ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
21.12.2022Справа № 910/11263/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Маресто Україна», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асилена», м. Київ
про стягнення 214 618,94 грн,
Без повідомлення (виклику) сторін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маресто Україна» (далі - ТзОВ «Маресто Україна»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асилена» (далі - ТзОВ «Асилена»/відповідач) про стягнення 214 618,94 грн, у тому числі: 102 848,57 грн - основного боргу, 37 031,75 грн - пені, 18 829,55 грн - 3% річних та 55 909,07 грн - інфляційних втрат у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки №3958/03-19.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 26.10.2022 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта»: №0105492833599.
Таким чином, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
13.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маресто Україна» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асилена» (далі - покупець) укладено договір поставки №3958/03-19, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця технологічне обладнання, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах, зазначених у даному договорі.
У відповідності до п. 1.2. договору найменування, асортимент, кількість і ціна товару, включаючи ПДВ, визначаються сторонами в специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно п. 3.2. договору поставка товару здійснюється протягом 45 (сорока п'яти) робочих днів з дня оплати покупцем першого платежу в розмірі 50% від загальної суми договору (специфікації), за умови здійснення платежу, передбаченого п. 4.3.2. даного договору.
Пунктом 4.1. договору визначено, що загальна сума договору визначається загальною вартістю партій товару, що поставляються в період терміну дії договору та вказаних в специфікаціях.
В п. 5.1. договору сторони погодили, що у разі порушення термінів оплати товару, передбаченого п.п. 4.3.2 цього договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, зав який сплачується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу.
Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині виконання зобов'язань - до повного і належного виконання цих зобов'язань (п. 8.2. договору).
У п.п. 1.2.4 додаткової угоди № 1 від 19.12.2019 до договору, сторони погодили порядок оплати (графік), зокрема:
1) перший платіж у розмірі 50% від загальної суми специфікації протягом 2 (двох) банківських дня з моменту підписання договору (специфікації);
2) другий платіж у розмірі 17% від загальної суми специфікації протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару (підписання видаткової накладної);
3) третій платіж у розмірі 17% від загальної суми специфікації протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставки товару (підписання видаткової накладної);
4) четвертий платіж у розмірі 16 % від загальної суми специфікації протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту поставки товару (підписання видаткової накладної).
Відповідно до п.п. 1.2.6 додаткової угоди №1 термін поставки - 45 (сорок п'ять) робочих днів з моменту отримання передоплати.
Як стверджує позивач, 19.09.2019 ТзОВ «Асилена» здійснило на користь ТзОВ «Маресто» передоплату у розмірі 935 002,80 грн.
19.12.2019 на виконання умов п.п. 1.2.6 додаткової угоди №1 від 19.12.2019 до договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 419 910,80 грн, що підтверджується видатковою накладною №11173 від 19.12.2019 та довіреністю на отримання цінностей № 77 від 19.12.2019.
У позовній заяві ТзОВ «Маресто» зазначає, що в подальшому, зокрема 23.07.2020, 08.10.2020, 29.06.2021 та 13.09.2021 відповідач частково розрахувався за поставлений товар в сумі 382 059,43 грн, внаслідок чого у ТзОВ «Асилена» залишилась заборгованість в сумі 102 848,57 грн.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з ТзОВ «Асилена» борг у розмірі 102 848,57 грн, а також пеню в сумі 37 031,75 грн, 3% річних у розмірі 18 829,55 грн та інфляційні втрати в сумі 55 909,07 грн, нараховані на суму боргу з урахуванням часткової оплати.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
У відповідності до положень ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Отже, судом вище встановлено, що 13.09.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №3958/03-19, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 419 910,80 грн, що підтверджується видатковою накладною №11173 від 19.12.2019.
Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 1 317 062,23 грн, відповідно у ТзОВ «Асилена» утворилась заборгованість в сумі 102 848,57 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Так, в п.п. 1.2.4 додаткової угоди № 1 від 19.12.2019 до договору, сторони погодили порядок оплати (графік), зокрема: 1) перший платіж у розмірі 50% від загальної суми специфікації протягом 2 (двох) банківських дня з моменту підписання договору (специфікації); 2) другий платіж у розмірі 17% від загальної суми специфікації протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару (підписання видаткової накладної); 3) третій платіж у розмірі 17% від загальної суми специфікації протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставки товару (підписання видаткової накладної); 4) четвертий платіж у розмірі 16 % від загальної суми специфікації протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту поставки товару (підписання видаткової накладної).
Судом вище зазначено, що відповідач за поставлений товар з позивачем розрахувався частково з порушенням графіку оплати, встановленого в п.п. 1.2.4 додаткової угоди №1 від 19.12.2019 до договору.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ураховуючи встановлене вище, оскільки відповідачем не надано суду будь-яких доказів на спростування заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що ТзОВ «Асилена» порушило умови договору поставки №3958/03-19 від 13.09.2019 та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення позовних вимог ТзОВ «Маресто Україна» про стягнення заборгованості у розмірі 102 848,57 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 37 031,75 грн, 3% річних у розмірі 18 829,55 грн та інфляційні втрати в сумі 55 909,07 грн, нараховані на суму боргу з урахуванням часткової оплати.
За змістом ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, в п. 5.1. договору сторони погодили, що у разі порушення термінів оплати товару, передбаченого п.п. 4.3.2 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, зав який сплачується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій здійснюється за шість місяців.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, і встановив, що при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат позивачем допущено арифметичну помилку.
Так, за розрахунком суду, обґрунтованими до стягнення є суми пені у розмірі 37 031,75 грн, 3% річних у розмірі 12 835,16 грн та інфляційні втрати у розмірі 38 773,41.
Згідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маресто Україна» задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Асилена» (04053, місто Київ, Вознесенський Узвіз, будинок 14, офіс 16/47; ідентифікаційний код 41947722) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маресто Україна» (03037, місто Київ, проспект Лобановського Валерія, будинок 56; ідентифікаційний код 41189553) 102 848 (сто дві тисячі вісімсот сорок вісім) грн 57 коп. - заборгованості, 37 031 (тридцять сім тисяч тридцять одну) грн 75 коп. - пені, 12 835 (дванадцять тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн 16 коп. - 3% річних, 38 773 (тридцять вісім тисяч сімсот сімдесят три) грн 44 коп. - інфляційних втрат та 2 872 (дві тисячі вісімсот сімдесят дві) грн 33 коп. - судового збору.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.В. Бондарчук