ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"12" грудня 2022 р. Справа № 306/861/19
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., за участю секретаря судового засідання Лежніної Я.С. розглянувши матеріали справи за позовом
фізичної особи-підприємця Цехмейструк Світлани Йосипівни м. Свалява Закарпатська область
до Костомахи (Денисюк) Наталії Анатоліївни , м. Хмельницький
про стягнення 611 908,20грн. заборгованості
Представники сторін:
позивача: Ксьондзик Ю.Ю. адвокат
відповідача: Скоропад Д.О. адвокат
В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі.
02.05.2019 ФОП Цехмейструк С.Й. звернулася до Свалявського районного суду Закарпатської області з позовом до Костомахи (Денисюк) Н.А. про стягнення заборгованості, відповідно до договору поставки № 01/04 від 01.04.2016, у розмірі 611 908 грн 20 коп , а саме: 521 000,00 грн. основного боргу; 5695,00 грн. 3% річних; 68343,78 грн. пені; 16869,42 грн. інфляційних витрат, та стягнення судових витрат, у тому числі судовий збір.
Заочним рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 05.03.2020 позовну заяву було задоволено. Зобов'язано стягнути з Костомахи (Денисюк) Н.А. 611 908 грн 20 коп, з яких: 521 000,00 грн. основний борг; 5695,00 грн. 3% річних; 68343,78 грн. пеня; 16869,42 грн. інфляційні витрати, а також судові витрати у розмірі 6119,08 грн.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 10.11.2021 апеляційну скаргу Костомахи (Денисюк) Н.А. залишено без задоволення, рішення Свалявського районного суду Закарпатської області залишено без змін.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.07.2022р. касаційну скаргу Костомахи (Денисюк) Н.А. задоволено, заочне рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 05.03.2020 та постанову Закарпатського апеляційного суду від 10.11.2021 скасовано, провадження у цивільній справі за позовом закрито, роз'яснено позивачу, що розгляд справи за її позовом віднесено до юрисдикції господарських судів.
Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.08.2022р. заяву ФОП Цехмейструк С.Й. про направлення справи № 306/861/19 фізичної особи-підприємця Цехмейструк С.Й. до Костомахи (Денисюк) Н.А. про стягнення заборгованості для продовження розгляду за встановленою юрисдикцією задоволено, постановлено передати справу до Господарського суду Хмельницької області.
Ухвалою від 30.09.2022р. справу №306/861/19 прийнято до провадження суддею Мухою М.Є. Підготовче засідання призначено на 17.10.2022р. У підготовчих засіданнях 17.10.2022р., 02.11.2022р. оголошувалась перерва до 08.11.2022р. Ухвалою від 08.11.2022р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 22.11.2022р. У судовому засіданні 22.11.2022р. оголошено перерву до 05.12.2022р. Ухвалою від 05.12.2022р. судове засідання відкладено на 12.12.2022р.
Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.
Позивач звернувся із позовом до суду про стягнення із відповідача заборгованості, відповідно до договору поставки № 01/04 від 01.04.2016, у розмірі 611 908,20грн., а саме: 521 000,00 грн. основного боргу; 5695,00 грн. 3% річних; 68343,78 грн. пені; 16869,42 грн. інфляційних витрат, та стягнення судових витрат, у тому числі судовий збір. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що відповідно до договору поставки № 01/04 від 01.04.2016 року та його додатку Акту приймання-передачі майна (дробарка Sandvik SRP AB SE-23381 Svedala Sweden) відповідач зобов'язався оплатити рівними частинами по 75000грн вартість поставки (по узгодженій сторонами в додатковій угоді № 1) до кінця листопада 2017 року повну вартість обладнання в сумі 870000 грн. Позивач вказує, що Костомахою (Денисюк) Н.А. зобов'язання виконано частково, станом на 19.03.2019 року з загальної суми заборгованості оплачено 349000 грн. за період з 30.12.2016 року по 12.12.2017 року, однак в порушення умов договору відповідач подальше погашення заборгованості не здійснює, на вимогу про досудове врегулювання спору не реагує, від сплати заборгованості за договором поставки в повному обсязі ухиляється. Також зауважує, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Костомаха (Денисюк) Н.А. 30.10.2018 року припинила підприємницьку діяльність, однак у відповідності до закону фізична особа-підприємець відповідає за своїм зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю усім своїм майном і у випадку припинення як звичайна фізична особа. Позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 611 908,20 грн. та судові витрати по сплаті судового збору.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.
Відповідачка у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує та зазначає, що ніколи раніше не була знайомою із позивачкою по справі, наміру укладати договір поставки дробарки Sandvik SRP AB SE-23381 Svedala Sweden у неї ніколи не було. У зв'язку із "укладенням" невстановленою особою (на думку відповідачки - рідний дядько ОСОБА_1), від імені Костомахи (Денисюк) Наталії Анатоліївни договору поставки, вона звернулась до Шепетівського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області. Відомості за її заявою внесені до ЄРДР за №12020245270000206 та було розпочате досудове розслідування. В рамках даного кримінального провадження відповідачку було залучено в якості потерпілої, допитано та призначено графологічну експертизу, відібрано зразки підпису та направлено судовому експерту. Однак станом на день розгляду справи відповідачці невідомо про результати досудового розслідування, а також висновки експертизи в рамках вищевказаного кримінального провадження. Повідомляє, що 07.10.2022року, представником відповідача, було надіслано адвокатський запит на адресу Шепетівського районного управління поліції (правонаступник Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницькій області) щодо надання інформації про хід досудового розслідування та результатів експертизи, однак на даний час відповіді не отримано. Вищевказана обставина як вважає відповідачка, свідчить про відсутність волевиявлення учасника правочину на його укладення.
Крім того просить відмовити у позові у зв'язку із спливом строку позовної давності, оскільки перебіг позовної давності розпочався з 12.12.2017 року. Однак, лише 26.08.2022 року, позивач звернувся із заявою про направлення справи для продовження розгляду за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Хмельницької області.
Представник відповідача у судовому засідання проти позову заперечував із підстав викладених у відзиві
Розглядом матеріалів справи встановлено таке.
01.01.2016р. між фізичною особою-підприємцем Цехмейструк Світланою Йосипівною (продавець) та фізичною особою-підприємцем Денисюк (Костомахою) Наталією Анатоліївною (покупець) укладено договір поставки № 01/04, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання (товар), характеристики якого, що включають в себе найменування моделі та його деталізацію, зазначаються в додатку № 1 до цього договору (п.1.1 договору)
Відповідно до п.2 договору ціна на товар установлюється у додатку № 1 за цим договором, який є невід'ємною його частиною.
Продавець проводить поставку товару до 02.04.2016р. Дострокова поставка допускається (п.п 3.1. договору).
Згідно п.4 договору поставка здійснюється силами покупця та днем виконання продавцем зобов'язання по поставці товару є день його передачі підтвердженим актом-прийому передачі.
Покупець виконує платіж у розмірі 45 000 грн до 31.12.2016р., решту суми у розмірі 825 000 грн. виплачує рівномірними частинами, починаючи з січня 2017 року у розмірі 75 000 гривень. Оплата товару здійснюється покупцем на підставі рахунків - фактур продавця, в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, або поставкою будівельних матеріалів за погодженням та попередніми заявками продавця (п.5 договору).
Відповідно до п.6.1 договору - товар який поставляється - Sandvik SRP AB SE-23381 Svedala Sweden.
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року, а в частині невиконаних зобов'язань до повного їх виконання сторонами (п.п 11.1. договору).
Договір підписано сторонами та скріплено печаткою позивача.
Додатковою угодою № 1 від 01.04.2016р. до цього договору поставки сторони узгодили між собою графік платежів за товар на 2017 рік, тобто за грудень 2016 року - 45000 грн, а з січня 2017 року по листопад 2017 року щомісячно по 75000 грн, що загалом складає 870000 гривень.
Відповідно до акту приймання-передачі майна від 01.04.2016р. до вказаного договору поставки, складеного у м. Свалява Закарпатської області, фізична особа-підприємець Цехмейструк С.Й. передала, а фізична особа-підприємець Денисюк (Костомаха Н.А. прийняла товар - Sandvik SRP AB SE-23381 Svedala Sweden за ціною 870000 гривень.
Як убачається з банківських виписок по рахунку ФОП Цехмейструк С.Й. відповідачкою по договору поставки № 01/04 від 01.04.2016р. було частково здійснено оплату за товар (дробарку), а саме: 30.05.2017р. на 25000 грн; 15.06.2017р. на 25000 грн; 26.06.2017р. на 25000 грн; 14.07.2017р. на 50000 грн; 26.07.2017р. на 20000 грн; 15.08.2017р. на 50000 грн; 05.09.2017р. на 25000 грн; 26.09.2017 на 25000 грн; 13.10.2017 на 25000 грн; 31.10.2017 на 27000 грн; 27.11.2017 на 27000 грн; 12.12.2017р. на 25000 грн, що загалом складає 349000 грн із ціни товару в 870000 гривень.
Матеріалами справи встановлено, що 30.10.2018р. відповідачка припинила свою підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, що підтверджується відповідними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером запису 26730060003054608.
Позивачем направлялись відповідачу претензії - вимоги (від 30.11.2018р., від 26.12.2018р.) про сплату залишку боргу в розмірі 521000грн., які залишення ним без відповіді, а борг без сплати.
Оскільки відповідач в добровільному порядку борг не сплатив, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, судом береться до уваги таке.
Правилами частин 1, 2 ст. 509 ЦК України установлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених статтею 11 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Положеннями частин 1, 2 ст. 712 ЦК України регламентовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено матеріалами справи між сторонами 01.04.2016р. укладено договір поставки № 01/04, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити обладнання (товар), характеристики якого, що включають в себе найменування моделі та його деталізацію, зазначаються в додатку № 1 до цього договору
За приписами частин перших статей 525, 526 і 527 ЦК України: одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає зі суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Пунктом 5 договору передбачено, що відповідач виконує платіж у розмірі 45 000 грн до 31.12.2016р., решту суми у розмірі 825 000 грн виплачує рівномірними частинами, починаючи з січня 2017 року у розмірі 75 000 гривень. Оплата товару здійснюється покупцем на підставі рахунків - фактур продавця, в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, або поставкою будівельних матеріалів за погодженням та попередніми заявками продавця (п.5 договору).
Поряд із цим, додатковою угодою № 1 від 01.04.2016р. до цього договору поставки сторони узгодили між собою графік платежів за товар на 2017 рік, тобто за грудень 2016 року - 45000 грн, а з січня 2017 року по листопад 2017 року щомісячно по 75000 грн, що загалом складає 870000 гривень.
Відповідно до акту приймання-передачі майна від 01.04.2016р. до вказаного договору поставки, складеного у м. Свалява Закарпатської області, фізична особа-підприємець Цехмейструк С.Й. передала, а фізична особа-підприємець Денисюк (Костомаха Н.А. прийняла товар - Sandvik SRP AB SE-23381 Svedala Sweden за ціною у 870000 гривень.
Як убачається з банківських виписок по рахунку ФОП Цехмейструк С.Й. відповідачкою по договору поставки № 01/04 від 01.04.2016 було частково здійснено оплату за товар (дробарку), а саме: 30.05.2017 на 25000 грн; 15.06.2017 на 25000 грн; 26.06.2017 на 25000 грн; 14.07.2017 на 50000 грн; 26.07.2017 на 20000 грн; 15.08.2017 на 50000 грн; 05.09.2017 на 25000 грн; 26.09.2017 на 25000 грн; 13.10.2017 на 25000 грн; 31.10.2017 на 27000 грн; 27.11.2017 на 27000 грн; 12.12.2017 на 25000 грн, що загалом складає 349000 грн із ціни товару в 870000 гривень.
Станом на день розгляду справи, заборгованість із сплати вартості товару становить 521 000грн.
Доводи відповідачки про те, що нею договір поставки, додаткова угода до нього та акт прийому-передачі дробарки не підписувався судом до уваги не приймаються, оскільки не підтверджуються жодними наявними у матеріалах справи відповідними доказами.
При цьому, надані до матеріалів справи відповідачкою витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та протокол допиту як потерпілої (відповідачки) з посиланням на відібрання від неї зразків підписів для проведення відповідної експертизи, не можуть бути належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами про доведення Костомахою (Денисюк) Н.А. обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень щодо позовних вимог.
Водночас суд зауважує, що на виконання даного договору поставки, відповідачкою 12 разів на протязі тривалого часу перераховувались у безготівковій формі через банківську установу позивачці значні суми коштів за поставлену дробарку на загальну суму 349000 гривень з посиланням на договір поставки від 01.04.2016р. №01/04, що не могло бути невідомо Костомасі (Денисюк) Н.А., а відтак це свідчить про укладення між сторонами договору поставки, виконання позивачкою своїх зобов'язань та часткове виконання за цим договором своїх зобов'язань відповідачкою.
Статтею 204 ЦК України регламентовано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визначений судом недійсним (презумпція правомірності правочину).
Суд констатує, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідачкою оспорювався в судовому порядку цей договір поставки (оспорюваний правочин) або ж його недійсність установлена законом (нікчемний правочин).
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення із відповідача 521 000грн. боргу є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.
Позивачем також нараховані та заявлені до стягнення 68343,78грн. пені за період з 03.12.2018р. по 15.04.2019р., 5695грн. 3% річних за період з 03.12.2018р. по 15.04.2019р., 16869,42грн. інфляційних втрат за грудень 2018 року - березень 2019 року.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Здійснивши в системі "Законодавство" перерахунок пені на суми заборгованості в розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати, судом констатується правомірний та обґрунтований розмір пені 68343,78грн. за період з 03.12.2018р. по 15.04.2019р.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, провівши в системі "Законодавство" перерахунок 3% річних дійшов висновку, що позивачем правильно та правомірно нараховані 3% річних в сумі 5695грн. за період з 03.12.2018р. по 15.04.2019р., а тому останні підлягають стягненню із відповідача.
Згідно із ст. 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" №14 від 17.12.2013 року).
При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").
Щодо стягнення суми втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19). Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19).
При цьому, Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2019р. у справі № 905/600/18 дійшов висновку, що до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд, провівши в системі "Законодавство" перерахунок інфляційних втрат в межах періоду визначеного позивачем встановив, що останні нараховані правомірно, а тому підлягають стягненню із відповідача у заявленому розмірі.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному розмірі.
Щодо доводів відповідачки про пропуск позивачем трьох річного строку для звернення із даним позовом до суду судом до уваги приймається таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України визначено загальний строк позовної давності, тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Для правильного застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності мас значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а її об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом, якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не - порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Судом встановлено, що заочним рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 05.03.2020р. позовну заяву було задоволено. Зобов'язано стягнути з Костомахи (Денисюк) Н.А. 611 908 грн 20 коп, з яких: 521 000,00 грн. основний борг; 5695,00 грн. 3% річних; 68343,78 грн. пеня; 16869,42 грн. інфляційні витрати, а також судові витрати у розмірі 6119,08 грн.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 10.11.2021р. апеляційну скаргу Костомахи (Денисюк) Н.А. залишено без задоволення, рішення Свалявського районного суду Закарпатської області залишено без змін.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду заочне рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 05.03.2020р. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 10.11.2021р. скасовано. Провадження у цивільній справі за позовом закрито, роз'яснено позивачу, що розгляд справи за її позовом віднесено до юрисдикції господарських судів.
Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.08.2022 заяву ФОП Цехмейструк С.Й. про направлення справи № 306/861/19 фізичної особи-підприємця Цехмейструк С.Й. до Костомахи (Денисюк) Н.А. про стягнення заборгованості для продовження розгляду за встановленою юрисдикцією задоволено, постановлено передати справу до Господарського суду Хмельницької області.
Із вищевикладеного вбачається, що позивач звернувся із даним позовом до суду в межах трьохрічного строку позовної давності (02.05.2019р.). При цьому судом береться до уваги, що справу 306/861/19 передано до Господарського суду Хмельницької області саме для продовження розгляду за встановленою юрисдикцією, тому в даному випадку строк позовної давності не застосовується.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Костомахи (Денисюк) Наталії Анатоліївни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентиф. номер НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи - підприємця Цехмейструк Світлани Йосипівни ( АДРЕСА_2 , ідентиф. номер НОМЕР_2 ) - 521000грн. (п'ятсот двадцять одна тисяча) боргу, 5695грн. (п'ять тисяч шістсот дев'яносто п'ять гривень) 3% річних, 68343,78грн. (шістдесят вісім тисяч триста сорок три гривні 78коп.) пені, 16869,42грн. (шістнадцять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять гривень 42коп.) інфляційних втрат, 6119,08грн. (шість тисяч сто дев'ятнадцять гривень 08коп.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 21.12.2022р.
Суддя М.Є. Муха
Віддруковано 1 примірник до матеріалів справи
Направлено на ел.пошту представнику позивача (адвокату Ксьондзику Ю. ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) представнику відповідача (адвокату Скоропаду Д.О. (lawguvm@gmail.com).