ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
20.12.2022Справа № 910/9735/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега - буд Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІМК Трейд»
про стягнення 116 217,28 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення 116 217,28 грн., з яких: 104 282,00 грн. - сума основного боргу, 10 571,05 грн. - подвійна облікова ставка НБУ, 634,26 грн. - 3 % річних, 729,97 грн. - інфляційні втрати за договором № 27062022/3 від 27.06.2022.
Обґрунтовує позивач вимоги не належним виконанням відповідачем умов договору в частині здійснення оплати за надані послуги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 відкрито провадження у справі №910/6081/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
24.10.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у такому відзиві.
Також, 24.10.2022 відповідач подав клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження з підстав складності, на думку відповідача, предмету дослідження, обсягу доказів, та значної ціни позову - 116 217, 28 грн.
Вирішуючи подане клопотання, суд виходить з наступного.
Положеннями частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Пунктами 1, 2 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами, зокрема, є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справи незначної складності, визнані судом малозначними.
Частиною 4 статті 250 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:
1) залишення заяви відповідача без задоволення;
2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Приписами частини 7 статті 250 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.
Відтак, дана справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження, оскільки предметом даного спору є стягнення з відповідача суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Таким чином, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку (за правилами) загального позовного провадження, оскільки, в розумінні приписів п.п 1, 2 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч. 7 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, дана справа підлягає розгляду тільки в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження, що жодним чином процесуально не обмежує відповідача можливості захисту власних прав.
01.11.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву. Також, надав докази реєстрації податкових накладних, складених та зареєстрованих за наслідком здійснення господарської діяльності по спірних господарських відносинах з відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив та додані до них докази.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
ВСТАНОВИВ:
27.06.2022 року між ТОВ «Мега - Буд Україна» та ТОВ «Торговий дім «ІМК Трейд», було укладено Договір про надання транспортних послуг по Україні № 27062022/3.
Предметом Договору є регламентування взаємовідносин між Замовником та Виконавцем, які виникають при плануванні та виконанні перевезень вантажів по Україні автомобільним транспортом та розрахункам по них (п.1.1.).
Відповідно до Договору Виконавець зобов'язується доставити ввірений йому згідно замовлення вантаж до пункту розвантаження та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник зобов'язується сплатити за це перевезення встановлену плату (п.1.2.).
Відповідно до пункту 2.1. Договору Виконавець виконує (організовує виконання) перевезення згідно заявок Замовника. Заявки передаються за допомогою електронної пошти, реквізити яких вказано у цьому Договорі та обов'язково завіряються підписами уповноважених осіб та печатками обох сторін.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання пункту 2.1. Договору Замовником (відповідачем) була сформована підписана та скріплена печаткою Заявка №1 від 27 червня 2022 року до Договору про надання послуг №27062022/3 від 27.06.2022 року на підставі якої Виконавець (позивач) здійснив перевезення, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000204 від 29 червня 2022 року на загальну суму із ПДВ 104 282,00 грн. Вказана копія належним чином засвідченого акту наявна у матеріалах справи.
Відповідно до п 6.3. даного Договору Замовник повинен сплатити Виконавцю плату за надані послуги протягом 5 (п'ять) банківських днів після виконання Виконавцем всіх наступних умов:(і) наявність оригіналу підписаного обома Сторонами цього Договору та підписання обома Сторонами Акту виконаних робіт; (і) вчинення Виконавцем усіх дій, передбачених чинним законодавством України, щодо оформлення та реєстрації податкових накладних впродовж 2 (двох) робочих днів від дати здійснення операції (дати первинних документів).
Судом встановлено, що позивач виконав умови вищезазначеного пункту 6.3. Договору в повному обсязі (надання перевізних послуг), що підтверджується підписаним обома Сторонами цього Договору, Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000204 від 29 червня 2022 року та оформлення-реєстрації податкових накладних.
Так, загальна вартість робіт (послуг) становить із ПДВ 104 282,00 грн.
Суд акцентує увагу, що в Акті вказано, що Замовник (відповідач) претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (наданих послуг) не має.
Згідно п. 6.4. Договору встановлено, що підтвердженням факту надання послуг є печатка та підпис вантажоодержувача у оригіналах товарно-транспортних накладних.
Матеріали справи підтверджують факт надання послуг позивачем відповідачу, а саме наступні товарно-транспортні накладні:
- ТТН №31 від 28 червня 2022 року;
- ТТН №32 від 28 червня 2022 року.
Також, матеріали справи підтверджують, що позивачем складено податкову накладну № 24 від 29.06.2022 та розрахунок корегування до неї № 1 (до ПН № 24) від 29.06.2022.
За наслідками подачі позивачем до контролюючого органу податкової накладної № 24 від 29.06.2022 та корегування розрахунку № 1 до неї, податковим органом прийнято такі документи та зареєстровано в ЄРПН - 08.07.2022, що підтверджується квитанціями № 9115514901 від 08.07.2022 та № 9119852550 від 11.07.2022.
Матеріалами справи підтверджено, що Позивачем для оплати Відповідачем виставлено рахунок на оплату №СФ-0000242 від 29 червня 2022 року на суму 104 282,00 грн в тому числі ПДВ, проте такий, станом на час подачі позову та розгляду справи в суді відповідачем не оплачений, іншого матеріали справи не містять.
Крім того, позивачем було проведено процедуру досудового врегулювання спору, шляхом направлення на адресу відповідача Претензії №МБ 04/08/22 від 04 серпня 2022 p., про сплату заборгованості за спірним договором.
Відповідач у відповідь на претензію № МБ 04/08/22 від 04.08.2022 року направив позивачу лист № 22-08/22 від 22 серпня 2022 року з вимогою надати оригінали Акту та договору перевезення, з огляду на їх втрату відповідачем.
Суд зауважує, доказів втрати відповідних документів відповідачем до суду не надано, та відповідно матеріали справи не містять.
Далі, 01.09.2022 позивач направив на адресу відповідача лист вих. № МБ 01/09/22 у якому повідомив про відсутність правових підстав для направлення оригіналу договору та акту, з огляду на те, що такі мають бути у наявності у відповідача та звернув увагу на відсутність підстав передавати свій примірник договору та акту іншим особам, у тому числі відповідачу (як замовнику).
З огляду на не сплату відповідачем боргу за надані позивачем послуги, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд відзначає наступне.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення Вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, суду доведено належним чином виконання позивачем у повному обсязі свого зобов'язання за Договором про надання транспортних послуг по Україні № 27062022/3 (за заявкою №1 від 27 червня 2022 року) та надано відповідачу транспортні послуги загальною вартістю 104 282,00 грн.
Доказів оплати наданих позивачем послуг матеріали справи не містять, а відповідачем не надано.
Строк оплати, є таким, що настав.
При цьому, суд критично оцінює доводи відповідача про втрату ним оригіналу Договору про надання транспортних послуг по Україні № 27062022/3 та Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000204 від 29 червня 2022 року на загальну суму із ПДВ 104 282,00 грн., з огляду на що, на переконання відповідача, в силу положень п. 6.3 вказаного договору, строк оплати є таким, що не настав, з огляду на таке.
По - перше, оригінали відповідних договору та акту наявні у позивача. Вказані обставини відповідачем не заперечуються, про що також свідчить його лист на претензію позивача, у якому відповідач вимагав позивача надати йому примірник договору та акту виконавця (позивача). Суд зауважує, що такі вимоги не кореспондуються з положеннями ч. 4 ст. 222 Господарського кодексу України.
По - друге, доказів втрати відповідачем первинних документів по спірній господарський операції, а саме: Договору про надання транспортних послуг по Україні № 27062022/3 та Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000204 від 29 червня 2022 року матеріали справи не містять, та відповідачем за весь час розгляду справи у суді не надано. Більше того, не надано доказів і вчинення відповідачем дій, у разі дійсної втрати відповідних документів, по відновленню таких. При цьому, обов'язок збереження та схоронності таких документів щодо здійснення господарської діяльності товариством покладено на його керуючі органи, у визначені законом строки.
Також, судом встановлено, що у відповідності до вимог ст. 201 ПК України та положень п. 6.3 Договору, позивачем у визначені строки здійснено реєстрацію податкової накладної.
Отже, суду доведено належним чином порушення відповідачем зобов'язання по сплаті позивачу 104 282,00 грн. за надані транспортні послуги.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення основної суми боргу визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 104 282,00 грн.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 3 % річних - 634,26 грн. та 729,97 грн. інфляції, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Так, судом встановлено прострочення відповідачем свого зобов'язання в частині оплати за надані позивачем транспортні послуги.
Судом здійснено перевірку заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних та встановлено їх арифметичну правильність, у зв'язку з чим вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 729,97 грн. інфляційних втрат та 634,26 грн 3% річних визнаються судом обґрунтованими та задовольняються судом також.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ 10 571,05 грн., суд виходить з наступного.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Судом встановлено, що положеннями Договору про надання транспортних послуг по Україні № 27062022/3 від 27.06.2022 сторони не погоджували застосування відповідальності у вигляді пені за прострочення оплати наданих послуг, з огляду на що вимоги позивача у частині стягнення з відповідача пені у сумі 10 571,05грн. задоволенню не підлягають за їх безпідставністю.
Всі інші доводи сторін, суд відхиляє як необгунтовані та такі, що не впливають на вирішення спору по суті щодо часткового задоволення позову, у визначеному вище розмірі.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, а відтак такими, що підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача 104 282 (сто чотири тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 00 коп. суми основного боргу, 729 (сімсот двадцять дев'ять) грн. 97 коп. інфляційних втрат, 634 (шістсот тридцять чотири) грн. 26 коп. 3 % річних.
В частині вимоги позивача про стягнення 10 571,05грн. пені суд відмовляє, з підстав вище зазначених.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд зазначає, що при зверненні до суду з даним позовом позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 2 481,00 грн., проте останнім сплачено 2 600,00 грн., з огляду на що, позивач може звернутися до суду з заявою про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 119,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега - буд Україна» (21036, м. Вінниця. Вул. Максимовича, 10, код ЄДРПОУ: 41159183) задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІМК Трейд» (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2 прим. 43, код ЄДРПОУ: 43880204) 104 282 (сто чотири тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 00 коп. суми основного боргу, 729 (сімсот двадцять дев'ять) грн. 97 коп. інфляційних втрат, 634 (шістсот тридцять чотири) грн. 26 коп. 3 % річних та 2 255 (дві тисячі двісті п'ятдесят п'ять) грн. 22 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І. Борисенко