Рішення від 20.12.2022 по справі 5023/10655/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2022 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/1586/22)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Яризько В.О. , Хотенець П.В.

при секретарі судового засідання П'ятак А.С.

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Харківської області справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод технічних масел "АРІАН" (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Поліграфічна, б.12, код ЄДРПОУ 20574128)

до державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629)

про стягнення коштів в межах справи про банкрутство державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева»

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод технічних масел "АРІАН" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» про стягнення заборгованості за Генеральним Договором поставки №791дп від 03.11.2021, в межах якого було укладено Договір про закупівлю №1 від 03.11.2021, у розмірі 1197102,34 грн., з яких: 1040380,36 грн. - сума основного боргу, 133247,26 грн. - інфляційні втрати та 23474,72 грн. - 3 % річних.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, витрати складаються з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 17956,54 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000, 00 грн.

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева», яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Яризько В.О.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вх. № 1586/22 від 19.09.2022) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Яризько В.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.09.2022, крім іншого, прийнято позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Завод технічних масел "АРІАН" (вх. № 1586/22 від 19.09.2022) в межах справи №5023/10655/11 (922/1586/22) про банкрутство державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева». Відкрито провадження у справі №5023/10655/11 (922/1586/22). Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на "13" жовтня 2022 р. о 12:30 год. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяв. У зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог статті 166 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив із урахуванням вимог статті 167 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 13.10.2022 відкладено підготовче засідання на 09.11.2022.

13.10.2022 до суду від відповідача надійшов відзив (вх.№11784), в якому останній заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що основна сума боргу за спірним договором відповідачем була сплачена. На підтвердження вказаної обставини відповідачем додано до відзиву копію банківської виписки по рахунку від 04.10.2022, згідно до якої 04.10.2022 на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Завод технічних масел "АРІАН" UA 843223130000026003000022468 переведено суму 1040380,36 грн. , призначення платежу : оплата по рах. 22/002 від 14.01.22, згідно дог. 1 від 03.11.2021 ( ген. дог. 791дп від 03.11.21), за оливу.

Ухвалою суду від 09.11.2022 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 23.11.2022 о 12:40.

Ухвалою суду від 23.11.2022 закрито підготовче провадження у справі №5023/10655/11 (922/1586/22). Призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 20 грудня 2022 року о 14:00 год.

В судове засідання 20.12.2022 сторони уповноважених представників не направили, були повідомлений належним чином згідно вимог чинного законодавства, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

03 листопада 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Завод технічних масел «АРІАН» та державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» укладено Генеральний Договір поставки № 791дп.

Відповідно до пункту 1.1. Генерального Договору, підписанням цього Гендоговору сторони стверджують готовність до співпраці в майбутньому на підставі результатів конкурсів та умов укладених договорів про закупівлю, що укладатимуться у відповідності до цього Гендоговору за формою, визначеною у Додатку 1 до цього Гендоговору. У порядку та на умовах, визначених результатами конкурсів та укладеними Договорами про закупівлю, постачальник зобов'язується поставляти покупцю у власність товар, найменування, кількість та ціна якого визначаються згідно з Договорами про закупівлю, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати належний і відповідний товар.

Відповідно до п.1.2. Генерального Договору, партією товару за договором про закупівлю є кількість і асортимент товару, що визначені кожною окремою заявкою покупця за Договором про закупівлю чи безпосередньо в Договорі про закупівлю. Надання заявки постачальнику здійснюється електронним листом або листом на фактичну поштову адресу постачальника.

Згідно з п. 2.1. Генерального Договору, покупець укладає Договір про закупівлю відповідно до Гендоговору з постачальником, який визнаний переможцем конкурсу, протягом строку дії його пропозиції та строку дії Гендоговору. Договори про закупівлю є невід'ємними частинами цього Гендоговору.

Пунктом 3.1. Генерального Договору сторони погодили, що ціна за одиницю товару зазначається в Договорі про закупівлю та включає у себе вартість тари та упаковки товару, всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, що сплачуються постачальником, вартість доставки товару до місця поставки, вартість врахування, завантаження, розвантаження та всі інші виграти постачальника, пов'язані з виконанням цього Гендоговору (включаючи Договори про закупівлю). Ціна товару визначається в національній валюті України.

Згідно п. 3.3. Генерального Договору, якщо іншого не зазначено у відповідному Договорі про закупівлю, розрахунок здійснюється за кожну окрему поставлену партію товару у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, після підписання акта приймання-передачі або видаткової накладної на партію товару (далі кожен окремо - «Первинний документ») та проходження товаром (на вимогу покупця ) вхідного контролю.

Відповідно п. 4.4. Генерального Договору, датою поставки (передачі) товару та переходу права власності на товар є дата фактичного отримання товару покупцем від постачальника у відповідності до належно оформлених первинних документів .

Пунктом 6.1. Генерального Договору передбачено, що цей Гендоговір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2022 - в частині можливості укладення Договорів про закупівлю, закупівлі товару у рамках Гендоговору га виконання Договорів про закупівлю, а в частині розрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного виконання зобов'язань за цим Гендоговором.

03 листопада 2021 року сторони уклали Договір про закупівлю № 1 у рамках Генерального договору поставки від 03.11.2021 № 791дп (надалі - Договір № 1).

За умовами п. 1. Договору №1 постачальник зобов'язався передати у встановлений строк наступний товар у власність покупця: олива моторна для швидкохідних дизелів транспортних машин М-16ИХП-3 ГОСТ 25770-83 кількістю 31 000 кг на загальну суму разом з ПДВ 2313579,60 грн. (надалі - Товар).

На підставі вищевказаного Договору №1 в рамках Генерального Договору поставки №791дп від 03.11.2021, відповідачу було поставлено, зокрема, товар на суму 2313579,60 грн. згідно із наступними видатковими накладними:

- за видатковою накладною від 20.12.2021 р. № А-00000735- кількістю 10 000 кг на загальну суму 746 316,00 грн, у тому числі ПДВ;

- за видатковою накладною від 17.01.2022 р. № А-00000012- кількістю 17 290 кг на загальну суму 1 290 380,36 грн, у тому числі ПДВ;

- за видатковою накладною від 17.01.2022 р. №А-00000013- кількістю З710,00 кг на загальну суму 276 883,24 грн, у тому числі ПДВ.

Пунктом 6. Договору №1 передбачено, що оплата товару здійснюється наступним чином: 100% передоплата за партію товару, строки поставки 10 календарних днів.

Отже, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за отриманий товар у такі строки: за видатковою накладною від 20.12.2021 р. № А-00000735 до 20.12.2021; за видатковою накладною від 17.01.2022 р. № А-00000012 - до 17.01.2022; за видатковою накладною від 17.01.2022 р. №А-00000013 - до 17.01.2022.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив лише часткову оплату за отриманий товар за вищевказаними видатковими накладними у сумі 1273199,24 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача по оплаті за поставлений товар станом на 12.09.2022 склала 1040380,36 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1197102,34 грн., з яких: 1040380,36 грн. - сума основного боргу, 133247,26 грн. - інфляційні втрати та 23474,72 грн. - 3 % річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2313579,60 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними: від 20.12.2021 р. № А-00000735 на загальну суму 746 316,00 грн.; від 17.01.2022 р. № А-00000012 на загальну суму 1 290 380,36 грн; від 17.01.2022 р. №А-00000013 на загальну суму 276883,24 грн.

В той же час, позивач стверджує, що відповідач розрахувався за товар частково, внаслідок чого станом на 12.09.2022 заборгованість відповідача перед позивачем склала 1040380,36 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, а саме з банківської виписки по рахунку від 04.10.2022, яка була надана позивачем після подання позову до суду, відповідачем була здійснена оплата основного боргу за Генеральним Договором поставки №791дп від 03.11.2021, в межах якого було укладено Договір про закупівлю №1 від 03.11.2021, у розмірі 1040380,36 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, приймаючи до уваги сплату відповідачем суми основного боргу у повному розмірі (1040380,36 грн.), суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 1040380,36 грн.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 133247,26 грн. та 3% річних у розмірі 23474,72 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Генеральним Договором поставки №791дп від 03.11.2021, в межах якого було укладено Договір про закупівлю №1 від 03.11.2021, позивачем нараховані відповідачу інфляційні втрати у розмірі 133247,26 грн. та 3% річних у розмірі 23474,72 грн.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи, що відповідачем контррозрахунок суду не надано та не спростовані відповідні нарахування 3% річних та інфляційних втрат у відповідні періоди, окрім того, суд звертає уваги, що не може виходити за межі заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 133247,26 грн. та 3% річних у розмірі 23474,72 грн за Генеральним Договором поставки №791дп від 03.11.2021, в межах якого було укладено Договір про закупівлю №1 від 03.11.2021, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 133247,26 грн. та 3% річних у розмірі 23474,72 грн. В частині стягнення суми основного боргу за Генеральним Договором поставки №791дп від 03.11.2021, в межах якого було укладено Договір про закупівлю №1 від 03.11.2021 у розмірі 1040380,36 грн. провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку зі сплатою відповідачем вказаної суми після подання позову до суду.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частинами першою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог; якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вказане та те, що позов було подано внаслідок несплати відповідачем заборгованості у визначені договором строки та спір виник саме з неправомірних дій відповідача, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 17956,54 грн.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що останнім при зверненні до суду було сплаченого 18960,44 грн судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 517 від 06.09.2022, замість 17956,54 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги наведене, зайве сплачена сума судового збору у розмірі 1003,9 грн може бути повернута позивачу за його письмовим клопотанням (заявою).

Керуючись статтями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-241 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Завод технічних масел "АРІАН" (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Поліграфічна, б.12, код ЄДРПОУ 20574128) 133247,26 грн. інфляційних втрат, 23474,72 грн. 3 % річних., 17956,54 судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу за Генеральним Договором поставки №791дп від 03.11.2021, в межах якого було укладено Договір про закупівлю №1 від 03.11.2021 у розмірі 1040380,36 грн. закрити провадження у справі.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Завод технічних масел "АРІАН" (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Поліграфічна, б.12, код ЄДРПОУ 20574128).

Відповідач: державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629) .

Повне рішення складено "20" грудня 2022 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий В.О. Яризько П.В. Хотенець