Справа №293/2096/22
Провадження № 2-н/293/85/2022
УХВАЛА
20 грудня 2022 рокусмт Черняхів
Суддя Черняхівського районного суду Житомирської області Проценко Л.Й., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати вартості послуг розподілу замовленої потужності
ВСТАНОВИВ:
08.12.2022 Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати вартості послуг розподілу замовленої потужності в розмірі 1521,01 грн та судовий збір в розмірі 248,10 грн.
Відповідно до вимог ч. 5 ст.165 ЦПК України 08.12.2022 судом направлено запит до виконавчого органу Черняхівської селищної ради, з метою отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання боржника.
15.12.2022 на адресу суду від Черняхівської селищної ради надійшов лист про реєстрацію місця проживання боржника, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Вивчивши заяву та додані матеріали на відповідність вимогам 161-165 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з наступних підстав.
Частиною третьою статі 163 ЦПК України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Цивільним кодексом визначено вимоги до письмової форми правочину, а відтак інші нормативно-правові акти, не можуть суперечити вимогам Цивільного кодексу.
Статтею 207 ЦК України визначено вимоги до письмової форми правочину, за змістом якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що нормами процесуального законодавства імперативно визначено, що судовий наказ може бути видано, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, яка утворилася внаслідок невиконання договору, укладеного саме в письмовій (в тому числі електронній) формі, копію якого заявник зобов'язаний надати одночасно із заявою про видачу судового наказу.
Всупереч зазначеним вимогам представник АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" до заяви не додав письмового договору, укладеного особисто між заявником та боржником щодо надання послуг ЖКГ, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Крім того, заявником не надано підписаної боржником заяви-приєднання до Типового договору постачання газу побутовим споживачам в паперовому чи електронному варіанті.
Письмові документи щодо розміру заборгованості, довідка, вимога, рахунки, фінансовий стан, розрахунок річної домовленої потужності та місячної вартості послуг, надані суду заявником, не свідчить про безспірність заборгованості.
Споживання послуги без укладання договору породжує певні правовідносини, але саме по собі не свідчить про наявність письмового правочину. Факт такого споживання підлягає доведенню на загальних підставах в порядку позовного провадження.
В даному випадку визначальним для правильного застосування норм процесуального права та можливості розгляду справи за правилами наказного провадження, яке законодавець відокремив від інших видів провадження у цивільних справах, і видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, є саме наявність укладеного між сторонами в письмовій (електронній) формі договору, а не фактичне існування договірних відносин.
Відповідно до Узагальнення Верховного Суду України «Практики розгляду судами цивільних справ у наказному провадженні» поняття та характеристика письмової форми правочину регламентується нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК). Суди по-різному розуміють зміст поняття «правочин, вчинений у письмовій формі». Деякі суди помилково вважають достатнім доказом наявності правочину будь-які письмові дані про наявність боргу. Правильною вбачається практика тих судів, що, передусім, вимагають надання заявником власне договору, підписаного сторонами. Трапляються випадки, коли власник (наймач) квартири або будинку фактично проживає у квартирі або будинку, споживає послуги з тепло-, водопостачання, водовідведення тощо, але письмового договору з ним постачальники цих послуг не укладали. Фактично заборгованість утворюється, але її не можна вважати такою, що ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі. Її розміри та підстави виникнення повинні встановлюватися судом у позовному провадженні. Тому суди в таких випадках правильно відмовляють у видачі судового наказу.
Згідно п.8 ч.1 ст.165 ЦПК України суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Таким чином, оскільки до заяви про видачу судового наказу не долучено договору, укладеного у письмовій формі між заявником та боржником, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, то у видачі судового наказу необхідно відмовити на підставі п. 3 ч. 3 ст. 163 та п. 1 ч. 1 ст.165 ЦПК України.
Згідно частини 2 статті 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 161-162, 165-167, 353, 354 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У видачі судового наказу за заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 зі сплати вартості послуг розподілу замовленої потужності у розмірі 1521,01 грн та судового збору в розмірі 248,10 грн.- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Людмила ПРОЦЕНКО