ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
20.12.2022Справа № 910/9733/22
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ. "
про стягнення 31 925,00 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Без повідомлення (виклику) сторін,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ. " про стягнення 31 925,00 грн. в порядку суброгації.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін. Вказаною ухвалою було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, а також для подання всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити направлення позивачу копії відзиву на позов та доданих до нього документів; визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву.
Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи.
Ухвала суду була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначені в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 4 корпус 6-А.
Проте, поштовий конверт № 01054 75320510 було повернуто суду 16.11.2022 з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався та заперечення на позов не подав.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
ВСТАНОВИВ:
25.05.2021 року між ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" та ОСОБА_1 було укладено договір страхування наземного транспорту № 749/21-Т/О згідно якого ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки "Renault", д.н.з. НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
Матеріали справи підтверджують, що 18.01.2022 року в м. Одеса, на вул. Вільямса, буд. 9А сталася ДТП за участю автомобіля "Nissan", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки "Renault", д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 .
Дана ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм автомобіля "Nissan», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Київського районного суду
міста Одеси (справа 947/4406/22).
Внаслідок даної ДТП транспортному засобу марки "Renault", д.н.з. НОМЕР_1 , були спричинені значні механічні пошкодження, а його власнику завданий матеріальний збиток.
Відповідно Рахунку-фактури № С0000000249 від 25.01.2022, виданого ФОП " Шатохіна М.О. " вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу складає 31 925,88 грн.
Також, згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 29908, наданого суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 вартість матеріального збитку становить 32 692,22 грн.
Відповідно до Страхового Акту № 006.00126022-1 від 31.01.2022 сума страхової виплати складає 31 925,88 грн.
Судом встановлено, що розмір страхового відшкодування, виплаченого ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування", на підставі умов договору страхування наземного транспорту, склав 31 925,00 грн.
Як вказує позивач, та підтверджується матеріалами справи, на момент ДТП 18.01.2022 стосовно цивільно - правової відповідальності власника транспортного засобу "Nissan", д.н.з. НОМЕР_2 діяв поліс - АР 001252264 виданий відповідачем, з огляду на що внаслідок виплати страхового відшкодування страхувальнику пошкодженого автомобіля "Renault", д.н.з. НОМЕР_1 , позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув право вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована у ТдВ СК "Ю.ес.ай. " згідно полісу №АР-001252264, діючого станом на 18.01.2022. Так, згідно вказаного полісу, ліміт за шкоду майну 130 000,00 грн, франшиза 0,00 грн.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду міста Києва.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля "Nissan", д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 .
Вину ОСОБА_2 у вчиненні ДТП та скоєнні правопорушення за ст. 124 КУпАП України встановлено постановою Київського районного суду міста Одеси від 25.05.2022 у справі № 947/4406/22.
Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП 18.01.2022, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Nissan", д.н.з. НОМЕР_2 застрахована у відповідача відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР-001252264. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 130 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.
Отже, відповідач є особою на яку полісом № АР-001252264 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля "Nissan", д.н.з. НОМЕР_2 , на час спірної ДТП.
Згідно з п. 36.2. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
З матеріалів справи вбачається, а саме зі Звіту №29908 від 31.01.2022, наданий СОД ОСОБА_5 розмір відновленого ремонту складає 32 692,22 грн. Проте, згідно Рахунку-фактури №СО00000249 від 25.01.2022 ФОП " Шатохіна М.О. " вартість відновленого ремонту пошкодженого транспортного засобу склала 31 925,88 грн.
При цьому судом враховано, що Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Відтак, реальний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля "Renault", д.н.з. НОМЕР_1 31 925,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 5992669 від 01.02.2022 на суму 31 925,88 грн.
Судом враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
На підтвердження розміру витрат необхідних для відновлювального ремонту автомобіля "Nissan", д.н.з. НОМЕР_2 позивачем надано розрахунок страхового відшкодування від 26.01.2022 на суму 31 925,88 грн. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,00.
Пунктом 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, передбачено, що значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Відповідно до Свідоцтва серії НОМЕР_3 про державну реєстрацію транспортного засобу автомобіля "Nissan", д.н.з. НОМЕР_2 , рік випуску - 2015 і на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував 7 - ми років, а тому коефіцієнт фізичного зносу дорівнював нулю.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу у розмірі 31 925,00 грн.
Враховуючи визначені полісом № АР - 001252264 розмір франшизи - 0,00 грн. та ліміт відповідальності за шкоду майну - 130 000,00 грн., право на відшкодування якого перейшло до позивача, - 31 925,00 грн., а відтак відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 31 925,00 грн.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на практику Верховного Суду, відповідно до якої положення статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не виключають право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування, а тому останнім не було направлено заяву про страхове відшкодування відповідачу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19) зазначено, що законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону № 1961-IV, а саме шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до МТСБУ за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до МТСБУ про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
У вказаній постанові судом також зазначено, що у системному зв'язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
За результатом дослідження судової практики щодо розгляду даної категорії спорів, судом встановлено, що колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, передаючи ухвалою від 03.07.2019 справу №465/4287/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вважала, зокрема, за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19). При цьому, правовою проблемою визначено питання щодо права кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов'язань, виключно після подання до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування).
Однак, переглянувши справу № 465/4287/15 в касаційному порядку, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 підтримала власний правовий висновок (викладений у постанові від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к) щодо порядку отримання потерпілим страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначивши, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов'язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування в межах річного строку.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у Законі № 1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Вказане свідчить про сталу правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо визначення порядку отримання потерпілим страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також судового тлумачення норм Закону № 1961-IV, зокрема щодо відсутності обов'язку звернення потерпілого із відповідною заявою до страховика та наявності альтернативного способу захисту порушених прав шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
А тому відступати від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), у межах справи, що розглядається, підстав не вбачається.
З огляду на зазначене, відсутні аргументи про необхідність відступу від правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, у тому числі, у правовідносинах за суброгаційними позовами страховиків.
Більше того, виникнення права на отримання страхового відшкодування пов'язується не з поданням потерпілим (іншою особою, що має відповідне право) заяви про таке відшкодування, а саме з настанням страхового випадку, що має наслідком виникнення у страховика обов'язку з регламентної виплати в силу закону та на підставі відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності його страхувальника, а за відсутності такого договору та у визначених законом випадках - виникнення цього обов'язку у МТСБУ.
Такий підхід (виникнення права на страхове відшкодування з моменту страхового випадку, а не з моменту звернення до страховика із відповідною заявою) і передбачає за можливе захист права щодо отримання регламентної виплати (страхового відшкодування) шляхом звернення потерпілого (іншої особи, що має відповідне право) до суду.
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем на користь позивача страхового відшкодування у порядку суброгації на суму 31 925,00 грн., суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 31 925,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
ВИРІШИВ:
Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ес.ай. " (04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 4, корп. 6 - А, код ЄДРПОУ: 32404600) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код ЄДРПОУ: 33908322) відшкодування витрат, заподіяних позивачеві у розмірі 31 925 (тридцять одна тисяча дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І. Борисенко