Справа № 369/7033/22
Провадження № 2/369/4707/22
РІШЕННЯ
Іменем України
21.12.2022 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Пінкевич Н.С.,
при секретарі Сушко К.В.
за участі
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору укладеним, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2022 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що вона є власницею земельної ділянки на території Тарасівської сільської ради. Між нею та відповідачем, його сином ОСОБА_5 досягнуто домовленості, що на її земельній ділянці будуть побудовані житлові будинки, право власності на один із яких буде оформлено на неї. З цією метою був укладений договір 07 квітня 2021 року купівлі-продажу земельної ділянки, а також попередній договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки. За умовами попереднього договору - основний договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки мав бути укладений не пізніше 01 листопада 2021 року. До цієї ж дати мав бути побудований житловий будинок та введений в експлуатацію. На виконання цього договору покупець сплати продавцю 459 360 грн., що на день оплати становило 16500 дол.США.
Відповідач свої обов'язки за попереднім договором не виконав. У разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребовувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання. За ст.620, ст.16 ЦК України суд може захистити право або інтерес іншим способом.
На досудовому врегулюванні спору, нею через нотаріуса направлялись відповідачу листи з проектами основних договорів та запропоновано з'явитись до нотаріуса для укладення договорів у встановленому законом порядку. Листи не отримані відповідачем.
Своє право вважає порушеним та на підставі ст.ст.218, 219, 328, 626, 638, 657, 220, 392, 620 ЦК України належним способом захисту є визнання договору дійсним на досягнутих між нею та ОСОБА_4 згоди щодо предмету договору купівлі-продажу: житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
Просив суд:
1). Вважати договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222486603:02:001:5486, площею 0,0217 (номер запису про право власності 45500722) укладеним в наступній редакції:
Договір купівлі-продажу земельної ділянки
Ми, що нижче підписалися:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний помер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , іменована далі як “ПРОДАВЕЦЬ”, та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 іменована ладі як “ПОКУПЕЦЬ”, попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства щодо недійсності угод, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, діючи добровільно, без будь-якого примусу як фізичною так і морального, повністю розуміючи значення своїх дій, уклади цей договір про таке:
1. ПРОДАВЕЦЬ передає, а ПОКУПЕЦЬ приймає у власність належну ПРОДАВЦЮ земельну ділянку площею 0,0217 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3222486603:02:001:5486.
2. Цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
3. Земельна ділянка, що відчужується належить ПРОДАВЦЮ на праві власності, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, від 07.12.2021, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2526569432080.
4. Земельна ділянка відчужується без зміни її цільового призначення
5. Експертна грошова оцінка земельної ділянки, згідно зі звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки становить 22 700 (двадцять дві тисячі сімсот) гривень.
6. Продаж вчинено за 222 720 (двісті двадцять дві тисячі сімсот двадцять) гривень 00 копійок, що еквівалентно 8 000 (вісім тисяч) доларів США, які ПОКУПЕЦЬ передав ПРОДАВЦЮ, а ПРОДАВЕЦЬ отримав особисто до підписання цього договору згідно попереднього договору від 07.04.2021 року посвідченого приватним нотаріусом Кигво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберою Т.О. та зареєстровано в реєстрі за № 490. На час підписання цього договору сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків.
7. ПРОДАВЕЦЬ свідчить, що:
Незастережних недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням зазначеної в цьому договорі земельної ділянки, немає;
Від ПОКУПЦЯ не приховано обставин, які мають істотне значення;
До укладення цього договору земельна ділянка іншим особам не відчужена;
Земельна ділянка під забороною (арештом) та у заставі, в податковій заставі, оренді, не перебуває. Відсутність заборони на відчуження земельної ділянки, що є предметом цього договору. Земельна ділянка як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не передана;
Щодо земельної ділянки відсутні судові спори;
Самовільного будівництва на земельній ділянці немає;
Внаслідок продажу земельної ділянки не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, в т. ч. неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних дітей та інших осіб, яких ПРОДАВЕЦЬ зобов'язаний утримувати;
Земельна ділянка є вільною від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб;
Договір не укладається під впливом тяжкої для ПРОДАВЦЯ обставини.
8. Власник земельної ділянки має право: самостійно господарювати на земельній ділянці; продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, у спадщину; споруджувати будівлі, проводити добудови відповідно до цільового призначення земельної ділянки з урахуванням вимог діючого законодавства; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.
9. Власник земельної ділянки зобов'язаний: забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням: додержуватись вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; зберігати корисні властивості землі; дотримуватись правил добросусідства; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та місцевого самоврядування дані про стан і використання земельної ділянки у порядку, встановленому законом.
10. Сторони підтверджують, що:
Вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними;
Укладання договору відповідає їх інтересам;
Волевиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі;
Умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін;
Договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому.
11. Всі спори, які можуть виникнути з даного договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами, а у разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів - у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.
12. Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору. Сторона, яка порушила свої зобов'язання за цим договором, повинна усунути ці порушення.
13. Зі змістом ст.ст.61, 90, 120, 125, 126, 131, 132, 140, 158, 167, 210, 211 Земельного Кодексу України, ст.ст. 229-231, 233-235,368,37$,376,378, 657 Цивільного Кодексу України, ст.89 Водного кодексу України, ст. 60, 65, 74 Сімейного Кодексу України сторонам відомий, зрозумілий, роз'яснено не потребує.
15. Право власності на земельну ділянку, згідно ст. 125 Земельного Кодексу України, виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації. Цей договір є підставою для видачі новому власнику Державного акта на право приватної власності на землю.
Підписи:
Продавець: ОСОБА_6
Покупець: ОСОБА_7 .
2). Визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486603:02:001:5486, площею (га): 0,0217 (номер запису про право власності: 45500722).
3). Вважати договір купівлі-продажу житлового будинку (номер запису про право власності: 46040886) укладеним у наступній редакції:
Договір купівлі-продажу житлового будинку садибного типу
Ми, що нижче підписалися:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , іменована далі як “ПРОДАВЕЦЬ”, та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 іменована далі як “ПОКУПЕЦЬ'', попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства щодо недійсності угод, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, діючи добровільно, без будь-якого примусу як фізичного так і морального, повністю розуміючи значення своїх дій, уклали цей договір про таке:
1. Продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти належний Продавцю на праві приватної власності БУДИНОК САДИБНОГО ТИПУ, що розташований за адресою:
АДРЕСА_3 . Відчужуваний будинок садибного типу згідно з технічним паспортом будинку садибного тилу від 29.12.2021 року виготовленого ТОВ «АРМОВІРБУД» складається з Житлового будинку літера А, та Септик №1. Загальна площа (кв.м.);74.1, житлова площа (кв.м.): 44, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер земельної ділянки 3222486603:02:001:5486.
3. Відчужуваний будинок садового типу належить ПРОДАВЦЮ на праві власності, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про права власності від 31.12.2021, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2550731832140.
5. Продаж вчинено за 236 640 (двісті тридцять шість тисяч шістсот сорок) гривень 00 копійок, що еквівалентно 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) доларів США, які ПОКУПЕЦЬ передав ПРОДАВЦЮ, а ПРОДАВЕЦЬ отримав особисто до підписання цього договору згідно попереднього договору від 07.04.2021 року посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберою І.О. та зареєстровано в реєстрі за № 490. На час підписання цього договору сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків.
5. Право власності на будинок садового типу переходить до Покупця з моменту державної реєстрації.
6. Продавець стверджує, що будинок садового типу, який є предметом цього договору, на момент його укладання нікому не проданий, не подарований, не відчужений іншим способом, під заставою (в тому числі податковою), забороною (арештом) не перебуває, судового спору щодо нього, а також прав у третіх осіб як у межах, так і за межами України немає, як внесок до статутного фонду інших юридичних осіб не внесений, земельна ділянка на якій він розташований, не є власністю.
7. Вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається сторонами, їм відомі та зрозумілі. Сторони підтверджують, що цей договір не носить характеру уявного та удаваного правочину.
8. Продавець свідчить, що на момент укладання цього правочину неповнолітніх чи непрацездатних дітей у нього немає. Сторонам нотаріусом роз'яснено зміст ст.203 Цивільного Кодексу України.
11. У випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються чинним законодавством. Таке ж правило діє у разі протиріччя цього договору імперативним нормам чинних законодавчих актів.
12. Відповідальність сторін встановлюється згідно з чинним законодавством.
Підписи:
Продавець: ОСОБА_6
Покупець. ОСОБА_7
4). Визнати за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок загальною площею (кв.м): 74,1, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 -є та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486603:02:001:5486, площею (га): 0,0217 (номер запису про право власності: 46040886).
5). Судові витрати по справі стягнути з відповідача.
16 вересня 2022 року до суду надійшов відзив на позов. Не погоджуючись з доводами позову, відповідач ОСОБА_4 вказав, що між ним був укладений попередній договір купівлі-продажу, за яким сторони зобов'язувались у майбутньому у строк з 01 листопада 2021 року укласти договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки за адресою: Київська область,Києво-Святошинський район, с.Нове, вул.Дружби народів, у письмовій формі та нотаріально посвідчений на умовах, визначених цим договором. У погоджений строк основний договір не був укладений. На підставі ст.635 ЦК України припиняються зобов'язання сторін укласти основний договір, що унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, виконання обов'язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов'язання як правової підстави для виникнення у набувача права власності на майно.
Пропозиція позивача щодо укладення договору купівлі-продажу надійшла після припинення попереднього договору, а відтак не могла бути розглянута та задоволена. Наслідки не укладення основного договору встановлюються п.8.3 попереднього договору. Просив суд відмовити в задоволенні позову.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задоволити позов у повному обсязі.
У судовому засідання представник відповідача проти позову заперечував. Просив відмовити в задоволенні позову.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 ЦК України).
Відповідно до вимог ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ста. 628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Згідно з ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України).
При розгляді справи судом встановлено, що 07 квітня 2021 року між ОСОБА_3 (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1291га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Тарасівська сільська рада, кадастровий номер 32224862600:05:004:0180, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберою Т.О.
07 квітня 2021 року між ОСОБА_4 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) укладено попередній договір про таке (п.1.1): Продавець зобов'язується в майбутньому після підготовки та отримання Продавцем документів, необхідних для укладення договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, але в строк не пізніше 01 листопада 2021 року, укласти договір купівлі-продажу житлового будинку (Основний договір -1) та земельної ділянки (Основний договір - 2) за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Нове, вул. Дружби народів, у письмовій формі та нотаріально посвідчений на умовах, визначених цим договором.
Згідно із ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст.526 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
П.1.2-1.3 попереднього договору сторони погодили, що земельна ділянка, на якій буде збудований житловий будинок належить Продавцю на праві власності; житловий будинок за цим договором та, відповідно, за Основним договором-1 є житловий будинок, проектною загальною площею 77 кв.м з мансардою за будівельною адресою АДРЕСА_1 .
За умовами укладеного попереднього договору, до 01 жовтня 2021 року продавець зобов'язаний надати інформацію та документи про фактичну площу будинку та земельної ділянки, інші документи, необхідні для укладення основних договорів. Основні договори мають бути укладені не пізніше 01 листопада 2021 року.
За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Встановлено, що основний договір між сторонами не був укладений, що визнається сторонами.
П.8.3 попереднього договору встановлено, що у разі, якщо основний договір не укладено з вини Продавця повертає всі фактично отримані від Покупця кошти, за письмовою вимогою Покупця, впродовж місяця, з дня отримання такої вимоги.
Відповідно до п.2.2 договору, до укладення Основних договорів, Покупець сплатив Продавцю загальну вартість 459 360 грн., що еквівалентно 16500 дол.США до підписання цього договору.
Так, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку не виконання зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд встановив, що між сторонами була досягнута домовленість щодо купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, позивач у рахунок оплати вартості зазначеного нерухомого майна передав відповідачу грошову суму в розмірі 459 360 грн., що на день укладення договору еквівалентно 16500 дол.США, як забезпечувальний платіж (п.2.2 попереднього договору) платіж в рахунок сплати вартості об'єкту нерухомого майна, однак основний договір купівлі-продажу не був укладений, тому суд приходить до висновку, що Покупець має право пред'явити вимоги про стягнення з відповідача на свою користь внесених ним коштів.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 13 лютого 2013 року в справі № 6-176цс12, від 25 вересня 2012 року в справі № 6-82цс13 та підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27 травня 2020 року в справі № 757/76875/17-ц, від 30 жовтня 2019 року в справі № 523/15764/16-ц, від 30 січня 2019 року в справі № 461/5297/16-ц, від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18, від 13 січня 2021 року у справі № 686/6823/14.
При цьому, відсутність вини у неукладенні договору купівлі-продажу правового значення не мають та не можуть бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку повернути сплачений за попереднім договором аванс, оскільки чинним законодавством не передбачено залишення авансу або його частини у сторони попереднього договору у випадку неукладення основного договору.
В силу положень частини третьої статті 635 ЦК України припиняються зобов'язання сторін укласти основний договір, що унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, виконання обов'язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов'язання як правової підстави для виникнення у набувача права власності на майно. Проте припинення зобов'язання за попереднім договором не звільняє сторін від відповідальності, зокрема, передбаченої умовами попереднього договору, за порушення, вчинене під час його дії.
Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2021 року в справі № 551/980/19 та від 15 липня2020 року в справі № 205/5667/16-ц. Крім того, суд враховує правовий висновок, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 7 липня 2020 року в справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19).
Статтями 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Таким чином, однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
З огляду на те, що між сторонами було укладено попередній договір, а не договір купівлі-продажу нерухомого майна, то зазначена норма не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки вони мають інше правове регулювання, визначене ст. 635 ЦК України.
Водночас, як передбачено статтею 635 ЦК України, ухилення сторони від укладення основного договору має конкретні правові наслідки і такими є відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
З цього приводу Верховний Суд України у постанові № 6-226цс14 від 02 вересня 2015 року зазначив, що положення частини другої статті 635 ЦК України містять спеціальну норму, якою передбачено перелік правових наслідків порушення попереднього договору.
Цією нормою встановлено обов'язок сторони, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Припинення зобов'язання з попереднього договору внаслідок не укладення основного договору протягом встановленого попереднім договором строку унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, виконання обов'язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов'язання як правової підстави для виникнення в набувача права власності на майно. Саме це є правильним правовим способом захищається порушене право позивача у зв'язку з невиконанням відповідачем умов попереднього договору
З урахуванням вказаних вимог закону правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (правовий висновок Верховного Суду України № 6-84цс14 від 03 вересня 2014 року).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив вважати договори укладеними та визнати право власності на них, як найефективніший спосіб захисту порушеного права. Суд не може погодитися з такою позицією позивача, оскільки як вказано в ст. 635 ЦК України, наслідком невиконання умов попереднього договору стороною, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, є відшкодування другій стороні (позивачу) збитків, що також узгоджується із правовими наслідками, вказаними в ст. 611 ЦК України.
За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права.
Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору укладеним відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст виготовлений 21 грудня 2022 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ