УХВАЛА
19 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/8263/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль»
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
у складі судді Фещенко Ю.В.,
від 12.07.2022
та на постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Дармін М.О., Антонік С.Г., Березкіна О.В.,
від 14.11.2022
за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль»
до Фізичної особи-підприємця Різник Наталі Миколаївни
про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 526 188, 22 грн
ВСТАНОВИВ:
06 грудня 2022 року Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі - Скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2022 та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2022, які просить скасувати та ухвалити нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2022 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правильність висновків суду першої інстанції з підстав недоведеності Позивачем факту користування Відповідачем послугами в період з вересня 2015 року по квітень 2021 року, що виключає можливість стягнення плати за теплову енергію за вказаний період.
Перевіривши касаційну скаргу, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року у сумі 2 270,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 526 188, 22 грн. Зазначена сума не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року (1 135 000,00 грн).
У касаційній скарзі Скаржник зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, проте не обґрунтовує зазначене у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Також Скаржник не зазначив жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Разом з тим, Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.
Враховуючи викладене, з огляду на принципи господарського судочинства (змагальності та диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності), Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі №904/8263/21 за касаційною скаргою Скаржника на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №904/8263/21 за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2022 та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2022.
2. Надіслати копії ухвали учасникам справи.
3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
І. Кондратова