РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
19 грудня 2022 р. Справа № 120/6319/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
УСТАНОВИВ
10.08.2022 у Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач 1).
У позовній заяві позивачка просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування періоду навчання в Тульчинському районному побутовому комбінаті на курсах крою та шиття з 01.09.1977 по 08.09.1978 до страхового стажу та зобов'язати зарахувати вказаний період до страхового стажу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що у червні 2022 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням органу Пенсійного фонду від 22.06.2022 № 024550003146 їй відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1977 по 08.09.1978 в Тульчинському районному побутовому комбінаті на курcах крою та шиття, оскільки вказані курси позивачка проходила на платній основі.
Позивачка вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування вказаного періоду навчання до страхового стажу, оскільки період навчання підтверджується свідоцтвом про здобуту кваліфікацію та архівними довідками, а вид курсів (платні чи безоплатні) не має визначального значення при вирішенні питання про зарахування періоду навчання до страхового стажу.
Тому, з метою захисту свої прав та законних інтересів, звернулася з цим адміністративним позовом до суду.
Ухвалою від 15.08.2022 позовну заяву залишено без руху із встановленням строку для усунення її недоліків.
01.09.2022 до суду надійшла заява позивачки про усунення, вказаних в ухвалі від 15.08.2022, недоліків.
Ухвалою від 05.09.2022 відкрито провадження у справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Крім, того відповідачеві встановлено 15 - ти денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Також витребувано в Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1
31.10.2022 від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив на позовну заяву.
У відзиві відповідач 1 зазначив, що до страхового стажу позивачки не зараховано період навчання з 01.09.1977 по 08.09.1978 за довідкою від 01.02.2022 № 08-11/22, оскільки позивачка зарахована на платні курси крою та шиття при Будинку побуту.
Відповідач зауважує, що згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" не передбачено зарахування до трудового стажу часу навчання на платних курсах.
У підсумку Головним управлінням встановлено, що загальний страховий стаж позивачки становить 27 років 0 місяців та 04 дні, та є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Ухвалою від 03.11.2022 залучено до участі у статусі другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оскільки суд дійшов висновку, що у разі задоволення позовних вимог обов'язок вчинити певні дії з метою відновлення прав позивачки може бути покладено на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
22.11.2022 від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 2) надійшов відзив на позовну заяву.
У відзиві відповідач 2 вказує на недостатність страхового стажу для призначення позивачці пенсії за віком. Щодо мотивів незарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1977 по 08.09.1978, то відповідач 2 звернув увагу, що курси на які зараховано позивачку були платними, а тому період їх проходження не зараховується до страхового стажу.
Із цих мотивів відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Із копії паспорта громадянина України встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).
У червні 2022 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії за віком.
Заява про призначення пенсії була передана для розгляду та прийняття відповідного рішення за принципом екстериторіальності до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
За результатом розгляду заяви Головним управлінням ухвалено рішення про відмову у призначенні пенсії від 22.06.2022 № 024550003146 через відсутність необхідного страхового стажу (а.с. 11 зворотній бік).
Листом від 24.06.2022 № 0200-0222-8/40290 відповідач 2 повідомив, що до загального страхового стажу позивачки не зараховано період навчання з 01.09.1977 по 08.09.1978 за довідкою від 01.02.2022 № 08-11/22, оскільки позивачка зарахована на платні курси крою та шиття при Будинку побуту (а.с. 11).
Бездіяльність відповідача щодо незарахування до страхового стажу вказаного періоду навчання позивачка вважає протиправною, тому з метою захисту своїх прав та законних інтересів, звернулася з цим адміністративним позовом до суду.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У спірних правовідносинах із 01.01.2004 таким законом є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон від 09.07.2003 № 1058-IV).
Статтею 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Статтею 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Відповідно до ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, страховий стаж здобутий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону від 09.07.2003 № 1058-IV.
Судом встановлено, що позивачка у червні 2022 звернулася до відповідача 2 із заявою про призначення пенсії за віком. Пенсійний орган (відповідач 1) рішенням від 22.06.2022 № 024550003146 відмовив у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Однією із підстав для такого висновку стало те, що до страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1977 по 08.09.1978. Позивачка у цій справі не заявляє вимогу про зобов'язання відповідача призначити їй пенсії, а оскаржує виключно дії щодо незарахування вказаного періоду до страхового стажу.
Тому, ключовим у цьому спорі є питання про наявність підстав для зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1977 по 08.09.1978 в Тульчинському районному побутовому комбінаті на курcах крою та шиття.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом "д" ч. 3 ст. 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно зі ст. 47 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки від 28.06.1974 № 2778-VIII "Про народну освіту" (чинний на момент проходження курсів) для молоді, яка поступає на виробництво після закінчення загальноосвітньої школи, і для осіб, що працюють у народному господарстві і бажають здобути нову професію або підвищити кваліфікацію, організуються вечірні (змінні) професійно-технічні училища, а також курси, навчально-курсові комбінати та інші форми підготовки і підвищення кваліфікації безпосередньо на виробництві.
Підприємства, установи та організації створюють необхідні умови і навчально-виробничу базу для проведення теоретичного і практичного навчання при підготовці і підвищенні кваліфікації робітників безпосередньо на виробництві.
Відповідно до абз. 4 ст. 48 Закону від 28.06.1974 № 2778-VIII особам, які пройшли навчання з нової професії або підвищили кваліфікацію безпосередньо на виробництві і успішно склали кваліфікаційний екзамен, видається свідоцтво єдиної форми про здобуту спеціальність і присвоєний розряд, клас, категорію.
З аналізу наведених норм законодавства можна дійти висновку, що умовою для зарахування до стажу роботи періоду навчання нової професії або підвищення кваліфікації безпосередньо на виробництві є успішне складання кваліфікаційного екзамену, після якого видається свідоцтво єдиної форми про здобуту спеціальність і присвоєний розряд, клас, категорію.
Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 ) із 01.09.1977 по 01.09.1978 проходила курси крою та шиття в Тульчинському районному побутовому комбінаті та отримала кваліфікацію "кравчиня 3-го розряду по шиттю легкого жіночого плаття". Вказана обставина підтверджується свідоцтвом від 08.09.1978 № 18 (а.с. 8).
Для підтвердження цього факту позивачка додаткового надала архівну довідку від 01.02.2022 № 08-11/22 (а.с. 10).
У вказаній довідці зазначено, що наказом директора Тульчинського райпобуткомбінату від 31.08.1977 № 192 позивачка зарахована на платні курси крою та шиття при Будинку побуту терміном на 6 місяців.
Наказом директора Тульчинського райпобуткомбінату від 08.09.1978 № 167 позивачці, учениці платних курсів крою та шиття при Будинку побуду м. Тульчин, яка закінчила програму навчання та здала іспити, присвоєно кваліфікацію кравчині 3-го розряду по шиттю легкого жіночого плаття.
Відтак, період навчання з 01.09.1977 по 01.09.1978 підтверджено свідоцтвом від 08.09.1978 № 18 та архівною довідкою від 01.02.2022 № 08-11/22.
Враховуючи зазначене, та керуючись нормами ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, ст. 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII, а також беручи до уваги порядок формування стажу, що діяв у період проходження позивачкою курсів, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у спосіб визнання протиправною бездіяльності щодо незарахування до страхового стажу спірного періоду навчання позивачки з 01.09.1977 по 08.09.1978 на курсах крою та шиття в Тульчинському районному побутовому комбінаті, та як наслідок зобов'язання відповідача 2 зарахувати вказані спірні періоди до страхового стажу позивачки.
Водночас суд критично оцінює ключовий аргумент відповідача який став підставою для незарахування спірного періоду до страхового стажу, оскільки нормами пенсійного законодавства передбачено зарахування до страхового стажу періодів навчання на курсах незалежно від того чи були такі курси платними чи безоплатними. Основною умовою для зарахування періоду до страхового стажу є підтвердження його належними, допустимими достовірними та достатніми доказами і цієї умови позивачка дотрималася.
При цьому суд зауважує, що саме Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області є суб'єктом владних повноважень, що зобов'язаний вчинити дії на виконання рішення суду, оскільки відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 № 22-1 за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Як випливає із п. 4.10 Порядку, після прийняття відповідного рішення електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи.
Оскільки позивачка зареєстрована та проживає у межах територіальної юрисдикції Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області і її заява первинно зареєстрована у цьому Головному управлінні, де і сформована справа про відмову у призначенні пенсії, то саме вказаний пенсійний орган зобов'язаний на виконання рішення суду розглянути заяву позивачки та зарахувати спірний період навчання до страхового стажу.
Отже, вимоги адміністративного позову підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки спір виник у зв'язку із прийняттям відповідачем 1 рішення про відмову у призначенні пенсії, тому сплачений при зверненні до суду судовий збір, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1977 по 08.09.1978 на курсах крою та шиття в Тульчинському районному побутовому комбінаті.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1977 по 08.09.1978 на курсах крою та шиття в Тульчинському районному побутовому комбінаті.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області - вул. Ярославська, буд. 40, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 22933548;
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403;
Суддя Богоніс Михайло Богданович