РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2022 року
м. Рівне
Справа № 569/12696/21
Провадження № 22-ц/4815/676/22
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя: Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.,
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 січня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу "Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення", треті особи лікарі-наркологи Комунального закладу "Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення" Рівненської обласної ради Рущак Назарій Тарасович, ОСОБА_2 про стягнення витрат на поховання та спорудження надгробного пам'ятника,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до Комунального закладу "Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення" треті особи лікарі-наркологи Комунального закладу "Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення" Рівненської обласної ради Рущак Назарій Тарасович, ОСОБА_2 про стягнення витрат на поховання та спорудження надгробного пам'ятника.
Просив стягнути з КЗ «Рівненський обласний центру психічного здоров'я населення» на користь ОСОБА_1 витрати на поховання та спорудження надгробного пам'ятника в загальному розмірі 148 000,00 гривень.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 січня 2022 року року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції незаконним, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того що суд не надав належної оцінки доказам, які підтверджують протиправність діяння медичних працівників, що привело до смерті ОСОБА_3 .
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Сторони в судове засідання не з'явились, хоч завчасно були повідомлені про час і місце розгляду справи.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поступив ургентно (доставлений ШМД, як невідомий) 21.06.2018 р. о 15 год. 45 хв. в наркологічне стаціонарне відділення КЗ «РОЦПЗН» за адресою: м.Рівне, вул. Кн. Володимира 17, відповідно до талону до супровідного листка № 98 швидкої медичної допомоги з МВС, вул. Пушкіна, 4. Був встановлений попередній діагноз ШМД: «Наркотичне сп'яніння? Гостра алкогольна інтоксикація». При поверхневому огляді ні працівниками швидкої медичної допомоги, ні медичним персоналом КП «РОЦПЗН» тілесних ушкоджень виявлено не було.
Як встановлено судом ОСОБА_3 оглядала та надавала медичну допомогу лікар-нарколог ОСОБА_2 , лікарем ОСОБА_4 медична допомога не надавалася.
О 20 год. 00 хв, було констатовано смерть гр. ОСОБА_3 незважаючи на проведені реанімаційні заходи.
За даним фактом в КП «РОЦПЗН» було проведено службове розслідування, відібрані пояснення у медичного персоналу. На підставі службового розслідування ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов'язків, шляхом оголошення догани.
Наказом Управління охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації від 02.10.2018 року № 381 була проведена клініко-експертна комісія оцінки якості надання медичної допомоги ОСОБА_3 , яка встановила, що «Діагностична помилка через порушення Інструкції щодо проведення алкотесту апаратом «Drager 6810», що не дало змоги встановити правильний діагноз та перебування пацієнта в блоці детоксикації наркологічного стаціонарного відділення КЗ «РОЦПЗН» POP, але не вплинуло на причину смерті».
Позивачем на підтвердження своїх вимог подані наступні докази:
- Лікарське свідоцтво про смерть №342 КЗ «Обласне бюро судово-медичної експертизи» POP гр. ОСОБА_3 , де вказана причина смерті: «Раптова смерть з ознаками гострої серцево-судинної недостатності та порушенням кровообігу у внутрішніх органах нез'ясованого походження»;
- Висновок експерта №17 Житомирського обласного бюро судово-медичної експертизи:
Судом встановлено, що за фактом ненадання кваліфікованої медичної допомоги ОСОБА_3 відкрито кримінальне провадження відповідно до якого була витребувана вся наявна медична документація, відібрані пояснення у медичного персоналу КП «РОЦПЗН», які 21.06.2018 року надавали ОСОБА_3 медичну допомогу.
Вищезазначені докази зібрані в рамках кримінального провадження, однак ні підозри ні обвинувачення нікому не пред'явлені.
Станом на даний час вини з боку медичних працівників не доведено.
Відповідно до статті 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
Згідно з вимогами частини першої статті 6 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди.
Відповідно до пункту "е" частини першої статті 7 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров'я шляхом встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян у сфері охорони здоров'я.
У частині четвертій статті 8 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" вказано, що у разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров'я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов'язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди.
За положеннями статті 80 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Відповідно до положення статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» встановлено, що у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.
За змістом ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-3 статті 89 ЦПК України).
У висновку Бюро судово-медичної експертизи Житомирської обласної ради № 17 вх. № 646 від 12.02.2019 року зокрема у пунктах 11, 14, 15 вказується, що "Відповідно до дії на організм, описаної в інструкції до медичного препарату "Налоксон", введення препарату «Налоксон» не повинне викликати смерть ОСОБА_3 , в тому числі і у взаємодії із медичним препаратом "Солерон". Інструкції до застосування вказаних медичних препаратів не містять заборони щодо їх одночасного застосування;
"Смерть ОСОБА_3 настала від кардіоміопатії, ускладненої розвитком серцево - судинної недостатності, що підтверджується даними розтину трупа (рідкий стан крові, крововиливи під зовнішню оболонку легень, повнокрів'я внутрішніх органів, поодинокі дрібноплямисті крововиливи під зовнішньою оболонкою у задній стінці лівого шлуночка серця, нерівномірність кровонаповнення серцевого м'язу) та даними судово-гістологічного дослідження (склероз поодиноких інтрамуральних артеріол, дрібновогнищевий фіброз, незначна гіпертрофія і часткові дистрофічні зміни в серці)";
"Оскільки причиною смерті гр. ОСОБА_3 є захворювання, неналежне надання медичної допомоги в умовах КЗ "Центр психічного здоров'я населення" РОР" перебуває у непрямому причинно - наслідковому зв'язку з настанням його смерті".
Водночас у пункті 12 вказується, що «Невірне встановлення діагнозу і, відповідно, неадекватно призначене лікування, а також несвоєчасне проведення реанімаційних заходів сприяли настанню смерті гр. ОСОБА_3 ».
За результатами клініко-експертної оцінки якості та обсягів наданої медичної допомоги ОСОБА_3 від 27.11.2018 року встановлено діагностичну помилку, проте таку, що не вплинула на причину смерті.
Тобто сам по собі висновок експерта є неоднозначним, крім того вказує на непрямий (опосередкований, дотичний) причинно-наслідковий зв'язок діяння працівників медичного закладу з настанням смерті ОСОБА_3 . Отже для встановлення складу делікту необхідна оцінка сукупності інших обставин та відповідних доказів, які можуть бути здобуті в рамках досудового розслідування результат якого буде виражений у відповідному процесуальному рішенні. Водночас встановлення елементів кримінального правопорушення, зокрема вини, може відбуватись лише з урахуванням презумпції невинуватості в межах кримінального провадження. Недопустимим є ініціювання позовного провадження для оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні.
Позов пред'явлено до Комунального закладу "Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення", який позивач вважає винуватим в завдані йому матеріальної шкоди смертю сина, опосередковано через неправильні дії його працівників, залучених до участі в справі в якості третіх осіб.
Згідно частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Однак, як зазначено вище, на час розгляду справи, вини з боку медичних працівників відповідача у ненаданні кваліфікованої медичної допомоги не доведено, а причиною смерті гр. ОСОБА_3 є захворювання. Смерть ОСОБА_3 настала від кардіоміопатії, ускладненої розвитком серцево - судинної недостатності і вона не перебуває в прямому причинному звязку з діями лікарів.
Отже, в межах даного цивільного провадження відсутні підстави для визнання відповідача особою винуватою в заподіянні шкоди позивачу, зокрема смертю його сина.
Також вірно зазначено місцевим судом, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів щодо понесених витрат на поховання та спорудження надгробного пам'ятника. Відповідно до копії рахунку на оплату №1/2021 від 02.06.2021 р. вбачається, що ОСОБА_1 замовив гранітні вироби на суму 98000,00 грн., проте підтвердження проплати не надав.
Враховуючи викладене слід погодитись з висновком місцевого суду про передчасність позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги, за встановлених обставин та зібраних доказів, висновків викладених в оскаржуваному рішенні не спростовують.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 січня 2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Боймиструк С.В.
Судді: Гордійчук С.О.
Шимків С.С.