Справа № 524/2511/22
Провадження №2/524/2547/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.12.2022 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зменшення розміру стягнених за рішеннями судів коштів на утримання неповнолітніх дітей (аліментів), -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2022 року до суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зменшення розміру стягнених за рішеннями судів коштів на утримання неповнолітніх дітей (аліментів).
В обґрунтування позову вказував, що 31 травня 2021 року Автозаводський районний суд м. Кременчука видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , 2010 р.н. у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 03 лютого 2022 року були стягнуті аліменти з нього на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , 2018 р.н. в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.
У позові зазначав, що він не є працевлаштованим, був змушений звільнитися з займаної посади у зв'язку із захворюванням, є особою з ознаками інвалідності 2-ої групи з відсотком втрати працездатності 70%, отримує пенсію по інвалідності. Загальна сума аліментів, яка стягнена за рішеннями судів і покладена на утримання двох дітей становить 33% і буде ділитися між дітьми порівну, тобто стягненню на одну дитину підлягає 16,5%, що дорівнює 1/6 частині доходів.
Вказав на обтяжливість стягнення з нього аліментів у розмірі по 1/4 частині на утримання кожної дитини, враховуючи необхідність придання ним ліків для своїх потреб у лікуванні, сплату за надані комунальні послуги, придбання продуктів харчування та засобів особистої гігієни. Після відрахування аліментів у нього не залишається коштів для інших потреб, враховуючи той факт, що крім пенсії по інвалідності доходів більше не має.
Просив зменшити розмір стягуваних з нього за рішенням суду аліментів на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , 2010 р.н. з 1/4 частини до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.
Також просив зменшити розмір стягуваних з нього аліментів на користь відповідача ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , 2018 р.н. з 1/4 частини до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 31 травня 2022 року було відкрито провадження у справі, залучено учасників справи, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с. 31).
28 червня 2022 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 34-38), в якому відповідач висловила свою незгоду із позовом. Вказала, що на даний час розмір аліментів, які сплачує позивач за двома різними виконавчими документами становить 1/2 частині його доходу, тобто 50%, що не перевищує встановлений законом розмір відрахувань із заробітної плати у 70% та у 50% з пенсії. Обставини про які позивач зазначає як на підставу для зменшення розміру аліментів існували на момент постановлення рішення Козельщинським районним судом Полтавської області 03.02.2022 року та яким вже надавалася правова оцінка. Жодного доказу погіршення матеріального стану чи здоров'я позивачем не надано.
Крім того відповідач вказала на те, що позивач вводить суд в оману щодо свого майнового стану, адже свідомо занижує розмір своїх доходів. Так, позивач отримував два види доходів - пенсію по інвалідності та допомогу по безробіттю. Його середньомісячний дохід склав 19 000 грн., середньомісячний розмір допомоги по безробіттю склав 9 000 грн. Також, позивач працює адміністратором територіального сервісного центру ГСЦ МВС в Полтавській області з 01.06.2022 року з окладом у 5800 грн., що навпаки говорить про покращення його майнового стану.
Просила відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 30 червня 2022 року визнано закінченою підготовку справи до розгляду, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду (а.с. 71).
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 , відповідач ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_7 не прибули, були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 заявлений позов підтримали, просили задовольнити, посилаючись на обставини та підстави, викладені в ньому та розглянути справу за їх відсутності, про що надали письмові заяви.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_7 проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Відзив підтримали, просили відмовити у задоволенні позову та розглянути справу за їх відсутності, про що надали письмову заяву.
Відповідач ОСОБА_2 відзив на позов не подала, просила розглянути справу за її відсутності, про що надала письмову заяву, в якій повідомила про згоду з позовом, зазначивши, при цьому, що розміри аліментів на дітей повинні бути рівними.
Суд, вивчивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні докази, з'ясувавши обставини справи, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановив наступне.
Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. ст. 15,16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.
Судом встановлено, що 31 травня 2021 року Автозаводський районний суд міста Кременчука видав судовий наказ у справі № 524/3681/21 за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів (аліментів) на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 26 квітня 2021 року до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, як мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку (а.с. 8).
Судовий наказ станом на час розгляду справи не було скасовано.
Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 03 лютого 2022 року по справі № 533/893/21, яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 стягнуті аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.10.2021 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.9-17).
Додатковим рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 08 лютого 2021 року вирішено питання про негайне виконання рішення суду (а.с. 18-19).
Із зазначеного вище судового рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 03 лютого 2022 року вбачається, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, судом було взято до уваги той факт, що за судовим наказом від 31.05.2021 року з ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку та керуючись принципом рівності дітей, із застосуванням якого погодилися всі учасники справи, суд вважав за можливе стягнути з ОСОБА_1 та користь ОСОБА_3 аліменти на утримання спільного сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 також у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу ОСОБА_1 .
Ухвалюючи рішення, суд також врахував те, що обидва батьки мають нести рівний обов'язок щодо утримання дитини, а визначений позивачкою розмір аліментів не є занадто обтяжливим для відповідача, так як він добровільного погоджується сплачувати аліменти у розмірі щонайменше 1/6 частки сукупного доходу та заробітку та, відповідно, має таку матеріальну можливість.
З таким розміром аліментів погодився ОСОБА_1 , рішення суду не було ним оскаржене та набрало законної сили.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач вказав як на підставу для зменшення розміру аліментів ту ж саму підставу про яку заявляв ОСОБА_1 під час розгляду справи і про яку зазначено у рішенні Козельщинського районного суду Полтавської області від 03.02.2022 року та щодо якої судом вже надавалася правова оцінка, а саме - розмір аліментів на двох дітей має становити, на думку ОСОБА_1 - 1/3 частину від заробітку, тобто 33% від доходу та має ділитися порівну між ними, тобто за думкою позивача стягненню на одну дитину підлягає 16,5%, що дорівнює 1/6 частині його, позивача, доходів.
Додатковою підставою для зменшення розміру аліментів, позивач ОСОБА_1 вказав наявність у нього ознак інвалідності зі встановленням 2-ої групи та неможливості працювати в зв'язку із хворобою, а також необхідність придбання ним ліків, проходження реабілітації, сплату комунальних платежів, придбання харчів та засобів особистої гігієни. Вказав, що щомісячний розмір пенсії по інвалідності складає 8000 грн. і крім пенсії інших доходів він не має. Вважає, що зменшення розміру аліментів до 1/6 частини доходів буде відповідати вимогам ст. 182 та ч. 5 ст. 183 СК України щодо розміру аліментів на одну неповнолітню дитину.
Надаючи правову оцінку зазначеному, суд виходить із наступного.
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
У ч. 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 вказано, що у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Позивачем до матеріалів справи додано довідку про його доходи від 05.04.2022 року, відповідно до якої з 01.10.2021 року по 31.03.2022 року ним було отримано 49 044,61 грн. пенсії по інвалідності (а.с. 22).
Суд звертає увагу, що додана позивачем довідка про доходи охоплює період ухвалення рішення Козельщинським районним судом Полтавської області від 03 лютого 2022 року, що підтверджує отримання позивачем такої пенсії по інвалідності і під час розгляду даної справи в суді. Тобто такому доходу позивача вже надавалася раніше судом правова оцінка.
У матеріалах справи наявний лист Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості (а.с. 56) та довідка про отриманий дохід № 159 від 21.06.2022 року (а.с. 57), з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебував на обліку у службі зайнятості як безробітний з 30.07.2021 року по 01.06.2022 року і за період з 30.07.2021 року по 31.05.2022 року йому було нараховано допомоги по безробіттю у розмірі 89 262,27 грн., розмір сплачених аліментів становив 13 914,90 грн.
Із довідки про доходи, виданої Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Полтавській області за № 19 від 15.07.2022 року, вбачається, що ОСОБА_1 працює у РСЦ ГСЦ МВС в Полтавській області на посаді адміністратора, форма працевлаштування основна, з 01.06.2022 року по 30.06.2022 року йому була нарахована заробітна плата у розмірі 18 210,43 грн., сплачені аліменти становлять 7 329,70 грн., загальна сума отриманого доходу становить - 10 880,73 грн. (а.с. 98). Відповідно до довідки № 22 від 19.08.2022 року із цієї ж установи вбачається, що у липні 2022 року позивачу була нарахована заробітна плата у розмірі 18 981,00 грн., із якої ОСОБА_2 були відраховані аліменти у розмірі 3819,93 грн., ОСОБА_3 була відрахована така ж сума аліментів у 3819,93 грн.
Суд констатує, що з моменту ухвалення рішення Козельщинським районним судом Полтавської області від 03.02.2022 року та присудження ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/4 частину від його заробітку на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5 , матеріальний стан позивача ОСОБА_1 покращився, він має стабільний дохід.
Посилання у позові на те, що крім пенсії по інвалідності він інших доходів не має - не відповідає дійсності. Суд вважає, що позивач навмисно приховав той факт, що на час звернення до суду він отримував також допомогу по безробіттю та на час розгляду даної справи у суді приховав своє основне працевлаштування з 01.06.2022 року.
Із судових рішень постає, що на даний час з позивача ОСОБА_1 на корись відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 загалом стягуються аліменти у розмірі 50% (1/4 частина (25%) + 1/4 частина (25%) = 50%)) від його щомісячного доходу.
Суд звертає увагу, що чинним законодавством України, а саме статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника.
Так, відповідно до норм вищевказаної статті, загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Із зазначеного вище постає, що сумарний відсоток нарахованих ОСОБА_1 аліментів у розмірі 50% не перевищує встановлену максимальну межу стягнень, які передбачені чинними нормами законодавства у 70%.
Крім того, суд також враховує, що виховування дитини (дітей) одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду, їх вихованню, у зв'язку з чим, певним чином, з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дітей, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку на матерів дітей.
Щодо зазначеної позивачем підстави для зменшення розміру аліментів - наявність інвалідності та неможливості працювати в зв'язку із хворобою, необхідність придбання ліків на лікування, проходження реабілітації, необхідність сплати комунальних платежів, придбання харчів та засобів гігієни, суд окремо звертає увагу на таке.
Позивачем до матеріалів справи було додано копію Довідки МСЕК від 11.10.2021 року (а.с. 20), відповідно до якої, ОСОБА_1 встановлена 2 група інвалідності з 28.09.2021 року. Захворювання пов'язані з проходженням служби в поліції, інвалідність встановлена до 01.10.2022 року. Дача чергового переогляду 28.09.2022 року. Станом на час розгляду справи позивач та його представник не подали достовірні відомості та належні і допустимі докази щодо проходження позивачем чергового медогляду та встановлення (продовження) відповідної групи інвалідності.
Суд звертає увагу на той факт, що на час розгляду справи Козельщинським районним судом Полтавської області та ухвалення ним рішення, інвалідність позивачу вже була встановлена. Тобто, це не є новою обставиною, яку суд може врахувати під час розгляду даної справи.
Факт неможливості працювати у зв'язку із хворобою спростовується працевлаштуванням позивача за основним місцем роботи з 01.06.2022 року.
Щодо посилання позивача про необхідність придбання ліків для лікування, проходження ним реабілітації, суд звертає увагу, що позивачем до матеріалів справи не було надано належних і допустимих доказів щодо будь-яких обстежень стосовно нього, консультативних висновків спеціалістів, виписок із медичної картки амбулаторного хворого, проведених УЗД, лікарських призначень, чеків на купівлю ліків, необхідності проведення та здійснення амбулаторного та/або стаціонарного дороговартісного лікування, тощо.
Наявність у позивача 2 групи інвалідності, яка до всього потребує періодичного переогляду і була встановлена до 28 вересня 2022 року, не може свідчити про скрутне матеріальне становище та бути підставою для зменшення розміру аліментів, враховуючи покращення матеріального стану позивача після ухвалення Козельщинським районним судом Полтавської області рішення від 03.02.2022 року.
Згідно із правовим висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду від 17.02.2020 року у справі 459/2189/18, свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї.
Позивач та його представник не подали відповідні належні і допустимі докази на підтвердження значних за величинами витрат на утримання позивача та членів його сім'ї, наявності важкого матеріального становища.
Отже, доводи позивача про погіршення стану його здоров'я, погіршення матеріального стану, внаслідок якого він не має можливості сплачувати аліменти у визначеними судами розмірах, на переконання суду, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
На підставі наведеного, суд вважає, що відсутні підстави для зменшення розміру стягуваних за рішеннями судів аліментів, а звідси суд дійшов до переконливого висновку, що в позові ОСОБА_1 слід відмовити внаслідок необґрунтованості та безпідставності.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач ОСОБА_1 при поданні позову до суду був звільнений від уплати судового збору на користь держави як інвалід 2 групи.
Оскільки відповідач від сплати судового збору звільнений, судові витрати необхідно віднести за рахунок держави.
Сторони не заявляли про понесення ними інших судових витрат.
Керуючись ст. 180-184, 192,197 Сімейного Кодексу України, ст. 2, 4, 5, 10-13, 18, 76 - 83, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зменшення розміру стягнених за рішеннями судів коштів на утримання неповнолітніх дітей (аліментів).
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачі: - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 .
Повне рішення суду виготовлено 20 грудня 2022 року.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення.
Рішення набирає законної сили, якщо не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: