Справа № 367/3155/22
Провадження по справі № 1-кп/367/617/2022
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2022 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 62022100020000022 від 24.01.2022р. за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Березань Київської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , (військова частина НОМЕР_1 ), у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, суд,-
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.12.2020 № 285 військовослужбовця військової служби за контрактом солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та останній приступив до викання службових обов'язків за посадою майстра відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки взводу технічного забезпечення 2 самохідно-артилерійського дивізіону зазначеної військової частини, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з ч. 6 ст. 2, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за контрактом осіб рядового складу, початком проходження якої є день зарахування до списків особового складу військової частини.
Таким чином з 10.12.2020 солдат ОСОБА_4 почав проходити військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, прийняті на військову службу за контрактом із числа громадян призовного віку, які не проходили строкову військову службу, в разі розірвання контракту направляються для проходження строкової військової служби, якщо вони не вислужили встановлені строки строкової військової служби, за винятком випадків, передбачених підпунктами "б", "г", "ґ" чи "ж" пункту 1 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
Так, 17.11.2021, через службову невідповідність солдата ОСОБА_4 звільнено з військової служби за контрактом та останній розпочав проходити строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.12.2021 № 277 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду навідника відділення охорони 1 взводу охорони 4 роти охорони батальйону охорони цієї ж військової частини.
Вимогами ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Положення ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 17 Закону України «Про оборону України» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Крім того, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем строкової військової служби, відповідно ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-XII від 06.12.1991 та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21.10.1993 особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
17.03.2014 Указом Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України оголошено часткову мобілізацію та, після його затвердження 17.03.2014 Верховною Радою України, цей Указ набрав чинності, у зв'язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розпочався особливий період, який діє до цього часу.
Вищий адміністративний суд України в постанові від 16.02.2015 (справа № 800/582/14) зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.
Так, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.01.2022 № 7 солдата ОСОБА_4 направлено на стаціонарне лікування з 12.01.2022 до військової частини НОМЕР_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , куди останній у цей же день прибув.
Однак, під час дії особливого періоду, крім воєнного стану, напередодні 13.01.2022 у солдата ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на самовільне залишення місця служби, а саме військової частини НОМЕР_2 , з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов'язків військової служби, який він реалізував за наступних обставин. Так, на виконання свого злочинного умислу солдат ОСОБА_4 у порушення вищевказаного законодавства, будучи військовослужбовцем строкової військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов'язків військової служби в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, без поважних причин та дозволу командира, 13.01.2022, близько 10 год 30 хв, самовільно залишив місце служби - військову частину НОМЕР_2 , розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , та до 20.01.2022 проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби за наявності реальної можливості для цього, доки самостійно повернувся до військової частини НОМЕР_1 .
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 , кваліфіковано за ч. 4 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем строкової служби.
В судовому засіданні прокурор просив призначити обвинуваченому покарання у виді арешту два місяці на гаупвахті.
У судовому засіданні обвинувачений визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та підтвердив обставини кримінального правопорушення, які описані в обвинувальному акті.
Зазначив, що 13.01.2022 під час проходження лікування у військовому шпиталі, самовільно залишив військову частину, поїхав до своєї дівчини. 20.01.2022 повернувся до військової частини. Несерйозно ставився до можливого настання наслідків та притягнення до кримінальної відповідальності. У вчиненому щиро кається, вказав, що зробив відповідні висновки та завіряв суд більше не порушувати закон. Просив суд суворо його не карати, врахувати його щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні.
При таких обставинах, за згодою учасників кримінального провадження, згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, після допиту обвинуваченого, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, крім матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
Суд з'ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини кримінального провадження, та упевнився у добровільності їх позиції, їм було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини у апеляційному порядку.
Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, повністю доведена.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 , кваліфіковано за ч. 4 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем строкової служби.
Приймаючи до уваги, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має посередню характеристику з місця проходження служби, раніше не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, беручи до уваги щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд приходить до висновку про можливість застосування до ОСОБА_4 положення статті 69 КК України та призначити покарання більш м'якого аніж те, що зазначено у санкції ч. 4 ст. 407 КК України, із можливістю замінити покарання у виді позбавлення волі - покаранням у виді арешту на гауптвахті.
Також, ураховуючи те, що ОСОБА_4 на момент постановлення вироку є військовослужбовцем строкової військової служби, вчинив кримінальне правопорушення вперше, щиро розкаявся та бажає продовжувати військову службу в період оголошеного на території України воєнного стану, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, що буде достатнім для досягнення мети визначеної ст. 50 КК України, виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень.
Вчиненим ОСОБА_4 кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 4 ст. 407 КК України, майнова шкода не завдана.
Експертизи під час досудового розслідування не проводилися, витрати на залучення експерта відсутні.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. 302, 368-374, 394 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України та ризначити йому покарання по цій статті із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 2(двох) місяців арешту на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
До вступу вироку в закону силу запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 судом не обирається.
Вирок може бути оскарженим в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав передбачених ст.394 КПК України.
Суддя: ОСОБА_5 ОСОБА_6