ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" грудня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1951/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», місто Харків,
до Комунального некомерційного підприємства “Міський шкірно-венерологічний диспансер № 2” Харківської міської ради, місто Харків,
про стягнення коштів, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Комунального некомерційного підприємства “Міський шкірно-венерологічний диспансер № 2” Харківської міської ради, про стягнення вартості спожитої теплової енергії за період з лютого 2022 по березень 2022 року у розмірі 94 491,82 грн.
31 жовтня 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/1951/22. Розгляд справи № 922/1951/22 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався, як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення за трек номером 6102271373685 «Укрпошта» ухвала суду від 31 жовтня 2022 року є врученою 04 листопада 2022 року. Водночас, відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі від 31 жовтня 2022 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
У позовній заяві зазначено, що Комунальне некомерційне підприємство “Міський шкірно-венерологічний диспансер № 2” Харківської міської ради займає приміщення за адресою: м. Харків, вул. Камишева Івана 8. КП “Харківські теплові мережі” на підставі розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2021-2022 та договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 3402/22 від 07.02.22 р. (надалі - «договір») здійснює постачання теплової енергії до приміщень Комунального некомерційного підприємства “Міський шкірно-венерологічний диспансер № 2” Харківської міської ради, що розташовані за адресою: вул. Камишева Івана 8. Відповідно до умов договору, КП «Харківські теплові мережі» (Енергопостачальна організація) зобов'язалося постачати відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п. 2.1. договору, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 4 договору. Відповідно до п. 4.2 договору, розрахунковим періодом є місяць за результатами якого підписується акт виконаних робіт по відпуску теплової енергії за період (в 2-х примірниках). У відповідності до п. 4.3 договору споживач, згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 1070 від 23.04.2018 р. «Про деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» має право здійснювати попередню оплату на строк не більше трьох місяців. У разі здійснення попередньої оплати Споживач, до початку розрахункового періоду, сплачує Теплопостачальній організації очікувану вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію Споживач здійснює: - до 4-го числа місяця, наступного за рахунковим, при розрахунках за показниками приладів обліку на підставі самостійно отриманого до 1 числа поточного місяця акту виконаних робіт; - до 18-го числа місяця, наступного за рахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку на підставі отриманого з 10 по 15 число місяця, наступного за рахунковим, акту виконаних робіт. Відповідно до п. 4.8 договору споживач з 29 числа розрахункового місяця до 1-го числа, наступного за рахунковим, самостійно отримує від Теплопостачальної організації наступні документи за розрахунковий період: - рахунок-фактуру, акт виконаних робіт по об'єктах, що обладнані приладами обліку. Споживач з 10 по 15 число місяця, наступного за рахунковим, самостійно отримує від Теплопостачальної організації наступні документи за розрахунковий період: -акт звіряння розрахунків; - рахунок-фактуру, акт виконаних робіт по об'єктах, що обладнані приладами обліку. По одному примірнику оформлених актів Споживач повертає Теплопостачальній організації протягом 10 днів після їх утримання. Позивач зазначає, що на підставі зазначеного, відповідачу були направлені рахунки за спожиту теплову енергію та акти виконаних робіт по відпуску теплової енергії. Відповідач не сплачує рахунки. Приміщення обладнане приладами обліку, розрахунки вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснювалися згідно показань приладів обліку. Факт споживання відповідачем теплової енергії також, підтверджується актами на включення та відключення теплової енергії у приміщення відповідача, так і до будинку в цілому. Також, вказано, що станом на 01.10.2022 р. заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань складає 94 491,82 грн., яка утворилася за період з лютого по березень 2022 року.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
07 лютого 2022 року між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (теплопостачальна організація, позивач у справі) та Комунальним некомерційним підприємством “Міський шкірно-венерологічний диспансер № 2” Харківської міської ради (споживач, відповідач у справі) укладено договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 3402/22 (надалі - «договір»), за умовами якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується приймати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (пункт 1.2. договору).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором енергопостачання, який передбачає постачання теплової енергії в гарячій воді..
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію. В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до п. 4.3 договору споживач, згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 1070 від 23.04.2018 р. «Про деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» має право здійснювати попередню оплату на строк не більше трьох місяців. У разі здійснення попередньої оплати Споживач до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації очікувану вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію Споживач здійснює: - до 4-го числа місяця, наступного за рахунковим, при розрахунках за показниками приладів обліку на підставі самостійно отриманого до 1 числа поточного місяця акту виконаних робіт; - до 18-го числа місяця, наступного за рахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку на підставі отриманого з 10 по 15 число місяця, наступного за рахунковим, акту виконаних робіт. Відповідно до п. 4.8 договору споживач з 29 числа розрахункового місяця до 1-го числа, наступного за рахунковим, самостійно отримує від Теплопостачальної організації наступні документи за розрахунковий період: - рахунок-фактуру, акт виконаних робіт по об'єктах, що обладнані приладами обліку. Споживач з 10 по 15 число місяця, наступного за рахунковим, самостійно отримує від Теплопостачальної організації наступні документи за розрахунковий період: - акт звіряння розрахунків; - рахунок-фактуру, акт виконаних робіт по об'єктах, що обладнані приладами обліку. По одному примірнику оформлених актів Споживач повертає Теплопостачальній організації протягом 10 днів після їх утримання.
Відповідно до пункту 10.1. договору, цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками Сторін та поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01 січня 2022 року і діє у частині поставки теплової енергії по 30 квітня 2022 року включно (згідно частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України), а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Додатком № 1, № 2 та № 3 визначеного обсяги постачання теплової енергії, схему межі поділу теплової мережі, а також умови припинення постачання теплової енергії. Додатком № 4 визначено, що об'єктом теплоспоживання є окремо розташовані об'єкти: Міський шкірно-венерологічний диспансер № 2 по вул. Камишева Івана, 8. та Міський шкірно-венерологічний диспансер № 2 (гараж) по вул. Камишева Івана, 8. Додатком № 5 передбачено порядок обліку теплової енергії при наявності вузла обліку та експлуатації обліку теплової енергії.
Доказів розірвання чи припинення договору за взаємною згодою сторін чи за рішенням суду матеріали справи не містять.
Позивач сформував акти виконаних робіт по відпуску теплової енергії: 1) від 28 лютого 2022 за лютий 2022 року на суму 100 152,86 грн. та рахунок-фактуру від 16 березня 2022 року на таку ж суму; 2) від 30 березня 2022 року за березень 2022 року на суму 106 146,40 та рахунок-фактуру від 12 квітня 2022 року на таку ж суму; від 30 квітня 2022 року за квітень 2022 року на суму -18 807,44 грн. (від'ємне значення) та рахунок-фактуру від 10 травня 2022 року на таку ж суму. З розрахунку заборгованості, що наданий позивачем, вбачається наступне: за лютий 2022 відповідачем сплачено - 93 000,00 грн., заборгованість складає 7 152,86 грн.; за березень оплат здійснено не було.
Необхідно зазначити, що акти виконаних робіт по відпуску теплової енергії, за своїм сутнісним змістом, засвідчують факт отримання споживачем теплової енергії та зобов'язує останнього сплатити грошові кошти за спожиту теплову енергію, відповідно до укладеного договору. З матеріалів справи вбачається, що зауважень до зазначених актів від відповідача не надходило.
Крім цього, 07 листопада 2022 року до суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява (вх. № 13367) про долучення документів - акт звіряння відпуску отримання теплової енергії та розрахунків за її використання станом на 01 жовтня 2022 року. За змістом заяви, позивач зазначає, що не міг подати цей доказ раніше, у зв'язку з тим, що позовна заява була подана 25 жовтня 2022 року, а акт був підписаний відповідачем в листопаді. Протилежного до суду відповідачем не надано. Враховуючи це, суд прийшов до висновку про врахування цього акту та прийняття його розгляду. Зі змісту цього акта, що підписаний як позивачем так і відповідачем, а також скріплений їх печатками, вбачається, що сальдо на вересень 2022 року складає 94 491,82 грн.
Враховуючи наданий розрахунок заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 94 491,82 грн. (100 152,86 грн. + 106 146,40 + (-18 807,44 грн.) - 93 000,00 грн.).
При цьому, на виконання умов договору позивачем були сформовані акти про підключення споживача № 175/31253 від 08 жовтня 2021 року та № 175/29128 від 08 жовтня 2021 року, а на підставі розпорядження Харківського міського голови №43 від 13 квітня 2022 року припинено опалювальний сезон у місті Харкові.
14 жовтня 2022 року відповідачу направлено повідомлення про наявну заборгованість.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем підтверджено факт надання послуг відповідачу за договором. Документи, надані до суду позивачем, оформлені належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, однією із основних умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як-то вказано у пунктах 4.2., 4.3. договору розрахунковим періодом є календарний місяць, в якому споживач до 04-го числа місяця, наступного на розрахунковим, здійснює сплату вартості теплової енергії, при розрахунках за показниками приладів обліку, та до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку.
Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією облік обсягу споживання теплової енергії (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198) споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порядку статей 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б свідчили про своєчасну та повну оплату поставленої теплової енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 94 491,82 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналіз положень чинного законодавства України дає підстави для висновку, що установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання. Виходячи із цих загальних засад, має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов'язання при тому ступені турботливості та обачності, що вимагалася від неї за характером зобов'язання та умовами обороту.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження здійснення оплати поставленого теплової енергії. За таких обставин, оскільки відповідач прийняв теплову енергію, однак не здійснив повний розрахунок її вартості, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 94 491,82 грн. основної суми заборгованості за договором є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою судового збору у розмірі 2481,00 грн., покладаються на відповідача.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства “Міський шкірно-венерологічний диспансер № 2” Харківської міської ради (61038, місто Харків, вулиця Івана Камишева, будинок 8; код ЄДРПОУ 32444528) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11; код ЄДРПОУ: 31557119; р/р НОМЕР_1 в Філії Харківського обласного управління АТ “Ощадбанк”, МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) вартість спожитої теплової енергії за договором про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 3402/22 від 07 лютого 2022 року у розмірі 94 491,82 грн., що утворилась за період з лютого 2022 по березень 2022 р., та судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 481,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "20" грудня 2022 р.
Суддя Н.В. Калініченко