Постанова
Іменем України
24 жовтня 2007 року
Справа № 20-1/051-12/337
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Градстройсервіс" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 19.09.2007 у справі № 20-1/051-12/337
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Славянская гавань" (вул. Ген. Лебедя, 30-38,Севастополь,99055); (м. Севастополь, вул. Токарева, 16)
до приватного підприємства "Градстройсервіс" (вул. Грушова, 1-4,Севастополь,99045); (м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 84)
про стягнення 13648,43 грн.
12.06.2007 року товариство з обмеженою відповідальністю «Славянская гавань» звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства «Градстройсервіс» про стягнення заборгованості за послуги по вивозу твердих побутових відходів в сумі 14892,91 грн. В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, позивач зменшив суму позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованість за договором в сумі 11251,82 грн., штраф в сумі 2396,61 грн. - всього 13648,43 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами у справі був укладений договір на надання послуг по вивозу твердих побутових відходів, товариство з обмеженою відповідальністю «Славянская гавань» виступало у якості виконавця -особи, яка надавала послуги. Розрахунки між сторонами здійснювались на підставі підписаних актів виконаних робіт та виставлених на підставі таких актів відповідних рахунків. Позивач посилається на той факт, що ним відповідачеві виставлені рахунки № 358 від 31.03.2006 року та № 517 від 30.04.2006 року, вказані рахунки не оплачені та дана обставина з'явилась підставою для звернення до суду.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 19.09.2007 року у справі № 20-1/051-12/337 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Славянская гавань» задоволено. Суд стягнув з приватного підприємства «Градстройсервіс» на користь позивача 11251,82 грн. основного боргу, 2396,61 грн. штрафу, а також судові витрати.
При прийнятті рішення, суд першої інстанції встановив, що між сторонами у справі існували договірні відносини, в рамках яких приватне підприємство «Градстройсервіс» не належним чином виконувало свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг.
Не погодившись з цим судовим актом, приватне підприємство «Градстройсервіс» звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Славянская гавань» відмовити.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі полягають у тому, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, не прийнято до уваги акт звірки взаємних розрахунків, із змісту якого, на думку відповідача, вбачається відсутність будь-якої заборгованості.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, хоча про час та місце слухання справи сповіщався належним чином ухвалою від 10.10.2007 року.
Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з неможливістю явки представника у судове засідання з причини виїзду його за місце Севастополь.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
В даному випадку, апеляційна інстанція не вбачає поважності наведеної причини. Судова колегія виходить з того, що представництво юридичної особи в суді не обмежується колом певних осіб. Крім того, у разі неможливості присутності у судовому засіданні, сторони у справі не позбавлені права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді.
За таких обставин, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представників сторін у справі
З причини відрядження судді Борисової Ю.В., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у складі судової колегії було здійснено заміну на суддю Горошко Н.П.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши правильність застосування господарським судом при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального і процесуального права та на підставі встановлених фактичних обставин судова колегія вважає, що апеляційна приватного підприємства «Градстройсервіс» не підлягає задоволенню з наступних підстав.
31.12.2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Славянская гавань» -Виконавець, та приватним підприємством «Градстройсервіс» -Замовник, було укладено договір № 18 на надання послуг по вивозу твердих побутових відходів строком на два роки, згідно з пунктом 1.1 якого, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки по наданню послуг по вивозу твердих побутових відходів на усіх об'єктах відповідача відповідно до графіку.
Відповідно до пункту 2.3 договору, Замовник зобов'язаний оплатити 50% місячного об'єму накоплення не пізніше 20 числа поточного місяця, а прикінцевий розрахунок відповідач зобов'язується зробити до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Пунктом 2.5 договору № 18 від 31.12.2005 року передбачено, що сторони щомісячно підписують двосторонній акт про надані послуги по вивозу ТБВ.
З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Славянская гавань» та приватним підприємством «Градстройсервіс» було підписано акт № 358 здачі, прийомки виконаних робіт, послуг. Із змісту акту вбачається, що у, відповідності до договору № 18 від 31.12.2005 року, Виконавець надав послуги з вивозу твердих побутових відходів у березні у кількості 665,7 м. куб. Вартість таких послуг з урахуванням ПДВ склала 6144,41 грн. (том 1 а.с.12).
З матеріалів справи також вбачається, що 30.04.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Славянская гавань» та приватним підприємством «Градстройсервіс» було підписано акт № 517 здачі, прийомки виконаних робіт, послуг. Із змісту акту вбачається, що, у відповідності до договору № 18 від 31.12.2005 року, Виконавець надав послуги з вивозу твердих побутових відходів у квітні у кількості 604,8 м. куб. Вартість таких послуг з урахуванням ПДВ склала 5582,30 грн. (том 1 а.с.14).
На підставі вказаних актів № 358 та № 517 приватному підприємству «Градстройсервіс» були виставлені рахунки № 168 від 13.03.2006 року на суму 6144,41 грн. та № 362 від 06.04.2006 року на суму 5582,30 грн.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Так, пунктом 3.2.1 договору № 18 від 31.12.2005 року сторони передбачили, що Замовник зобов'язаний оплачувати послуги Виконавця у відповідності з умовами договору.
Факт надання послуг підтверджується наявними у справі матеріалами.
Пунктом 2.4 договору № 18 сторони передбачили готівкову або безготівкову форму розрахунків. Із змісту пункту 2.3 договору №18 вбачається, що остаточний розрахунок здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України також передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на той факт, що ним здійснено оплату виставлених рахунків за березень 2006 року -на загальну суму 10500,00 грн. та за квітень 2006 року на загальну суму 7000,00 грн.
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки предметом спору у даній справі є повнота розрахунків між сторонами в рамках договірних відносин щодо вивозу твердих побутових відходів, судова колегія вважає що дослідженню підлягає увесь обсяг розрахунків між сторонами за спірними відносинами.
Згідно з частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Дослідивши обставини справи, судова колегія вважає вірним прийняття судом першої інстанції до уваги у якості доказу існування заборгованості акт звірки взаємних розрахунків від 01.08.2007 року, із змісту якого вбачається наявність боргу збоку відповідача в сумі 11251,82 грн.
Доказів оплати відповідачем існуючої заборгованості суду не надано.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, штрафом.
Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з пунктом 4.1 договору № 18, за несвоєчасну оплату наданих послуг по вивозу ТБВ відповідач сплачує позивачеві штраф: протягом першого місяця в розмірі 0,2% від суми боргу за кожний день прострочення, протягом другого місяця в розмірі 0,3% від суми боргу за кожний день прострочення; протягом третього місяця в розмірі 0,4% від суми боргу за кожний день прострочення.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду міста Севастополя про те, що за несвоєчасну оплату отриманих послуг відповідач має сплатити штраф у розмірі 2396,61 грн.
При цьому, судова колегія також не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги на необхідність дослідження наряд-завдань, путьових листів та маршрутних карт, оскільки, відповідно до частини 1 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. У даному випадку, предметом спору є повнота розрахунків за виконані роботи. Розрахунки здійснюються лише на підставі актів виконаних робіт, які складаються, зокрема, на підставі наряд-завдань, путьових листів, та виставлених на підставі них рахунків на оплату - підписаних обома сторонами. При цьому, за наявності підписаного акту звірки взаємних розрахунків, дослідження наряд-завдань, путьових листів та маршрутних карт правового значення не буде мати.
За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Градстройсервіс» залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 19 червня 2007 року у справі № 20-1/051-12/337 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді