Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року Справа№200/4693/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого Циганенка А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
20 жовтня 2022 року з використанням підсистеми «Електронний суд» адвокатка Лозінська О.О. представниця позивача ОСОБА_1 , подала до суду адміністративний позов до відповідача-1, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідача-2, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 30.09.2022 №057150011713 щодо відмови в призначення пенсії позивачу за Списком №1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача щодо призначення пенсії від 22.09.2022 із зарахуванням його пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 14.09.1992 по 30.03.1993, з 23.01.2002 по 06.05.2009, починаючи з 11.09.2022 (наступного дня після дня народження).
На обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. 30 вересня 2021 року було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №057150011713, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії за віком таким, що не відповідає чинному законодавству.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позовні вимоги не визнало в повному обсязі, у відзиву на позовну заяву зазначило наступне. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При розгляді наданих документів встановлено, що позивачем не були надані документи про результати проведення атестації робочих місць, тому позивачу було відмовлено у призначені пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 10 років. Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області вважає, що відсутні законні підстави для зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи лише на підставі записів трудової книжки.
Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подало відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнало в повному обсязі, просило відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. ОСОБА_1 22.09.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення на пільгових умовах. Заява про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яким винесено рішенням від 30.09.2022 №057150011713 про відмову. В ході розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Таким чином, Головне управління діяло в межах повноважень визначених чинним законодавством, а тому відсутні правові підстави вважати, що Головним управління вчинено будь-яку протиправну дію стосовно позивача. Вік заявника на момент звернення 52 роки. Страховий стаж особи становить 35 років 0 місяців 13 дні. Відповідно додаткових документів, права на пенсію за віком на пільгових умовах немає. Записи в трудовій книжці не визначають права на призначення пенсії на пільгових умовах, а призначення пенсії здійснюється при розгляді пакету документів, які подаються для призначення пенсії, в тому числі уточнюючої довідки та накази про атестацію робочих місць.
25 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадження), позивачу відстрочена сплата судового збору до ухвалення судового рішення по справі.
25 жовтня 2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області витребувані докази.
22 листопада 2022 рок до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області застосовані заходи процесуального примусу.
22 листопада 2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно витребувані докази.
22 листопада 2022 рок вирішено провести розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін 22 грудня 2022 року.
30 листопада 2022 року скасовані заходи процесуального примусу, застосовані до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
У судове засідання, призначене на 22 грудня 2022 року, сторони не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.
22 вересня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (заява №3089).
30 вересня 2022 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №057150011713 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням встановлено: вік заявника 52 років, страховий стаж заявника становить 35 років 0 місяці 13 дні, необхідний пільговий стаж становить 0 років.
Право на призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутнє, оскільки заявником не надано документи про результати проведення атестації робочих місць.
В трудовій книжці НОМЕР_1 , яка видана на ім'я ОСОБА_1 , за спірні періоди роботи містяться наступні записи:
Виробниче об'єднання «Радянськвугілля» «Шахта 18-БИС»
запис №7 - 14.09.1992 прийнятий учнем гірника з ремонту гірничих виробок підземним з повним робочим днем у шахті, наказ №890/к від 14.09.1992;
запис №8 - 10.02.1993 переведено гірником по ремонту гірничих виробок 4 розряду підземним з повним робочим днем у шахті, наказ №119/к від 10.02.1993;
запис №9 - 30.11.1993 звільнений за власним бажанням, наказ №1085/к від 30.11.1993.
Орендне підприємство ордена Леніна та ордена Жовтневої Революції
металургійний комбінат ім. Ілліча
запис №13 - 23.01.2002 переведений в цех холодного прокату електромонтером з ремонту та обслуговування електрообладнання травильного відділення 5 розряду, наказ №310 від 22.01.2002;
запис №14 - 22.10.2003 переведений там же електромонтером з ремонту та обслуговування електрообладнання травильного відділення 6 розряду, наказ 6620 від 22.10.2003.
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №80, яка видана 03.03.2010 Державним підприємством «Шахта №13-БІС», ОСОБА_1 в період з 14.09.1992 по 30.03.1993 виконував підземні роботи за професією, що передбачена Списком №1, розділ І, підрозділ 1 КП 1010100а.
За даними «Індивідуальних відомостей про застраховану особу форма ОК-5» за період з 2004 року по травень 2009 року спеціальний стаж ОСОБА_1 облікований за кодом ЗПЗ013А1.
Згідно з формою «РС-право» страховий стаж ОСОБА_1 становить 35 років 0 місяців 13 днів.
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України) .
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-ІV).
Закон №1788-ХІІ був введений в дію з 01 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.
01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-ІV.
Пунктом 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: […] з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків […].
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи […].
Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років (частина 1 статті 26 Закону №1058-ІV).
За наслідками судового розгляду встановлено, що на дату звернення за призначенням пенсії на пільгових умовах позивач досяг 52 річного віку, його страховий стаж становив 35 років 0 місяці 13 дні.
Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року №401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування» згідно з постановами Кабінету Міністрів України №1854 від 12 грудня 2002 року та №303 від 12 березня 2003 року.
Отже, під час обчислення страхового стажу позивача за період до 01 січня 2004 року відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-ІV.
Згідно зі статтею 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктом 1.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, в редакції наказу Міністерства соціальної політики №720/1642/5 від 06 жовтня 2014 року (далі - Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 2.14 Інструкції якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
В період з 26 січня 1991 року по 11 березня 1994 року на підставі постанови Верховної Ради України 12 вересня 1991 року №1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» на території України застосовувався Список №1 производств, работ, профессий, должностей и показателей на подземных работах, на работах с особо вредными и особо тяжелыми условиями труда, занятость в которых дает право на пенсию по возрасту (по старости) на льготных условиях, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10.
В період з 11 березня 1994 року по 16 січня 2003 року застосовувався Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.
З 16 січня 2003 року по 24 червня 2016 року застосовувався Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.
З копії трудової книжки НОМЕР_1 , яка видана на ім'я ОСОБА_1 , вбачається, що як сама трудова книжку, так і відповідні записи у ній, не мають дефектів їх вчинення та містять посилання на відповідні накази, засвідчені печатками підприємств.
Судом встановлено, що в період з 14.09.1992 по 30.11.1993, та з 23.01.2002 по 31.12.2003 позивач виконував роботи, визначені Списком №1, які дають право на пільгову пенсію.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 05 серпня 2020 року у справі №127/9289/17.
Страховий стаж позивача з 01 січня 2004 року має обчислюватися за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (частина 2 статті 24 Закону №1058-ІV).
За наслідками судового розгляду встановлено, що за даними «Індивідуальних відомостей про застраховану особу форма ОК-5» за період з січня 2004 року по 06 травня 2009 року спеціальний стаж ОСОБА_1 облікований за кодом ЗПЗ013А1.
Згідно з довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, який є додатком 8 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 05 листопада 2009 року № 26-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за № 1136/17152, код підстави ЗПЗ013А1 застосовується з 05 листопада 1991 року та має назву «Працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. […]».
Тобто, код підстави ЗПЗ013А1 включає в себе відомості щодо працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах та на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.
Таким чином, відповідач-2 протиправно не зарахував періоди роботи позивача з 14.09.1992 по 30.03.1993, та з 23.01.2002 по 06.05.2009 до пільгового стажу при вирішенні питання про призначення пенсії.
Щодо відсутності документів про результати проведення атестації робочих місць суд зазначає наступне.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01 серпня 1992 року (далі - Порядок №442) та розробленими на виконання вказаної постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Основна мета атестації, як вбачається із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідно до пункту 10 Порядку №442 результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Тобто, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
В той же час, за приписами пункту 4 Порядку №442 відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Таким чином, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах, що є неправомірним. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці. У свою чергу особа, яка працює на посаді, та по якій має, бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов'язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Отже, можна дійти висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, за якими документи з атестації робочих місць відсутні з незалежних від них причин, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі №520/15025/16-а від 19 лютого 2020 року.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Щодо зобов'язання зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 14.09.1992 по 30.03.1993, з 23.01.2002 по 06.05.2009, починаючи з 11.09.2022, суд зазначає наступне.
Обчислення страхового стажу та визначення розміру пенсії є дискреційними повноваженнями відповідного територіального органу ПФУ; суд не є органом, уповноваженим на призначення пенсії, а лише має компетенцію на здійснення судового контролю за відповідністю чинному законодавству оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта владних повноважень (постанови Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі № 804/3646/18 та від 21 грудня 2019 року у справі № 663/574/17).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаних постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування рішення від 30.09.2022 №057150011713 про відмову в призначенні пенсії слід задовольнити.
Пунктом 2 частини 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Зазначеній нормі кореспондують положення пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України відповідно до яких у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Тому, суд, з метою повного захисту порушених прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і задовольнити позов шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення, та зобов'язання відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В задоволенні інших позовних вимог слід відмовити.
В задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області слід відмовити повністю з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1) заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію, за місцем проживання заявника.
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
На підставі вказаних положень Порядку №22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області було розглянуто заяву позивача та прийнято спірне рішення.
Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Порядком №22-1 не врегульована ситуація де має зберігатися електронна пенсійна справа у разі відмови в призначенні пенсії та як слід діяти в разі скасування судом рішення органу, що призначає пенсію, за результатами розгляду заяви про призначення пенсії.
З системного аналізу положень КАС України можна дійти висновку, що наслідком скасування індивідуального акту суб'єкта владних повноважень є зобов'язання саме цього суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В даній справі таким суб'єктом владних повноважень з Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Згідно з частиною 2 статті 133, частиною 1 статі 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в сумі 992,00 гривні.
Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 159, 193, 205, 241-246, 250, 251, 255, 291, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (місцезнаходження: 25009, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 7А, код ЄРДПОУ 20632802, електронна адреса: gu@kr.pfu.gov.ua) задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії від №057150011713, прийняте 30 вересня 2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 вересня 2022 року про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, б.3, код ЄДРПОУ 13486010, електронна адреса: gu@dn.pfu.gov.ua) відмовити повністю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Повний текст рішення складений 22 грудня 2022 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя А.І. Циганенко