Справа № 161/12468/22
Провадження № 2-а/161/264/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2022 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі
головуючої судді Івасюти Л.В.
з участю секретаря судових засідань Михалевич А.О.
представника позивача Шляхтур Н.В.
представника відповідача Вавринюк П.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції України у Волинській області, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Позов обґрунтовує тим, що 29.08.2022 йому, рекомендованим листом надійшла постанова серія БАБ № 798807 від 11.08.2022, з якої неможливо зрозуміти, які саме адміністративні правопорушення інкримінуються позивачу та у чому його визнаю винним. Зазначає, що вказаною постановою до відповідальності притягнуто ОСОБА_1 , а не ОСОБА_1 . З відповіді на адвокатський запит випливає, що позивачу інкримінується порушення ч.1 ст. 122, ст. 125, ч.1 ст.126 КУпАП.
Вважає, що постанова є незаконною та винесена без з'ясування фактичних обставин справи, а тому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАБ № 798807 від 11.08.2022, а провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 122, ст. 125, ч.1 ст.126 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, стягнути з відповідача на його користь понесені у справі судові витрати.
Ухвалою судді від 12.09.2022 відкрито провадження у справі.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала та просила задовольнити з наведених у ньому підстав.
Представник відповідача позов визнав та не заперечував щодо його задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.
11.08.2022 винесено постанову серії БАБ № 798807, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122, ст. 125, ч.1 ст.126 КУпАП.
Згідно постанови, суть порушення неможливо прочитати, оскільки копія, яка надана позивачем є неякісною, а відповідачем не надано її оригіналу.
У зазначеній постанові не зазначено про проведення відеофіксації і не зазначено технічний засіб, за допомогою якого проведена відеофіксація, проте в самій оскаржуваній постанові, зокрема в п.7, зазначено, що до протоколу додаються відеозаписи.
Згідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» (далі - Закон) учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1 ст.9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 3 статті 35 Закону передбачено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Положеннями ст.245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За приписами ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ст.280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16-а (2-а/337/154/2016), постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
При цьому, згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Приписами ст.75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122, ст. 125, ч.1 ст.126 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, а оскаржувана постанова є протиправною, незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Представником відповідача, заявлений позов визнано та не надано суду доказів на яких ґрунтується висновку поліцейського, яким складено оскаржувану постанову про наявність в діях позивача складу правопорушення.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п.24 постанови Постанов Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративних правопорушень є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
Відповідно до розділу ХV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року за №1395, заповнення в письмовій формі протоколів про адміністративні правопорушення, постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, тимчасових дозволів здійснюється чорнилом (пастою) чорного або синього кольору. Записи здійснюються розбірливим почерком, а прізвище. ім'я, по батькові особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, її місцезнаходження (перебування), місце роботи, а також посада, спеціальне звання та прізвище, ім'я, по батькові поліцейського записуються друкованими літерами.
Із оскаржуваної постанови серії БАБ № 798807 вбачається, що така не відповідає вимогам Інструкції, зокрема, неможливо розібрати суть вчиненого правопорушення, обставини розгляду справи та пункти нормативно-правового акту, який порушено.
Крім цього, сама постанова винесена щодо ОСОБА_1 , а відповідно до паспорта громадянина України НОМЕР_1 , вірним є прізвище ОСОБА_1 , а отже в оскаржуваній постанові не вірно зазначено прізвище позивача.
Окрім цього, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Відповідно до закріпленого в ст.62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності поліцейською ОСОБА_2 не були дотримані, оскільки жодні докази вини Позивача в матеріалах справи відсутні.
Аналогічна позиція, щодо неможливості притягнення до відповідальності за відсутності доказів, які відповідають вимогам ст.251 КУпАП в матеріалах справи підтримана рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №357/10134/17.
Враховуючи, що єдиним доказом, що підтверджує вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення є оскаржувана постанова, на підставі якої неможливо беззаперечно встановити вину позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про скасування постанови є підставними та обґрунтованими і підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем було заявлено про відшкодування витрат понесених на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що 30.08.2022 між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Рущак і партнери» укладено договір про надання правової допомоги від 30.08.2022 та 07.09.2022 додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги № 53/22 від 30.08.2022.
Із акту приймання-передачі наданих послуг № 53/22 до Договору про надання правової допомоги № 53/22 від 07.09.2022 вбачається, що позивачем понесено витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн., на підтвердження розміру якої позивачем надано квитанцію до прибуткового касового ордера № 53/22 від 07.09.2022 на суму 3000,00 грн.
Наведене дає підстави для висновку, що витрати ОСОБА_1 на правову допомогу є доведеними та становить 3000,00 грн.
При цьому, суд враховує визначені у ч. 5 ст. 134 КАС України обставини, а саме, складність справи, характер та кількість підготовлених та поданих адвокатом документів, його час участі у судових засіданнях, значення справи для сторони та публічний інтерес до справи, а також враховує подані відповідачем заперечення щодо заяви про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст.2, 5, 6, 77, 242-246, 255, 286 КАС України, на підставі ч.1 ст. 122, ст. 125, ч.1 ст.126, 251, 252, 280 КУпАП, суд -
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 798807 від 11 серпня 2022, про притягнення ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 - відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 798807) до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 122, ст. 125, ч.1 ст.126 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 122, ст. 125, ч.1 ст.126, відносно ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 - відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 798807) - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції України у Волинській області в користь ОСОБА_1 витрати нв правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ).
Відповідач - Головне управління національної поліції у Волинській області (адреса: вул. Винниченка, 11, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 40108604).
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Л.В. Івасюта