УХВАЛА
19 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 580/6090/21
адміністративне провадження № К/990/33181/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року в адміністративній справі № 580/6090/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень, у серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просила:
- визнати протиправними дії відповідача, викладені в листі №2300-0305-8/37893 від 30 червня 2021 року про проведення перерахунку пенсії відповідно до ч.ч. 2,15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 60% заробітної плати за відповідною посадою працівника прокуратури з обмеженням її граничного розміру 10 прожитковими мінімумами доходів громадян;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перерахувати та виплачувати призначену пенсію по інвалідності в розмірі 84 % від розміру заробітної плати, що визначена у довідці Черкаської обласної прокуратури від 15 квітня 2021 року №21-202вих21 без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01 квітня 2021 року до моменту здійснення перерахунку;
- здійснити виплату різниці між нарахованою після перерахунку та фактично виплаченою пенсією одноразово відповідно до довідки Черкаської обласної прокуратури від 15 квітня 2021 року №21-202вих21.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови в перерахунку пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01 квітня 2021 року виходячи з 84% сум грошового забезпечення, визначених у довідці Черкаської обласної прокуратури від 15 квітня 2021 року №21-202вих21 та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01 квітня 2021 року до моменту здійснення перерахунку.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області задоволено.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року скасовано та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції, Департамент соціальної політики Вінницької міської ради направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2022 року в адміністративній справі № 120/15188/22-а та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, віднесено до категорії справ незначної складності.
В силу пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У даній справі суд першої інстанції, врахувавши наведені положення КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у касаційній скарзі ОСОБА_1 не наводить підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною п'ятою статті 328 КАС України.
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, із абстрактним зазначенням, що судами ухвалено судові рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення прийнятого в порядку спрощеного позовного провадження у розумінні статті 328 КАС України.
Так, колегія суддів зазначає, що у справах розглянутих у порядку спрощеного позовного провадження необхідно наводити та обґрунтовувати, як виключні підстави касаційного оскарження передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України так і загальні підстави передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження. Цей обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року в адміністративній справі № 580/6090/21 - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Г. Стрелець