Справа № 2-902/2007 рік.
03 квітня 2007 року Києво-Святошинський районний суд в складі головуючого судді Дубае Т.В. , при секретарі Паламарчук І.І. , з участю адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, відділ у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Києво-Святошинського РУТУ МВС України в Київській області про усунення перешкод в здійсненні права власності, виселення та скасування реєстрації та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Києво-Святошинська державна нотаріальна контора про визнання частково недійсним договору дарування квартири та визнання права власності на 3/8 частини квартири, -
встановив:
У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення її з квартири АДРЕСА_1 та скасування її реєстрації у вказаній квартирі.
В позовній заяві зазначив, що відповідачка, а також ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким раніше вказана квартира належала на праві спільної часткової власності, 4 червня 2003 року подарували йому квартиру. Проте в даний час він з сім"єю не може здійснити право власності щодо квартири, так як там проживає відповідачка. Тому він просив виселити її з квартири та скасувати реєстрацію відповідачки у згаданій квартирі.
Відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом про визнання недійсним договору дарування належної їй частини квартири відповідачу та визнання за нею права власності на 3/8 частини квартири. Свої вимоги мотивувала тим, що у 1995 році одружилася з ОСОБА_5, який доводився братом позивачеві та сином ОСОБА_3, і з цього часу стала проживати у спірній квартирі. 6 липня 1998 році квартира була приватизована на чотирьох осіб: на ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та на неї в рівних частках. 19 вересня 2002 року помер її чоловік ОСОБА_8, після смерті якого вона та ОСОБА_2 прийняли спадщину в рівних частках і їй стало належати 3/8 частини спірної квартири. Проте після смерті чоловіка його родичі запропонували відповідачці провести обмін належної їй частини квартири на земельну ділянку в с.Тарасівна. В процесі домовленостей вона разом з іншими співвласниками квартири 4 червня 2003 року подарувала її синові ОСОБА_3 - позивачеві ОСОБА_1, які ввели її в оману. Протягом трьох років вони обіцяли переоформити на її ім"я земельну ділянку, але з в зв"язку з різким ростом цін у січні 2007 року не тільки відмовилися від своїх обіцянок, але ще й заявили вимоги про її виселення з квартири. Тому ОСОБА_2 просила визнати недійсним договір дарування квартири в частині, що належала їй, з підстав обману та стягнути з позивача і третіх осіб ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
В судовому засіданні позивач основний позов підтримав, зустрічний позов не визнав.
Відповідачка позов не визнала, заявлений нею зустрічний позов підтримала.
Треті особи позов підтримали, зустрічний позов не визнали. Вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що обидва позови не підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації КСП агро комбінат "Тарасівський" 6 липня 1998 року, квартира АДРЕСА_1 належала на праві ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в рівних частках, тобто по У* частині кожному.
19 вересня 2002 року помер чоловік відповідачки ОСОБА_8 Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 20 травня 2003 року Києво-Святошинською державною нотаріальною конторою належну ОСОБА_5 ¼ частину квартири успадкували в рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
4 червня 2003 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 подарували спірну квартиру сину ОСОБА_3 - позивачеві ОСОБА_1
Відповідачка ОСОБА_2 відповідно до вимог ст..60 ЦПК України не довела, що належна їй частина квартири була подарована нею позивачеві внаслідок обману з боку позивача, передбаченого ст.. 57 ЦК України 1963 року, який діяв на час укладення оспорюваного договору. Тому суд не вбачає підстав для визнання частково недійсним договору дарування. За таких обставин до задоволення не підлягає позов в частині стягнення моральної шкоди.
Разом з тим суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод в здійсненні права власності на квартиру, виселення та зняття з реєстрації відповідачки. Як вбачається з матеріалів справи право власності на квартиру набуто позивачем безоплатно. Відповідачка проживала та проживає у спірній квартирі, іншим житлом не забезпечена. Відчуження права власності шляхом дарування квартири не є підставою згідно чинного законодавства для виселення дарителя. До того ж, позивач не надав суду достовірних доказів того, що відповідачка перешкоджає йому здійснювати право власності квартирою.
На підставі ст.391 ЦК України, ст..57 ЦК України 1963 року, керуючись ст.ст. 60,212 - 215, 218,225-228 ЦПК України, суд -
вирішив:
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, відділ у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Києво-Святошинського РУГУ МВС України в Київській області про усунення перешкод в здійсненні права власності, виселення та скасування реєстрації та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Києво-Святошинська державна нотаріальна контора про визнання частково недійсним договору дарування квартири та визнання права власності на 3/8 частини квартири.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.