ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" грудня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2323/22
Господарський суд Одеської області у складі:
Судді Гут С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) до відповідача: Державного підприємства "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ЧОРНОМОРСЬК" про стягнення 249737,92 грн заборгованості.
Встановив:
15.09.2022 р. до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (далі - ДП "АМПУ", Позивач) про стягнення з Державного підприємства "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ЧОРНОМОРСЬК" (далі - ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК", Відповідач) 249737,92 грн заборгованості, з яких 208362,70 грн основного боргу, 37242,52 грн інфляційних нарахувань та 4132,70 грн 3% річних, у зв'язку із неналежним виконям умов договору від 23.11.2015 р. № 238-П-ІЛФ-15 про спільне використання державного нерухомого майна в частині відшкодування фактичних витрат з утримання місць загального користування будівлі та експлуатації ліфтів та оплати рахунків від 31.10.2021 р. № Пр/11980, від 30.11.2021 р. № Пр/13247 та від 31.12.2021 р. № Пр/16017.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2022 р. позовній заяві ДП "АМПУ" присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/2323/22 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.09.2022 р. прийнято позовну заяву ДП "АМПУ" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2323/22, задоволено клопотання ДП "АМПУ" про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18.10.2022 р.
18.10.2022 р. ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" звернулось до господарського суду із клопотанням про зменшення розміру пені до 1000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.10.2022 р. відкладено розгляд справи на 03.11.2022 р.
02.11.2022 р. ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" звернулось до господарського суду із клопотанням про відкладення судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 р. відкладено розгляд справи на 21.11.2022 р.
21.11.2022 р. від ДП "АМПУ" до господарського суду надійшли заперечення на клопотання Відповідача про зменшення розміру пені.
Призначене на 21.11.2022 р. судове засідання не відбулось у зв'язку із відсутністю живлення електричної енергії в адміністративній будівлі Господарського суду Одеської області.
Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно із приписами статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку “розумності строку” розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк” в рішенні у справі “Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства” роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.11.2022 р. призначено розгляд справи на 06.12.2022 р.
Призначене на 06.12.2022 р. судове засідання не відбулось у зв'язку із відсутністю живлення електричної енергії в адміністративній будівлі Господарського суду Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.12.2022 р. призначено розгляд справи на 15.12.2022 р.
У призначене на 15.12.2022 р. судове засідання представники сторін не з'явились.
Згідно з даними КП "Діловодство спеціалізованого суду" та сформованих на підставі цих даних відповідальним працівником довідок про доставку електронного листа ухвалу Господарського суду Одеської області, якою призначено судове засідання на 15.12.2022 р., доставлено 06.12.2022 р. до електронного кабінету кожного з одержувачів - ДП "АМПУ" та ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК".
Згідно із пунктом 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 р. № 1845/0/15-21 (далі - Положення), особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до пункту 42 Положення засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
За змістом частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, ДП "АМПУ" та ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" вважаються належним чином повідомленими про призначене на 15.12.2022 р. судове засідання, тому неяка їх представників не перешкоджає розгляду справи.
15.12.2022 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
23.11.2015 р. між ДП "АМПУ" (Балансоутримувач 1) та ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" (Балансоутримувач 2) укладено договір № 238-П-ІЛФ-15 про спільне використання державного нерухомого майна (Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Предметом цього Договору є врегулювання відносин щодо спільного використання та утримання Сторонами державного нерухомого майна - інженерного корпусу ІВЦ (надалі адміністративна будівля або будівля), що є державною власністю та перебуває окремими частками в господарському віданні Сторін та на їх балансовому обліку: на балансовому обліку Балансоутримувача 1 - за обліковим (інвентарним) номером 5443. Приміщення та площі зазначені на схемі, яка є Додатком № 1 до Договору (пункт 1.1.1); на балансовому обліку Балансоутримувача 2 - за обліковим (інвентарним) номером 21432. Приміщення та площі зазначені на схемі, яка є Додатком № 1 до Договору (пункт 1.1.2).
Кожна з Сторін цього договору приймає на себе таке зобов'язання Здійснювати утримання будівлі та прибудинкової території на умовах цього Договору (пункт 2.1.2 Договору).
До обов'язків Балансоутримувача 1 віднесено забезпечувати власними силами (або із залученням підрядних організацій) за рахунок власних коштів та коштів, які відшкодовуються Балансоутримувачем 2 прибирання, технічне та санітарне обслуговування, утримання, поточний та капітальний ремонт місць загального користування, визначених у Додатку № 1 до договору, а також внутрішніх мереж загального користування, ліфтів, фасаду та даху будівлі, сховища цивільної оборони, прибудинкової території визначеної за технічним паспортом будівлі, вивезення твердих побутових відходів… (пункт 3.2 Договору).
До обов'язків Балансоутримувача 2 віднесено відшкодовувати Балансоутримувачу 1 долю витрат, пов'язаних із прибиранням, технічним та санітарним обслуговуванням, утриманням, поточним та капітальним ремонтами місць загального користування, визначених у Додатку № 1 до договору, а також внутрішніх мереж загального користування, ліфтів, фасаду та даху будівлі, сховища цивільної оборони, прибудинкової території визначеної за технічним паспортом будівлі, вивезенням твердих побутових відходів (пункт 4.2 Договору).
До 15-го числа кожного місяця Балансоутримувач 1 складає акт відшкодування фактичних витрат Балансоутримувача 1 на прибирання, технічне та санітарне обслуговування, утримання місць загального користування, визначених у Додатку № 1 до Договору, в т.ч. ліфтів, шахт ліфтів та прибудинкової території визначеної за технічним паспортом будівлі, вивезення твердих побутових відходів (далі - Акт відшкодування).
Акт відшкодування повинен містити окрім обов'язкових реквізитів, визначених пунктом 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», перелік первинних документів на підставі, яких він складений, а саме та не обмежуючись - назву документа (форми); фактичну дату складання; назву підприємства, з яким складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; загальну суму господарської операції; долю від суми господарської операції, яка підлягає компенсації Балансоутримувачем 2 та безпосередньо саму суму, яка підлягає відшкодуванню (пункт 5.1 Договору).
Акт відшкодування, з наданням належним чином засвідчених копій підтверджуючих первинних документів та рахунок на відшкодування належної частки витрат Балансоутримувач 1 подає до канцелярії Балансоутримувача 2 або надає уповноваженій особі Балансоутримувача 2 з відміткою про вручення (пункт 5.3 Договору).
Балансоутримувач 2 відшкодовує належну йому частину витрат, пов'язаних з утриманням та забезпеченням експлуатації будівлі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Балансоутримувача 1 не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним (пункт 5.5 Договору).
Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та засвідчення печатками, але в частині розрахунків та компенсації витрат регламентує відносини сторін за час фактичного користування Сторонами будівлею, а саме, з 13.06.2013 р… Дія цього договору не обмежена в часі (пункт 8.1 Договору).
Взаємовідносини між Сторонами, що не урегульовані цім договором, регламентуються чинним законодавством України (пункт 8.2 Договору).
Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.
Відповідно до додатку № 3 до Договору - Порядку визначення часток Балансоутримувача 1 і Балансоутримувача 2 в витратах, пов'язаних з утриманням, технічним та санітарним обслуговуванням місць загального користування та ліфтів - Балансоутримувач 2 перераховує Балансоутримувачу 1 належну частку витрат, пов'язаних з утриманням та санітарним обслуговуванням місць загального користування за правилами, встановленими розділом 5 Договору (пункт 2 Порядку).
Пунктом 3 вищевказаного Порядку встановлено, що сума фактичних витрат з утримання місць загального користування будівлі та експлуатації ліфтів розраховується щомісячно, з урахуванням таких витрат: витрат з пожежної охорони будівлі, у тому числі з технічного обслуговування пожежної сигналізації та спостереження (з залученням підрядних організацій) (пункт 3.1); витрат з технічного обслуговування, ремонту ліфтів з урахуванням вартості придбаних ТМЦ (з залученням підрядних організацій) (пункт 3.2); амортізації місць загального користування (пункт 3.3); витрат з оплати (відшкодування) земельного податку (пункт 3.4); витрат з вивозу побутових відходів (сміття) (послуги підрядних організацій) (пункт 3.5); витрат з виплати заробітної плати обслуговуючому персоналу (прибиральниці, технік з обслуговування ліфтів, двірники, тесляр, електрослюсар, слюсар-сантехнік) та нарахувань на заробітну плату (пункт 3.6); витрат з ремонту місць загального користування з урахуванням вартості придбаних ТМЦ (з залученням підрядних організацій) (пункт 3.7); витрат з технічного обслуговування місць загального користування з урахуванням вартості придбаних ТМЦ (включно, але не вичерпно миючих засобів, інструментів), у тому числі з чистки килимів, обслуговування кондиціонерів (з залученням підрядних організацій) (пункт 3.8); витрат з придбання палива для дизель-генератора (пункт 3.9); витрат з забезпечення роботи обслуговуючого персоналу (медогляди, придбання спецодягу, засобів індивідуального захисту) (пункт 3.10); витрат з сплати екологічного податку (за використані люмінесцентні лампи) (пункт 3.11); витрат з забезпечення режимно-пропускного режиму (пункт 3.12); витрат з забезпечення пожежної безпеки, у тому числі з проведення пожежного обстеження будівлі (пункт 3.13); витрат з забезпечення техніки безпеки (послуги електролабораторії) (пункт 3.14).
Додатком № 4 до Договору ДП "АМПУ" та ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" встановлено розмежування приміщень будівлі інженерного корпусу ІВЦ.
31.10.2021 р. між ДП "АМПУ" та ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" в межах виконання Договору підписано акт наданих послуг № Пр/11980 про відшкодування фактичних витрат з утримання місць загального користування будівлі та експлуатації ліфтів загальною вартістю 62365,99 грн з ПДВ.
31.10.2021 р. ДП "АМПУ" виставлено ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" рахунок № Пр/11980 на оплату відшкодування фактичних витрат з утримання місць загального користування будівлі та експлуатації ліфтів загальною вартістю 62365,99 грн з ПДВ.
Відповідно до представлених ДП "АМПУ" реєстрів отримання вихідної кореспонденції рахунок від 31.10.2021 р. № Пр/11980 разом із відповідним актом отримано представником ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" 15.11.2021 р. під розпис разом із супровідним листом від 12.11.2021 р. № 3223/15-02-04/Вих.
30.11.2021 р. між ДП "АМПУ" та ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" в межах виконання Договору підписано акт наданих послуг № Пр/13247 про відшкодування фактичних витрат з утримання місць загального користування будівлі та експлуатації ліфтів загальною вартістю 67598,89 грн з ПДВ.
30.11.2021 р. ДП "АМПУ" виставлено ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" рахунок № Пр/13247 на оплату відшкодування фактичних витрат з утримання місць загального користування будівлі та експлуатації ліфтів загальною вартістю 67598,89 грн з ПДВ.
Відповідно до представлених ДП "АМПУ" реєстрів отримання вихідної кореспонденції рахунок від 30.11.2021 р. № Пр/13247 разом із відповідним актом отримано представником ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" 13.12.2021 р. під розпис разом із супровідним листом від 13.12.2021 р. № 3562/15-02-04/Вих.
31.12.2021 р. між ДП "АМПУ" та ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" в межах виконання Договору підписано акт наданих послуг № Пр/16017 про відшкодування фактичних витрат з утримання місць загального користування будівлі та експлуатації ліфтів загальною вартістю 78397,82 грн з ПДВ.
31.12.2021 р. ДП "АМПУ" виставлено ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" рахунок № Пр/16017 на оплату відшкодування фактичних витрат з утримання місць загального користування будівлі та експлуатації ліфтів загальною вартістю 78397,82 грн з ПДВ.
Відповідно до представлених ДП "АМПУ" реєстрів отримання вихідної кореспонденції рахунок від 31.12.2021 р. № Пр/16017 разом із відповідним актом отримано представником ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" 11.01.2022 р. під розпис разом із супровідним листом від 11.01.2022 р. № 74/15-02-04/Вих.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як передбачено частино 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий Договір № 238-П-ІЛФ-15 про спільне використання державного нерухомого майна.
При цьому як ДП "АМПУ" як Балансоутримувачем 1 виконано належим чином взяті на себе за умовами Договору про спільне використання державного нерухомого майна обов'язки та надано належним чином послуги (фактичні витрати з утримання місць загального користування будівлі та експлуатації ліфтів) загальною вартістю 208362,70 грн (62365,99 грн + 67598,89 грн + 78397,82 грн) що підтверджується дослідженими в описовій частині рішення рахунками та актами наданих послуг.
В свою чергу, ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" як Балансоутримувачем 2 в порушення приписів статей 525,526,610,629,901,903 ЦК України, статті 193 ГК України та умов Договору вартість отриманих послуг своєчасно та остаточно неоплачено не дивлячись на те, що з урахуванням приписів частини 1 статті 530 ЦК України, умов пункту 5.5 Договору строк виконання відповідних зобов'язань на суму 208362,70 грн настав.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ДП "АМПУ" в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню в сумі 208362,70 грн.
У зв'язку із неналежним виконанням умов ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" в частині своєчасної та остаточної оплати вартості наданих послуг ДП "АМПУ", окрім заявлених до стягнення 208362,70 грн основного боргу, просить стягнути з ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" 37242,52 грн інфляційних нарахувань та 4132,70 грн 3% річних.
Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши представлені ДП "АМПУ" розрахунки 37242,52 грн інфляційних нарахувань та 4132,70 грн 3% річних, господарський суд погоджується із ними, адже останні виконанні у відповідності до приписів та методології чинного законодавства України, відтак, окрім стягнення 208362,70 грн основного боргу, стягненню з ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" на користь ДП "АМПУ" підлягає 37242,52 грн інфляційних нарахувань та 4132,70 грн 3% річних.
Стосовно заявленого ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" клопотання про зменшення розміру пені господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Приписами статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи те, що умовами укладеного 23.11.2015 р. Договору № 238-П-ІЛФ-15 про спільне використання державного нерухомого майна не визначено відповідальності у вигляду пені за прострочку платежу, пред'являючи позовну заяву ДП "АМПУ" не заявлено вимоги про стягнення пені, на відміну від основного боргу, 3% річних та інфляційних нарахувань, в господарського суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання Відповідача про зменшення розміру пені.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241
Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) до відповідача: Державного підприємства "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ЧОРНОМОРСЬК" про стягнення 249737,92 грн заборгованості задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ЧОРНОМОРСЬК" (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6, Код ЄДРПОУ 01125672) на користь Державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" (01135, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14, Код ЄДРПОУ 38727770) в особі Чорноморської філії Державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 38728418) 208362/двісті вісім тисяч триста шістдесят дві/грн 70 коп. основного боргу, 37242/тридцять сім тисяч двісті сорок дві/грн 52 коп. інфляційних нарахувань, 4132/чотири тисячі сто тридцять дві/грн 70 коп. 3% річних та 3746/три тисячі сорок шість/грн 07 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст складено 20 грудня 2022 р.
Суддя С.Ф. Гут