Справа № 161/14589/22
Провадження № 2/161/4448/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
20 грудня 2022 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого судді Івасюти Л.В.
за участю секретаря судового засідання Михалевич А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.
Позов обґрунтовує тим, що 21.07.2011 між позивачем та відповідачем укладено шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис № 773. Від цього шлюбу в них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що подружнє життя з відповідачем не склалось внаслідок різних поглядів на життя, відсутності взаєморозуміння та спільних інтересів. Вважає, що її шлюб з відповідачем існує лише формально, подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим та таким, що суперечитиме її інтересам.
На підставі викладеного, просить шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 - розірвати.
Крім цього, зазначає, що вона самостійно займається вихованням синів, доглядом за ним та матеріальним забезпеченням. Вказує, що відповідач не надає їй матеріальної допомоги в добровільному порядку.
Посилаючись на наведене вище, просить суд, стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх синів в розмірі 3000,00 грн. на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову та до досягнення старшою дитиною повноліття.
Ухвалою судді від 23.11.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Від відповідача у встановлений ухвалою строк відзив не надходив.
До початку розгляду справи позивача подала до суду клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом надсилання SMS повідомлення, судової повістки та розміщення судового оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада». Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача на адресу суду не надходило.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, та подані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог та заперечень, суд установив таке.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 21.07.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис № 773.
Від шлюбу в них двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11, 12).
Відповідно до ч.1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно зі змістом ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Як вбачається зі змісту ч.3 та ч. 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду від 21.12.2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя встановлено, що Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Відповідно до ст. 105 ч. 3 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Згідно ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що позивач та відповідач подружніх стосунків не підтримують у зв'язку з відсутністю взаєморозуміння, взаємоповаги, різних поглядів на життя. Їхні стосунки стали неприязними на ґрунті сімейно-побутових проблем, їхній шлюб існує лише формально, примирення між ними неможливе.
Враховуючи особливий характер сімейних відносин, які склалися в даній сім'ї, та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, та з врахуванням вимог ст.ст. 24, 55, 56 СК України, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 114 Сімейного Кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно ч.2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 115 СК України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відтак, позовна вимога ОСОБА_1 про розірвання шлюбу є підставною та підлягає до задоволення.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх синів в розмірі 3000,00 грн. на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову та до досягнення старшою дитиною повноліття, суд виходить з наступного.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серія НОМЕР_1 та серія НОМЕР_2 (а.с. 11, 12).
Також встановлено, що діти проживають разом з матір'ю, яка здійснює їх виховання, догляд та матеріальне утримання.
Статтею 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, відповідно до якої мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, який становить для: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні, а для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Аналізуючи зазначені норми закону, суд виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує мінімальні потреби дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України слідує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Крім того, за змістом ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.
Згідно ч. 1 ст. 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, зокрема: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
На підставі наведеного, оскільки між сторонами не досягнуто домовленості про участь в утриманні неповнолітніх синів, а позивач наполягає на стягненні аліментів у примусовому порядку, а також враховуючи пріоритетність інтересів дітей, на користь яких стягуються аліменти, їх вік, визначений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів у розмірі 2000,00 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, які підлягають стягненню починаючи з дня подання позовної заяви та до досягнення старшою дитиною повноліття.
На думку суду такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, їх фізичного розвитку, підтримки життєдіяльності на достатньому рівні. Розмір аліментів, визначений судом не є надмірним, і є достатнім для забезпечення розумних потреб неповнолітніх дітей.
Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені нею судові витрати в розмірі 992,40 грн.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів, на підставі п. 3 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір, слід стягнути з останнього на користь держави в сумі 992,40 грн.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до обов'язкового негайного виконання.
Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Оскільки позивачем заявлено вимогу про зміну свого прізвища на дошлюбне, то судом має бути зазначено про це у рішенні.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5, 11-13, 77, 81, 89, 137, 141, 206, 263 -265, 279, 280, 352, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 80, 110-112, 180-182, 184-185 СК України, Законом України «Про судовий збір», суд,-
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Луцьк та ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Луцьк, зареєстрований 24 липня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис № 773 - розірвати.
Прізвище ОСОБА_1 після розірвання шлюбу змінити на дошлюбне « ОСОБА_6 ».
Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 21 жовтня 2022року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до обов'язкового негайного виконання.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 , понесені витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 );
Відповідач: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - невідомо).
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Л.В. Івасюта