ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 року Справа № 160/11397/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Обставини справи: 01.08.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/11397/22 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Позовна заява не відповідала вимогам, установленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тому ухвалою суду від 08.08.2022 була залишена без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
17.08.2022 на виконання вимог ухвали суду від 08.08.2022 до суду від позивача надійшов уточнений адміністративний позов, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження: 36014, м. Полтава, вул. Соборна, буд. 66, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 13967927) рішення від 13.07.2022 №057150011502, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм НОМЕР_2 , орган видачі - 1214, оформлений 18.04.2022; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце перебування: АДРЕСА_2 ), відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21910427) нарахувати та виплатити громадянці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм НОМЕР_2 , орган видачі - 1214, оформлений 18.04.2022; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце перебування: АДРЕСА_2 ), грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 71 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 08.07.2022 позивач звернулась до органів пенсійного фонду з заявою про прийняття рішення про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій як працівнику закладу охорони здоров'я, відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням від 13.07.2022 №057150011502 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (відповідач-2) позивачу відмовлено у призначенні такої допомоги через те, що у довідці від 28.06.2022 №5 не зазначено дату працевлаштування з посиланням на наказ та відсутня інформація про періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати. Також відсутня інформація про роботу на дату набуття права на пенсію за віком відповідно до даних індивідуальних відомостей про застраховану особу форми (ОК-5) (відсутня сплата страхових внесків за січень-березень 2022 року). Позивач не погоджується з таким рішенням органів пенсійного фонду, вважає його протиправним, тому й звернулась з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 22.08.2022 прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі; постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
21.09.2022 через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1) надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким, відповідач-1 заперечує проти позовних вимог і наводить зміст прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову позивачу у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Крім цього, відповідач-1 звертає увагу, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів у сфері пенсійного забезпечення є дискреційними повноваженнями органів пенсійного фонду. З огляду на викладені обставини, відповідач-1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
25.10.2022 засобами поштового зв'язку від 19.10.2022 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (відповідач-2) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-2 не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, і наводить зміст прийнятого ним рішення про відмову позивачу у нарахуванні та виплаті грошової допомоги. Відповідач-2 зазначає, що під час прийняття оскаржуваного рішення діяв в межах норм чинного законодавства України.
Ухвалою суду від 22.08.2022 у відповідачів була витребувана належним чином засвідчена копія пенсійної справи позивача, яка була надана відповідачем-1 разом з відзивом на позовну заяву.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (позивач) з 13.03.2022 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1) та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
08.07.2022 позивач звернулась до органів пенсійного фонду з заявою про призначення грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як працівнику органів охорони здоров'я у розмірі десяти місячних пенсій.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (відповідач-2) від 13.07.2022 №057150011502 позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті такої допомоги.
У рішенні зазначено таке.
Згідно із пунктом 7-1 до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон 1058) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»- «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при визначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на її день призначення.
Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191. Порядком передбачено зарахування в страховий стаж, який дає право на виплату грошової допомоги, періодів роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, які передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на вислугу років».
Згідно пунктів 4.2 та 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду за принципом екстериторіальності та не пізніше 10 днів з дня надходження заяви приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН - НОМЕР_1 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , звернулася 08.07.2022 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою №10976 про перерахунок пенсії (допризначення у зв'язку з наданими додатковими документами). До звернення надана довідка № 5 від 28.06.2022 про період роботи на посаді лікаря-офтальмолога хірургічного підрозділу, видана Комунальним некомерційним підприємством Маріупольської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5 м. Маріуполя» та підвантажена довідка ОК5.
Аналізом даних електронної пенсійної справи гр. ОСОБА_1 та наданих додаткових документів встановлено, що у довідці № 5 від 28.06.2022 не зазначено дату працевлаштування з посиланням на наказ та відсутня інформація про періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати. Також відсутня інформація про роботу на дату набуття права на пенсію за віком відповідно до даних індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК5 (відсутня сплата страхових внесків за січень-березень 2022 року).
У зв'язку з вищезазначеним, управлінням прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з тим, що на день досягнення пенсійного віку, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутні дані про роботу в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Позивачу також роз'яснено право на оскарження прийнятого рішення.
Позивач не погодилась з таким рішенням органів пенсійного фонду України, тому й звернулась з цим позовом до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 8 Закону №1058-IV закріплено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Так, порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі - Порядок №1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Пунктом «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з:
1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах;
2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також
3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 18.06.2021 у справі №328/1620/17 умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV. Слід зазначити і про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
Отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» передбачено, що лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), мають право на пенсію за вислугу років.
Цією постановою затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, серед яких є лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах.
Як видно з матеріалів справи і не заперечується відповідачами, позивач з 13.03.2022 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Страховий стаж позивача становить 42 роки 02 місяці 29 днів, що підтверджується розрахунком стажу позивача (Форма РС-право).
Згідно з матеріалами пенсійної справи позивача, копія якої надана до матеріалів адміністративної справи, до звернення позивача 13.05.2022 за призначенням пенсії за віком, пенсія на іншій підставі, державна допомога, виплата на дитину, страхові виплати позивачу не призначались.
Трудова книжка позивача Серія НОМЕР_3 свідчить про те, що на день досягнення пенсійного віку вона працювала в Комунальному некомерційному підприємстві Маріупольської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5 м. Маріуполя» на посаді лікаря-офтальмолога хірургічного підрозділу.
Крім того, зазначеною трудовою книжкою підтверджено, що до призначення пенсії за віком позивач працювала на посадах медичної сестри та лікаря, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
28.06.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Комунальним некомерційним підприємством Маріупольської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5 м. Маріуполя» видана довідка №5.
Довідка видана в тому, що ОСОБА_1 станом на 13.03.2022 та по теперішній час працює в Комунальному некомерційному підприємстві Маріупольської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5 м. Маріуполя» на посаді лікаря-офтальмолога хірургічного підрозділу.
Таким чином, позивач має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191.
Отже, органи пенсійного фонду протиправно відмовили позивачу у призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, у позивача були усі передбачені законом підстави для отримання такої грошової допомоги.
Відповідно до частин 1, 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийняте органами пенсійного фонду без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а також не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, відповідно, це рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
На протиправність рішення з огляду на його необґрунтованість вказують і такі обставини.
В оскаржуваному рішенні від 13.07.2022 №057150011502 відповідач-2 зазначив, що у довідці від 28.06.2022 №5 не зазначено дату працевлаштування з посиланням на наказ та відсутня інформація про періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати. Також відсутня інформація про роботу на дату набуття права на пенсію за віком відповідно до даних індивідуальних відомостей про застраховану особу форми (ОК-5) (відсутня сплата страхових внесків за січень-березень 2022 року).
Як зазначено вище, визначальними умовами, які дають право особі на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій є наявність у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах; вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.
Таких умов позивачем було дотримано.
До того ж, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зі змісту цієї норми вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Так, до заяви від 13.05.2022 про призначення пенсії за віком позивач надавала трудову книжку Серія НОМЕР_3 , яка містить записи про періоди роботи позивача із наведенням номерів та дат наказів, на підставі яких вона була прийнята на роботу. Крім того, інформацію про початок і завершення роботи позивача містять відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб стосовно ОСОБА_1 . На підставі зазначених документів позивачу і була призначена пенсія за віком.
Відповідачами не спростовано того, що записи в трудовій книжці позивача можна визнати такими, які не відповідають дійсності чи зроблені з порушенням визначеної процедури.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону №1058-IV, страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частини 10, 12 статті 20 Закону №1058-IV).
Статтею 15 Закону № 1058-IV передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону №1058-IV, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
Частиною 2 статті 20 Закону №1058-IV передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до положень ст. 106 Закону №1058-ІV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обов'язок щодо нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за працівника (позивача) покладений на роботодавця, який має нести відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків. Працівник (позивач) не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством-роботодавцем, на якому він працює.
Крім того, пункт 4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 №22-1 передбачає, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
Крім цього, суд зазначає, що наведений вище спосіб захисту буде сприяти позивачу в ефективному виконанні судового рішення зобов'язального характеру саме за зареєстрованим місцем перебування позивача.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
За викладених обставин справи, наведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовній вимоги у цій справі підлягають задоволенню.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладені норми, задоволення позовних вимог у повному обсязі, а також те, що права позивача були порушені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області рішенням про відмову у нарахуванні та виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, яке судом скасовано, суд зазначає про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області судового збору у розмірі 992,40 грн.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 ; місце перебування: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області рішення від 13.07.2022 №057150011502, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 ; місце перебування: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 ; місце перебування: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 ; місце перебування: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427).
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927).
Суддя Н.В. Кучугурна