РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 р. Справа № 120/2249/22-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), яка подана його представником - ОСОБА_2 , до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Заявлені позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо нарахування позивачу сум індексації грошового забезпечення за період з 30.06.2016 по 28.02.2018 з розрахунку базового місяця - червня 2016 року, а також щодо не врахування відповідачем вимог абз. 3-6 п. 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 30.06.2021.
Ухвалою від 23.02.2022 суд на підставі положень п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України повернув позовну заяву та додані до неї матеріали позивачу.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Так, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2022 вказану ухвалу суду першої інстанції скасовано, а справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
05.05.2022 матеріали адміністративної справи повернулись до Вінницького окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 11.05.2022 судом відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Надалі, ухвалою суду від 11.05.2022 провадження у справі було зупинено з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України.
В подальшому, ухвалою суду від 27.10.2022 провадження у справі було поновлено. А отже, згідно ч. 2, 3 ст. 237 КАС України з цього дня продовжився перебіг процесуальних строків.
11.11.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи свої доводи відповідач зазначає, що згідно з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів наказано вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078. Тобто, вказаною постановою Уряд фактично запропонував в грудні 2015 року підвищити заробітні плати працівникам бюджетної сфери за рахунок збільшення посадових окладів (тарифних ставок) та підвищення постійних складових заробітної плати з тією метою, щоб з січня 2016 року розпочати обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації. Отже, Постановою № 1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015, але й визначено базовий місяць, з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації. А оскільки ОСОБА_1 приступив до виконання своїх службових обов'язків за посадою в червні 2016 року, тому і перший базовий місяць для позивача був визначений в червні 2016 року.
Щодо іншої частини позовних вимог, яка стосується нарахування індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 30.06.2021, то відповідач звертає увагу суду на ту обставину, що після 01 березня 2018 року, коли набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 право на отримання індексації грошового забезпечення у позивача з'явилось лише в грудні 2018 року, яка і була виплачена в розмірі 71,08 грн. Надалі індексація грошового забезпечення за період з січня 2019 року по червень 2021 року виплачувалася позивачу в повному обсязі в складі грошового забезпечення. З огляду на викладене відповідач переконує суд у безпідставності та необґрунтованості заявлених у цій справі позовних вимог, у зв'язку з чим в позові просить відмовити.
Відповідь на відзив від позивача до суду не надходила.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що наказом начальника Могилів-Подільського прикордонного загону від 30 червня 2016 року №230-ос ОСОБА_3 прийнято на військову службу за контрактом, зараховано до списків особового складу, всіх видів забезпечення та призначено молодшим інспектором прикордонної служби 1 категорії - водієм (сапером) інженерно-саперної групи інженерно-саперного відділення оперативно-бойової прикордонної комендатури ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 30 червня 2016 року.
Надалі, наказом начальника Могилів-Подільського прикордонного загону від 27 жовтня 2017 року № 345-ос виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення сержанта ОСОБА_1 , молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії - водія (сапера) інженерно-саперної групи інженерно-саперного відділення оперативно-бойової прикордонної комендатури (Могилів-Подільський-1), який після здачі справ і посади вибув згідно наказу Адміністрації ДПС України від 22.09.2017 № 971-ос у розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (І категорії) Східного регіонального управління (І категорії) ДПС України м. Старобільськ, для подальшого проходження військової служби, з 29 жовтня 2017 року.
В послідуючому, наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 12 жовтня 2018 року №280-ос зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження служби з НОМЕР_4 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління ДПС України, з 12 жовтня 2018 року.
Наступним наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 19 жовтня 2018 року №287-ос призначено старшого сержанта ОСОБА_1 інспектором прикордонної служби 3 категорії 1 групи прикордонного контролю відділення прикордонного контролю оперативно-бойової прикордонної комендатури ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував у розпорядженні начальника загону.
Згідно Наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 22 жовтня 2018 року №288-ос старший сержант ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов'язків за посадою інспектора прикордонної служби 3 категорії 1 групи прикордонного контролю відділення прикордонного контролю оперативно-бойової прикордонної комендатури (Могилів-Подільський-1), з 22 жовтня 2018 року.
Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 28 травня 2021 року №208-ос прапорщика ОСОБА_1 , техніка-начальника інженерно-саперної групи інженерно-саперного відділення прикордонної комендатури швидкого реагування, звільнено з військової служби за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в запас Збройних Сил України.
В подальшому, наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 30 червня 2021 року №262-ос ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 30.06.2021 року.
Із вищевикладеного слідує, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом в НОМЕР_3 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_1 ) та перебував на відповідному грошовому забезпеченні у відповідача з червня 2016 року по жовтень 2017 року та з жовтня 2018 року по червень 2021 року.
Однак, як вказує позивач, виходячи із відомостей які були надані військовою частиною НОМЕР_1 , а саме довідки щодо виплаченої індексації грошового забезпечення, ним з'ясовано, що у період з 30.06.2016 по 28.02.2018 відповідач безпідставно не застосовував січень 2008 року як місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць), застосовуючи при цьому як «базовий місяць» червень 2016 року. Також позивач стверджує, що у період з 01.03.2018 по 30.06.2021 відповідачем проігноровано вимоги абз. 3-6 п. 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення за вказаний період.
Наведені обставини, на думку позивача, призвели до виплати йому індексації грошового забезпечення у зменшеному розмірі, що і стало передумовою для звернення останнього із даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон України №2011-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частинами 1-3 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” № 1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон України №1282-ХІІ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)).
У силу вимог частини першої статті 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За правилами частини першої статті 2 вказаного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно частини першої статті 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін (частина перша статті 6 Закону № в1282-ХІІ).
Частинами другою та шостою статті 5 наведеного Закону передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.
Відповідно до статті 9 Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Порядок №1078), згідно п.1 якого він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до п.5 Порядку №1078 (проведення індексації грошових доходів населення) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
З наведеного вище вбачається, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Тобто, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 07.11.2007 №1294 (далі - Постанова № 1294), якою затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до п.13 постанови №1294 вона набрала чинності з 01 січня 2008 року, тобто датою, з якою позивач пов'язує встановлення базового місяця індексації.
Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01 березня 2018 року.
Проаналізувавши постанову Кабміну України №1294 в період її дії з 01.01.2008 по 28.02.2018, суд вбачає незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців.
Тобто, в цьому разі суд доходить висновку, що в період з 30.06.2016 по 28.02.2018 встановлені законодавством розміри посадового окладу позивача змін не зазнавали, тому базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення за відповідний період мав визначатися січень 2008 року.
Крім того, як наголошувалося судом вище, згідно з ст.4 Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться лише в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Отже, у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу у місяці підвищення береться за 1 або 100 %, тобто місяць підвищення вважається базовим і індексація в цьому місяці не проводиться, якщо сума підвищення заробітної плати (у базовому місяці враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру) перевищить суму індексації. Починаючи з наступного за базовим місяця наростаючим підсумком розраховується індекс для проведення подальшої індексації.
Суд вкотре зазначає, що станом на момент виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців обчислювалися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008.
Зміна тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Таким чином на підставі викладеного суд доходить до висновку, що індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30.06.2016 по 28.02.2018 підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто січня 2008 року.
Що ж до доводів відповідача про те, що позивач був прийнятий на військову службу 30.06.2016 року у зв'язку з чим врахування як “базового місяця” - січень 2008 року в цьому разі не може мати місце, то такі на увагу не заслуговують, оскільки обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, що у спірному випадку відбулося саме з 01.01.2008. Наведене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21.
Окремо суд звертає увагу, що вжиття заходів щодо збільшення грошового забезпечення закріплене у грудні 2015 року відбулося не шляхом збільшення посадового окладу, а завдяки іншим видам грошового забезпечення, крім посадового окладу. Тому, в цілому, за загальним правилом для нарахування індексації має застосовуватися січень 2008 року.
Крім того, при розгляді цієї справи доречно врахувати і висновок Верховного Суду викладений в постанові від 10.09.2020 справа №200/9297/19, а саме: "при розрахунку індексації грошового забезпечення має застосовуватись "..." з 01.12.2015 - базовий місяць січень 2008 року відповідно до п.10-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003”.
Аналогічної правової позиції у подібних справах дотримується і Сьомий апеляційний адміністративних суд (постанови від 02.11.2021 у справі № 1207198/21-а, від 02.11.2021 у справі № 120/7196/21-а, від 19.01.2022 у справі № 120/5227/21-а та ін.).
За наведених вище обставин суд доходить висновку, що дії відповідача щодо застосування «червня 2016 року» як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації позивачу по 28.02.2018 є протиправними.
При цьому суд враховує, що оскільки в межах спірного періоду позивач у списках особового складу та на всіх видах забезпечення НОМЕР_3 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_1 ) перебував з 30.06.2016 по 29.10.2017 і саме за цей період відповідач безпідставно не застосовував при нарахуванні індексації грошового забезпечення «січня 2008 року» як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), тому допущення порушення прав позивача з боку відповідача мало місце лише за період з 30.06.2016 по 29.10.2017.
Щодо способу захисту порушеного права у відповідній частині, то слід вказати, що наданий позивачем розрахунок суми індексації не може бути врахований судом, позаяк нарахування та виплати індексації за період проходження позивачем військової служби належить до повноважень відповідача. Тому визнаючи протиправними дії відповідача щодо застосування червня 2016 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 30.06.2016 по 29.10.2017 на останнього необхідно покласти обов'язок вчинити певні дії, які б відповідали вимогам закону. Такими діями у спірних правовідносинах є зобов'язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 30.06.2016 по 29.10.2017, враховуючи базовий місяць для обчислення індексації грошового забезпечення січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Отже в цій частині заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо іншої частини позовних вимог яка стосується оскарження дій відповідача при розрахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.06.2021 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення в сумі 178525,97 грн. відповідно до вимог абз. 3-6 п. 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 за №1078, то суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.
У своїх твердженнях позивач посилається на абз. 4 п. 5 Порядку №1078, згідно з яким якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Так, обґрунтовуючи у цій частині свої позовні вимоги представник позивача вказує, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року склало 7743,60 грн., а за березень 2018 року - 7721,20 грн. Відтак грошовий дохід позивача взагалі не збільшився. За період з грудня 2017 по червень 2018 прожитковий мінімум складав 1762 грн., а величина приросту індексу споживчих цін становить 241,7%, то відповідно сума індексації рахується як прожитковий мінімум для працездатних осіб помноженому на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762грн,00грн*241,7/100), що становить 4258,75грн. у період з грудня 2017 року аж до лютого 2018 року. Сума належної індексації в березні 2018 розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме 4463,15 грн. мінус 0,00 грн. та становить 4463,15 грн.
Втім, з такими доводами представника позивача суд не погоджується з огляду таке.
Постановою Кабінету Міністрів України №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30 серпня 2017 року в редакції від 24 лютого 2018 року, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року, було змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок. Відповідно до п. 4 цієї Постанови №704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу осіб рядового та начальницького складу.
Так, п. 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у п. 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 %, що спростовує доводи представника про величину приросту індексу споживчих цін для проведення індексації у березні 2018 року у розмірі 253,3%.
Отже, відповідно до п. 5 вказаного Порядку, проведення індексації грошових доходів населення, індекс споживчих цін у березні 2018 року рівний 1 та індексація грошового забезпечення не нараховується.
Разом з тим, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, а тому передбачених законом підстав для індексації грошового забезпечення у цей період у позивача немає.
Індексація грошового забезпечення позивача за грудень 2018 року була виплачена в розмірі 71,08 грн., що підтверджується наданою відповідачем Інформацією щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 у 2018 році. Щодо періоду з січня 2019 року по червень 2021 року позивачу була виплачена індексація грошового забезпечення в складі грошового забезпечення, що також слідує із наданої відповідачем Інформації за період 2019-2021 роки.
За таких правових підстав суд вважає, що відповідач при обчисленні індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.06.2021 не допустив порушення прав та інтересів позивача, а тому підстав для задоволення позовних вимог у цій частині суд не вбачає.
Щодо посилань представника позивача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №816/1728/16, то вона не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки обставини тієї справи не є подібними до справи, що розглядається судом.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій і докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 72 - 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування червня 2016 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 30.06.2016 по 29.10.2017.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, індексації грошового забезпечення за період з 30.06.2016 по 29.10.2017, із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 21.12.22.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 );
Відповідач: військова частина НОМЕР_6 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович