Справа № 161/10983/22
Провадження № 2/931/152/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
19 грудня 2022 року смт. Локачі
Локачинський районний суд Волинської області
у складі: головуючого - судді Кідиби Т.О.,
за участю: секретаря - Гупалик А.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: виконавчий комітет Луцької міської ради Волинської області про визначення місця проживання дітей,
ВСТАНОВИВ:
12.08.2022 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Позов мотивує тим, що він з відповідачем перебував у зареєстрованому шлюбі, який 21 серпня 2019 року було розірвано рішенням Локачинського районного суду Волинської області.
Від шлюбу у них народилося двоє дітей: донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після розірвання шлюбу їх доньки залишилися проживати з матір'ю в АДРЕСА_1 .
Однак через систематичне зловживання алкогольними напоями матір'ю дітей, він був змушений звертатися у службу у справах дітей Луцької міської ради та у службу у справах дітей Локачинської районної адміністрації, щоб забрати дітей в матері, оскільки її аморальний спосіб життя шкодив їх розвитку та інтересам.
17 листопада 2020 року було складено акт обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 та прийнято рішення щодо передачі дітей йому - батьку. У вищезазначеному акті вказано, що мати зловживає алкогольними напоям із співмешканцем, схильна до агресивної поведінки.
Оскільки діти зареєстровані за місцем проживання матері, а фактично проживають із ним, він вирішив звернутися до суду із позовом про визначення місця проживання дітей з ним.
Просить визначити місце проживання неповнолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали повністю із підстав, зазначених у позовній заяві. Не заперечують щодо ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, хоча була своєчасно та належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомила, будь-яких клопотань, заяв, відзиву на позов не подала.
Представник третьої особи - виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області в судове засідання не з'явився, надіслав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує. Крім того, третьою особою надано висновок про визначення місця проживання дітей.
Згідно з ч.1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами восьмою, дев'ятою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно із ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно з ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Статтею 161 СК України визначено порядок вирішення спору між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
У частинах першій-третій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Отже, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини насамперед необхідно виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан, тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який 21 серпня 2019 року було розірвано рішенням Локачинського районного суду Волинської області (а.с. 10, 11).
Від шлюбу у них народилося двоє дітей: донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується їх свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 06.10.2004 року та серії НОМЕР_2 від 04.11.2010 року (а.с. 8, 9).
Відповідно до довідки Затурцівської сільської ради від 29.07.2022 року № 577 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживають в АДРЕСА_2 разом з батьком - ОСОБА_1 (а.с. 12).
Згідно з довідкою комунального закладу «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 Луцької міської ради Волинської області» № 41 від 03.08.2022 року ОСОБА_5 навчається в даному закладі в 6 класі (а.с. 13).
А відповідно до довідки Луцького національного технічного університету № 203 від 11.10.2022 року ОСОБА_4 навчається на 2 курсі факультету бізнесу та права денної форми навчання за контрактом. При цьому при укладенні договору про надання освітніх послуг між навчальним закладом та ОСОБА_4 її законним представником був батько - ОСОБА_1 (а.с. 53-57).
Як вбачається з актів обстеження умов проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , позивачем за адресою: АДРЕСА_2 створені всі умови для належного проживання, навчання та розвитку дітей, дівчата займають окремі кімнати, де є обладнані робочі місця для навчання, спальні місця, шафи для одягу та особистих речей, а за місцем проживання відповідачки в АДРЕСА_1 , умови проживання потребують покращення, житло та прибудинкова територія знаходиться в занедбаному стані, з матір'ю ОСОБА_3 проведено бесіду щодо її агресивної поведінки відносно дітей, зловживання алкогольними напоями та повідомлено про передачу дітей батькові, проти чого вона не заперечувала (а.с. 14, 15).
Відповідно до висновку служби у справах дітей, затвердженого рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 01.11.2022 №186, служба у справах дітей не заперечує щодо визначення місця проживання ОСОБА_5 разом з батьком ОСОБА_1 . Крім того, службою була заслухана думка неповнолітньої ОСОБА_4 , яка виявила бажання проживати з батьком ОСОБА_1 , тобто вона самостійно визначила місце свого проживання (а.с. 78, 79).
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суд приходить до висновку, що матеріально-побутові умови проживання у батька дітей є кращими. Також судом встановлено, що батько отримує самостійний дохід, забезпечує дітей усім необхідним, в той час як матір зловживає алкогольними напоями, були зафіксовані випадки її агресивної поведінки відносно дітей, у зв'язку з чим діти виявили бажання проживати з батьком.
Як роз'яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Частинами 1, 2 ст.171 СК України передбачено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Урахування думки дитини щодо її життя передбачає й ст. 12 Конвенції про права дитини, в якій записано, що Конвенція зобов'язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю.
Так, службою у справах дітей була заслухана думка неповнолітньої ОСОБА_4 , яка виявила бажання проживати з батьком ОСОБА_1 .
Відповідачка була повідомлена службою у справах дітей про передачу дітей батьку у зв'язку з її неналежною поведінкою ще 17.11.2020 року при обстеженні умов проживання, проте будь яких дій з її сторони, що свідчили б про її бажання залишити проживати дітей з нею, вона не вчинила, у судові засідання не з'являлась, відзиву на позов не подала.
Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 61-327цс18 відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини про обов'язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини.
Враховуючи вищенаведені обставини, керуючись принципом максимального забезпечення прав та інтересів дітей, встановивши, що діти протягом останніх двох років проживають з батьком, який приділяє достатньо уваги для їх виховання, відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків, діти перебувають на його утриманні, навчаються за місцем проживання батька та врахувавши, що неповнолітня ОСОБА_4 виявила бажання проживати з батьком, суд вважає, що визначення місця проживання дітей разом із батьком ( ОСОБА_1 ) забезпечить якнайкращі інтереси дітей, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що матір дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною та участі у її вихованні і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування чи за рішенням суду.
У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 3, 9, 12 Конвенції про права дитини, ст.ст. 10-13, 77, 81, 141, ст.ст. 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 7, 160, 161, 171 СК України, ст.ст. 8, 11, 12 Закону України "Про охорону дитинства", суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визначити місце проживання неповнолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Третя особа: виконавчий комітет Луцької міської ради Волинської області, адреса: м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 21 Волинської області, код ЄДРПОУ 04051327.
Повний текст рішення складено 22.12.2022 року
Суддя Локачинського районного суду Т. О. Кідиба