УХВАЛА
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа №640/6596/21
адміністративне провадження № К/990/30586/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів - Губської О.А., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у справі № 640/6596/21 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа: Національне агентство України з питань державної служби про визнання протиправним та нечинним акту в частині,
ВСТАНОВИВ:
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у справі № 640/6596/21.
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у справі № 640/6596/21 залишено без руху.
Визнано неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження та установлено скаржнику строк для подання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів.
21 листопада 2022 року, на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху, від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.
Також, 05 грудня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву щодо наявності підстав для задоволення клопотання касатора про поновлення строку на касаційне оскарження.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник вказує, що вперше касаційну скаргу було подано в межах встановленого законодавством строку, а саме 10 січня 2022 року.
Проте ухвалою Верховного Суду 21 липня 2022 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України оскільки в ній не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Крім того, ухвалами Верховного Суду 09 серпня 2022 року, 05 вересня 2022 року, 22 вересня 2022 року, 12 жовтня 2022 року та 01 листопада 2022 року, Верховний Суд повертав подані позивачем касаційні скарги, оскільки вони не містили підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертої статті 328 КАС України.
ОСОБА_1 у поданій заяві про поновлення строку на касаційне оскарження висловлює незгоду із наданою судом касаційної інстанції правовою оцінкою підстав касаційного оскарження, викладеною в ухвалах Верховного Суду про повернення касаційних скарг.
Крім того, у поданих заявах скаржник наводить принизливі та образливі висловлювання на адресу суддів, учасників справи, які не відповідають стилю спілкування у діловому мовленні, що суд касаційної інстанції вважає неприпустимим.
Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів зазначає таке.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, зазначає, що таке право не є абсолютним.
Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань.
Також скаржник повинен довести, що повернення попередньо поданих касаційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Водночас, Суд касаційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011).
Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Таким чином наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду не тільки на час подачі первісної касаційної скарги, а й з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.
Суд касаційної враховує тривалість строку пропущеного строку - майже шість місяців з ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення скаржника, непереборних обставин скаржником не наведено, Судом не встановлено.
Крім того, необхідним є зауважити, що ухвалою від 12 жовтня 2022 року, повертаючи касаційну скаргу ОСОБА_1 , Верховний Суд наголосив на неприпустимості використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють.
Ці дії суперечать основним засадами (принципами) адміністративного судочинства, а також його завданню. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС України.
Звертаючись з заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 знову використовує лексику, що принижує авторитет суддів Верховного Суду та судової влади в цілому, що є неприпустимим.
Обґрунтування позову з використанням наведених висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) констатується як зловживання правом на подання заяви. Так, цей Суд, застосовуючи підпункт "а" пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання.
Для прикладу, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах "Шенбк проти Чеської Республіки" від 14 травня 2004 року, заява №67208/01, "GERARD DURINGER and FOREST GRUNGE проти Франції" від 04 лютого 2003 року, заяви №61164/00 і №18589/02, "GUNTIS APINIS проти Латвії" від 20 вересня 2011 року, заява №46549/06).
Вказані посилання зокрема містились в ухвалі Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року, проте позивач продовжує використовувати образливі висловлювання у поданих заявах про поновлення строку.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України сторони, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особи, зацікавлені у її поданні, повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Таким чином наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення.
За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи вищевикладене, відсутність відповідних доказів щодо поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 333 КАС України за наслідками розгляду заяви скаржника щодо усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у справі № 640/6596/21.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
СуддіМ.В. Білак О.А. Губська О.В. Калашнікова