Справа № 296/6465/21
2/296/333/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" грудня 2022 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
Головуючого судді - Драча Ю.І.
За участі: секретаря судового засідання - Алексеєнко В.В.
Представника позивача - Кузьменко В.С.
Відповідача - ОСОБА_1
Представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння- квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона була власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . На підставі незаконного, неправосудного, безпідставного, протизаконного рішення Корольовського районного суду м. Житомира, вищевказана квартира вибула з її володіння, а в подальшому чотири рази була перепродана, кінцевим власником якої на сьогоднішній день є відповідач. Вважає всі проведені відчуження, укладені договори купівлі-продажу та державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за відповідачем незаконними, оскільки такі відбулись в протиправний спосіб поза її волею, тому вважає, що має право на повернення своєї власності з чужого незаконного володіння. Враховуючи викладене, просить суд витребувати від ОСОБА_1 на її користь квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 720069918101).
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 16.08.2021 року справу прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 40).
Ухвалою суду від 04.10.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті (а.с. 159).
В судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити виходячи з обставин викладених в позовній заяві.
Відповідач та представник відповідача позовні вимоги не визнали в повному обсязі, просили відмовити в їх задоволенні, посилались на безпідставність позовних вимог, відсутність належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на, які посилається сторона позивачки. Зазначили, що відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, набув право власності на законних підставах, спірна кварти є єдиним житлом відповідача та членів його сім'ї. Також, просили застосувати строки позовної давності, вразі, якщо суд не буде вбачати підстав для відмови в задоволенні позову по суті.
Треті особи в судове засідання не з'явились, про дату та місце судового засідання повідомленні належним чином.
Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.»
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира у справі №20-122/11 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_8 визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4 (а.с. 11-12). З копії вказаного рішення, долученого до матеріалів справи не можна встановити точну дату його винесення. На відбитку штампу щодо набрання рішенням законної сили вбачається дата 27.12.2011.
08.09.2015 року ОСОБА_4 , зареєстрував право власності на вищевказану квартиру, номер запису 11090073.
24.10.2015 ОСОБА_4 в особі свого представника ОСОБА_9 ( за довіреністю від 10.10.2015, посв. ПП Хмельницького ПО ОСОБА_10 за р.№4222) за договором купівлі-продажу квартири, реєстровий номер 720 здійснив відчуження на користь ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1 (а.с. 13-14).
03.12.2015 року, ОСОБА_5 уклав договір купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6 , що вбачається з копії договору купівлі-продажу квартири посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л., зареєстрований за № 7146 (а.с. 16-17).
17.11.2016 року ОСОБА_6 , уклала договір купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_7 , що вбачається з копії договору купівлі-продажу квартири посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О., зареєстрований за № 15915 (а.с. 18-19).
17.07.2017року, ОСОБА_7 уклав договір купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , що вбачається з копії договору купівлі-продажу квартири посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я., зареєстрований в реєстрі за № 8378 (а.с. 20-21).
Таким чином, на час звернення позивача - ОСОБА_3 до суду із даним позовом право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 .
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
За положеннями статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.
Позивач обґрунтовує свій позов посиланням на ст. ст. 387, 388 ЦК України, згідно яких, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Як зазначається у п. 16 Узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2015 р. «Про практику застосування cудами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» у процесі розгляду спорів про витребування житлового будинку із чужого незаконного володіння судам необхідно вирішувати питання, пов'язані з розмежуванням добросовісного та недобросовісного набувача з урахуванням положень статей 330, 388, 390 ЦК, ППВСУ від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" та ППВССУ від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав".
Згідно п. 26 постанови ПЛЕНУМУ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.
Тобто пред'являючи вказаний позов, позивач повинен довести факт вибуття спірної квартири зі своєї власності поза своєї волі, оскільки відповідачем було придбано вказане майно за відплатним договором купівлі-продажу.
У судовому засідання позивач, надаючи пояснення по суті позовних вимог, зазначила, що питаннями щодо купівлі-продажу квартири займався її син - ОСОБА_8 та їхній знайомий, вона не пам'ятає всіх подробиць пов'язаних з купівлею-продажем даної квартири.
Протокольною ухвалою суду від 10.11.2022 року задоволено клопотання представника відповідача про допит в якості свідка сина позивача - ОСОБА_8 . Однак, в судове засіданні свідок не з'явився, оскільки, зі слів представника позивача, перебуває за кордоном.
З матеріалів справи також вбачається, що 03.12.2015 року Житомирським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Житомирі внесені відомості до ЄРДР за № 12015060020006069 про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (а.с. 15). Заяву про вчинення кримінального правопорушення було подано ОСОБА_11 .
З матеріалів кримінального провадження № 12015060020006069 від 03.12.2015 року, які були витребувані та досліджені судом, вбачається, що 03.12.2015 року до чергової частини Житомирського ВП ГУНП із письмовою заявою звернувся громадянин України ОСОБА_11 про те, що 01.12.2015 року близько 16:00 год. невідомо особа шляхом обману працівників Бюро технічної інвентеризації в м. Житомирі заволоділа майном, а саме квартирою, що належить ОСОБА_3 , що за адресою: АДРЕСА_2 чим завдано їй матеріального збитку в сумі 700000,00 грн. та на підставі цієї заяви складено повідомлення про початок досудового розслідування, внесено відомості в ЄРДР за № № 12015060020006069 за попередньою кваліфікацією ч. 4 ст. 190 КК України.
З матеріалів кримінального провадження також вбачається, що ОСОБА_11 діяв від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності від 23.02.2016 року посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шауловою М.О., реєстровий № 525 та на підставі довіреності від 22.10.2010 року в порядку передоручення, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Жуковою Ю.В., реєстровий № 3945. На час розгляду справи в судді кримінальне провадження не завершено.
У позові позивачка вказує, що рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17.12.2011 року є незаконним та неправосудним, а матеріали справи були знищенні у зв'язку з закінченням терміну зберігання справи. Про його наявність дізналась в 2015 році. Апеляційну скаргу чи заяву про відновлення втраченого провадження не подавала. В той же час, в позові позивачка посилається на відсутність рішення суду, згідно, якого право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_4 . Згідно наявних матеріалів справи неможливо встановити сам факт прийняття/неприйняття вищевказаного рішення суду. Факт відсутності, а тим паче підробки рішення суду, чи факт відсутності/наявності судової справи в архіві чи канцелярії суду, не є належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом, в розумінні ЦПК України, що таке рішення не було прийнято судом в принципі.
Ці обставини можуть бути встановлені виключно в межах кримінального провадження відповідним вироком суду, оскільки факт підробки - є кримінальним правопорушенням в межах кримінального Закону. В свою чергу, суд в межах цивільної юрисдикції не наділений повноваженнями перебирати на себе функції правоохоронних органів та суду в рамках кримінального судочинства. Згідно витребуваних матеріалів кримінального провадження, вбачається, що справа знаходиться на стадії досудового розслідування. Підозр чи обвинувачень нікому не пред'явлено.
Слід також зазначити, що будь-яких належних та допустимих доказів факту вибуття спірної квартири поза волею позивача до суду позивачем надано не було.
Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Більш того, в зв'язку з придбанням майна - спірної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 за відплатними договорами купівлі-продажу від 17.07.2017 року у громадянина ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. та того, що відповідач не знав та повинен був знати про вибуття майна з власності позивача поза її волею, відповідних доказів суду не надано, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 .
Суд вважає, що стороною відповідача в ході розгляду справи доведено те, що відповідач ОСОБА_1 , в розумінні ч. 5 ст. 12 ЦК України, є добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки, доказів його обізнаності про те, що він купує майно не у власника, матеріали справи не містять.
Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у п. 145 постанови від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208 цс 18, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України).
З огляду на встановлені судом обставини, недоведеність з боку позивача факту вибуття вказаної квартири з власності поза її волею та встановлення того, що відповідач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного майна, судом не встановлено законних та достатніх підстав для витребування майна в порядку ст. 388 ЦК України, та, зважаючи на встановлені законом принципи справедливості та об'єктивності під час ухвалення рішення в цілому, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 15.12.2022
Головуючий суддя Ю. І. Драч