Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2022 року Справа№200/18167/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
07 грудня 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо застосування листопада 2017 року та березня 2018 року як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 29 листопада 2017 року по 29 листопада 2021 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 29 листопада 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 29 листопада 2021 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії щодо не нарахування та невиплати компенсації за не отримане речове майно пропорційно часу що минув, з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження служби речове майно відповідно до порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що проходив військову службу в Державній прикордонній службі України і 29 листопада 2021 року був звільнений з військової служби в запас наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) від 29.10.2021 №668-ОС за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у відставку. В період з 29 листопада 2017 року по 29 листопада 2021 року позивачу проводилось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення не в повному розмірі. 01 грудня 2021 року у відповідь на звернення позивача відповідач повідомив, що виплата індексації грошового забезпечення буде проведена в грудні 2021 року, також надано довідку-розрахунок індексація грошового забезпечення за період з 29.11.2017 по 29.11.2021, де базовим місяцем для нарахування індексації було взято листопад 2017 року та березень 2018 року. Позивач вважає, що індексації грошового забезпечення проведена в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення». Також позивач зазначає, що у зв'язку зі звільненням йому не були здійснені нарахування та виплата компенсації за неотримане протягом служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, станом на 1 січня поточного року. Згідно із Довідкою-розрахунком про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно вартість одиниць речового майна не відповідає цінам, які визначені розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.01.2021 №13 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився» станом на 1 січня поточного року (тобто року виключення позивача зі списків особового складу й здійснення виплати компенсації). Позивач вважає такі дії протиправними і тому звернувся до суду.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. Позивач згідно з наказом № 629-ОС від 29.11.2017 був прийнятий на військову службу, з ним було укладено контракт про проходження військової служби в ДПСУ строком на 3 роки. Індексації грошового забезпечення позивачу у період з листопада 2017 року по лютий 2018 року не нараховувалась, оскільки в період з листопада 2017 року по березень 2018 року величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. 01 березня 2018 року була введена в дію Постанова Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та якою були встановлені нові розміри тарифних розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатками до постанови. Зі вступом в дію вказаної постанови базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення став місяць, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців, тобто березень 2018 року. Розмір підвищення грошового забезпечення перевищує суму можливої індексації, що склалась в місяці підвищення окладів, тому індексація в березні 2018 року дорівнює 0,00 грн., обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з квітня 2018 року. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно». На виконання вищезазначеної постанови Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видане розпорядження №13 від 29 січня 2021 року «Про доведення розрахунку вартості речового майна для нарахування грошової компенсації» з метою доведення розрахунків грошової компенсації замість належних до видачі предметів речового майна станом на 1 січня 2021 року під час звільнення, загибелі (смерті) військовослужбовця Держприкордонслужби. На виконання вказаного розпорядження зроблений розрахунок на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, згідно з яким сума грошової компенсації складає 17591,01 грн. Нарахування та виплата грошової компенсації за неотримане речове майно підтверджується розрахунково-платіжною відомістю №316 за грудень 2021 року згідно з якою позивачу вплачено грошову компенсацію за недоотримає речове майно в сумі 17591,01 грн.
20 грудня 2021 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами загального позовного провадження.
06 січня 2022 року позивачем подана заява про розгляд справи у його відсутність.
12 січня 2022 року судове засідання не відбулося у зв'язку із неявкою сторін.
13 січня 2022 року від відповідача витребувані докази.
27 січня 2022 року судове засідання не відбулося у зв'язку із неявкою сторін.
01 лютого 2022 року від Адміністрації Державної прикордонної служби України витребувані докази.
17 лютого 2022 року судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Циганенка А.І на лікарняному.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.
21.04.2022 на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон України від 21 квітня 2022 року №2212-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 №259 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні». Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 на 30 діб.
Законом України від 22 травня 2022 року №2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджений Указ Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджений Указ Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб.
Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.
15 грудня 2022 року закрито підготовче провадження, судовий розгляд справи по суті у продовжений письмовому провадженні, оскільки сторонами подані заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.
29 листопада 2017 року згідно з наказом начальника Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління №629-ос «По особовому складу» ОСОБА_1 прийнятий за контрактом на військову службу в Державній прикордонній службі України строком на 3 роки.
29 листопада 2021 року згідно з наказом начальника Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління №735-ос «По особовому складу» ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Згідно з довідкою-розрахунком індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 №78, яка видана 13 січня 2022 року 1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України, індексації грошового забезпечення за період з листопада 2017 року по листопад 2018 року не нараховувалася і не виплачувалася, за період з грудня 2018 року по листопад 2021 року нарахована та виплачена в сумі 9588,19 гривня.
Базові місяці для нарахування індексації - листопад 2017 року, березень 2018 року.
Згідно з довідкою-розрахунком №149 на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно головному сержанту ОСОБА_1 нарахована сума 17591,01 гривні.
Згідно з розрахунково-платіжною відомістю №316 за грудень 2021 року ОСОБА_1 відраховано 17858,90 гривень.
Платіжним дорученням №4217 від 29 грудня 2021 року Військова частина НОМЕР_1 перерахувала АТ КБ Приватбанк 1483208,10 гривень, при значення платежу компенсація за речове майно.
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України).
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1-3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (далі - Закон №1282-ХІІ).
За приписами статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ убачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер.
Правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Відповідно до пункту 1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078) цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - Постанова №1294) затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.
Постанова №1294 діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме до 01 березня 2018 року.
Позивач був зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 29 листопада 2017 року, отже, враховуючи положення Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 29 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність (а не протиправні дії, як вважає позивач), і ця протиправна бездіяльність полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 29 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року із визначенням базового місяця - січень 2008 року.
Таким чином, суд вважає, що необхідно зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 29 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року із визначенням базового місяця - січень 2008 року.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 29 листопада 2021 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яка набрала чинності з 01 березня 2018 року (далі - Постанова №704), змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок.
Відповідно до пункту 4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Таким чином, Постановою №704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу осіб рядового та начальницького складу.
З огляду на викладене, суд вважає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з березня 2018 року.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив 101,1%, в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року 100,0%, в червні 100,0%, в липні 99,3%, в серпні 100,0%, в вересні 101,9%, в жовтні 101,7%.
Таким чином, лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% (100,8% * 100,0% * 100,0% * 99,3% * 100,0% * 101,9% * 101,7% * 100) було перевищено, але оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року було опубліковано у листопаді 2018 року, то індексацію необхідно проводити тільки з грудня 2018 року.
Отже, відповідачем правомірно не проводилося нарахування та виплати на користь позивача індексації грошового забезпечення з березня по листопад 2018 року.
З грудня 2018 року по 29 листопада 2021 року індексація грошового забезпечення на користь позивача нараховувалася та виплачувалася із застосуванням базового місяця - березень 2018 року.
Таким чином, суд вважає необґрунтованими вказані позовні вимоги, а тому задоволенню в цій частині позов не підлягає.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд, керуючись частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), враховував висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року по справі №520/4061/21.
Щодо визнання протиправними дій щодо не нарахування та невиплати компенсації за неотримане речове майно, суд зазначає наступне.
Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулюються Законом №2011-ХІІ та «Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, в редакції постанови Кабінету Міністрів України (надалі - Порядок №178).
Законом №2011-ХІІ визначаються основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ (в редакції, чинній на час звільнення позивача) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За змістом статті 9-1 вказаного Закону речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок №178 (в редакції, чинній на час звільнення позивача) визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).
У відповідності до пунктів 3, 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що відповідно до Порядку №178 правовими підставами для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно є: заява (рапорт) військовослужбовця за місцем військової служби; наказ командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації, визначений у довідці про вартість речового майна, що належить до видачі; довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Згідно з пунктом 7 Порядку №178 відповідно до якого виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених, зокрема, Адміністрації Держприкордонслужби, на відповідний рік.
З аналізу вищенаведених положень законодавства, вбачається, що позивач, під час проходження військової служби, обтяжений власними витратами на придбання речового майна, мав правомірні очікування на отримання його грошової компенсації, оскільки і приписами Закону №2011-XII, і Порядку №178, гарантоване як право на отримання вказаного речового майна, так і право на одержання його грошової компенсації у протилежному випадку.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 №1132 затверджено «Інструкцію про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період» (далі - Інструкція), яка визначає організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, курсантів вищих військових навчальних закладів, військовослужбовців, які були призвані на строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів (далі - військовослужбовці), ліцеїстів та працівників Держприкордонслужби в мирний час та особливий період.
Згідно з абзацами 1, 2 пункту 10 розділу І Інструкції речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.
Однак, як уже зазначено вище, відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається саме Кабінетом Міністрів України.
Норми Інструкції не можна оцінювати як доповнюючі або конкретизуючі, оскільки вони фактично звужують право особи на грошову компенсацію та зменшують розмір відповідних виплат.
Таким чином, при нарахуванні та виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове слід керуватися відповідним належним актом вищої юридичної сили: постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно». Норми ж Інструкції підлягають використанню лише в частинах, які не суперечать такому акту.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що вартість одиниць речового майна не відповідає цінам, які визначені розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.01.2021 №13 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився» станом на 1 січня поточного року (тобто року виключення позивача зі списків особового складу й здійснення виплати компенсації), а також тим, що відповідачем було оформлено довідку про вартість речового майна, що належить до видачі за формою, яка не відповідає визначеній постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178.
Згідно з довідкою-розрахунком №149 на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно головний сержант ОСОБА_1 , яка складена на підставі арматурної карточки №508, наказу по в/ч НОМЕР_1 про зняття забезпечення №735-ос від 29.11.2021 зазначені наступні ціни нового мана станом на січень 2021 року: кашкет спеціальний - 694,98 грн., блайзер спеціальний - 308,55 грн., куртка спеціальна - 1599,00 грн., кітель і штани - 3210,00 грн., штани спеціальні - 1552,05 грн., сорочка спеціальна - 1339,05 грн., напівчоботи утеплені - 1066,26 грн., напівчеревики хромові - 796,50 грн., черевики трекінгові демісезонні - 1617,00 грн., черевики трекінгові зимові - 1515,00 грн., сорочка - 431,00 грн., теніска спеціальна - 375,00 грн., фуфайка (з короткими рукавами) - 73,87 грн., шкарпетки літнім - 20,85 грн., шкарпетки зимові - 31,00 грн., рукавички шкіряні - 375,00 грн., рукавички демісезонні - 312,99 грн., ремінь брючний - 80,04 грн.
Розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.01.2021 №13 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився» станом на 1 січня поточного року встановлені наступні ціни на предмети форми одягу військовослужбовців чоловічої статі, які проходять військову службу за контрактом, та офіцерського складу, який проходять кадрову військову службу (крім Морської охорони):
кашкет спеціальний - 694,98 грн., блайзер спеціальний - 308,55 грн., куртка спеціальна - 1599,00 грн., кітель і штани - 3210,00 грн., штани спеціальні - 1552,05 грн., сорочка спеціальна - 1339,05 грн., напівчоботи утеплені - 1066,26 грн., напівчеревики хромові - 796,50 грн., черевики трекінгові демісезонні - 1617,00 грн., черевики трекінгові зимові - 1515,00 грн., сорочка - 431,00 грн., теніска спеціальна - 375,00 грн., фуфайка (з короткими рукавами) - 73,87 грн., шкарпетки літнім - 20,85 грн., шкарпетки зимові - 31,00 грн., рукавички шкіряні - 375,00 грн., рукавички демісезонні - 312,99 грн., ремінь брючний - 80,04 грн.
Отже, закупівельна вартість предметом речового майна, належних о видачі відповідно до норм забезпечення під час звільнення, зазначена в довідці-розрахунку №149 відповідає закупівельним цінам, зазначеним в розпорядженні Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.01.2021 №13 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився».
Таким чином, суд відхиляє аргументи позивача, що вартість одиниць речового майна не відповідає цінам, які визначені розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.01.2021 №13 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився» станом на 1 січня поточного року (тобто року виключення позивача зі списків особового складу й здійснення виплати компенсації).
Суд погоджується з твердження позивача, що форма довідки-розрахунку №149 не відповідає додатку до Порядку №178.
Крім того, суд зазначає, що у довідці-розрахунку №149 на виплату компенсації позивачу здійснено нарахування вартості речового майна згідно з «терміном пропорційного недоносу» такого майна, тим самим зменшено розмір грошової компенсації.
Зі змісту наведених вище нормативно-правових актів (Закону №2011-ХІІ, Порядку №178) не вбачається можливість застосування інших умов при нарахуванні грошової компенсації, таких як визначення вартості речового майна «терміном пропорційного недоносу».
Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, судом встановлено, що проведене нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно позивачу не відповідає порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд, керуючись частиною 5 статті 242 КАС України, враховував висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 25 лютого 2021 року по справі №380/2458/20.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Тому, суд, з метою повного захисту порушених прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом:
- визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 29 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року із визначенням базового місяця - січень 2008 року;
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 29 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року із визначенням базового місяця - січень 2008 року;
- визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати при звільненні позивача компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу з урахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2021.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 13 квітня 2018 року Донецько-Луганським регіональним управлінням Державної прикордонної служби України, звільнений від спати судового збору як учасник бойових дій.
Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 (юридична адреса: АДРЕСА_2 , фактичне місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 29 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року із визначенням базового місяця - січень 2008 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року із визначенням базового місяця - січень 2008 року.
Визнати протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати при звільненні ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з урахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2021.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складений 16 грудня 2022 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя А.І. Циганенко