3 ст. 53 МК України, Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товару UA 700100/2021/100003/1 від 20.08.2021 р. та оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення № 700100/2021/00053 від 20.08.2021 р., після чого, відповідно до ст. 55 МК України товар був випущений у вільний обіг за МД № UA700100/2021/101146 від 25.08.2021 р. зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою відповідно до митної вартості товарів, визначеної митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.
За змістом чинного законодавства Позивач міг не погодитися з законністю такої вказівки митниці і оспорити відмову в пропуску товару на митну територію України, рішення про визначення митної вартості. Однак, обраний Позивачем спосіб захисту, - оформлення товару за вказаною митним органом митною вартістю, а потім оскарження його рішення - не суперечить закону. В подальшому, керуючись ч. 8 ст. 55 МК України, уповноваженою особою декларанта (ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ») листом № 042/2021-ОДИ від 11.11.2021 року було надано Відповідачу додаткові документи для підтвердження митної вартості товару за ціною договору (контракту), а саме: - лист № 05/6811 від 10.11.2021 р. ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» про наявність кредиторської заборгованості компанії «METINVEST INTERNATIONAL SA» у зв'язку з тим, що сплата за товар не здійснювалась; - Кредиторська заборгованість (витяг з програмного масиву)/
Однак, доводи позивача, викладені у вказаному вище листі та додаткові документи не були взяті відповідачем до уваги.
Відповідач у листі № 7.1-1/7.1-28-05/13/4173 від 17.11.2021 р. відмовив у визнанні митної вартості, посилаючись на відсутність документів, що підтверджують сплату за товар, коли термін сплати, обумовлений в договорі, сплинув.
Отже, позивач не погоджується з прийнятими відповідачем рішеннями про коригування митної вартості товарів № UA700100/2021/100003/1 від 20.08.2021 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA700100/2021/00053 від 20.08.2021 року, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 Митного кодексу України).
Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. При цьому потрібно зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Суд звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це у свою чергу обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до положень частини першої статті 58 Митного кодексу України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно із частиною другою статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За правилами частини третьої статті 58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України). Саме в рамках приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію перелік основних документів для підтвердження належності: а) визначення митної вартості товарів; б) обрання методу визначення митної вартості товарів.
Відповідно до частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Зі змісту статті 53 Митного кодексу України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується й з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якими закріплено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Водночас частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Саме в рамках частини третьої статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію система додаткових документів, які можуть запитуватися контролюючим органом (факультативний перелік додаткових документів - у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, визначається частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України). При цьому, витребування додаткових документів має субсидіарний характер. Всі документи, як основні, так і додаткові повинні оцінюватися системно. Контролюючий орган не може формулювати власну позицію на одному конкретному документі, при цьому безпідставно не враховуючи інші.
Отже, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи: 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Із системного аналізу приписів Розділу ІІІ (“Митна вартість товарів та методи її визначення”) Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Верховний Суд у постанові від 14 травня 2019 року в справі №820/2474/16 зазначив, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд також звернув увагу на те, що вимоги законодавства зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані її складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Частина 2 ст. 53 Митного кодексу України містить перелік обов'язкових документів, які повинні надаватися на підтвердження митної вартості товарів.
У картці відмови № UA700100/2021/00053 вказано про відмову в митному оформленні (випуску) товарів у зв'язку з не підтвердженням митної вартості.
Під час дослідження первинних документів, суд дійшов висновку що безпідставним є твердження відповідача про виявлені розбіжності, оскільки доказів на підтвердження відмінностей або підробки в підписах продавця в контракті та специфікаціях суду не надано.
Разом з тим, митний орган дійшов помилкового висновку про необхідність надання позивачем банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, адже ненадання таких документів у разі несплати рахунку за товар не може бути підставою для сумнівів саме у правильності визначення митної вартості товару.
Отже, суд зазначає, що при поданні митної декларації позивачем було надано документи, що підтверджують вартість товару за ціною договору (контракту) та не містять числових розбіжностей.
При цьому, як свідчать матеріали справи, у повідомленні декларанту відповідач навів єдину розбіжність - невідповідність підписів продавця у комерційному рахунку, контракті та специфікації, що ніяк не впливає на рівень митної вартості товару.
Крім цього, згідно з ч. 4 ст. 53 МК України, декларант надає додаткові документи, якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної.
У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів (ч. 12 ст. 58 МК України).
При цьому, згідно з ч.ч. 13-15 ст. 58 МК України орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце, адже у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Проте, відповідач не надав позивачу обґрунтування підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Отже, враховуючи те, що позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за першим методом, відмова митного органу у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою другорядного (резервного) методу є протиправними.
Суд також звертає увагу на те, що при визначенні позивачем митної вартості товарів, були відсутні обмеження зазначені у п.п. 1-4 ч.1 ст. 58 Митного кодексу України та п. “а” ст. 1 “Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів торгівлі 1994 року”, тому позивач правомірно та обґрунтовано, маючи в своєму розпорядженні усі необхідні документи, які базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, обрав 1 метод визнання митної вартості товарів за ціною договору.
З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA700100/2021/100003/1 від 20.08.2021 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA700100/2021/00053 від 20.08.2021 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивачем надані суду належні докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його вимоги. Надані позивачем до митного оформлення товару документи не містять суперечностей чи ознак підробки, а також містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Митним органом як суб'єктом владних повноважень, не наведено обґрунтованих доводів за яких представлені декларантом на час здійснення митного оформлення документи, які базувалися на об'єктивних даних, не могли бути підставою для визначення митної вартості за першим основним методом її визначення, а саме за ціною договору (контракту); не зазначено обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано із застосуванням основного методу; не наведено умов, що унеможливлювали використання обраного декларантом методу визначення митної вартості при наданні декларантом документів, достатніх для підтвердження заявленої митної вартості, за відсутності обґрунтованого сумніву щодо достовірності поданих документів.
Частинами 2, 3 статті 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір на загальну суму 8670,71 гривень.
За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Донецької митниці.
Питання про стягнення витрат на правничу допомогу буде вирішено окремо після подання позивачем детального розрахунку таких витрат, відповідно до вимог ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат Ілліча” до Донецької митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про про визнання протиправними та скасування рішень про коригування, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA700100/2021/100003/1 від 20.08.2021 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA700100/2021/00053 від 20.08.2021 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Донецької митниці на користь приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат імені Ілліча” судові витрати у розмірі 2481,00 грн.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 22 грудня 2022 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі «Електронний суд».
Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.
Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.
Суддя О.О. Галатіна