Справа № 22а-159/07 Суддя суду першої інстанції: Саєнко В.В.
Категорія: 39 Суддя-доповідач апеляційного суду: Вовненко Г.Ю.
Іменем України
14 лютого 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючої: Вовненко Г.Ю.,
суддів: Галущенка О.І., Колосовського С.Ю.,
при секретарі судового засідання: Варміш О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві адміністративну справу за
апеляційною скаргою командира військової частини А 2183
на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 вересня 2006 року, ухвалену за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2183 про визнання дій неправомірними, покладення обов'язку здійснити перерахунок грошового забезпечення і виплатити заборгованість по грошовому забезпеченню,
встановила:
8 серпня 2006 року ОСОБА_1.. звернувся в суд з позовом до військової частини А 2183 про визнання дій неправомірними, покладення обов'язку здійснити перерахунок грошового забезпечення і виплатити заборгованість по грошовому забезпеченню.
Позивач вказував, що проходить військову службу в військовій частині А 2183 з 10 серпня 2002 року. Станом на 1 травня 2003 р. його вислуга складала більш 5 років і відповідно до Указу Президента України № 389/2003 від 5 травня 2003 р. має право на надбавку за безперервну службу у відсотках до грошового забезпечення.
Посилаючись на те, що з 1 травня 2003 р. по 1 грудня 2003 року, з 1 лютого 2004 року по 1 жовтня 2004 року та з 1 грудня 2004 року по ЗО березня 2005 року надбавка йому виплачувалась відповідачем не в повному обсязі, позивач просив визнати такі дії відповідача за вказаний період неправомірними, зобов'язати провести перерахунок грошового забезпечення, виходячи з граничних розмірів надбавки, та виплатити йому відповідну заборгованість з урахуванням коефіцієнту інфляції.
Крім того, позивач зазначав, що внаслідок виплати вказаної надбавки не в повному обсязі, йому також було недонараховано грошової допомоги на оздоровлення при вибутті у чергові відпустки у 2003, 2004, 2005 роках, а тому просив суд також зобов'язати провести перерахунок цієї допомоги.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 вересня 2006 р. позов ОСОБА_1 задоволено.
Постановлено визнати протиправними дії військової частини А 2183 щодо нарахування позивачу надбавки за безперервну службу в період з 1 травня 2003 р. по 1 грудня 2003 p., з 1 лютого 2004 р. по 1 жовтня 2004 р. та з 1 грудня 2004 р. по ЗО березня 2005 р. в розмірі меншому 10% та на відповідача покладено обов'язок здійснити перерахунок грошового забезпечення в частині нарахування надбавки за безперервну службу в розмірі 10% до його грошового забезпечення і грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням індексу інфляції.
В апеляційній скарзі командир військової частини А 2183 посилається на невідповідність висновків суду нормам права, регулюючим виплату спірної надбавки, і просить постанову суду скасувати й ухвалити ниву про відмову у позові.
2
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд вважав, що право позивача на отримання грошового забезпечення порушено у зв'язку із виплатою надбавки за безперервну службу в розмірах, менших від граничних розмірів, встановлених Указом Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" № 389 від 5 травня 2003 р. з наступними змінами (далі - Указ) і такі дії відповідача є неправомірними.
В той же час такий висновок суду ґрунтується на неправильному тлумаченні норм права, регулюючих спірні правовідносини, а тому в силу п. 4 ст. 202 КАС України постанову суду необхідно скасувати та ухвалити нову.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. з 10 серпня 2002 року проходить військову службу і знаходиться на грошовому забезпеченні у військовій частині А2183(а.с. 9-11).
Починаючи з травня 2003 р. позивачу щомісячно нараховується та виплачується надбавка за безперервну службу, встановлена Указом. При цьому за грудень 2003 p., січень, жовтень, листопад, грудень 2004 року - у граничних розмірах, встановлених Указом та Інструкцією про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України 26 травня 2003 р. за № 149, а за інші місяці - в менших розмірах (довідка про грошове забезпечення від 22 травня 2006 року 2006 р. на а.с. 24).
Відповідно до Указу Міністрові оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10%, понад 10 років - до 30 %, понад 15 років - до 50%, понад 20 років - до 70%, понад 25 років - до 90%.
В межах наданої Указом компетенції Міністром оборони України видавались розпорядження за № 146/20/2095 від 26 травня 2003 p., № 146/1/11/463 від 13 листопада 2003 p., № 146/1/11/641 від 26 липня 2004 p., № 220/2098 від 7 жовтня 2004 p., від 27 грудня 2005 р. № 248/9/384, від 13 березня 2006 р. № 142 про встановлення конкретних розмірів спірної надбавки військовослужбовцям в залежності від стажу військової служби та виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, встановленого Державним бюджетом для Збройних Сил України.
З аналізу зазначених розпоряджень та довідки про виплату позивачеві спірної надбавки (а.с. 24) слідує, що надбавка за безперервну службу нараховувалась відповідачем в розмірах, встановлених Міністром оборони України відповідно до положень Указу. Таким чином, дії військової частини з приводу виплати спірної надбавки були законними, тому підстав для визнання їх неправомірними та перерахунку грошового забезпечення, виходячи з граничних її розмірів, встановлених Указом, немає, а твердження ОСОБА_1 про наявність заборгованості є помилковими. За такого і дії відповідача щодо нарахування грошової допомоги на оздоровлення у разі вибуття в щорічну чергову відпустку були правомірними.
Виходячи з наведеного, колегія вважає, що позов ОСОБА_1 необгрунтований і не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 195,198,202,205,207 КАС України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу представника військової частини А 2183 задовольнити.
3
Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 вересня 2006 року скасувати та ухвалити нову постанову.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини А 2183 про визнання дій неправомірними, покладення обов'язку здійснити перерахунок грошового забезпечення і виплатити заборгованості по грошовому забезпеченню відмовити.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду протягом одного місяця.
Головуючий: Судді: Г.Ю.Вовненко