Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року Справа№200/1314/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05 квітня 2021 року № Ф-369-17У, -
ВСТАНОВИВ:
24 січня 2022 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області № Ф-12-369-17У від 05 квітня 2021 року про сплату боргу (недоїмки).
Позов обґрунтований тим, що з 22 квітня 2011 року у місті Горлівка Донецької області позивач була зареєстрована як фізична особа - підприємець та провадила діяльність на спрощеній системі оподаткування.
Зазначає, що у 2014 році у м. Горлівка Донецької області вона звернулася до державного реєстратора з заявою про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та вважала, що припинення її підприємницької діяльності державним реєстратором оформлено належним чином, оскільки податкові органи жодних вимог ані зі сплати податків та інших обов'язкових платежів, ані зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до позивача не висували.
Проте, зазначає позивач, наприкінці січня 2021 року вона випадково дізналася, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань обліковувалася як фізична особа - підприємець, у зв'язку з чим, вже у м. Слов'янськ Донецької області позивач звернулася до державного реєстратора з заявою про припинення її підприємницької діяльності та 17 лютого 2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних - підприємців та громадських формувань було внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .
В той же час, зазначає також позивач, у грудні 2021 року із її заробітної плати почалося відрахування грошових коштів. У зв'язку з цим, позивач звернулася до Слов'янського бюро правової допомоги, працівники якого на сайтах «Автоматизована система виконавчого провадження» та «Єдиний реєстр боржників» знайшли інформацію, що відносно ОСОБА_1 з приводу стягнення коштів на користь держави у Слов'янському відділі державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) перебуває відкрите 14 жовтня 2021 року виконавче провадження № 67125917, стягувачем у якому є Головне управління ДПС у Донецькій області.
Так, враховуючи, відзначає позивач, що жодних документів ані від Головного управління ДПС у Донецькій області, ані від Слов'янського ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного МУ МЮ (м. Харків) вона не отримала, її адвокат 18 січня 2022 року звернувся з відповідним адвокатським запитом до Слов'янського ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного МУ МЮ (м. Харків), у відповідь на який 21 січня 2022 року державний виконавець електронною поштою надав ідентифікатор доступу до виконавчого провадження № 67125917 на «Автоматизована система виконавчого провадження», де міститься Постанова «Про відкриття виконавчого провадження» від 14 жовтня 2021 року, а також Вимога Головного управління ДПС у Донецькій області «Про сплату боргу (недоїмки)» № Ф-369-17У від 05 квітня 2021 року, з яких позивач дізналась, що її борг зі сплати єдиного внеску станом на 24 травня 2021 року становить 62 806 гривень 54 копійки, з яких 62 466 гривень 54 копійки - недоїмка, а 340 - штраф.
Крім того, вказала що, нею був отриманий акт Камеральної перевірки щодо недотримання платником вимог пункту 9.15 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464, з якого слідує, що Головне управління ДПС у Донецькій області за період з 1 кварталу 2017 року по 4 квартал 2020 року визначило заборгованість з єдиного внеску у сумі 61 456 гривень 74 копійки.
Разом з тим, звертає увагу позивач, у вказані періоди жодної підприємницької діяльності нею не проводилося, оскільки 23 вересня 2015 року позивач народила дитину, у зв'язку з чим позивач не працювала, оскільки доглядала дитину, а у період часу з 14 червня 2019 року по 29 січня 2021 року позивач працювала за трудовим договором у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), який платив позивачу заробітну плату та сплачував за неї єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У зв'язку з наведеним позивач просить суд задовольнити її позовні вимоги та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області «Про сплату боргу (недоїмки)» № Ф-369-17У від 05 квітня 2021 року.
Ухвалою суду від 28 січня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, якими він обґрунтовується, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Попереджено відповідача, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (ч. 4 ст. 159 КАС України). Витребувано від Головного управління ДПС у Донецькій області: належним чином засвідчену копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05 квітня 2021 року № Ф-369-17У. Також роз'яснено, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. Також зазначено про те, що у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.
21.04.2022 на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 № 259 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”.
Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 на 30 діб.
На засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 17.05.2022 № 341 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”.
Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 на 90 діб.
На засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 12 серпня 2022 року № 573 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”.
Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Також, на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 17.11.2022 № 2738-IX “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”.
Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 на 90 діб.
02 березня 2022 року опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.
Ухвалою від 21 червня 2022 року суд зобов'язав Головне управління ДПС у Донецькій області надати суду: докази перебування ОСОБА_1 на податковому обліку (ідентифікаційні дані); докази перебування ОСОБА_1 на обліку як платника єдиного внеску; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05 квітня 2021 року № Ф-369-17У; розрахунок недоїмки, включеної до спірної вимоги, із зазначенням підстав та періодів за які вона виникла; докази направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05 квітня 2021 року № Ф-369-17У ОСОБА_3 ; картку особового рахунку ОСОБА_1 , сформовану за період з дати виникнення заборгованості (недоїмки), яка включена до оспорюваної вимоги, по січень 2022 року; всі інші докази, які стали підставою вчинення спірних дій та прийняття рішень. Встановив Головному управлінню ДПС у Донецькій області п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для її виконання шляхом надання (надіслання) суду витребуваних доказів (пояснень) засобами електронного зв'язку (е-mail: inbox@adm.dn.court.gov.ua) . Звернув увагу учасників справи на те, що режим роботи суду, на період воєнного стану, передбачає направлення всіх процесуальних документів через особистий кабінет в підсистемі “Електронний суд”. Роз'яснив, що у разі неможливості користування підсистемою «Електронний суд» процесуальні документи необхідно надсилати на офіційну електронну адресу суду: inbox@adm.dn.court.gov.ua (з обов'язковим підписанням всіх документів кваліфікованим електронним підписом).
Ухвалою від 28 вересня 2022 року суд повторно зобов'язав Головне управління ДПС у Донецькій області надати суду: докази перебування ОСОБА_1 на податковому обліку (ідентифікаційні дані); докази перебування ОСОБА_1 на обліку як платника єдиного внеску; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05 квітня 2021 року № Ф-369-17У; розрахунок недоїмки, включеної до спірної вимоги, із зазначенням підстав та періодів за які вона виникла; докази направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05 квітня 2021 року № Ф-369-17У ОСОБА_3 ; картку особового рахунку ОСОБА_1 , сформовану за період з дати виникнення заборгованості (недоїмки), яка включена до оспорюваної вимоги, по січень 2022 року; всі інші докази, які стали підставою вчинення спірних дій та прийняття рішень. Встановив Головному управлінню ДПС у Донецькій області п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для її виконання шляхом надання (надіслання) суду витребуваних доказів (пояснень) засобами електронного зв'язку (е-mail: inbox@adm.dn.court.gov.ua). Звернув увагу учасників справи на те, що режим роботи суду, на період воєнного стану, передбачає направлення всіх процесуальних документів через особистий кабінет в підсистемі “Електронний суд”. Роз'яснив, що у разі неможливості користування підсистемою «Електронний суд» процесуальні документи необхідно надсилати на офіційну електронну адресу суду: inbox@adm.dn.court.gov.ua (з обов'язковим підписанням всіх документів кваліфікованим електронним підписом).
Ухвалою від 20 жовтня 2022 року суд зобов'язав Головне управління ДПС у Вінницькій області надати суду: докази перебування ОСОБА_1 на обліку як платника єдиного внеску; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05 квітня 2021 року № Ф-369-17У; розрахунок недоїмки, включеної до спірної вимоги, із зазначенням підстав та періодів за які вона виникла; докази направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05 квітня 2021 року № Ф-369-17У ОСОБА_3 ; картку особового рахунку ОСОБА_1 , сформовану за період з дати виникнення заборгованості (недоїмки), яка включена до оспорюваної вимоги, по січень 2022 року; всі інші докази, які стали підставою вчинення спірних дій та прийняття рішень. Встановив Головному управлінню ДПС у Вінницькій області п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для її виконання шляхом надання (надіслання) суду витребуваних доказів (пояснень) засобами електронного зв'язку (е-mail: inbox@adm.dn.court.gov.ua). Звернув увагу учасників справи на те, що режим роботи суду, на період воєнного стану, передбачає направлення всіх процесуальних документів через особистий кабінет в підсистемі “Електронний суд”. Роз'яснив, що у разі неможливості користування підсистемою «Електронний суд» процесуальні документи необхідно надсилати на офіційну електронну адресу суду: inbox@adm.dn.court.gov.ua (з обов'язковим підписанням всіх документів кваліфікованим електронним підписом).
Ухвалою від 21 листопада 2022 року суд повторно зобов'язав Головне управління ДПС у Вінницькій області надати суду: докази перебування ОСОБА_1 на обліку як платника єдиного внеску; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05 квітня 2021 року № Ф-369-17У; розрахунок недоїмки, включеної до спірної вимоги, із зазначенням підстав та періодів за які вона виникла; докази направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05 квітня 2021 року № Ф-369-17У ОСОБА_3 ; картку особового рахунку ОСОБА_1 , сформовану за період з дати виникнення заборгованості (недоїмки), яка включена до оспорюваної вимоги, по січень 2022 року; всі інші докази, які стали підставою вчинення спірних дій та прийняття рішень. Встановив Головному управлінню ДПС у Вінницькій області п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для її виконання шляхом надання (надіслання) суду витребуваних доказів (пояснень) засобами електронного зв'язку (е-mail: inbox@adm.dn.court.gov.ua). Звернув увагу учасників справи на те, що режим роботи суду, на період воєнного стану, передбачає направлення всіх процесуальних документів через особистий кабінет в підсистемі “Електронний суд”. Роз'яснив, що у разі неможливості користування підсистемою «Електронний суд» процесуальні документи необхідно надсилати на офіційну електронну адресу суду: inbox@adm.dn.court.gov.ua (з обов'язковим підписанням всіх документів кваліфікованим електронним підписом).
Станом на день розгляду справи відзиву Головного управління Головного управління ДПС у Донецькій області на позовну заяву ОСОБА_1 до суду не надійшло.
Будь-яких заяв щодо продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом № 731-IX, або заяв про поновлення процесуальних строків, встановлених нормами КАС України, у зв'язку із їх пропуском з поважних причин, - від учасників справи до суду не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку із чим суд розглядає дану адміністративну справу на підставі наявних матеріалів справи.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
З'ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) з 22.04.2011 була зареєстрованою фізичною особою - підприємцем за номером державної реєстрації № НОМЕР_4 та перебувала на спрощеній системі оподаткування з 18.01.2013 по 17.02.2021.
Відповідно до свідоцтва про народження дитини від 06 жовтня 2015 року серії НОМЕР_5 позивач ІНФОРМАЦІЯ_2 народила дитину - ОСОБА_4 .
Як встановлено з копії трудової книжки серії НОМЕР_6 , що видана на ім'я позивача 14.06.2019 остання, зокрема, в період з 14.06.2019 по 29.01.2021 працювала на посаді продавця-консультанта у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (наказ про прийняття № 8 від 14.06.2019; наказ про звільнення № 1 від 29.01.2021).
З витягу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 видно, що за позивача сплачено єдиний внесок в наступні періоди:
- ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) - у період з січня 2014 року по червень 2014 року (включно);
- Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради (код ЄДРПОУ 25944290) - у період з жовтня 2015 по вересень 2018 (включно);
- ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_1 ) - у період з липня 2019 по березень 2020 (включно) та з травня 2020 по січень 2021 (включно).
У зв'язку з надходженням заяви фізичної-особи підприємця/особи, яка провадить незалежну діяльність ОСОБА_1 Головним управлінням ДПС у Донецькій області проведено камеральну перевірку за результатами якої складено 15 березня 2021 року акт, яким встановлено не дотримання позивачем вимог пункту 9-15 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464, а саме: перебувала протягом періоду з 01 січня 2017 року до 01 грудня 2020 року на обліку як фізична особа - підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування.
Головне управління ДПС у Донецькій області, на заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 22 лютого 2021 року вх. № 15368/6 про списання заборгованості з єдиного внеску, листом від 24 березня 2021 року № 9544/6/05-99-13-11-20, сповістило останню про те, що відсутні підстави для списання заборгованості з єдиного внеску, оскільки за результатами проведеної камеральної перевірки встановлено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не дотримано умови, передбачені вимогами п. 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України.
Згідно інтегрованої картки зі сплати єдиного соціального внеску та наданого відповідачем витягу з інформаційної системи «АІС Податковий блок» за позивачем станом на 24.05.2021 рахувався борг у розмірі 62 806,54 гривень. До вимоги увійшли:
- 31.12.2012 - 8 535, 81 гривень (сальдо на початок року);
- 19.10.2013 - 2 388, 06 гривень (нарахування за 1,2 квартали 2013 року);
- 20.01.2014 - 1 218, 67 гривень (нарахування за 4 квартал 2013 року);
- 22.04.2014 - 1 267, 95 гривень (нарахування за 1 квартал 2014 року);
- 21.07.2014 - 1 267, 95 гривень (нарахування за 2 квартал 2014 року);
- 20.10.2014 - 1 267, 95 гривень (нарахування за 3 квартал 2014 року);
- 20.01.2015 - 1 267, 95 гривень (нарахування за 4 квартал 2014 року);
- 20.04.2015 - 1 267, 95 гривень (нарахування за 1 квартал 2015 року);
- 20.07.2015 - 1 267, 95 гривень (нарахування за 2 квартал 2015 року);
- 19.10.2015 - 1 323, 47 гривень (нарахування за 3 квартал 2015 року);
- 19.01.2016 - 1 434, 51 гривень (нарахування за 4 квартал 2015 року);
- 19.04.2016 - 909, 48 гривень (нарахування за 1 квартал 2016 року);
- 19.07.2016 - 941,16 гривень (нарахування за 2 квартал 2016 року);
- 19.10.2016 - 957, 00 гривень (нарахування за 3 квартал 2016 року);
- 19.01.2017 - 990, 00 гривень (нарахування за 4 квартал 2016 року);
- 19.04.2017 - 2 112,00 гривень (нарахування за 1 квартал 2017 року);
- 19.07.2017 - 2 112,00 гривень (нарахування за 2 квартал 2017 року);
- 19.10.2017 - 2 112,00 гривень (нарахування за 3 квартал 2017 року);
- 19.01.2018 - 2 112,00 гривень (нарахування за 4 квартал 2017 року);
- 19.04.2018 - 2 457,18 гривень (нарахування за 1 квартал 2018 року);
- 19.07.2018 - 2 457,18 гривень (нарахування за 2 квартал 2018 року);
- 19.10.2018 - 2 457,18 гривень (нарахування за 3 квартал 2018 року);
- 21.01.2019 - 2 457,18 гривень (нарахування за 4 квартал 2018 року);
- 19.04.2019 - 2 754,18 гривень (нарахування за 1 квартал 2019 року);
- 19.07.2019 - 2 754,18 гривень (нарахування за 2 квартал 2019 року);
- 21.10.2019 - 2 754,18 гривень (нарахування за 3 квартал 2019 року);
- 20.01.2020 - 2 754,18 гривень (нарахування за 4 квартал 2019 року
- 21.04.2020 - 2 078, 12 гривень (нарахування за 1 квартал 2020 року);
- 20.07.2020 - 1 039, 06 гривень (нарахування за 2 квартал 2020 року);
- 19.10.2020 - 3 178, 12 гривень (нарахування за 3 квартал 2020 року);
- 19.01.2021 - 3 300, 00 гривень (нарахування за 4 квартал 2020 року);
- 30.03.2021 - 1 320, 00 гривень (нарахування за 1 квартал 2021 року).
05 квітня 2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області складена вимога № Ф-369-17 У про зобов'язання позивача сплатити борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальному розмірі 62 806,54 грн. (недоїмка станом на 24.05.2021 року), із яких сума недоїмки склала 62 466,54 грн., штраф 340 грн.
14 жовтня 2021 року старшим державним виконавцем Слов'янського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в межах ВП № 67125917, винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження з виконання вимоги про сплату боргу № ф-369-17у, що видана 05.04.2021 ГУ ДПС у Донецькій області.
Позивач, не погоджуючись з вимогою відповідача від 05 квітня 2021 року № Ф-369-17У з тих підстав, що вона охоплює періоди, коли вона була звільнена від обов'язку сплачувати за себе єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» («Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань») в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі також - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.
Частиною 1 статті 7 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначені особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а частиною другою цієї статті встановлено, що перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України за видами.
Положеннями статті 2 Закону №2464-VI встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).
Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 2464-VI взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Наказом від 24.11.2014 № 1162 затверджено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі-Порядок №1162).
Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком № 1162 (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).
Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).
Взяття на облік платників єдиного внеску здійснюється контролюючим органом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).
Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац другий частини третьої статті 16 Закону № 2464-VI).
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац третій частини першої статті 20 Закону № 2464-VI).
Як встановлено судом, позивач була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як фізична особа-підприємець з 22.04.2011 по 17.02.2021, позивача взято на облік в контролюючих органах як платника податків.
Разом з тим судом встановлено, що позивач 23 вересня 2015 року народила дитину у зв'язку із чим підприємницької діяльності не проводила.
Також встановлено, що позивач в період з 14.06.2019 по 29.01.2021 була найманим працівником Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та обіймала посаду прадавця-консультанта.
Відповідачем не оспорюється вказані обставини та не надано жодних доказів на спростування вказаної інформації.
Суд звертає увагу відповідача на належну сплату єдиного внеску за позивача у періоди з жовтня 2015 по вересень 2018 (включно) Управлінням соціального захисту населення Слов'янської міської ради та у періоди з липня 2019 по березень 2020 (включно) та з травня 2020 по січень 2021 (включно) ОСОБА_2 .
А також звертає увагу на факт самостійної сплати позивачем єдиного внеску за себе в періоди з січня 2014 року по червень 2014 року (включно)
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 04.12.2019р. у справі №440/2149/19. У цій же постанові Верховним Судом сформульовано такий правовий висновок: «…З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне сформулювати правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску…».
Крім того, механізм сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або допомогу при народженні дитини, при усиновленні дитини, визначений Порядком нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженим постановою КМУ від 02.03.2011 № 178.
Відповідно до п. 2 ч. 2 вказаного Порядку єдиний внесок нараховується за осіб, зазначених у підпункті 2 пункту 1 цього Порядку. - на суми допомоги при народженні дитини (крім суми, яка виплачується одноразово) та/або суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нарахованої за базовий звітний період.
На виконання вказаних приписів Управлінням соціального захисту населення Слов'янської міської ради сплачено єдиний внесок за позивача у період її догляду за дитиною до досягнення такою трирічного віку, що підтверджується витягом з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, матеріалами справи доведена сплата єдиного внеску за позивача у повному обсязі за періоди з січня 2014 року по червень 2014 року (включно), з жовтня 2015 по вересень 2018 (включно), з липня 2019 по березень 2020 (включно) та з травня 2020 по січень 2021 (включно).
Суд зауважує, що оскаржуваний акт індивідуальної дії породжує підстави для зміни майнового стану позивача, зокрема, реалізація такого рішення може призводити до зменшення майна особи.
Суд застосовує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, правову позицію, висловлену у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14.10.2010, в якій ЄСПЧ дійшов висновку, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таким чином, Суд має встановити, чи таке втручання було виправданим відповідно до вимог цього положення.
Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Jatridis v. Greece) [ВП], №31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).
Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки», № 26449/95, пункт 54, від 09.11.1999. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-І).
З огляду на викладене, розглядаючи дану справу, суд перевіряє обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.
Суд вказує на безпідставність та протиправність нарахування позивачу недоїмки з єдиного внеску за перший та другий квартал 2014 року, за четвертий квартал 2015 року, за 2016-2017 роки, за перший, другий та третій квартал 2018 року, за перший та другий квартали 2019 року, за перший квартал 2020 року, за травень та червень другого кварталу 2020 року, за третій та четвертий квартал 2020 року та за січень місяць першого кварталу 2021 року, адже у вказані періоди єдиний внесок за позивача сплачений у повному обсязі, а саме: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) - у період з січня 2014 року по червень 2014 року (включно); Управлінням соціального захисту населення Слов'янської міської ради (код ЄДРПОУ 25944290) - у період з жовтня 2015 по вересень 2018 (включно); ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_1 ) - у період з липня 2019 по березень 2020 (включно) та з травня 2020 по січень 2021 (включно).
Вказане підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем жодним доказом.
В той же час, під час розгляду цієї справи, судом встановлена, а позивачем не спростована правомірність нарахування відповідачем позивачу недоїмки з єдиного внеску згідно спірної вимоги за перший та другий квартали 2013 року, за четвертий квартал 2013 року, за 3-й квартал 2014 року, за четвертий квартал 2014 року, за перши, другий третій квартали 2015 року, за четвертий квартал 2018 року, за третій та четвертий квартали 2019 року, за липень місяць другого кварталу 2020 року, за лютий березень першого кварталу 2021 року.
При цьому, суд позбавлений можливості провести обрахунок суми, що була неправомірно та правомірно нарахована позивачу згідно спірної вимоги з тих підстав, що списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені здійснюється виключно за рішенням контролюючого органу, а не суду, у зв'язку із чим суд не може перебирати на себе функції податкового органу, що суперечило би статті 19 Конституції України, оскільки суд здійснює лише контроль легальності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, однак не виконує за останніх їхні функції.
Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку про те, що оскаржувана вимога не відповідає вказаним критеріям, позаяк оскаржувана вимога містить в собі період у який позивач доглядала за дитиною до досягнення такою трирічного віку, а також була найманим працівником та ЄСВ за неї сплачений її роботодавцем та Управліннями соціального захисту населення. Більш того містить період коли позивач сплачувала такий внесок за себе самостійно.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
У даному випадку, відповідачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження правомірності прийняття ним оскаржуваного акту індивідуальної дії, а тому він підлягає скасуванню.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил частини першої статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання до суду даного позову позивач сплатила судовий збір в сумі 992,40 грн.
Таким чином суд приходить до висновку, що з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59; ЄДРПОУ: 44070187) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05 квітня 2021 року № Ф-369-17У, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 05 квітня 2021 року № Ф-369-17У.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59; ЄДРПОУ ВП: 44070187) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 992, 40 (дев'ятсот дев'яносто дві гривні) гривень 40 копійок.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 22 грудня 2022 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров