ЄУН № 336/5209/22
пр. № 1-кп/336/660/2022
УХВАЛА
Іменем України
22 грудня 2022 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , участю прокурора ОСОБА_3 , захисників адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши в відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні за звинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 408 ч. 4 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Шевченківського районного суду перебуває кримінальне провадження за звинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 408 ч. 4 КК України.
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_6 був затриманий при намаганнях незаконно перетнути кордон з Угорщиною, що свідчить про наявність ризику переховування від суду, вчинення тиску на свідків.
Захисники заперечували проти заявленого клопотання щодо запобіжного заходу, вказуючи, що обвинувачений має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв?язки, жодних спроб перетнути кордон України не вчиняв, адже на даний момент його не було судом притягнуто до відповідальності за скоєння такого правопорушення, а саме протокол був повернутий судом. Також захисник адвокат ОСОБА_4 вказував, що обвинувачений за станом здоров'я потребує лікування, яке не може отримати в умовах слідчого ізолятору.
Обвинувачений в судовому засіданні заперечував проти заявленого клопотання, вказуючи, що має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв?язки, тож йому може бути обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Вказав, що на праві власності житла не має, документів на підтвердження права користування будь-яким житлом надати наразі не може, мешкає у будинку, який належить його матері.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
По даній справі суд враховує те, що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, не надав жодних доказів на підтвердження наявності у нього стійких соціальних зв?язків або житла, де б він мав змогу постійно проживати. Крім того, обвинувачений не заперечував того факту, що, будучи військовослужбовцем, в період часу з кінця серпня по день затримання перебував не за місцем служби, а попрямував до західних областей України, де був затриманий за обставин, які дійсно можуть свідчити про намагання перетнути кордон України в протиправний спосіб.
Суду не надано стороною захисту документального підтвердження того, що обвинувачений має постійне місце проживання та стійкі соціальні зв?язки, будь-яке джерело доходу або будь-яке майно на праві власності.
Щодо довідки про стан здоров'я обвинуваченого, то наявні у нього захворювання не були підставою для визнання його таким, що не придатен проходити військову службу, жодних підстав вважати, що наразі обвинувачений потребує лікування, якого не може отримати в умовах обмеження волі, немає.
Підсумовуючи вищевказане, суд виходить з того, що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, певний час переховувався від слідства, у зв?язку з чим безумовно наявний ризик переховування від суду, а рівно і впливу на свідків у кримінальному провадженні. Наразі судом не проведено допит свідків сторін кримінального провадження, не завершено дослідження інших доказів.
Такі ризики у своїй сукупності є достатньо вагомими для застосування найбільш суворого запобіжного заходу.
Інші альтернативні запобіжні заходи, на думку суду, не здатні забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, крім того, стороною захисту не надано суду доказів щодо можливості обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді, домашнього арешту, адже не надано документального підтвердження наявності у обвинуваченого житла на праві власності чи користування.
На переконання суду продовження строку тримання під вартою не суперечить вимогам статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який в цьому випадку полягає у необхідності забезпечення права учасників справи на розгляд справи у розумний строк та усунення небезпеки вчинення протиправних діянь обвинуваченим та, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Керуючись ст. 331 КПК України,-
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ст. 408 ч. 4 КК України, задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21 лютого 2023 року включно.
Ухвала суду в частині обрання запобіжного заходу діє до 21 лютого 2023 року.
Визначити розмір застави у 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює сумі у 208000 (двісті вісім тисяч) гривень.
У разі внесення суми застави підозрюваним або іншою особою та надання документу, що це підтверджує, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави на ОСОБА_6 покладаються обов?язки:
прибувати за викликом суду;
не відлучатися із м. Запоріжжя без дозволу суду;
повідомляти суд про зміну свого місця проживання або місця роботи.
Попередити заставодавця, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали до суду апеляційної інстанції.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Головуючий суддя ОСОБА_7 ОСОБА_8