Справа № 22 Ц- 204/ 2007p. Головуючий 1-й інстанції: Димитров В.І.
Категорія- Суддя-доповідач апеляційного суду: І'алущенко О.І
14 лютого 2007р. Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої: Вовненко Г.Ю.
суддів: Колосовського СЮ.
Галу щенка О. І.
при секретарі: Варміш О.С.
за участю:
представника
позивача- Лєжачова В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за
апеляційної скаргою ЗАТ КБ "ПриватБанк" ( далі- Банк) на ухвалу судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.11.2006 р, постановлену за
заявою ЗАТ КБ "ПриватБанк" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1заборгованості за кредитною карткою «VISA" у розмірі 2401 грн. 41 коп..
встановила:
23.10.2006 р. Банк звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1заборгованості за кредитною карткою «VISA" у розмірі 2401 грн. 41 коп..
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.11.2006р. постановлено про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали з посиланням на те, що висновки ухвали не відповідають вимогам закону та змісту заяви про видачу наказу.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.
Відмовляючи у прийнятті заяви про видачу судового наказу, суддя виходив з того, що з наданих матеріалів вбачається спір про право.
Але з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки його ухвалено без належного дотримання вимог судочинства.
Відповідно до вимог пі ч. 1 ст. 96 ЦПК України, суд має видати судовий наказ, якщо заявлено вимогу, яка грунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі.
Лише в тому випадку, коли з наданих матеріалів вбачається спір про право, у прийнятті заяви про видачу судового наказу, згідно з положеннями п.2 ч. 1 ст. 100 ЦПК України, має бути відмовлено.
З наданих матеріалів вбачається, що Банк заявив вимогу, яка витікає з договору кредитного ліміту на суму 6500 грн., укладеного з 17.02.2006 р. до 17.02.2008 р.
За цим договором боржник зобов'язався щомісячними платежами здійснювати погашення заборгованості по кредитному ліміту та сплачувати Банку відсотки за користування кредитним лімітом у розмірі 3%.
2
З 28.04.2006 p. ОСОБА_1 припинив виконання своїх зобов'язань, внаслідок чого, на момент звернення до суду він прострочив сплату заборгованості по кредиту на 1411 грн. 46 коп. та по відсоткам за користування кредитним лімітом на 989 грн. 95 коп.
Встановлене підтверджується письмовою угодою, укладеною боржником і уповноваженою особою Банку та підписом боржника про те. що він згоден з умовами угоди і ознайомлений з правилами надання банківських послуг та користування платіжною картою, на яку встановлено кредитний ліміт.
Таким чином, надані матеріали свідчать про їх відповідність п. 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України та відсутність підстав, які унеможливлюють видачу судового наказу.
Суддя не звернув уваги на ці обставини і всупереч вимогам ст. 96 ЦПК України, безпідставно відмовив у прийнятті заяви про видачу судового наказу.
Посилання ухвали на наявність спору про право є безпідставними і передчасними.
Так як, наказне провадження передбачає порядок та умови скасування суддею виданого наказу, в разі подання боржником відповідної заяви.
Встановлене свідчить про невідповідність ухвали вимогам процесуального закону, що згідно з п. 3. ч. 1 ст. 312 ЦПК України, тягне її скасування та повернення матеріалів до місцевого суду на новий розгляд для вирішення питання про їх прийняття.
Керуючись ст. ст.. 303, 307, 312, 314-315 ЦПК України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу ЗАТ КБ "ПриватБанк" - задовольнити Ухвалу судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.11.2006 р. - скасувати і повернути заяву ЗАТ КБ "ПриватБанк" про видачу судового наказу на новий розгляд до того ж суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
підпис
О.І.Галущенко