Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року Справа№200/2663/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Донецькій області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС України у Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати незаконними дії Головного управління ДПС України у Донецькій області щодо нарахування в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 за період з 19.04.2018 по 04.11.2020 в сумі 41 322,63 грн ;
- зобов'язати Головне управління ДПС України у Донецькій області вчинити дії щодо виключення з оперативного обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування боргу в сумі 41 322,63 грн в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління ДПС України у Донецькій області повторно розглянути заяву про списання сум недоїмки по ЄСВ пені та штрафних санкцій від 28.08.2020 року вхідний номер 108651/10 ОСОБА_1 за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.01.2019 року по грудень 2020 року з врахуванням права на списання сум ЄСВ згідно Закону № 2464 п. 9-15 Прикінцевих та перехідних положень.
Позов обґрунтований тим, що протягом спірного періоду позивач перебувала на податковому обліку як ФОП.
Зазначає, що реєстрація платника єдиного податку анульована 01.01.2018, дата виключення платників ЄП - 01.01.2018.
Позивач вказує, що на загальній системі оподаткування вона перебувала в період з 01.01.2019 по грудень 2020 року за який і було їй відповідачем нараховано ЄСВ в сумі 33 951, 09 грн.
Крім того зазначила, що за 2018 рік їй також було нараховано Відповідачем ЄСВ на суму 7 371,54 грн.
Позивач зазначила, що підприємницька діяльність протягом спірного періоду нею не велась, доходи від підприємницької діяльності не отримувались, самостійно зобов'язання не декларувалися, перевірок не було, актами перевірок зобов'язання по ЄСВ не визначались.
На переконання Позивача борг за спірний період нараховано податковим органом всупереч діючому законодавству, оскільки ЄСВ нараховано незаконно в період дії п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску» під час проведення АТО.
Крім того Позивач також рахує, що в період її перебування на загальній системі оподаткування згідно Закону № 2464 п. 9-15 підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платниками єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01 січня 2017 року до 01 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
У зв'язку із наведеним Позивач просить суд задовольнити її позовні вимоги.
Відповідач, заперечивши проти позову надав до суду відзив, зазначивши, що Законом України від 24.12.2015 року №911 (далі - Закон №911) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України від 24.12.2015 №1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». З набранням чинності Закону №911 платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, подавати звітність та сплачувати єдиний внесок та мають інші обов'язки передбачені ст. 6 Закону 2464. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, не підлягає списанню, а сплачується одночасно з нарахованою сумою штрафної санкції та пені.
Також відповідач вказав, що згідно п.9 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449 (далі - Інструкція), визначено, що списанню підлягає борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску у разі, зокрема, смерті фізичної особи, оголошення померлою, визнання її в судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною за умови відсутності осіб, які відповідно до Закону несуть зобов'язання зі сплати єдиного внеску, та засвідчення цього факту відділом державної реєстрації актів цивільного стану чи постановленням судового рішення. До документів, що підтверджують наявність підстав для проведення списання, належать: у разі смерті фізичної особи, оголошення померлою, визнання її в судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною - копія свідоцтва про смерть особи чи повідомлення державного реєстратора щодо державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у разі смерті, оголошення померлою, визнання безвісно відсутньою, чи копія рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, недієздатною або оголошення померлою (пункт 10 Інструкції).
Окрім цього, відповідач звернув увагу суду, що камеральною перевіркою платника встановлено не дотримання умов передбачених пунктом 9.15 Закону України від 07.08.2010 №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для списання сум недоїмки з єдиного соціального внеску, а саме: було отримано дохід протягом періоду з 01 січня 2017 року до набрання чинності Законом №592 згідно декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік №9310096790 від 08.02.2019 відсутня звітність про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік. В період з 01.01.2017 до 01.01.2018 року Позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування, а відповідно до п.9 прим.15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 підлягають списанню суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначеним п.4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), отже, на переконання Відповідача, тим - хто перебував на загальній системі оподаткування весь період з 01.01.2017 до дня набрання чинності Закону №592.
Відповідач також повідомив, що згідно п.3 ч. 1 ст. 1 вказаного вище Закону, визначено, що застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та /або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок. Пунктом 4 частини 1 ст.4 Закону України №2464 платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати обов'язкову звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Також відповідач вказує, що відповідно до даних ІС «Податковий блок» позивачем за 2015 рік, 2016 рік не сплачено єдиний внесок в сумі - 7400, 92 грн. (не подано обов'язкову звітність з єдиного внеску) в зв'язку з чим було проведено донарахування за травень-грудень 2015 року - 3603,28 грн., за січень-грудень 2016 року - 3797,64 грн. Отже станом на 01.10.2020 заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування становить - 41 889,66 грн.
На підставі викладеного Відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою суду від 21 лютого 2022 року позов прийнятий до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, якими він обґрунтовується, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.
21.04.2022 на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 № 259 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”.
Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 на 30 діб.
На засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 17.05.2022 № 341 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”.
Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 на 90 діб.
На засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 12 серпня 2022 року № 573 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”.
Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Також, на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 17.11.2022 № 2738-IX “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”.
Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 на 90 діб.
02 березня 2022 року опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.
Ухвалою від 24 червня 2022 року суд продовжив Головному управлінню ДПС у Донецькій області встановлений ухвалою від 21 лютого 2022 року про відкриття провадження у справі, строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, якими він обґрунтовується, на 10 (десять) днів з дня вручення копії цієї ухвали. Звернув увагу учасників справи на те, що режим роботи суду, на період воєнного стану, передбачає направлення всіх процесуальних документів через особистий кабінет в підсистемі “Електронний суд”. Зазначив, що у разі неможливості користування підсистемою «Електронний суд» процесуальні документи необхідно надсилати на офіційну електронну адресу суду: inbox@adm.dn.court.gov.ua (з обов'язковим підписанням всіх документів кваліфікованим електронним підписом).
Ухвалою від 25 жовтня 2022 року суд зобов'язав Головне управління ДПС у Вінницькій області надати суду належним чином завірені копії: декларацій про майновий стан, що були подані ОСОБА_1 до податкового органу за період з 01.01.2017 по 01.12.2020; акту камеральної перевірки № 1165/05-99-04-29 від 18.09.2020, яким встановлено не дотримання ОСОБА_1 умов передбачених п. 9.15 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для списання суми недоїмки з єдиного соціального внеску; заяву ОСОБА_1 від 28.08.2020 вх. № 10865/10 про списання сум недоїмки по ЄСВ, пені та штрафних санкцій; інтегровану картку платника податків з ЄСВ за період з 01.01.2017 по 01.12.2020. Встановив Головному управлінню ДПС у Вінницькій області п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для її виконання шляхом надання (надіслання) суду витребуваних доказів (пояснень) засобами електронного зв'язку (е-mail: inbox@adm.dn.court.gov.ua). Звернув увагу учасників справи на те, що режим роботи суду, на період воєнного стану, передбачає направлення всіх процесуальних документів через особистий кабінет в підсистемі “Електронний суд”. Роз'яснив, що у разі неможливості користування підсистемою «Електронний суд» процесуальні документи необхідно надсилати на офіційну електронну адресу суду: inbox@adm.dn.court.gov.ua (з обов'язковим підписанням всіх документів кваліфікованим електронним підписом).
Ухвалою від 08 грудня 2022 року суд зобов'язав Головне управління ДПС у Вінницькій області надати суду реєстраційні дані відносно ОСОБА_1 , а саме інформацію щодо системи оподаткування на якій перебувала позивач, зокрема в період з 19.04.2018 по 01.12.2020. Встановив Головному управлінню ДПС у Вінницькій області дводенний строк з дня отримання цієї ухвали для її виконання шляхом надання (надіслання) суду витребуваних доказів (пояснень) засобами електронного зв'язку (е-mail: inbox@adm.dn.court.gov.ua). Звернув увагу учасників справи на те, що режим роботи суду, на період воєнного стану, передбачає направлення всіх процесуальних документів через особистий кабінет в підсистемі “Електронний суд”. Роз'яснив, що у разі неможливості користування підсистемою «Електронний суд» процесуальні документи необхідно надсилати на офіційну електронну адресу суду: inbox@adm.dn.court.gov.ua (з обов'язковим підписанням всіх документів кваліфікованим електронним підписом). Також роз'яснив, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
З'ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 .
З 14 травня 2015 року по 28 серпня 2020 року перебувала на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Добропільська державна податкова інспекція (м. Добропілля) як фізична особа-підприємець.
Судом встановлено, що згідно з інформацією наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 14 травня 2015 року. За період з 14.05.2015 по 31.12.2017 - оподаткування доходів від підприємницької діяльності здійснювалось на спрощеній системі оподаткування, за період діяльності з 01.01.2018 по 28.02.2020 - оподаткування доходів здійснювалось на загальній системі оподаткування.
Запис про припинення підприємницької діяльності за власним рішенням позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28 серпня 2020 року.
28 серпня 2020 року позивач звернулась до Головного управління ДПС у Донецькій області з заявою про списання недоїмки, штрафних санкцій та пені за період з 01 січня 2019 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, 18 вересня 2020 року відповідачем було проведено камеральну перевірку позивача щодо недотримання платником вимог пункту 9-15 розділу 13 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464, за результатами якої було складено акт від 18 вересня 2020 року № 1165/05-99-04-29.
Згідно висновків вказаного акту встановлено не дотримання умов передбачених пунктом 9.15 закону України від 07.08.2010 № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для списання сум недоїмки з єдиного внеску, а саме: було отримано дохід протягом періоду з 01 січня 2017 року до набрання чинності Законом № 592 згідно декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік № 9310096790 від 08.02.2019.
Як вставновлено судом дата виключення позивача з реєстру платників єдиного податку - 01.01.2018, з 01.01.2019 по грудень 2020 року ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування.
У долучених до матеріалів справи копій податкових декларацій про майновий стан платника податків ОСОБА_1 за 2019-2020 роки судом встановлена відсутність відомостей про отримані позивачем доходи.
28 серпня 2020 року позивач звернулась до Головного управління ДПС у Донецькій області із заявою, в якій просила списати суми недоїмки по ЄСВ пені та штрафні санкції за період з 01 січня 2019 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
16 жовтня 2020 року позивачем подано до Головного управління ДПС у Донецькій області заперечення на акт камеральної перевірки № 1165/05-99-04-29 від 18 вересня 2020 року.
Також 16 жовтня 2020 року позивачем на адресу Головного управління ДПС у Донецькій області подано заяву у якій остання просила розібратись та надати їй письмову відповідь щодо операцій в її особовому рахунку по ЄСВ «Збільшення квартальних нарахувань».
29 жовтня 2020 року за вих. № 81024/10/05-99-04-29 Головне управління ДПС у Донецькій області, у відповідь на лист позивача від 16 жовтня 2020 року щодо заперечень на акт камеральної перевірки № 1165/05-99-04-29 від 18 вересня 2020 року стосовно списання недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, пені та штрафних санкцій за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» повідомив позивача про те, що за її заявою від 28 серпня 2020 було проведено камеральну перевірку та встановлено не дотримання умов передбачених пунктом 9-15 Закону України від 07.08.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для списання сум недоїмки з єдиного соціального внеску.
Також у листі було надано позивачу відповідь на її лист від 16 жовтня 2020 року щодо аналізу інформаційних баз даних особового рахунку і проведених нарахувань та вказано, що відповідно до даних ІС Податковий блок Позивачем за 2015 рік, 2016 рік не сплачено єдиний внесок в сумі 7 400,92 грн. (не подано обов'язкову звітність з єдиного внеску) у зв'язку із чим було проведено донарахування: за травень-грудень 2015 рік - 3 603,28 грн; за січень-грудень 2016 рік - 3 797,64 грн. Вказано також, що станом на 01 жовтня 2020 загальна заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по особистому рахунку Позивача складає 41 889, 66 грн.
17 листопада 2020 року позивач направила до Державної податкової служби України скаргу на рішення Головного управління ДПС у Донецькій області № 81024/1005-99-04-29 від 29 жовтня 2020 року.
22 липня 2021 року позивач звернулась до Державної податкової служби України із заявою, в якій просила повідомити її про результат розгляду її скарги на рішення Головного управління ДПС у Донецькій області № 81024/10/05-99-04-29 від 29 жовтня 2020 року. Також при розгляді скарги просила врахувати те, що на підставі діючого законодавства вона звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску, встановлених статтею 6 Закону № 2464-VI, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Листом від 10 січня 2022 року за вих. № 235/Ш/99-00-04-03-01-09, розглянувши звернення позивача від 22 грудня 2021 року вх. № Ш/5410 від 28 грудня 2021 року, Державна податкова служба України повідомила позивача про те, що на її попередню скаргу від 17 листопада 2020 року вх. № 44067/6 від 18 листопада 2020 року ДПС України надано вичерпну відповідь листом від 15 березня 2021 року № 5913/6/99-00-04-03-01-06, а іншого законом не передбачено. Також звернула увагу на той факт, що на попереднє звернення позивача від 22 липня 2021 року вх. № Ш/2109/ЕЗ з аналогічного питання, ДПС України надано також вичерпну відповідь листом від 28 липня 2021 року № 6278/Ш/99-00-04-03-01-09 9.
Згідно інтегрованої картки платника (ІКП) за кодом класифікації доходів бюджету 7101000000 станом на 30 листопада 2020 року за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску (код платежу 71040000) у розмірі 41 322, 83 грн., яка нарахована податковим органом за період з 19 квітня 2018 року по 04 листопада 2020 року, а саме за період з 19.04.2018 року (станом на 19.04.2018 заборгованість відсутня) по 31.12.2018, станом на 31.12.2018 року, загальна сума заборгованості складала - 7 371, 54 грн, а за період з 01.01.2019 по 30.11.2020, станом на 30.11.2020, загальна сума заборгованості склала - 33 951, 09 грн.
Будучи не згодною із діями відповідача щодо нарахування їй у період з 19 квітня 2018 року по 04 листопада 2020 року єдиного внеску в загальному розмірі 41 322, 63 грн, позивач звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Згідно із статтею 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем (частина четверта статті 6 Закону № 2464-VI).
З 03.06.2020 Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI було доповнено пунктом 9-15 згідно із Законом № 592-IX від 13.05.2020, яким, із урахуванням змінам, внесених згідно із Законом № 786-IX від 14.07.2020, в редакції Закону № 1072-IX від 04.12.2020, визначено наступне:
« 9-15. Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року:
а) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше;
б) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше.
Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску (особою) зазначених документів (якщо відповідні документи не були подані раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:
- платник податків отримав дохід (прибуток) від здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності протягом періоду з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року;
- суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником (особою) або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником (особою) та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.
Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.
Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню.
Податковий орган протягом п'яти робочих днів з дня прийняття рішення про списання недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми, надає територіальним підрозділам державної виконавчої служби інформацію про такі списані суми недоїмки з єдиного внеску в розрізі платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З дня винесення податковим органом рішення про списання недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, на підставі наданої податковим органом інформації підлягають закінченню відкриті державною виконавчою службою виконавчі провадження та припиняються заходи примусового виконання рішень щодо стягнення таких сум з платників єдиного внеску, яким здійснюється списання сум недоїмки, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, відповідно до цього пункту в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Суд зазначає, що пунктом 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI чітко встановлені умови списання заборгованості.
Зокрема, абзацом першим вказаної норми визначено, що це списання:
- за заявою платника;
- суми, несплачені станом на 01.12.2020:
-- суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування);
-- суми недоїмки за період з 01.01.2017 до 01.12.2020;
- а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки;
- та у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. Підпунктом «а» пункту 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI, із урахуванням абзацу першого вказаної норми, визначено, вказане списання здійснюється за умови подання до 01.03.2021 особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 01.01.2017 до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування): 1) державному реєстратору заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та 2) до податкового органу - звітності за період з 01.01.2017 до 01.12.2020.
Таким чином, пункт 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI прямо передбачає виключення, згідно із яким списання заборгованості не здійснюється щодо сум недоїмки, нарахованої з 01.01.2017 по 01.12.2020 фізичним особам-підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування.
Поряд із цим, вказана норма розповсюджується на осіб, які станом на дату подання заяви про списання заборгованості є платниками єдиного внеску та перебувають на загальній системі оподаткування.
Позивач, подавши 28 серпня 2020 року заяву про списання заборгованості, перебувала на загальній системі оподаткування починаючи з 01.01.2019, у період з 01.01.2019 по 04.11.2020 платнику нараховані суми недоїмки.
Отже, за період з 01.01.2019 по 04.11.2020 позивач відповідала загальним критеріям, визначеним пунктом 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI: на дату подання заяви була платником податків на загальній системі оподаткування; мала несплачені станом на 01.12.2020 суми; подала заяву реєстратору про припинення підприємницької діяльності; подала звітність по єдиному внеску за 2019-2020 роки.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовивши у списанні сум заборгованості за заявою позивача від 28.08.2020, не врахував право позивача на списання заборгованості за період з 19.04.2018 по 30.11.2020 згідно критеріїв пункту 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI, у зв'язку із чим сум вважає таку відмову протиправною, а позовні вимоги у цій частині такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із врахуванням того, що лист відповідача від 29.10.2020 № 81024/10/05-99-04-29 за своєю суттю є рішенням, яким позивачу відмовлено у списанні суми заборгованості а при його прийнятті не враховані всі обставини, які мають значення для його прийняття (наявність у платника статусу платника податків на загальній системі оподаткування станом на дату подання заяви, не визначення розміру нарахованої заборгованості за період перебування позивача на загальній системі оподаткування, яка б відповідала критеріям пункту 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI), суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати таке рішення як протиправне.
Належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання податкового органу повторно розглянути заяву позивача про списання заборгованості та прийняти рішення у порядку, встановленому законом, та із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
При цьому суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнані судом протиправними, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
Поряд із цим, суд не вбачає підстав для задоволення похідної позовної вимоги в частині зобов'язання Головного управління ДПС України у Донецькій області вчинити дії щодо виключення з оперативного обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування боргу в сумі 33 951, 09 грн, що нарахований за період з 01.01.2019 по 04.11.2020 в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 , оскільки списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені здійснюється виключно за рішенням контролюючого органу, а не суду, у зв'язку із чим суд не може перебирати на себе функції податкового органу, що суперечило би статті 19 Конституції України, оскільки суд здійснює лише контроль легальності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, однак не виконує за останніх їхні функції.
Із врахуванням того, що відповідач здійснив позивачу нарахування єдиного внеску, за період з 01.01.2019 по 04.11.2020 в сумі 33 951, 09 грн, а також із врахуванням того, що списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені здійснюється виключно за рішенням контролюючого органу, суд вважає належним та достатнім способом захисту порушеного право позивача зобов'язати відповідача вирішити питання щодо списання.
В той же час ч.ч. 1 та 2 ст. 12 Закону № 2464-VI визначено, що завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
Частиною 4 ст. 8 Закону № 2464-VI визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до вимог п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.
Відповідно до пп. 19-1.1.10 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України до функцій контролюючого органу зокрема входить забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів.
Пунктом 63.11 ст. 63 ПК України встановлено, що контролюючі органи забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться контролюючими органами згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.
Згідно п. 63.12 ст. 63 ПК України інформація, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних.
Пунктом 74.1 ст. 74 ПК України передбачено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційної системи та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.
Згідно Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року № 422, який був чинним до 5 квітня 2021 року, та Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 5, який чинний з 5 квітня 2021 року, інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи контролюючих органів (ДФС, ДПС), які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами, а оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.
Зазначеними Порядками (пункти 3 розділу І Порядку № 422 та Порядку № 45) встановлено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється податковими органами в інформаційній системі.
Відповідно до п. 4 Порядку № 422 відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи, а згідно п. 5 Порядку № 5 загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.
Отже, відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо нарахувань та сплати платником податкових зобов'язань та єдиного соціального внеску було/є обов'язком контролюючого органу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачу єдиного внеску, зокрема, у період з 01.01.2019 по 04.11.2020, а також правомірність відображення такого нарахування в інтегрованій картці платника.
У зв'язку із чим позовні вимоги в частині визнання незаконними дій Головного управління ДПС України у Донецькій області щодо нарахування в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 04.11.2020 в сумі 33 951, 09 грн задоволенню не підлягають.
Щодо правомірності нарахування позивачу єдиного соціального внеску за період з 01 квітня 2018 року по 31.12.2018 року в сумі 7 371, 54 грн суд зазначає наступне.
Згідно п. 6 ч. 1ст. 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Підпунктом 8 п. 4 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 2 вересня 2014року №1669-VII (далі Закон № 1669-VII) внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме: підпункт «б» розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 такого змісту: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону №2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. […] Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична, операція визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
Законом України від 2 березня 2015 року № 219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669 вважати пунктом 9-4.
Проаналізувавши наведені приписи суд дійшов висновку, що внесеними змінами не скасовано обов'язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) нараховувати та сплачувати його, а надано можливість на період АТО не виконувати ці обов'язки у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Верховний Суд в рішенні від 30 березня 2018 року у зразковій справі № 812/292/18 (а також в інших постановах з аналогічним предметом спору) зазначив такий правовий висновок: «Нормами п. 9-4 розділ VIII Закону № 1058 платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, була надана можливість у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану не виконувати встановлені ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 обов'язки щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску. Разом із тим, Закон № 2464 не скасовував обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надав можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі».
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі № 812/838/17 та від 2 квітня 2020 року у справі № 360/1546/19.
Пунктом 28 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2016 року, виключено пп. 8 п. 4ст. 11 Закону № 1669-VІI, але його положення були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону №2464-VI, а зміни безпосередньо до Закону № 2464-VIщодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п. 9-4розділу VIII цього Законувнесені не були.
Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» № 440-IX від 14 січня 2020 року, який набрав чинності 13 лютого 2020 року, пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI виключено із Закону № 2464-VI.
Таким чином, положення п. 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI з 13 лютого 2020 року втратили чинність.
Отже, починаючи з 13 лютого 2020 року скасовано встановлений Законом №2464-VI механізм пільгового оподаткування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платників податків, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком зазначеним уст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція.
Подальше врегулювання законодавцем особливостей адміністрування єдиного соціального внеску для відповідних платників податків не передбачені.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 13 травня 1997 року № 1-рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Виходячи зі змісту п. 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, застосування відповідної пільги пов'язується з моментом закінчення антитерористичної операції, оскільки диспозиція відповідної норми передбачає, що підставою для її застосування є факт подачі заяви таких платників до контролюючого органу, але не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Суд зазначає, що на сайті Президента України опубліковано Указ № 116/2018, яким уведено у дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях» (https://www.president.gov.ua/documents/1162018-24086).
Разом із цим вказаний Указ не містить відомостей про закінчення проведення антитерористичної операції.
Іншого Указу, якій містить відомості про закінчення проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей, на сайті Президента України не опубліковано.
Згідно ст. 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Суд зауважує, що статтею 30 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268 від 18 січня 2018 року були внесені зміни до деяких законодавчих актів України.
Так, статтю 3 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» № 638 від 20 березня 2003 року було доповнено абзацом 10 наступного змісту: «антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Об'єднаних націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України».
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що діючі норми права як станом на час виникнення спірних правовідносин так і станом на час розгляду даної справи не містили та не містять кінцевої дати закінчення антитерористичної операції, що дає підстави вважати, що антитерористична операція триває.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Відповідно до абз. 3 п. 5 ст.11«Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.
Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» (втратило чинність), від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено, м. Білозірське Донецької області.
Позивач знаходиться на обліку в ГУ ДПС в Донецькій області, місцем її реєстрації є м. Білозерське Донецької області.
Враховуючи ретроспективну дію норм п. 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, що запроваджує відповідну пільгу починаючи з моменту набрання законної сили Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 до набрання законної сили Законом № 440-IX, а також беручи до уваги рішення Конституційного суду України від 13 травня 1997 року № 1-рп/1999, механізм реалізації відповідного інституту поширювався на період з 14 квітня 2014 року до 13лютого2020 року, а фактична реалізація вказаної норми в процесі правозастосування не пов'язана виключно з моментом подачі відповідним платником податків заяви про її застосування в силу нормативного закріплення алгоритму дій контролюючих органів в процесі дії відповідної норми.
Отже, позивач звільнена від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, а також від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо вчасної сплати єдиного внеску за період з 14 квітня 2014 року по 13 лютого 2020 року.
Аналогічні висновки наведені Верховним Судом у постановах від 26 жовтня 2021 року у справі № 360/1594/20, від 17 листопада 2021 року у справі № 200/2618/20, від 30 листопада 2021 року у справі № 300/3157/20, від 1 червня 2022 року у справі № 200/3807/20, від 29 червня 2022 року у справі № 200/5718/20, від 19 жовтня 2022 року у справі № 200/11701/20.
Суд зауважує, що звільнення від виконання обов'язків платників, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, зокрема, зі сплати єдиного внеску за періоди з 14 квітня 2014 року по 13 лютого 2020 року, триватиме до закінчення антитерористичної операції.
При цьому суд наголошує, що таке звільнення є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу, зупинення стягнення, а також зупинення застосування відповідальності за несвоєчасне виконання/не виконання встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 обов'язків.
Як вже було раніше зазначено судом, відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо нарахувань та сплати платником податкових зобов'язань та єдиного соціального внеску було/є обов'язком контролюючого органу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачу єдиного внеску у період з 19.04.2018 по 31.12.2018, а також правомірність відображення такого нарахування в інтегрованій картці платника.
Відповідно, позовні вимоги позивача в цій частині позову задоволенню не підлягають.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил частини першої статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За подання до суду даного позову позивач сплатила судовий збір в сумі 992,40 грн.
Таким чином, враховуючи, що позов судом задоволений частково, суд приходить до висновку, що з останнього, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 330,80 грн.
Керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС України у Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59; ЄДРПОУ ВП: 44070187) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у списанні заборгованості по єдиному внеску ОСОБА_1 , оформлене листом Головного управління ДПС у Донецькій області № 81024/10/05-99-04-29 від 29.10.2020.
Зобов'язати Головне управління ДПС України у Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59; ЄДРПОУ ВП: 44070187) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 28.08.2020 року (вхідний номер ГУ ДПС 108651/10) та прийняти рішення у порядку, встановленому законом, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59; ЄДРПОУ ВП: 44070187) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 330, 80 (триста тридцять) гривень 80 копійок.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 12 грудня 2022 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров