ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
19.12.2022Справа № 910/5403/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради (вул. Кургузова, 3-В, м. Вишгород, Київська обл., 07301; ідентифікаційний код 13713569)
до Фізичної особи - підприємця Прищепчука Максима Ігоровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення 46 634, 64 грн,
Представник сторін:
від позивача: Пироженко Андрій
від відповідача: Боднар Богдана
РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ
1. Стислий виклад позиції Позивача
До господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради (далі за текстом - КП «Вишгородтепломережа» ВМР, Позивач, Балансоутримувач) з позовом до Фізичної особи - підприємця Прищепчука Максима Ігоровича (далі за текстом - ФОП Прищепчук М.І., Відповідач, Орендар) про стягнення заборгованості з орендної плати в загальному розмірі 29 556, 95 грн за договорами оренди № 40/18 від 21.12.2018 (далі за текстом - Договір № 40/18), № 41/18 від 21.12.2018 (далі за текстом - Договір № 41/18), № 42/18 від 21.12.2018 (далі за текстом - Договір № 42/18), № 43/18 від 21.12.2018 (далі за текстом - Договір № 43/18).
Позивачем з огляду на наявність у Відповідача заборгованості за зазначеними вище Договорами за квітень та травень (до 15.09.2019) 2019 здійснено нарахування суми 3 % річних - 2 725, 10 грн, пені - 5 014, 30 грн та інфляційні втрати - 9 338, 29 грн окремо по кожному Договору.
В обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначає, що 15.05.2019 між сторонами укладено додаткові угоди до вказаних вище Договорів оренди, у відповідності до яких сторони домовилися про припинення чинності останніх з 15.05.2019 та згідно актів приймання-передачі від 15.09.2019 орендоване майно повернуто Орендодавцю.
Із поданої відповіді на відзив вбачається, що Відповідачем у відзиві не заперечується існування заборгованості по спірних Договорам оренди за період з квітня по травень 2019 року.
При цьому суми орендних плат, зазначені в пунктах 2 додаткових угоди до Договорів оренди від 15.09.2019 не є предметом розгляду даної справи, а відтак порядок необхідності їх повернення Позивачем згідно протоколів розбіжностей не входить до предмету доказування.
Також Позивачем заперечується порушення пункту 7.2. Договорів, оскільки згідно доводів останнього Позивач неодноразово звертався до Відповідача з претензіями в позасудовому порядку, які залишені Відповідачем без реагування.
2. Стислий виклад позиції Відповідача
Із наданого до матеріалів справи відзиву на позовну заяву вбачається, що Відповідачем не визнаються заявлені позовні вимоги з огляду на їх необґрунтованість.
Так, Відповідач звертає увагу суду на те, що додатковими угодами до Договорів оренди, укладеними 15.09.2019, а саме пунктом 2 останніх закріплено те, що сторони домовилися про повернення Балансоутримувачем (Позивачем) Орендарю орендних плат в розмірі 10 240, 43 грн, 24 957, 44 грн, 19 456, 39 грн та 9 093, 31 грн, що в загальному становить 67 747, 57 грн, які станом на дату розгляду даної справи не повернуто.
Також Відповідач заперечує щодо укладення додаткових угод до Договорів оренди в редакції протоколів розбіжностей, оскільки останні не підписувалися Відповідачем, а будь-яких іншим домовленостей ніж це закріплено додатковими угодами до Договорів від 15.09.2019 між сторонами не досягнуто.
Крім того, Відповідач зазначає, що між сторонами не оформлявся акт звірки взаємних розрахунків, в якому закріплювалась сума заборгованості по конкретному Договору, а також Позивачем порушено пункт 7.2. Договорів щодо позасудового врегулювання спору.
Із поданих заперечень на відповідь на відзив вбачається, що питання дострокового припинення усіх Договорів оренди було ініційовано у зв'язку із неможливість користуватися орендованими приміщеннями, оскільки Позивачем змінено замки на підтвердження чого надано Акт комісійного огляду орендованих приміщень.
Також Відповідачем заперечується факт відправки йому рахунків на оплату та актів виконаних робіт за спірний період за усіма Договорами, що відповідно унеможливлювало здійснення орендних платежів за квітень та травень 2019.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.09.2022 подальший розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.09.2022.
Також даною ухвалою запропоновано Відповідачу надати контррозрахунок заявленої до стягнення суми та пояснення з документальним підтвердженням (у випадку наявності) щодо виконання ним підписаних 15.09.2019 додаткових угод до Договорів № 40/18, № 41/18, 42/18, 43/18 з урахуванням наданих протоколів розбіжностей.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2022 підготовче засідання відкладено на 26.09.2022.
19.09.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшли додаткові докази Позивача для долучення до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.09.2022 підготовче засідання відкладено на 10.10.2022.
Підготовче засідання 10.10.2022 не відбулося у зв'язку з масованими ракетними ударами по місту Києву та оголошенням повітряної тривоги по всій території України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2022 підготовче засідання по справі призначено на 31.10.2022.
12.10.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшли додаткові докази Позивача для долучення до матеріалів справи.
31.10.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про поновлення процесуального строку на його подання.
У підготовчому засіданні 31.10.2022 суд, дослідивши поданий Відповідачем відзив та враховуючи обґрунтування причин пропуску процесуального строку, дійшов висновку долучити такий відзив до матеріалів справи з огляд на поновлення процесуального строку. Дана інформація занесена до протоколу судового засіданні 31.10.2022.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2022 підготовче засідання відкладено на 28.11.2022.
11.11.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
16.11.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19.12.2022.
29.11.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Позивача.
У судовому засіданні 19.12.2022 представник Позивача підтримав заявлені вимоги, які просив суд задовольнити.
Представник Відповідача заперечував щодо задоволення позову.
Таким чином, заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 19.12.2022 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
21.12.2018 між Фондом комунального майна Вишгородського району (Орендодавець), Вишгородським районним комунальним підприємством «Вишгородтепломережа» та ФОП Прищепчук М.І. укладено наступні договори оренди:
- Договір оренди № 40/18 нежитлового приміщення, за яким Орендодавець та Балансоутримувач передали Орендарю строкове платне користування нерухоме майно, що є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району: нежиті приміщення загальною площею 122,1 кв.м. у будівлі станції тепловодопостачання за адресою: 07301, Вишгород, вул. Київська, 9А та перебуває, на балансі Балансоутримувача. Згідно Акту приймання-передачі об'єкта нерухомого майна від 21.12.2018 вказане приміщення передано Відповідачу. Орендна плата згідно пункту 3.1. становить 3 046, 87 грн (з ПДВ);
- Договір оренди № 41/18 нежитлового приміщення, за яким Орендодавець та Балансоутримувач передали Орендарю в строкове платне користування нерухоме майно, що є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району: нежитлове приміщення загальною площею 296,5 кв. м. у будівлі станції тепловодопостачання за адресою: 07301, Вишгород, вул. Київська, 18А та перебуває на балансі Балансоутримувача. Згідно Акту приймання-передачі об'єкта нерухомого майна від 21.12.2018 вказане приміщення передано Відповідачу. Орендна плата згідно пункту 3.1. становить 7 413, 96 грн (з ПДВ);
- Договір оренди № 42/18 нежитлового приміщення, за яким Орендодавець та Балансоутримувач передали Орендарю в строкове платне користування нерухоме майно, що є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району: нежитлове приміщення загальною площею 183,2 кв. м у будівлі станції тепловодопостачання за адресою: 07301, Вишгород, вул. Грушевського, 6В та перебуває на балансі Балансоутримувача. Згідно Акту приймання-передачі об'єкта нерухомого майна від 21.12.2018 вказане приміщення передано Відповідачу. Орендна плата згідно пункту 3.1. становить 5 779, 80 грн (з ПДВ);
- Договір оренди № 43/18 нежитлового приміщення, за яким Орендодавець та Балансоутримувач передали Орендарю в строкове платне користування нерухоме майно, що є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району: нежитлове приміщення загальною площею 92,7 кв. м у будівлі станції тепловодопостачання за адресою: 07301, Вишгород, вул. Симоненка, 2Б та перебуває на балансі Балансоутримувача. Згідно Акту приймання-передачі об'єкта нерухомого майна від 21.12.2018 вказане приміщення передано Відповідачу. Орендна плата згідно пункту 3.1. становить 2 701, 30 грн (з ПДВ);
На підставі рішення Вишгородської міської ради від 06.08.2021 № 10/1 «Про безоплатне прийняття юридичної особи - Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» та майна у комунальну власність Вишгородської міської територіальної громади в особі Вишгородської міської ради із спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вишгородського району» змінено назву з «Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа»» на «комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради», скорочено з «ВРКП «Вишгородтепломережа» на «КП «Вишгородтепломережа» ВМР».
Відповідний запис про зміни внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до пункту 1.2. статуту підприємства - КП «Вишгородтепломережа» ВМР є правонаступником усього майна, усіх прав та обов'язків ВКР «Вишгородтепломережа».
Відповідно до предмету зазначених договорів орендодавець та балансоутримувач (позивач передавали, а орендар (відповідач) приймав в строкове платне користування нерухоме майн (вищезазначені приміщення), які є спільною комунальною власністю територіальної: громад сіл, селища, міста Вишгородського району.
Пунктом 3.8, умов укладених договорів оренди встановлено, що орендар повинен був сплачувати орендну плату щомісячно до 15 числа наступного за звітним місяця, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок балансоутримувача.
15.05.2019 сторони уклали додаткові угоди до вищевказаних договорів оренди, у відповідності до яких домовилися про припинення чинності зазначених договорів оренди з 15.05.2019.
Згідно з пунктом 3.14 договорів оренди у разі припинення (розірвання) договору оренди Орендар сплачує Балансоутримувачу орендну плату по день повернення Майна за актом приймання-передачі включно.
Строк дії договорів згідно з пунктом 8.1. - з 21.12.2018 по 30.11.2021 включно.
В подальшому, 15.05.2019 між тими самими сторонами підписано наступні додаткові угоди:
- додаткова угода до Договору оренди № 40/18, відповідно до якої сторони домовилися припинити чинність Договору оренди № 40/18 достроково за взаємною згодою. Згідно акту приймання-передачі об'єкта нерухомого майна від 15.05.2019 Орендарем повернуто об'єкт оренди Орендодавцю та Балансоутримувачу, а останніми такий об'єкт прийнято;
- додаткова угода до Договору оренди № 41/18, відповідно до якої сторони домовилися припинити чинність Договору оренди № 41/18 достроково за взаємною згодою. Згідно акту приймання-передачі об'єкта нерухомого майна від 15.05.2019 Орендарем повернуто об'єкт оренди Орендодавцю та Балансоутримувачу, а останніми такий об'єкт прийнято;
- додаткова угода до Договору оренди № 42/18, відповідно до якої сторони домовилися припинити чинність Договору оренди № 42/18 достроково за взаємною згодою. Згідно акту приймання-передачі об'єкта нерухомого майна від 15.05.2019 Орендарем повернуто об'єкт оренди Орендодавцю та Балансоутримувачу, а останніми такий об'єкт прийнято;
- додаткова угода до Договору оренди № 43/18, відповідно до якої сторони домовилися припинити чинність Договору оренди № 43/18 достроково за взаємною згодою. Згідно акту приймання-передачі об'єкта нерухомого майна від 15.05.2019 Орендарем повернуто об'єкт оренди Орендодавцю та Балансоутримувачу, а останніми такий об'єкт прийнято.
Із вказаних додаткових угод вбачається, що останні підписані всіма сторонами, чиї підписи скріплено печатками, а додатково біля місця для підпису директора Балансоутримувача прописом зазначено «З протоколом розбіжностей від 15.05.2019, що додається».
Судом встановлено, що до кожної додаткової угоди Позивачем надано протоколи розбіжностей від 15.05.2019, відповідно до яких пункт 2 додаткових угоди, яким погоджено повернення Балансоутримувачем Орендарю сум орендної плати - виключено.
Водночас, суд звертає увагу сторін на те, що дані протоколи розбіжностей містять підпис лише директора Балансоутримувача, при тому, що підписи Орендодавця та Орендаря відсутні.
Також Позивачем у якості доказів підтвердження підписання вказаних протоколів розбіжностей надано суду докази їх направлення Орендарю та Орендодавцю.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме згідно наданих Позивачем рахунків на оплату та Актів надання послуг Відповідачем не сплачено орендні платежі за квітень 2019 та за 15 днів травня 2019 за вказаними вище Договорами оренди, що відповідно призвело до виникнення заборгованості в загальному 29 556, 95 грн:
за Договором оренди № 40/18 за квітень 2019 - 3 171, 96 грн та за травень 2019 - 1 576, 07 грн;
за Договором оренди № 41/18 за квітень 2019 - 7 730, 56 грн та за травень 2019 - 3 841, 12 грн;
за Договором оренди № 42/18 за квітень 2019 - 6 026, 60 грн та за травень 2019 - 2 994, 47 грн;
за Договором оренди № 43/18 за квітень 2019 - 2 816, 65 грн та за травень 2019 - 1 399, 52 грн.
Позивач звертався до Відповідача з претензіями № 1434/08 від 01.06.2021 та № 558/01 від 18.05.2020 про необхідність погашення заборгованості з орендної плати в розмірі 25 556, 95 грн, які залишилися Відповідачем без задоволення.
Із наданих Відповідачем до матеріалів справи заяв по суті спору вбачається, що ним ініційовано питання припинення Договорів оренди № 40/18, 41/18, 42/18 та 43/18 з огляду на те, що починаючи з 25 березня 2019 року він не міг користуватися орендованими приміщеннями оскільки вхідні замки Позивачем були змінені, а нові ключі Відповідачу не надано.
На підтвердження факту неможливості доступу до орендованих приміщень Відповідач надав суду Акт комісійного огляду орендованих приміщень (щодо відсутності) доступу від 01.04.2019, з якого вбачається, що до нежитлових приміщень, орендованих Відповідачем за спірними Договорами оренди потрапити неможливо; вхідні замки змінено; ключі, що були передані під час підписання Акту приймання - передачі приміщення не підходять.
Зазначений Акт комісійного огляду від 01.04.2019 складений за участю Орендодавця, Орендаря та начальника відділу інвестиційної діяльності та соціально-економічного розвитку фонду комунального майна Вишгородського району.
Відтак, з огляду на зазначене, судом встановлено, що Відповідач 01.04.2019 фактично був позбавлений доступу до орендованих ним приміщень та відповідно не користувався останніми в зазначений день з незалежних від нього причин.
Крім того, Відповідач зазначає, що згідно укладених між сторонами додаткових угод до Договору оренди № 40/18, № 41/18, № 42/18 та № 43/18, а саме згідно пункту 2 Позивач повинен повернути Відповідачу орендну плату в загальному розмірі 67 747, 57 грн, чого станом на дату подання відзиву на позовну заяву Позивачем не повернуто, а відтак заявлена Позивачем сума не підлягає стягненню.
При цьому Відповідачем заперечується факт підписання додаткових угод до Договору оренди № 40/18, № 41/18, № 42/18 та № 43/18 в редакції протоколів розбіжностей, яким відповідно виключався пункту 2 зазначених додаткових угод до Договору та зазначається про неправомірне трактування Позивачем зазначених протоколів розбіжностей як таких, що укладені шляхом мовчазної згоди Відповідача (тобто відсутність відмови від укладення).
При цьому Відповідачем не заперечується факт надсилання їх Позивачем згідно листа № 563/08 від 15.05.2019 та отримання останніх.
Також судом встановлено, що фактично Відповідачем до поданого відзиву (подано електронною поштою) долучено лише ордер адвоката, а всі інші докази відсутні, що також підтверджується актом господарського суду міста Києва від 31.10.2022 та відповідно позбавляє суд можливості оцінити докази, на які Відповідач посилається.
З поміж викладеного, Відповідачем зазначається про відсутність між сторонами Акту звірки взаєморозрахунків за Договорами оренди, що відповідно унеможливлює суд встановити реально існуючу суму заборгованості.
Також Відповідач зазначає, що Позивачем не дотримано пункту 7.2. Договору та не вчинено дій щодо встановлення Відповідачу розумних строків для розгляду претензій та досягнення досудового врегулювання спору.
Позивачем у якості спростування зазначеного вказується, що акт звірки взаєморозрахунків є первинним бухгалтерським документом та сам по собі не є належним доказом існування заборгованості у Відповідача, а ігнорування Відповідачем направлених йому претензій щодо необхідності погашення боргу свідчить про небажання досягнення мирного та позасудового врегулювання спору.
Також суд вказує, що надані Позивачем письмові пояснення та долучені до них докази не є заявою по суті спору, а відтак мають для суду виключно інформативний характер.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладених між сторонами Договорів (з урахуванням додаткових вимог), суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вони є договорами оренди.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами частини 1 статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини 1 та 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1 та 4 статті 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
З огляду на встановленні судом вище обставини, враховуючи підписання між сторонами Актів приймання - передачі об'єкта нерухомого майна за Договорами оренди № 40/18, № 41/18, № 42/18 та № 43/18 від 15.05.2019, суд дійшов висновку, що включно по зазначену дату Відповідач зобов'язаний сплачувати орендні платежі до 15 числа наступного за звітним місяцем, відповідно пункту 3.8. Договору, окрім плати за користування орендованим майном 01.04.2019.
При цьому суд звертає увагу сторін, що умовами Договорів оренди не передбачено залежності від отримання Орендарем рахунків на оплату чи то актів надання послуг - обов'язку здійснювати платежі, порядок нарахування яких закріплено розділом 3 Договорів оренди № 40/18, № 41/18, № 42/18 та № 43/18.
Також суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б спростовували обставини фактичного користування Відповідачем орендним майном до 15.05.2019 включно.
Водночас, судом взято до уваги наданий Відповідачем Акт комісійного огляду від 01.04.2019, який на переконання суду є належним доказом неможливості користуватися в зазначену дату орендованим приміщенням з огляду на заміну вхідних замків за ініціативою Позивача, який також є підписантом вказано Акту.
Додатково суд вказує, що Позивачем не спростовано обставини, закріплені у Акті комісійного огляду від 01.04.2019, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що Позивачем (в тому числі і Орендодавцем) не виконано належним чином своїх обов'язків в частині забезпечення Орендарю (Позивачу) доступу до орендованих приміщень, як це передбачено пунктом 5.3.2 Договорів оренди в зазначений день.
При цьому, інших Актів комісійного огляду матеріали справи не містяться, а відтак доводи Відповідача щодо неможливості користуватися орендними приміщеннями починаючи з 25.03.2019 (як це зазначається у запереченнях на відповідь на відзив) не є належним чином підтверджені відповідними доказами, а Акти приймання-передачі об'єкта нерухомого майна від 15.05.2019 підписані сторонами без зауважень та претензій.
Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Суд погоджується з аргументами Позивача, що наразі предметом спору є стягнення з Відповідача заборгованості з орендних платежів по чотирьом Договорам оренди, а не вирішення питання виконання Позивачем пункту 2 додаткових угод до Договору оренди № 40/18, № 41/18, № 42/18 та № 43/18 та встановлення правової природи зазначених коштів в загальному розмірі 67 747, 57 грн.
Однак, суд звертає увагу Позивача, що враховуючи заперечення Відповідача щодо підписання протоколів розбіжностей та відповідно укладення додаткових угод в редакції останніх, Позивачем невірно розтрактовано посилання на положення статті 181 ГК України, якою закріплено загальний порядок укладення господарських договорів.
Натомість, згідно положень статті 188 ГК України, одностороння зміну договорів не допускається, а у разі недосягнення згоди за наслідками надіслання пропозиції зміни однією стороною - іншій стороні у двадцятиденний строк після одержання пропозиції заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відтак, враховуючи положення пункту 3.8. Договорів оренди, доведення Відповідачем обставини неможливості користування орендованими приміщеннями 01.04.2019 та повернення майна Орендодавцю 15.05.2019, суд дійшов висновку вирахувати плату за користування майном 01.04.2019, а відтак за підрахунками суду заборгованість Відповідача перед Позивачем становить в загальному 28 898, 75 грн, а саме:
за Договором оренди № 40/18 за період з 02.04.2019 по 30.04.2019 - 3 066, 23 грн та за травень 2019 - 1 576, 07 грн;
за Договором оренди № 41/18 за період з 02.04.2019 по 30.04.2019 - 7 472, 87 грн та за травень 2019 - 3 841, 12 грн;
за Договором оренди № 42/18 за період з 02.04.2019 по 30.04.2019 - 5 825, 71 грн та за травень 2019 - 2 994, 47 грн;
за Договором оренди № 43/18 за період з 02.04.2019 по 30.04.2019 - 2 722, 76 грн та за травень 2019 - 1 399, 52 грн.
Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів здійснення Відповідачем орендних платежів за спірний період, користування Відповідачем орендованими приміщеннями в період з 02.04.2019 по 15.05.2019 суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Договорів оренди № 40/18, № 41/18, № 42/18 та № 43/18 в частині здійснення орендних платежів.
Водночас, суд не погоджується з запереченнями Відповідача щодо недотримання Позивачем положень пункту 7.2. Договору оренди, оскільки судом встановлено, що Позивач з метою мирного врегулювання спору двічі звертався до Відповідача з проханням погасити існуючу заборгованість, чого Відповідачем вчинено не було.
При цьому суд вказує, що обов'язкова процедура досудового врегулювання спору до даних правовідносин не застосовується.
Що стосується нарахованих Позивачем за неналежне виконання грошового зобов'язання пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (стаття 549 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.
Суд перевіривши наданий Позивачем розрахунок здійснених нарахувань зазначає, що Позивачем невірно визначено дату початку періоду за який нараховуються пеня, 3 % та інфляційні втрати, оскільки Орендар має право у строк до 15 число наступного за звітним (включно) здійснити орендний платіж, а тому початок прострочення рахується з 16 числа відповідного місяця.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум із врахуванням вірно визначеної судом дати початку здійснення останніх та враховуючи зазначені судом вище правомірні суми заборгованості за Договорами оренди, арифметично вірними та такими, що підлягають стягненню з Відповідача є наступні суми:
за Договором оренди № 40/18 пеня - 742, 34 грн; 3 % річних - 427, 52 грн; інфляційних втрат - 1 467, 98 грн;
за Договором оренди № 41/18 пеня - 1 809, 20 грн; 3 % - 1 041, 95 грн; інфляційних втрат - 3 577, 68 грн;
за Договором оренди № 42/18 пеня - 1 410, 42 грн; 3 % річних - 812, 28 грн; інфляційні втрати - 2 779, 62 грн;
за Договором оренди № 43/18 пеня - 659, 19 грн; 3 % річних - 379, 63 грн; інфляційні втрати - 1 303, 54 грн.
В загальному стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає сума пені - 4 621, 15 грн, 3 % річних - 2 661, 38 грн та інфляційні втрати - 9 128, 82 грн у зв'язку з чим дана вимога підлягає частковому задоволенню.
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Підсумовуючи викладене вище, з огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умов Договорів оренди № 40/18, № 41/18, № 42/18 та № 43/18 в частині здійснення орендних платежів за період користування орендованим майном з 02.04.2019 по 15.05.2019, при тому що Відповідачем не спростовано належними доказами факту користування такими приміщенням в спірний період, а відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з Відповідача на користь Позивача основний борг - 28 898, 75 грн, пеню - 4 621, 15 грн, 3 % річних - 2 661, 38 грн та інфляційні втрати - 9 128, 82 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позов Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Прищепчука Максима Ігоровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради (вул. Кургузова, 3-В, м. Вишгород, Київська обл., 07301; ідентифікаційний код 13713569) основний борг - 28 898 (двадцять вісім тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн 75 коп., пеню - 4 621 (чотири тисячі шістсот двадцять одна) грн 15 коп, 3 % річних - 2 661 (дві тисячі шістсот шістдесят одна) грн 38 грн, інфляційні втрати - 9 128 (дев'ять тисяч сто двадцять вісім) грн 82 коп та судовий збір - 2 410 (дві тисячі чотириста десять) грн 53 коп.
3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 21.12.2022
Суддя Антон ПУКАС