ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.12.2022 Справа № 914/1463/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С., секретар судового засідання Кохановська Ю.І., розглянувши матеріали справи за позовом: Львівського обласного центру зайнятості, м. Львів,
до відповідача: Львівської обласної прокуратури, м.Львів,
про стягнення коштів. Ціна позову 46800,34грн.
За участю представників:
від позивача: Поворозник Лідія Орестівна представник;
від відповідача: Лука Галина Володимирівна прокурор.
Заяв про відвід не поступало.
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Львівського обласного центру зайнятості до Львівської обласної прокуратури про стягнення коштів в розмірі 46800,34грн.
Ухвалою суду від 11.07.2022 позовну заву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.07.2022р., суд встановив строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав. Процесуальний хід розгляду справи викладено у попередніх ухвалах суду. Ухвалою суду від 06.09.2022р. продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 18.10.2022р. Ухвалою суду від 18.10.2022р. закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 15.11.2022р. Ухвалами суду від 15.11.22р. та від 06.12.22р. розгляд справи відкладався до 20.12.22р.
В судове засідання 20.12.2022р. позивач явку повноважного представника забезпечив, який надав пояснення по справі та позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві у відповіді на відзив вх.№16320/22 від 02.08.22р.
В судове засідання 20.12.2022р. відповідач явку повноважного представника забезпечив, який надав пояснення по справі та позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву за вх.№15713/22 від 25.07.2022р.
Позиції учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Червоноградською міської філії Львівського ОЦЗ від 01.11.2021р ОСОБА_1 зареєстрований як такий, що шукає роботу, оскільки звільнений з роботи Львівською обласною прокуратурою, йому надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю у розмірі, передбаченому ч.ч.1, 3, 4 ст.22, ч.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», залежно від страхового стажу в розмірі 60% середньої заробітної плати (доходу). У подальшому, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2022р. у справі №380/22381/21, наказом Львівської обласної прокуратури від 04.04.2022р. №291к ОСОБА_1 було поновлено на посаді прокурора Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області та в органах прокуратури з 29.10.2021р. За таких обставин, на думку позивача, обов'язок відшкодування коштів на випадок безробіття у сумі 46800,34 грн. покладається на роботодавця - Львівську обласну прокуратуру.
У відповіді на відзив вх.№16320/22 від 02.08.2022р., позивач вказав, що помісячний розмір виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 за період з 01.11.2021р. по 04.04.2022р. підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком і становить: за листопад 2021р. - 9516,00 грн, за грудень 2021р. - 9924,00 грн., за січень 2022р. - 9847,47 грн., за лютий 2022р. - 7892,23 грн, за березень 2022р. - 8737,83 грн, за квітень 2022р. - 882,81 грн., що не перевищує чотирикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом за відповідний рік. Щодо наведених у відзиві заперечень відповідача стосовно здійснених ОСОБА_1 виплат 11.04.2022р. та 28.04.2022р. зазначив, що відповідно до відомості №88 від 08.04.2022р. (за березень 2022р.) нарахування та оплати були проведені за періоди: 22-28.02.2022р. та 01- 02.03.2022р., а згідно відомості №100 від 28.04.2022р. (за березень-квітень 2022р.) - за період 03-24.03.2022р., 25.-31.03.2022р. та з 01 по 03.04.2022р. Отже, такі виплати проведені за попередні періоди, до видання наказу від 04.04.2022р. №291к про поновлення ОСОБА_1 на роботі за рішенням суду. Щодо посилання відповідача про зловживання застрахованою особою зазначив, що ОСОБА_1 своєчасно подав відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення. Стверджує, що виплачену допомогу по безробіттю ОСОБА_1 слід стягувати саме з роботодавця - Львівської обласної прокуратури, відповідно до ч.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Нарахування допомоги по безробіттю ОСОБА_1 здійснено відповідно до вимог чинного законодавства. Право центру зайнятості звертатись із позовом до роботодавців прямо визначено законодавством і виникає з моменту поновлення безробітного на роботі за рішенням суду, незалежно від того чи провів роботодавець оплату за вимушений прогул. Таким чином, позивач вважає безпідставним твердження відповідача про фактичну подвійну виплату ОСОБА_1 коштів.
У поданому відзиві вх.№15713/22 від 25.07.2022р. прокурор зазначає, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на положення п.9 наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства №624 від 06.04.2020р. Зокрема зазначив, що необґрунтованими є суми нарахувань за 11.04.2022р. на суму 2536,79 грн. та 28.04.2022р. на суму 9056,91 грн, оскільки з 04.04.2022р. ОСОБА_1 припинено реєстрацію як безробітного та припинено виплату допомоги по безробіттю.
Також відповідач покликався на ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» якою передбачено, що на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітних покладено обов'язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Крім того обласна прокуратура, не будучи обізнаною з фактом отримання ОСОБА_1 соціальних виплат згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» на виконання рішення суду про поновлення на роботі виплатила йому середній заробіток за час вимушеного прогулу без врахування отриманої ним допомоги по безробіттю, тобто, роботодавцем сплачено кошти працівникові, які через незаконне звільнення не виплачувалися у вигляді заробітної плати щомісячно, у зв'язку з чим задоволення позовних вимог призведе до подвійної відповідальності відповідача, що є неприпустимим.
На переконання відповідача саме ОСОБА_1 є особою, яка отримала соціальну допомогу по безробіттю від центру зайнятості і, одночасно, середній заробіток за час вимушеного прогулу від роботодавця, а тому саме він повинен повернути кошти в сумі 46800,34 грн.
У запереченні на відповідь на відзив вх.№16425/22 від 03.08.2022р. прокурор зазначив, зокрема, що відомості виплат за видами забезпечення №88 від 08.04.2022р. датовані після дати припинення нарахувань, а посилання на відомості №100 від 28.04.2022р., долучені до відповіді на відзив, подані з порушенням норм ГПК.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
23.10.2021 ОСОБА_1 звільнений з посади прокурора Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області та органів прокуратури на підставі пп.2 п.19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з 28.10.2021 року (наказ №2344к).
01.11.2021р. ОСОБА_1 звернулася у Червоноградську міську філію Львівського обласного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного.
Відповідно до наказу Червоноградської МФ ЛОЦЗ №НТ211101 від 01.11.2021р. ОСОБА_1 надано статус безробітного з 01.11.2021р. по 03.04.2022р., розпочато виплату допомоги по безробіттю на підставі п.п.1, 3, 4 ст.22 та п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», залежно від страхового стажу в розмірі 60% середньої заробітної плати (доходу).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 у справі №380/22381/21 визнано протиправним та скасовано рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокурорів гарнізонів (на правах місцевих) №220 від 13.09.2021р., визнано протиправним та скасовано наказ Львівської обласної прокуратури від 23.10.2021р. №2344к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області з 28.10.2021р., поновлено ОСОБА_1 на посаді з 29.10.2021р. та присуджено до стягнення з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток на час вимушеного прогулу з 29.10.2021р. по 10.03.2022р. в сумі 31672,80 грн.
На виконання рішення суду, наказом Львівської обласної прокуратури за №291к від 04.04.2022р. наказ від 23.10.2021р. №2344к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області та органів прокуратури на підставі пп.2 пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на посаді з 29.10.2021р.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2022р у справі №380/22381/21 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 залишено без змін.
У зв'язку з поновленням ОСОБА_1 на роботі (наказ Львівської обласної прокуратури від 04.04.2022р. №291к) та прийняттям рішення щодо припинення реєстрації безробітного з 04.04.2022р. (наказ №НТ220405 від 05.04.2022р.), відповідно до п.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» наказом Червоноградської міської філії Львівського обласного центру зайнятості №21 від 07.04.2022р. наказано заступнику директора - підготувати проект службової записки до ЛОЦЗ щодо надання довідки про отримані кошти безробітним ОСОБА_1 , котрі підлягають поверненню за період 01.11.2021р. по 03.04.2022р. Вжити заходи, передбачені чинним законодавством України щодо повернення коштів, виплачених безробітному ОСОБА_1 . Львівською обласною прокуратурою.
Відповідно до розрахунку суми допомоги по безробіттю ОСОБА_1 виплачено допомогу по безробіттю за період з 01.11.2021р. до 04.04.2022р. у розмірі 46800,34 грн., а саме: за листопад 2021р. - 9516,00 грн, за грудень 2021р. - 9924,00 грн., за січень 2022р. - 9847,47 грн., за лютий 2022р. - 7892,23 грн, за березень 2022р. - 8737,83 грн, за квітень 2022р. - 882,81 грн.
Згідно відомостей виплат за видами забезпечення №88 від 08.04.2022р. за березень 2022р. ОСОБА_1 11.04.2022р. перераховано допомогу по безробіттю в сумі 2536,79 грн., з яких 1973,06 грн. за період 22-28.02.2022р. та 563,73 грн - за період 01-02.03.2022р., а згідно відомості №100 від 28.04.2022р. за березень-квітень 2022р. перераховано забезпечення в сумі 6201,04 грн за період 03-24.03.2022р., 1973,06 грн - за період 25.-31.03.2022р. та 882,81 грн - за період 01-03.04.2022р.
12.04.2022 року позивач звертався до відповідача з претензією №02-258/22 від 11.04.2022р. про відшкодування матеріального забезпечення на випадок безробіття, виплаченого ОСОБА_1 за період 01.11.2021р. по 03.04.2022р. у розмірі 46800,34 грн. Як вбачається з копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення претензія відповідачем отримана 14.04.2022р., однак залишена без задоволення.
17.06.2022р. листом №17-1635/22 позивач звертався до АТ КБ «ПриватБанк» про підтвердження зарахування коштів допомоги по безробіттю ОСОБА_1 в загальному розмірі 46800,34 грн. У відповідь на вказаний лист АТ КБ «Приват Банк» листом №20.1.0.0.0/7-220620/7055 від 22.06.2022р. повідомлено, що АТ КБ «Приват Банк» своєчасно та в повному обсязі, були зараховані грошові кошти на поточний рахунок в розмірі 46800,34 грн. в сумах згідно листа.
Львівська обласна прокуратура зверталась із касаційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 №380/22381/21 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2022р у справі №380/22381/21. Ухвалами касаційної інстанції касаційні скарги повернуто скаржнику.
Оскільки, відшкодування вказаних коштів відповідачем не здійснено, зазначене зумовило звернення центру зайнятості до суду з позовом про стягнення коштів у розмірі 46800,34 грн.
ОЦІНКА СУДУ.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Львівський обласний центр зайнятості діє від імені Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (надалі - Фонд) відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення» та Положення про Львівський обласний центр зайнятості.
Наказом Львівського обласного центру зайнятості від 21.12.2017 №297 «Про створення Червоноградської міської філії Львівського обласного центру зайнятості та затвердження її Положення» створено Червоноградську міську філію Львівського обласного центру зайнятості (надалі - Червоноградська МФ ЛОЦЗ).
Червоноградська МФ ЛОЦЗ є структурним підрозділом Львівського обласного центру зайнятості та діє відповідно до законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення» та Положення про Червоноградську МФ ЛОЦЗ.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Відповідно до п.1 ст.1 вказаного Закону, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття (п. 8 ч.1 ст.1 Закону).
Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи (ч.1 ст.6 Закону).
Абзацом 2 ч.1 ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що видом забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. При цьому, згідно абз. 6 п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, що шукають роботу, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 19.09.2018 №792, у період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, допомога по безробіттю призначається з першого дня надання статусу безробітного.
Наказом Центру зайнятості № НТ211101 від 01.11.2021р. статус безробітного ОСОБА_1 надано з 01.11.2021р. за цим же наказом розпочато виплату допомоги по безробіттю.
Згідно статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.
Як уже відзначалося, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 у справі № 380/22381/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2022р., зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ Львівської обласної прокуратури від 23.10.2021р. №2344к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області з 28.10.2021р., поновлено ОСОБА_1 на посаді з 29.10.2021р.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019р. у справі №711/8138/18 зазначено, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає в тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. У разі невиконання цього обов'язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.
Судом встановлено, що на виконання рішення суду відповідач видав наказ від №291к від 04.04.2022р., яким скасував наказ про звільнення ОСОБА_1 № 2344к від 23.10.2021р. Допущене роботодавцем порушення призвело до виплати допомоги по безробіттю та згодом до поновлення працівника на роботі за правилом ч.1 ст.235 КЗпП України, коли звільнення відбулося без законної на те підстави.
05.04.2022р. безробітному ОСОБА_1 наказом центру зайнятості №НТ220405 з 04.04.2022р. припинено виплати у зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду.
Відповідно до розрахунку суми допомоги ОСОБА_1 виплачено допомогу по безробіттю за період з 01.11.2022р. по 03.04.2022р. у розмірі 46800,34грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Пунктом 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу. Як встановлено п. 4 ст. 35 Закону, із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Таким чином, положеннями статей 34, 35 Закону передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та кореспондуючий йому обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 921/220/17- г/16, від 06.09.2018 справа № 902/291/17 та від 18.03.2021 справа № 917/462/20).
Крім того, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється з дня поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Як роз'яснено п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Слід також зауважити, що скасування наказу від 23.10.2021р. вказує на наявність у ОСОБА_1 за період 29.10.2021р. по 04.04.2022р. трудових відносин з роботодавцем (п.2 наказу №291к від 04.04.2022р.), тому безпідставно набута допомога по безробіттю за період з 01.11.2022р. до 04.04.2022р. у розмірі 46800,34грн підлягає стягненню на користь позивача. Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 02.04.2018 у справі №910/5464/17 та від 05.10.2020 у справі №906/1043/19, у якій зазначено: «у позивача виникло право на повернення допомоги по безробіттю, яка була безпідставно отримана ОСОБА_1 у період до 21.02.18, оскільки саме в цей період зазначена особа перебувала в трудових відносинах з роботодавцем внаслідок зміни судовим рішенням дати її звільнення, а відтак не мала права на набуття статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю.». Крім того, у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 №917/462/20 зазначено, що оскільки набуття Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття права стягувати з роботодавця суму виплачених страхових коштів і вартість наданих безробітному соціальних послуг та покладення на роботодавця обов'язку відшкодувати зазначені витрати Фонду, Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» пов'язує з поновленням такої особи на роботі за рішенням суду, то моментом виникнення цих права/обов'язку сторін спірних правовідносин є набрання законної сили відповідним судовим рішенням, а розмір витрат, що належить відшкодувати роботодавцю, визначається з урахуванням обставин виконання рішення про поновлення на роботі та дати припинення реєстрації, як безробітної, поновленої на роботі особи.
Доводи відповідача щодо порядку нарахування та здійснених центром зайнятості виплат 11.04.2022р. та 28.04.2022р. судом не беруться до уваги, з огляду на наступне.
Як уже відзначалося, згідно абз.2 ч.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.
Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.
Відповідно до ч. 5 ст. 23 у середньомісячну заробітну плату (дохід) для обчислення допомоги по безробіттю включаються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески, які підтверджуються даними Єдиного державного реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України. Допомога по безробіттю не може перевищувати чотирикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом.
Аналогічне положення також міститься в пункті 9 наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства №624 від 06.04.2020 «Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності» де зазначено, що допомога по безробіттю за календарний місяць не може перевищувати чотирикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом за відповідний рік, і не може бути меншою від мінімального розміру, установленого правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробітття.
Відповідно до положень Закону України «Про державний бюджет України на 2021» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня становив 2270 грн, з 1 липня - 2389 грн, з 1 грудня - 2481 грн.
Законом України «Про державний бюджет України на 2022» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2481 грн, з 1 липня - 2600 грн., з 1 грудня - 2684 грн.
Як встановлено судом, рішення суду першої інстанції виконане відповідачем добровільно. Разом з тим, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2022р. у справі №380/22381/21 у відповідності до приписів ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України набрала законної сили з моменту її прийняття.
Відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, а також рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Більш того, у відповідності до статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду, зокрема, присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби;
Відтак, нарахування та виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем правомірно, адже такі нарахування були проведені за час перебування ОСОБА_1 у статусі безробітного, і сам факт проведених виплат із запізненням не свідчать про те, що виплати були нараховані після зняття ОСОБА_1 з реєстрації у центрі зайнятості.
Щодо доводів відповідача про подвійне стягнення з відповідача сум, виплачених ОСОБА_1 , суд зазначає, що згідно положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» достатньою умовою для відшкодування роботодавцем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному є сам факт поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Обставина виплати відповідачем ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не звільняє відповідача від встановленого Законом обов'язку компенсувати виплачену позивачем суму допомоги по безробіттю, оскільки у даному випадку діє норма ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яка покладає такий обов'язок на відповідача.
Водночас, суд звертає увагу відповідача, що вказане не є покладенням на відповідача подвійної компенсації, а є встановлений законом обов'язок компенсації здійсненої безробітному виплати.
Норма ч.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не передбачає жодних підстав чи можливостей зменшити суму виплаченого забезпечення безробітному та вартості наданих йому соціальних послуг, які підлягають відшкодуванню роботодавцем у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, в тому числі, і на суму коштів, стягнутих в якості оплати за час вимушеного прогулу (аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду у справах №914/1875/17 від 09.07.2018 та №914/2087/17 від 12.06.2018).
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 46800,34грн. безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю обґрунтована, підтверджуються належними доказами та підлягає задоволенню.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжними дорученнями № 2598 від 28.06.2022р. на суму 2481,00 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому при розподілі судових витрат судовий збір у розмірі 2481,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Стягнути з Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська обл., місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; код ЄДРПОУ 02910031) на користь Львівського обласного центру зайнятості (79039, м.Львів, вулиця Бортнянського, 11А; код ЄДРПОУ 03491180) грошові кошти в сумі 46800,34 грн. та 2481,00 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 21.12.2022р.
Суддя Іванчук С.В.