Справа № 703/816/21
2/703/83/22
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2022 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді Прилуцького В.О.
секретаря судового засідання Кочеткової І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сміла в порядку спрощеного позовного провадженні в режимі відеоконферен зв'язку цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
15 березня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з вдповідачки на користь банку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 248785 грн. 75 коп. та судових витрат.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 16 червня 2010 року відповідачка звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг та, підписавши відповідну анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у «Приватбанк», отримав кредитну карту із встановленим кредитним лімітом.
Відповідачка підписом у анкеті-заяві засвідчила свою згоду на те, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, а також те, що вона зобов'язується виконувати зазначені Умови та правила надання банківських послуг.
14 червня 2018 роцу ПАТ КБ «ПриватБанк» змінило назву на АТ КБ «ПриватБанк».
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором виконував, проте, ОСОБА_1 , зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 05 січня 2021 року у нього утворилась заборгованість перед банком, у зв'язку з чим відповідач та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 25 січня 2019 року підписали Додаткову угоду щодо розміру заборгованості та строків її погашення.
ОСОБА_1 умови договору від 16 червня 2010 року, а також вимоги додаткової угоди від 25 січня 2019 року, не виконала, у зв'язку з чим, згідно з наданим банком розрахунком, у відповідачки за вказаним кредитним договором станом на 05 січня 2021 року утворилась заборгованість перед банком у сумі 248785 грн. 75 коп. - заборгованість за кредитом; в т.ч: 4 602 грн. 86 коп. - заборгованість за кредитом; 19540 грн. 60 коп., 224642 грн. 29 коп. - заборгованість за пенею.
На підставі вищевикладеного просить стягнути з відповідачки вказану заборгованість та сплачений судовий збір.
Ухвалою судді від 05 квітня 2022 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні проведеному в режимі відеоконференц зв'язку, представник позивача ОСОБА_2 проти винесення заочного рішення не заперечував та просив задовільнити позовні вимоги повністю з підстав наведених у позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується оголошенням на сайті Судова влада України (http://court.gov.ua), причини неявки суду не відомі.
Станом на дату розгляду справи відзив від відповідачки на адресу суду не надходив, клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Враховуючи те, що відповідачка у встановлений строк відзив на позовну заяву не надала, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.
Суд, керуючись вимогами ст.130, 280 ЦПК України вважає за можливим заслухати справу у відсутності відповідачки та постановити заочне рішення.
Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, суд встановив наступне.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 14 червня 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» змінило назву на АТ КБ «ПриватБанк». Даний факт є загальновідомим, а тому доказування не потребує в силу частини 3 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, 16 червня 2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій остання підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складає між сторонами Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом сторін у заяві (а.с. 6).
Відповідачка підписом у анкеті-заяві засвідчила свою згоду на те, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, а також те, що вона зобов'язується виконувати зазначені Умови та правила надання банківських послуг.
З огляду на надані документи, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором виконував.
25 січня 2019 року сторони підписали Додаткову угоду № SAMDNWFC00004324299 (далі додаткова угода) щодо погашення суми заборгованості, відповідно до якої Банк здійснює анулювання частини заборгованості, а саме пені на суму 220848 грн.83 коп. та штрафу в сумі 2851 грн. 16 коп. за умови погашення кредиту до 25 липня 2019 року (а.с.60).
Відповідно п. 1.6 Додаткової угоди ця угода відповідно до ст. 212 ЦК України, укладається під відкладальну обставину, а саме: в разі належного виконання Клієнтом зобов'язань, які передбачені договором та п 1.5 Угоди вступають в дію умови про анулювання заборгованості, визначені п. 1.2 Угоди, умова про зміну процентної ставки, передбачене п. 1.4 Угоди. Пунктом 1.6.1 Угоди встановлено, що в разі прострочення виконання Клієнтом будь-якого з зобов'язань, передбачених п. 1.5.2. Угоди та/чи будь-якого із зобов'язань, передбачених договором на 31 день, умова про анулювання частини заборгованості, передбачене п. 1.2 Умова про зміну процентної ставки передбачене п. 1.4 Угоди не поширюються.
Відповідно до п. 1.7 в разі порушення Клієнтом термінів по погашенню кредиту, зазначених в п. 1.5.2, понад 31 безперервно: терміном повернення кредиту є 31-й день з моменту такого порушення (але не пізніше терміну, вказаного в п. 1.3. Угоди). Вся заборгованість по кредиту, починаючи з дня, наступного за днем повернення кредиту (який визначається відповідно до п. 1.7.1 Угоди), є простроченою, зазаначено п. 1.7.2 Угоди.
Разом з цим Додаткова угода до кредитного договору № SAMDNWFC00004324299 від 25 січня 2019 року укладена з метою створення сприятливих умов для виконання Позичальником зобов'язань за договором про надання банківських послуг від 28 квітня 2014 року № SAMDNWFC00004324299.
Однак, предметом позову в цій справі є кредитний договір від 16 червня 2010 року, в матеріалах справи відсутній вище зазначений договір від 28 квітня 2014 року про надання банківських послуг, а позивачем не доведено, що такий договір був укладений між сторонами.
При цьому в позовній заяві позивач посилається на те, що додаткова угода до кредитного договору № SAMDWFC00004324299 від 25 січня 2019 року була укладена саме до договору б/н від 16 червня 2010 року, що суперечить змісту самої Додаткової угоди до кредитного договору № SAMDWFC00004324299 від 25 січня 2019 року (а.с.60).
Будь-яких інших доказів на підтвердження того, що Додаткова угода до кредитного договору № SAMDWFC00004324299 від 25 січня 2019 року була укладена з метою створення сприятливих умов для виконання Позичальником зобов'язань за договором б/н від 16 червня 2010 року, матеріали справи не містять.
Отже, суду не надано доказів, що з відповідачкою укладено додаткову угоду до кредитного договору, що б підтвердило визнання відповідачкою ОСОБА_1 наявної заборгованості за відсотками та пенею.
До кредитного договору банк додав розрахунок заборгованості № SAMDWFC00004324299 від 25 січня 2019 року, з якої вбачається, що заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором станом на 25 січня 2019 року становить 248785 грн. 75 коп.: 4602 грн. 86 коп. - заборгованість за кредитом; 19540 грн. 60 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за комісією; 224642 грн. 29 коп. - заборгованість за пенею (а.с.5).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Суд вважає, що матеріали справи не містять підтверджень, що надані позивачем під час підписання Анкети - заяви відповідачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також, те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Окрім того, суд звертає увагу і на те, що позивачем до суду не надано взагалі Витягу з Тарифів та Витягу з Умов, а тому посилання позивача на них у позовній зяаві, належним доказом бути не може.
Роздруківка із сайту не може бути належним та допустим доказом у спрві, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено, також, у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (16 червня 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (15 березня 2021 року), тобто кредитор міг вказати у позовній зяаві посилання на Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці ОСОБА_1 . Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Анкета - заява та Дадаткова угода до договору не можуть розцінюватися, як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Посилання позивачем на Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання, як другої сторони до запропонованого договору. Окрім того вказані Умови та Правила до суду не надані, а тому не можуть бути доказом по справі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17-ц встановила, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачки 19540 грн. 60 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 224642 грн. 29 коп. - заборгованість за пенею, оскільки їх нарахування не доведене позивачем належними та допустимими доказами.
З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 25 січня 2019 року заборгованість за тілом кредиту становить 4602 грн. 86 коп.
Наданий банком розрахунок заборгованості відповідачкою не спростований.
Отже з відповідачки на користь позивача підлягає стягнення заборгованість за основним кредитом у розмірі 4602 грн. 86 коп.
Враховуючи вище наведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 201 грн.70 коп. (248785 грн. 75 коп. х 3731 грн. 79 коп./4602.86 коп.).
На підставі викладеного, керуючись ст.526, 625, 651, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» місце знаходженя: вул. Грушевського, 1 д м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором б/н від 16 червня 2010 року в розмірі 4602 грн. 86 коп. та судові витрати у розмірі 201 грн. 70 коп., а всього 4806 грн. 56 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення - протягом тридцяти днів з дня його отримання.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: В. О. Прилуцький