ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
21.12.2022Справа № 910/9392/22
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг", м. Київ
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс Парк", м. Київ
2. Фізична особа-підприємець Вовка Олександра Михайловича, Полтавська область, м. Зіньків
про стягнення 186 995,92 грн, -
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
19.09.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс Парк" (відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця Вовка Олександра Михайловича (відповідач-2) суми штрафу в розмірі 74 799,40 грн та суми збитків в розмірі 108 395,92 грн, у зв'язку неналежним виконанням відповідачем-1 зобов'язань за Договором фінансового лізингу №220117-6/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022 року, в частині інформування лізингодавця про стан та адресу об'єкта лізингу і пошкодження об'єкта лізингу, з урахуванням укладеного з відповідачем-2 Договору поруки 3220117-8/П від 17.01.2022 року.
Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.
У зв'язку з відсутністю фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень Господарським судом міста Києва зупинено відправку кореспонденції засобами поштового зв'язку, про що здійснено повідомлення на сайті Господарського суду міста Києва.
З метою інформування відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом було вчинено дії із повідомлення відповідачів за допомогою надсилання відповідної ухвали суду на електронну пошту, зазначену в договорі, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1
Окрім того, у зв'язку з відновленням фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлялась ухвала суду від 03.10.2022 року.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105493219991 ухвалу суду від 03.10.2022 про відкриття провадження у справі не отримав, у зв'язку з чим конверт було повернуто до Господарського суду міста Києва.
Отже, враховуючи викладені вище обставини суд використав усі можливі засоби повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом.
Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Питання щодо винесення рішення в справі відбувається з перевищенням встановленого строку у зв'язку з введенням на території України воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а в подальшому, продовженням строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб відповідно до Закону України про затвердження Указу президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №2119-ІХ (реєстр. №7168). Надалі строк дії воєнного стану в Україні, згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 19.04.2022 №7300, продовжено з 05:30 години 25 квітня 2022 року строком на 30 діб до 25 травня 2022 року. В подальшому, 22 травня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 година 25 травня 2022 року строком на 90 діб, - до 23 серпня 2022 року. В наступному, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 № 2500-ІХ затверджено Указ Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 №573/2022, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, - до 21 листопада 2022 року. Законом України №8189 «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб до 19 лютого 2023 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
17.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (далі - позивач, лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оазіс Парк» (далі відповідач, лізингоодержувач) уклали Договір фінансового лізингу №220117-6/ФЛ-Ю-А (далі - Договір лізингу).
За умовами п. 1.1. Договору лізингу, Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування Об'єкт (надалі - "Об'єкт лізингу"), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення Договору наведені в Додатку «Специфікація» (надалі - "Специфікація"), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти Об'єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на Об'єкт лізингу згідно умов цього Договору (за виключенням випадків, передбачених Договором та/або законодавством). Найменування фінансової операції: фінансовий лізинг.
Об'єктом лізингу за Договором лізингу є автомобіль Peugeot 301, загальною вартістю 373 997 грн, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2021 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_2 .
У п. 3.4 загальних умов Договору лізингу приймання лізингоодержувачем об'єкта лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання акту. Підписання лізингоодержувачем акту підтверджує в т,ч. належну якість, комплектність, справність об'єкта лізингу і відповідність об'єкта лізингу вимогам лізингоодержувача та умовам договору. З моменту підписання сторонами акту до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов'язані з користуванням та володінням об'єктом лізингу (в тому числі ризики, випадкового знищення чи пошкодження об'єкта лізингу, ризики пов'язані з відшкодуванням збитків та шкоди, завданої третім особам внаслідок користування об'єктом лізингу). З моменту підписання акту лізингоодержувач несе погану цивільну відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує у повному обсязі шкоду третім особам, заподіяну внаслідок експлуатації об'єкта лізингу, несе відповідальність за порушення правил дорожнього руху, правил зупинки, паркування та стоянки за участю об'єкта лізингу (в т.ч. зафіксованих у автоматичному режимі, а також за допомогою фото та відеофіксації). Ризик невідповідності об'єкта лізингу цілям використання цього об'єкта лізингу несе лізингоодержувач. Лізингодавець залишає у себе один комплект ключів від об'єкта лізингу та зберігає його протягом всього строку дії договору (якщо об'єкт лізингу - транспортний засіб).
У п. 4.3 Договору лізингу вказано, що до припинення даного договору об'єкт лізингу не може вивозитись чи будь-яким іншим чином переміщуватись за межі території України бути переданим (відчуженими лізингоодержувачем за будь-якими договорами, обтяженим будь-якими обтяженнями будь-якими особами без письмової згоди лізингодавця).
За умовами п. 4.4 загальних умов договору лізингу лізингоодержувач має право експлуатувати, зберігати, переміщувати Об'єкт лізингу по всій території України, окрім: тимчасово окупованих територій, визначених відповідно до Закону України від 18.01.2018р. № 2268-VІІІ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» та Закону України від 15.04.2014р. № 1207-VІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (в т ч. відповідних територій Донецької і Луганської областей, а також усієї території Автономної Республіки Крим); території (зон) проведення Операції об'єднаних сил, території введення надзвичайного чи військового стану у разі запровадження на такій території такого заходу правового режиму, як примусове відчуження майна.
Пунктом 4.4.1 визначено, що у випадку зміни адреси базування об'єкта лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний повідомити про це лізингодавця протягом трьох робочих днів.
Згідно п.п. 5.2.1, 5.2.2 загальних умов Договору лізингу лізингоодержувач зобов'язаний: щомісяця (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення попереднього місяця) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком «Довідка» до договору та фото спидометра та всіх чотирьох сторін (а у разі повідомлення/направлення інформації про пошкодження додатково надавати фото пошкоджень з декількох ракурсів та фото після усунення таких пошкоджень). В разі настання з об'єктом лізингу пошкоджень та/або викрадення, лізингоодержувач зобов'язаний негайно, але в будь-якому випадку не пізніше 24 годин з моменту настання таких подій, письмово та засобами електронного зв'язку інформувати про це лізингодавця шляхом направлення йому звіту у формі, встановленій додатком «Довідка» до договору. У разі недотримання умов цього пункту лізингоодержувач сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі 10 (десяти) відсотків остаточної загальної вартості об'єкта лізингу, за кожен випадок. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості Об'єкта лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 10 (десять) відсотків від розміру остаточної загальної вартості об'єкта лізингу Окрім цього, лізингодавець мас право в будь-який момент вимагати від Лізингоодержувача надати на огляд об'єкт лізингу, а лізингоодержувач отримавши повідомлення про необхідність надання об'єкта лізингу для огляду зобов'язаний доставити його для огляду в зазначений лізингодавцем місце та час; забезпечити безперешкодний доступ предстагзникам лізингодавця та/або фінансуючої установи до об'єкта лізингу для проведення його інспектування та наявність об'єкта лізингу за останньою адресою базування, що була повідомлена лізингоодержувачем лізингодавцю згідно умов цього договору на час проведення інспектування, призначений лізингодавцем.
Згідно п.10.1 загальних умов Договору лізингу даний договір набирає чинності (вважається укладеним) після його підписання сторонами (в тому числі, обов'язкового підписання сторонами додатків «Загальні умови Договору», «Специфікація». «Довідка», «Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права
власності на Об'єкт лізингу», «Графік сплати лізингових платежів», «Технічний асістанс», «Поняття нормального зносу», «Акт огляду (Типова форма)» до договору).
13.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Оазіс Парк" (лізингоодержувач) об'єкт лізингу автомобіль Peugeot 301, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2021 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_2 за актом прийому-передачі об'єкта лізингу в користування за договором фінансового лізингу №220117-6/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022.
Окрім того, з метою забезпечення зобов'язань Відповідача-1 за Договором лізингу, між Позивачем, Відповідачем-1 та Фізичною особою-підприємцем Вовком Олександром Михайловичем (надалі - Відповідач-2, поручитель), було укладено договір поруки №220117-8/П (надалі - Договір поруки).
Згідно умов п. 2 Договору поруки відповідач-2 зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 усіх грошових зобов'язань за Договором лізингу в повному обсязі, в т.ч., зокрема, сплату Позивачу санкцій (неустойки, штрафів, пені, інших санкцій), процентів річних, збитків та усіх інших витрат та виплат, сплата яких покладається на Відповідача-1 відповідно до умов Договору лізингу та/або чинного законодавства України.
Відповідно до п. 5 Договору поруки, у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання, виконання кого забезпечується цим Договором, поручитель повинен виконати таке зобов'язання перед кредитором за боржника протягом 3-х робочих днів з дня отримання відповідної вимоги/вимог від кредитора. Сторони досягли згоди про те, що разі неотримання поручителем вимоги кредитора (в т.ч., але цим не обмежуючись, якщо: поручитель змінив адресу зазначену в Договорі та письмово не повідомив про це кредитора, або вимога кредитора повернута кредитору в т.ч., але цим не обмежуючись, у зв'язку з зазначення неповної адреси (якщо адресу у такому вигляді була зазначена поручителем у цьому Договорі або у подальшому письмовому повідомленні поручителя про зміну адреси), або відсутністю поручителя за адресою направлення вимоги, або відмовою від отримання вимоги; або закінчення терміну зберігання поштовим відділенням поштового відправлення тощо), вважається, що строк виконання поручителем свого обов'язку за цим Договором настав протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту направлення кредитором відповідної вимоги на адресу поручителя, зазначену в цьому Договорі (якщо про іншу адресу в подальшому поручитель письмово цінним листом або нарочно не повідомив кредитора).
В позові зазначено, що 28.04.2022 року працівником позивача самостійно виявлено об'єкт лізингу за адресою: Київська область, с. Глібівка, пошкоджений ймовірно внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Станом на дату подачі позову до суду позивач не отримував від відповідача-1 листа та повідомлення письмового чи засобами електронного зв'язку, про обставини пошкодження об'єкта лізингу.
02.05.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Оазіс Парк" повідомлення №1148 від 14.04.2022 про розірвання (відмову від) договору, укладеного між сторонами та повернення об'єкту лізингу. Підставою дострокового розірвання договору лізингодавцем визначено п.п.6.1.1, 6.1.2, 6.1.3 загальних умов Договору №220117-6/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022.
У зв'язку з пошкодженням об'єкту лізингу позивачем замовлено проведення оцінки автомобіля і відповідно до Звіту №191-05/В22 від 25.07.2022 року, складеного ФО-П Резниченко В.О., вартість відновлювального ремонту об'єкта лізингу становить 108 395,92 грн.
Окрім того, листом №756 від 31.03.2022 року позивачем було скасовано згоду на передачу відповідачем-1 об'єкту лізингу третім особам у користування (оренду, прокат, тощо), проте пошкоджений автомобіль Peugeot 301, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2021 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_2 , містить значний коефіцієнт фізичного зносу, отже використовувався як таксі, про що також свідчить наклейка «UBER» на кузові автомобіля.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить солідарно стягнути з відповідачів: суму штрафу в розмірі 37 399,70 грн за порушення п. 5.2.1. Договору лізингу в частині ненадання інформації щодо стану та адреси базування об'єкта лізингу; суму штрафу в розмірі 37 399,70 грн за порушення п. 5.2.1. Договору лізингу в частині неповідомлення про пошкодження об'єкта лізингу протягом 24 годин; суму витрат на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 3 800,00 грн; суму збитку за пошкодження об'єкта лізингу в розмірі 108 395,92 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Як встановлено ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.
Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що відносини, що виникають між лізингодавцем та продавцем (постачальником) у зв'язку з набуттям лізингодавцем у власність об'єкта фінансового лізингу для подальшої передачі цього об'єкта лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно зі ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору лізингу позивач передав, а відповідач-1 прийняв Об'єкт лізингу (новий загальний легковий седан Peugeot, моделі 301, 2021 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_3 ) в користування (фінансовий лізинг), що підтверджується Актом прийому-передачі Об'єкта лізингу в користування за Договором №220117-6/ФЛ-Ю-А.
У п. 5.2.1 Загальних умов Договору лізингу передбачено обов'язок лізингоодержувача щомісяця (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення попереднього місяця) письмово інформувати Лізингодавця про стан та адресу базування Предмета лізингу шляхом направлення Лізингодавцю звіту у формі встановленою Додатком "Довідка" до Договору та фото Спидометра та всіх чотирьох сторін (а у разі повідомлення/направлення інформації про пошкодження додатково надавати фото пошкоджень з декількох ракурсів та фото після усунення таких пошкоджень). В разі настання з Об'єктом лізингу пошкоджень та/або викрадення Лізингоодержувач зобов'язаний негайно, але в будь-якому випадку не пізніше 24 годин з моменту настання таких подій, письмово та засобами електронного зв'язку інформувати про це Лізингодавця шляхом направлення йому звіту у формі, встановленій Додатком "Довідка" до Договору. У разі недотримання умов цього пункту Лізингоодержувач сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі 10 (десяти) відсотків Остаточної загальної вартості Об'єкта лізингу, за кожен випадок. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення Остаточної загальної вартості Об'єкта лізингу) протягом строку дії Договору, та для зручності Сторін визначається як 10 (десять) відсотків від розміру Остаточної загальної вартості Об'єкта лізингу.
Оскільки, як вбачається із позовної заяви, відповідач не подав вказану звітність про стан, адресу базування об'єкта лізингу та його пошкодження, позивачем в порядку зазначеного положення Договору нарахувано штраф в загальному розмірі 74 799,40 грн, а саме у розмірі 37 399,70 грн за неповідомлення про пошкодження об'єкта лізингу протягом 24 годин та у розмірі 37 399,70 грн за ненадання інформації щодо стану та адреси базування об'єкта лізингу (373 997,00 грн х 10% х 2).
Окрім того, у зв'язку з пошкодженням об'єкту лізингу позивачем замовлено проведення оцінки автомобіля і відповідно до Звіту №191-05/В22 від 25.07.2022 року, складеного ФО-П Резниченко В.О., вартість відновлювального ремонту об'єкта лізингу (автомобіль Peugeot 301, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2021 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_2 ) становить 108 395,92 грн.
Вартість оцінки в розмірі 3 800,00 грн позивачем оплачено згідно платіжного доручення №8917 від 10.08.2022 року.
Згідно п. 4 особливих умов Договору лізингу лізингоодержувач за власний рахунок та в повному обсязі зобов'язаний відшкодувати суму збитків лізингодавця у розмірі витрат, що були завдані та витрат, що будуть понесені лізингодавцем в майбутньому, в разі пошкодження об'єкта лізингу та невідновлення його лізингоодержувачем у встановлений сторонами строк та інші збитки, які не відшкодовані лізингодавцю згідно цього Договору.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, за відсутності доказів виконання лізиноодержувачем вимог пунктів 5.2.1, 2 Загальних умов та Особливих Договору лізингу, суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку.
Отже, відповідно до викладеного вище, наразі заборгованість відповідача-1 на перед позивачем складається 37 399,70 грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна та 37 399,70 грн штрафу за неповідомлення про пошкодження майна.
Також, частиною 1 -2 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. При цьому, статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.
Збитками в свою чергу, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною та ін.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Матеріали справи свідчать, що позивач зазнав збитків на суму в розмірі 108 395,92 грн у зв'язку з пошкодженням майна та 3 800,00 грн у зв'язку з оплатою вартості автотоварознавчого дослідження.
Отже, враховуючи викладене, правове обґрунтування підстав позову, суд вважає, що позивачем, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, належними доказами доведена протиправна поведінка відповідача та необхідність відшкодування збитків у розмірі 108 395,92 грн та 3 800,00 грн, заподіяних внаслідок неналежного виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за Договором лізингу.
Разом з тим, як встановлено вище, 17.01.2022 укладено Договір поруки №220117-8/П між позивачем (кредитор), відповідачем-2 (поручитель) та відповідачем-1 (боржник).
За вказаним Договором поруки поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником усіх грошових зобов'язань за Договором лізингу.
Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
З огляду на викладене вище суд доходить до висновку, що у даному випадку відповідач-2 має відповідати з відповідачем-1 за невиконання грошових зобов'язань перед позивачем за Договором лізингу солідарно.
З огляду на викладене вище, суд доходить до висновку, що у даному випадку Фізична особа-підприємець Вовк Олександр Михайлович має відповідати за невиконання грошових зобов'язань перед позивачем за Договором лізингу солідарно з відповідачем-1.
Доказів виконання взятих на себе зобов'язань поручителями перед позивачем до матеріалів справи не надано, наявності обставин, з якими закон пов'язує припинення поруки, судом також не встановлено.
Отже, з огляду на викладене, позовні вимоги суд визнає обґрунтованими у повному обсязі.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума штрафу в розмірі 74 799,40 грн (37 399,70 грн + 37 399,70 грн) та сума збитків в розмірі 112 195,92 грн (108 395,92 грн + 3 800,00 грн).
Судовий збір, у розмірі 2 804,93 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача-1 як на особу, внаслідок неправомірних дій якої виник спір.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Парк» (ідентифікаційний код 44369067, адреса: 03039, місто Київ, вул. Ізюмська, буд. 5-Б) та з Фізичної особи-підприємця Вовка Олександра Михайловича (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (ідентифікаційний код 33880354, адреса: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера Б) суму штрафу в розмірі 74 799,40 грн (сімдесят чотири тисячі сімсот дев'яносто дев'ять гривень 40 копійок) та суму збитків в розмірі 112 195,92 грн (сто дванадцять тисяч сто дев'яносто п'ять гривень 92 копійки).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Парк» (ідентифікаційний код 44369067, адреса: 03039, місто Київ, вул. Ізюмська, буд. 5-Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (ідентифікаційний код 33880354, адреса: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера Б) судовий збір в розмірі 2 804,93 грн (дві тисячі вісімсот чотири гривни 93 копійки).
4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. МОРОЗОВ