№ 336/93/18
пр. № 1-в /336/10/2022
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
особи, щодо якої подане клопотання, - ОСОБА_5 ,
представника Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі подання Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо ОСОБА_5 і направлення особи для відбування призначеного покарання,
ВСТАНОВИВ:
27 червня 2021 року Шевченківський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області звернувся до суду з поданням про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо ОСОБА_5 і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
В поданні зазначив, що вказана особа перебуває на обліку у відділі з питань пробації з 14 серпня 2019 року у зв'язку з його засудженням вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.01.2019 року, яким він звільнений від відбування покарання з випробуванням тривалістю у три роки з покладенням на нього в силу ст. 76 КК України обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноваженому органу з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації.
З 10 червня 2019 року 14 серпня 2019 року засуджений перебував на обліку в Комунарському районному відділі уповноваженого органу з питань пробації. 14 серпня 2019 року особова справа відносно ОСОБА_5 прийнята до виконання Шевченківським районним відділом уповноваженого органу з питань пробації у зв'язку із зміною засудженим місця проживання; 28 серпня 2019 року йому повторно роз'яснені умови звільнення від відбування покарання з випробуванням, правові наслідки невиконання покладених на нього судом зобов'язань.
Графік з'явлення для реєстрації засуджений порушив 06 квітня 2020 року, проігнорувавши необхідність явки до уповноваженого органу з питань пробації, і хоча 7 квітня 2020 року він надав письмове пояснення причин неявки, проте підстав для визнання причин цієї неявки поважними воно не містило, тому в цей же день у відповідності до вимог ст. 166 КВК України він був письмово попереджений про можливість скасування звільнення від покарання.
19 квітня 2021 року засуджений ОСОБА_5 повторно не з'явився на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, і хоча 21 квітня 2021 року він надав письмове пояснення причин неявки та документи підтверджуючи ці обставини, він надав письмове пояснення причин неявки, проте підстав для визнання причин цієї неявки поважними, що фактично позбавляли його можливості зв'явитись на реєстрацію в ожначенйи день воно не містило, тому в цей же день у відповідності до вимог ст. 166 КВК України він був письмово попереджений про можливість скасування звільнення від покарання.
Крім того, під час іспитового строку засуджений ОСОБА_5 06.11.2019 року та 08.01.2020 року був підданий адміністративним стягненням за ст. 121-6 КУпАП, ч. 1 ст. 126 КУпАП, однак копії постанов уповноваженому органу з питань пробації не надані.
Також, ОСОБА_5 за час перебування на обліку 16.11.2020 року, 01.02.2021 року, 01.03.2021 року не з'явився до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації, пізніше надавав довідки про перебування у ці дні у відрядженні за межами міста Запоріжжя, довідки були підписані особисто засудженим, як приватним підприємцем, що також ставить під сумнів поважність причин його неявки.
Зазначені обставини, які свідчать про небажання засудженого ставати на шлях виправлення, зумовили звернення відділу кримінально-виконавчої інспекції до суду з поданням про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо ОСОБА_5 та направлення його для відбування призначеного вироком Шевченківського районного суду Запорізької області від 21.01.2019 року покарання.
В судовому засіданні представник відділу філії Державної установи «Центр пробації» просить про задоволення клопотання через систематичне порушення ОСОБА_5 , покладених на нього судом зобов'язань.
Прокурор заперечує проти задоволення клопотання, зауваживши на тому, що порушення, яких припустився ОСОБА_5 , не є злісними, оскільки пропуски відвідувань органу пробації зумовлені об'єктивними обставинами, а саме: його хворобою та виконанням роботи. Після пропуску відвідування ОСОБА_5 з'являвся до органу пробації, надавав пояснення та докази з приводу причин відсутності, що свідчить про бажання засудженого стати на шлях виправлення та не допускати безпідставного порушення умов відбування покарання. Крім того, прокурор зауважила, що строк випробування, тривалість якого визначена вироком суду в три роки, на момент розгляду подання сплив 21 січня 2022 року, і оскільки протягом цього часу звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо ОСОБА_5 не скасовано, він не направлений для відбування покарання до місць позбавлення волі і не вчинив нового злочину, в силу положень Закону України про кримінальну відповідальність він вважається таким, що не має судимостей, тому вирішення питання про скасування звільнення від відбування покарання поза межами цього строку є таким, що не ґрунтується на законі.
Захисник і ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечують з тих самих підстав, якими прокурор обґрунтовує свою позицію.
ОСОБА_5 , крім того, просив врахувати, що умислу на порушення умов звільнення від відбування покарання не мав, з'являвся до інспекції на наступний день та надавав пояснення та докази на підтвердження поважності причин своїх пропусків реєстрації в органах пробації. Просив про залишення подання без задоволення.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, суд знаходить клопотання таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.
Відповідно до ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Судом встановлено, що вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2019 року ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204, ч. 2 ст. 199 КК України із застосуванням ст. 49, ст. 70, ч. 1 ст. 72 КК України засуджено до п'яти років позбавлення волі та штрафу у розмірі 51 000 грн., які виконувати самостійно, у відповідності до ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з випробуванням тривалістю у два роки з покладенням на обвинуваченого в силу ст. 76 КК України обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноваженому органу з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації.
Як випливає з матеріалів наданої суду облікової справи, 06 квітня 2020 року та 19 квітня 2021 року засудженого піддано застереженню у вигляді письмового попередження за неявку до органу пробації без документально підтверджених поважних причин.
Відповідно до ст. 166 КВК Україниу разі ухилення засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, від виконання обов'язків, які покладені на нього судом, або порушення громадського порядку, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього застереження у виді письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
Невиконанням обов'язків вважається таке, коли засуджений не виконав хоч один з обов'язків, які було покладено на нього судом.
Систематичним вчиненням правопорушень вважається вчинення засудженим трьох і більше правопорушень, за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.
Виходячи з наведених положень законодавства, лише систематичне невиконання засудженим покладених на нього судом в силу ст. 76 КК України обов'язків без поважних причин може бути підставою для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення особи для відбування покарання.
Як зазначено судом, одним з обов'язків, покладених на засудженого судом, є обов'язок періодично з'являтися до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації.
Вирішуючи подання, суд враховує зміст «Інструкції про порядок виконання покарання, не пов'язаного з позбавленням волі» від 19.12.2003 року № 270/1560, згідно з пунктом 5.4 якої невиконанням обов'язків вважається, коли засуджена особа не виконала хоча б одного з обов'язків, які було покладено на неї судом (наприклад, не з'являється до інспекції два або більше разів підряд без поважних причин), та три і більше разів вчинювала правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення, як випливає з пункту 5.3.
Між тим, дослідивши надані суду фактичні дані суд не погоджується з міркуваннями клопотання про наявність підстав для ініціювання питання про скасування звільнення від відбування від покарання з випробуванням і направленням особи в місця позбавлення волі.
Як встановлено судом, засуджений хоча і припускав такі порушення, як неявка на реєстрацію, проте у суду немає підстав констатувати їхню систематичність, оскільки перша за часом неявка зумовлена його недбалістю, з підстав якої він переплутав день реєстрації, та з'явився до інспекції наступного дня з поясненнями причин неявки.
Що стосується неявки ОСОБА_5 до органу пробації 19 квітня 2021 року, вона зумовлена поважною причиною, перебуванням засудженого у ТОВ «Багатопрофільна клініка «Святого Миколая» з приводу медичного обстеження щодо захворювання на наявність вірусу SARS-CoV-2, про що ним через два дні інспектору органу пробації надані відповідні документи, така поведінка засудженого свідчить про відсутність у нього умислу на порушення своїх обов'язків.
Окрім наведених міркувань, на користь висновку про відсутність підстав для задоволення подання суд враховує ту обставину, що в усякому випадку два порушення накладених на ОСОБА_7 обмежень допущені ним не один за одним (тобто, не підряд), що само по собі виключає кваліфікацію його поведінки як злісного ухилення від виконання обов'язків, що в розумінні «Інструкції…» має наслідком звернення до суду з поданням про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Також, суд не погоджується з міркуваннями клопотання про наявність підстав для його задоволення з причин наявності неявки на реєстрацію ОСОБА_5 16.11.2020 року, 01.02.2021 року та 01.03.2021 року, оскільки ним надані пояснення та довідки щодо перебування осіннього у відряджені за межами міста Запоріжжя, органом пробації ці факти неспростовні, письмові попередження у відповідності до ч. 4 ст. 166 КВК України про можливість скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направленням для відбування призначеного судом покарання не застосовувались.
Наявність притягнення засудженого до адміністративної відповідальності у даному випадку не утворює ніяких підстав для задоволення подання, як у ньому зазначено адміністративні правопорушення ОСОБА_5 начебто вчинені 06.11.2019 року та 08.01.2020 року, копії постанов в матеріалах особової справи відсутні, що ставить під сумнів притягнення до такого виду відповідальності. Навіть, якщо припустити, що засудженого притягнуто до адміністративної відповідальності в означені дні в поданні, то у відповідності до норм ст. 39 КУпАП, він вважається таким, що не має адміністративного стягнення, оскільки не вчинив нового правопорушення протягом року з моменту винесення останньої постанови, 08.01.2020 року.
З урахуванням викладеного суд вважає, що дії ОСОБА_5 не містять таких порушень покладених на нього зобов'язань, які можуть потягти наслідки у вигляді скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення особи для відбування призначеного судом покарання.
Вирішуючи подання не на користь особи, яка його подала, суд погоджується з доводами прокурора про наявність іншої самостійної підстави для залишення подання органу пробації без задоволення.
Як зазначено, автор подання ініціював питання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням 27 червня 2021 року, тобто в період іспитового строку, призначеного вироком суду, який простирався до 21 січня 2022 року.
Між тим зазначене подання вирішено у період, коли випробувальний строк сплив, тобто після 21 січня 2022 року, коли закінчився встановлений судом іспитовий строк в три роки.
В силу ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються, зокрема, особи, засуджені відповідно до ст. 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасовано з інших підстав, передбачених законом.
Як випливає з роз'яснень п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 від 26.12.2003 року «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» погашення судимості можливе лише за наявності передбачених ст. 55 КК 1960 р. чи статтями 89, 108 КК 2001 р. підстав і за умови, що особа протягом строку погашення судимості не вчинить нового злочину. Погашення судимості не потребує посвідчення спеціальним рішенням суду чи іншим документом.
У урахуванням наведених положень кримінального закону і роз'яснень Пленуму Верховного Суду України на час розгляду подання відносно ОСОБА_5 , який протягом іспитового строку не вчинив нового злочину і до якого протягом цього строку не застосовано скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням, є таким, що не має судимості, тому за зазначених обставин направлення його для відбування покарання посягало б на охоронювані законом права та свободи особи.
Керуючись ст. ст. 75, 78, 89 КК України, ст. 166 КВК України, ст. ст. 537-539, 395 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Подання Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо ОСОБА_5 і направлення особи для відбування призначеного покарання залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_8 ОСОБА_9