ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/19506/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Risoil Overseas Ltd
на ухвалу Господарського суду міста Києва
у складі судді Джарти В. В.
від 14.12.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Андрієнка В.В., Демидової А.М. Шарпана В.В.
від 10.08.2022
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Зернятко»
до Agrostudio Group Limited
третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство Рисоіл Термінал»
про розірвання контракту та повернення майна
Короткий зміст позовних вимог і заяви про забезпечення позову
1. У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП Зернятко" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Agrostudio Group Limited (далі - Компанія) про розірвання контракту № CN271020DPZ від 27.10.2020 (далі - контракт) та про зобов'язання повернути заявнику майно - кукурудза 3 клас, без ГМО, насипом, врожаю 2020 року, у кількості 3 654,1 тон.
2. Разом із позовною заявою Товариство подало до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на спірне майно - кукурудзу 3 клас, без ГМО, насипом, врожаю 2020 року, у кількості 3 654,1 тон та заборонити будь-яким особам проводити дії з майном, направлені на перехід права власності на майно.
3. Заява мотивована таким:
- 27.10.2020 між позивачем і відповідачем укладено контракт, за яким Товариство зобов'язалося поставити, а Компанія - прийняти і оплатити кукурудзу;
- на виконання умов Контракту Товариство виконало свої зобов'язання належним чином - передало кукурудзу у кількості та належній якості, в строк та в погодженому місці, однак Компанія виконала свої зобов'язання неналежним чином - сплатила за товар частково лише 405 000, 00 доларів США замість 851 405, 30 доларів США, що становить повну ціну переданого товару, що складає у процентному співвідношенні 47%;
- Компанія є нерезидентом, юридична особа створена та здійснює свою діяльність за законодавством Республіки Мальта та у неї відсутнє будь-яке майно на території України;
- зі змісту залізничних накладних (пункт 7) Компанія, будучи резидентом Республіки Мальта, не є кінцевим отримувачем цього товару і вона має намір продати товар RISOIL Overseas Ltd, вантаж призначений для вивезення водним транспортом до Швейцарії;
- у випадку передачі третій особі товару, повернення майна Товариству буде ускладнено;
- Товариству із сайту в мережі Інтернет за посиланням https://latifa.ndist.eom/novosti/53030-agrostud.io-nc-vypolnyaet-kontraktnye-obyazatelstva-my-podaem-v стало відомо, що Компанія не виконує свої зобов'язання перед RISOIL Overseas Ltd, а також перед іншими контрагентами у тому числі й перед позивачем;
- RISOIL Overseas Ltd має намір звертатись до суду з позовом до Компанії, й у разі ухвалення рішення суду про стягнення з Компанії коштів на користь третіх осіб, повернення майна може бути ускладненим.
Короткий зміст ухвал суду першої та апеляційної інстанцій та постанов суду касаційної та апеляційної інстанцій
4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі №910/19506/20 заяву Товариства задоволено. Накладено арешт на спірне майно - кукурудзу 3 клас, без ГМО, насипом, врожаю 2020 року, походження - Україна, у кількості 3 654,1 тон, право власності на яке належить Товариству. Заборонено будь-яким особам, у тому числі ТОВ «Спільне Підприємство Рисоіл Термінал», яке здійснює зберігання майна, ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Державній митній службі України та її територіальним органам, ТОВ «НОВІК ПОРТ СЕРВІС», вчиняти будь-які дії з майном, які направлені на перехід права власності на майно, в тому числі, але не виключно, завантаження, розвантаження майна, проведення митного оформлення, оформлення товару на третіх осіб та будь-які інші дії, передачі іншому зберігачу, переміщення майна в інше місце тощо.
5. Судове рішення мотивоване таким:
- наявні достатньо обґрунтовані припущення того, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення;
- на теперішній час триває митне оформлення спірного товару;
- обраний Товариством захід забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності відповідача, а також не порушує права інших осіб, а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
6. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Risoil Overseas LTD (не учасника справи) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 про забезпечення позову у справі №910/19506/20 закрито.
7. Апеляційний господарський суд виходив із того, що при постановленні оскаржуваної ухвали від 14.12.2020 питання про права, інтереси та (або) обов'язки Risoil Overseas місцевим судом не вирішувались, а тому апеляційне провадження за апеляційною скаргою Risoil Overseas LTD підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
8. Постановою Верховного Суду від 15.02.2022 касаційну скаргу Risoil Overseas LTD задоволено, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 скасовано, а справу передано до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
9. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково не врахував доводів скаржника, що вантаж уже поставлений останньому та право власності на нього уже належить скаржнику. А тому суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Risoil Overseas LTD.Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 апеляційну скаргу Risoil Overseas LTD залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 - без змін.
10. Суд апеляційної інстанції виходив з такого:
- ураховуючи те, що спір у даній справі по суті судом не розглянуто, стверджувати, що відповідач у справі був власником товару (кукурудзи) у суду не має можливості, а тому твердження Risoil Overseas LTD про те, що останній є власником товару за контрактом є передчасним;
- в апеляційному порядку переглядається ухвала про забезпечення позову, питання про право власності на товар не вирішується;
- суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справ
11. 07.09.2022 Risoil Overseas LTD звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
12. Підстави касаційного оскарження:
- суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до контракту №Р983 укладеного 27.10.2020 між Risoil Overseas LTD та Компанією спірний товар у цій справі (кукурудза) вже є власністю скаржника, отже арешт було накладено судом першої інстанції незаконно;
- судом першої інстанції не враховано зміст залізничних накладних, згідно з якими відповідач не є кінцевим отримувачем товару і має намір продати його Risoil Overseas LTD;
- не враховано висновки щодо застосування норми права, зроблені в постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/3836/20;
- суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги висновки Верховного Суду у цій справі, зроблені в постанові від 15.02.2022 та не дослідив питання наявності права власності Risoil Overseas LTD на арештований товар;
- суд апеляційної інстанції порушив пункт 4 частини третьої статті 277 ГПК України з посиланням на постанови Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 19.06.2018 у справі №910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 22.07.2019 у справі №911/2635/17, оскільки мав або залучити Risoil Overseas LTD і скасувати оскаржувану ухвалу, або постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження;
- судами не враховано вчинення позивачем та відповідачем узгоджених дій, які свідчать про штучність спору, що полягає в укладенні додаткової угоди щодо зміни моменту переходу права власності на товар та не подачею відповідачем відзиву на позов та апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову.
13. Інші учасники у встановлений судом строк відзивів на касаційну скаргу не надавали, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
14. Суд виходить з того, що процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з частиною першою якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статті 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
15. Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
16. Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
17. Крім того, аналіз пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України свідчить, що арешт може накладатися на майно, яке знаходиться у відповідача, так і на майно, яке знаходиться в інших осіб.
18. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (частина третя статті 137 ГПК України).
19. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
20. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
21. Верховний Суд зазначає, що під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову не може вирішуватися питання щодо суті позовних вимог (частина одинадцята статті 137 ГПК України), оскільки під час вирішення заяви про забезпечення майнового позову досліджується тільки достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав.
22. За вимогами майнового характеру умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
23. Предметом цього судового провадження є вимога позивача про розірвання контракту та повернення товару, переданого на виконання умов правочину. При цьому про право власності на спірний товар заявляє також скаржник. Водночас обставини щодо переходу та набуття права власності на товар підлягають з'ясуванню під час розгляду справи по суті для вірної кваліфікації правовідносин і застосування до них відповідних норм матеріального права.
24. Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про повернення майна, можливість відповідача або іншої особи, в якої знаходиться спірне майно, в будь-який момент відчужити його є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
25. За таких умов суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правомірно врахував аргументи позивача щодо наміру відповідача перепродати товар третій особі (скаржнику) (підтвердження обґрунтованого припущення зникнення товару), що ускладнить виконання рішення у справі у разі задоволення позову; статусу відповідача - нерезидент та подані докази і дійшов висновку про наявності підстав для забезпечення позову.
26. При цьому посилання скаржника на висновки Верховного Суду в постанові від 15.02.2022 у цій справі є необґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції оцінив доводи Risoil Overseas LTD щодо набуття ним права власності на товар. Проте, врахувавши, що спір у цій справі по суті судом не розглянуто, дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що відповідач у справі був власником товару. Відповідно, передчасними визнано доводи Risoil Overseas LTD про наявність у нього права власності на товар. Водночас суд апеляційної інстанції не встановив підстав для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України та розглянув скаргу по суті. Тобто висновки Верховного Суду, зроблені у постанові від 15.02.2022 у цій справі були враховані судом апеляційної інстанції.
27. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/3836/20 визнається недоречним з огляду на відмінність обставин справи, які формують зміст правовідносин у справі № 910/3836/20 та у справі, яка переглядається. Так, суди у справі № 910/3836/20 дійшли висновку, що подана заява про забезпечення позову ґрунтувалася на бездоказових припущеннях щодо можливого ухилення фірми від виконання рішення суду про стягнення заборгованості, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення. Натомість у справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено обставини, що підтверджують можливість втрати товару, який є предметом спору шляхом його перепродажу іншій особі, що, власне, підтверджує скаржник. Тобто Верховний Суд у справі №910/3836/20 виходив з інших обставин справи, які складаються зміст спірних правовідносин.
28. Доводи скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України з посиланням на висновки, зроблені в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 19.06.2018 у справі №910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 22.07.2019 у справі №911/2635/17 стосовно необхідності залучення Risoil Overseas LTD в якості третьої особи та задоволення його апеляційної скарги або закриття апеляційного провадження, є необґрунтованими з огляду на таке.
29. Питання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору до участі у справі вирішується за заявою такої особи або заявою учасників справи (частина перша статті 50 ГПК України) або за ініціативою суду (частина друга статті 50 ГПК України) на стадії відкриття провадження у справі або до закінчення підготовчого провадження.
30. Така процесуальна дія також може бути вчинена судом апеляційної інстанції у разі, коли судове рішення оскаржується не учасником справи і судом буде встановлено, що оскаржуване рішення зачіпає права та обов'язки скаржника. Однак, залучення особи, яка не приймала участі у справі на стадії апеляційного провадження може відбуватися у разі оскарження судового рішення по суті позовних вимог (рішення суду, ухвали про затвердження мирової угоди, тощо).
31. Водночас залучення особи до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стадії апеляційного провадження з перегляду заяви про забезпечення позову поданої разом з позовною заявою, не передбачено нормами процесуального права та не відповідає їх змісту. А тому суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини щодо наявності спору стосовно товару, який є предметом контракту, як між позивачем та відповідачем, так і між скаржником і відповідачем, правомірно врахував ймовірний інтерес Risoil Overseas LTD у справі та розглянув його скаргу, як особи, що не була залучена до участі у справі без залучення його в якості третьої особи без самостійних вимог. Незалучення скаржника в якості третьої особи не призвело до порушення його прав, оскільки його скаргу було розглянуто по суті заявлених вимог. При цьому скаржник не обмежений в праві звернутися до суду першої інстанції з клопотанням про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору в порядку частини першої статті 50 ГПК України.
32. Посилання на постанови Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/22354/15, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 22.07.2019 у справі №911/2635/17 відхиляються з огляду на те, що питання про залучення скаржника (не учасника справи) під час апеляційного перегляду вирішувалось на інших судових стадіях, а саме судами було ухвалено рішення по суті спору або постановлено ухвалу про затвердження мирової угоди. Тобто обставини залучення третьої особи у наведених справах та у справі, яка переглядається, є різними. У постанові від 19.06.2018 у справі №910/18705/17 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття апеляційного провадження.
33. Суд касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на вчинення позивачем та відповідачем узгоджених дій на шкоду скаржнику з огляду на те, що зміна умов договору є правом сторін, передбачене статтями 627, 651 ЦК України. Сторони можуть на власний розсуд змінювати положення договору з урахуванням загальних засад цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав (статті 3, 13 ЦК України). У разі порушення прав третьої особи такими діями, остання не обмежена в праві звернутися до суду за захистом відповідного права.
34. Права та обов'язки сторін у судовому процесі передбачені нормами статей 42, 46 ГПК України. Подання або неподання стороною справи процесуальних документів (відзиву, апеляційної скарги, тощо) є правом сторони, яким сторона розпоряджається на власний розсуд та не може свідчити про узгодженість дій між сторонами на шкоду скаржнику. А тому такі посилання скаржника відхиляються як необґрунтовані.
35. Суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що позивач навів достатньо обґрунтоване припущення, щодо реальної загрози невиконання чи істотного утруднення виконання можливого рішення суду у цій справі, а також підтвердив дані обставини належними й допустимими доказами.
36. Водночас суд касаційної інстанції, враховуючи те, що обставини передання та набуття права власності на товар має вирішуватися під час вирішення спору по суті, вважає, що задоволення заяви про забезпечення позову з формулюванням "Накласти арешт на майно - кукурудзу …, право власності на яке належить Товариству" є передчасним. А тому заява про забезпечення позову підлягала частковому задоволенню шляхом вилучення висновку про визначення права власності із зазначенням майна, яке передано за контрактом. При цьому товар визначений родовими ознаками (стаття 184 ЦК України), що забезпечить виконання ухвали та відповідатиме меті застосованого забезпечення.
37. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (частина п'ята статті 140 ГПК України).
38. Отже, ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають зміні у вказаній частині.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
39. За частиною першою статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
40. Відповідно до частини другої та четвертої статті 311 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
41. Суди попередніх інстанцій здійснили оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності забезпечення позову та правильно виходили з того, що існує реальний ризик, що невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
42. Водночас суди попередніх інстанцій помилково застосували формулювання "Накласти арешт на майно, право власності на яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ДП Зернятко", а тому судові акти у вказаній частині необхідно змінити, вказавши "накласти арешт на майно, яке є предметом контракту № CN271020DPZ від 27.10.2020".
43. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові акти - зміні, шляхом викладення пункту другого резолютивної частини ухвали суду першої інстанції у новій редакції.
Судові витрати
44. Понесені скаржником у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга по суті залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Risoil Overseas Ltd задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 у справі № 910/19506/20 змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у такій редакції:
"Накласти арешт на майно - кукурудзу 3 клас, без ГМО, насипом, врожаю 2020 року, походження - Україна, у кількості 3 654,1 (три тисяч шістсот п'ятдесят чотири тисячі одна десята) метричних тон, яке є предметом контракту № CN271020DPZ від 27.10.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДП Зернятко" та Agrostudio Group Limited, що знаходиться на терміналі Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Підприємство Рисоіл Термінал» (68000, Одеська обл., місто Чорноморськ, вулиця Корабельна, будинок 4/1-Н; ідентифікаційний код 31786337) за адресою: 68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, буд. 28."
3. В решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 у справі № 910/19506/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
І. Кондратова
Відповідно до частини третьої статті 314 ГПК України постанову оформила суддя Кондратова І.Д.