ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" грудня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2330/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом приватного акціонерного товариства «Солді і Ко» до приватного акціонерного товариства «Шкірсировинний завод» про стягнення 4459,73 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство «Солді і Ко» (далі по тексту - ПрАТ «Солді і Ко») звернулося до господарського суду із позовною заявою до приватного акціонерного товариства «Шкірсировинний завод» (далі по тексту - ПрАТ «Шкірсировинний завод») про стягнення заборгованості у загальному розмірі 4 459,73 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 3688,80 грн., пені у розмірі 529,72 грн., збитків від інфляції у розмірі 194,33 грн., 3% річних у розмірі 46,88 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору оренди №25 від 01.01.2022р. в частині сплати орендних платежів протягом січня-червня 2022р. по включно.
Ухвалою суду від 20.09.2022р. дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження; встановлено відповідачу 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановлено позивачу 5-ти денний строк з дня вручення відзиву на позов для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу триденний строк з дня вручення відповіді на відзив для подання заперечень на відповідь на відзив.
Відповідно до ч. ч. 5, 8 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
ПрАТ «Шкірсировинний завод» було повідомлено про розгляд даної справи шляхом надсилання ухвал за його юридичною адресою: 65025, Одеська область, м. Одеса, 21-км Старокиївської дороги, буд. 38, яка була перевірена судом на дату відкриття провадження згідно даних системи LIGA360. Проте, ухвала суду від 20.09.2022р. була повернута до суду 03.10.2022р. у зв'язку із відсутністю адресата.
Крім того, суд зазначає, що 07.11.2022р. представник ПрАТ «Шкірсировинний завод» ознайомився із матеріалами даної справи, що свідчить про обізнаність відповідача із фактом перебування на розгляді суду даного спору.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Враховуючи вимоги п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення ПрАТ «Шкірсировинний завод» про розгляд господарським судом даної справи. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
01.01.2022р. між ПрАТ «Солді і Ко» (Орендодавець) та ПрАТ «Шкірсировинний завод» (Орендар) було укладено договір оренди №25, відповідно до п. п. 1.1 - 1.4 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування об'єкт оренди вказаний у п. 1.2. даного договору, з метою визначеною умовами даного договору. Об'єкт оренди: склад майна - виробничий корпус під літ. А площею 10,6 кв.м.; вартість майна з урахуванням її індексації: 20 304,20 грн. без ПДВ. Загальна площа орендованого майна: 10,6 кв. м. Об'єкт оренди знаходиться за адресою: місто Одеса, 21-й км Старокиївської дороги, буд. 38.
Згідно з п. 3.1-3.3 договору оренди №25 від 01.01.2022р. приймання - передача об'єкту, що орендується, здійснюється повноважними представниками сторін. При передачі об'єкта, що орендується, складається акт приймання-передачі, який підписується представниками сторін. Об'єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання-передачі.
Відповідно до п. 4.1 договору оренди №25 від 01.01.2022р. договір вступає в силу з моменту підписання акту прийому передачі та діє до 30 листопада 2024 року та може бути продовжений/пролонгований шляхом укладення додаткового договору.
Положеннями п. п. 5.1 -5.3 договору оренди №25 від 01.01.2022р. визначено, що орендна плата є платежем, який Орендар сплачує Орендодавцю за користування об'єктом, що орендується. Орендна плата підлягає сплаті Орендарем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця до 15 числа поточного місця. Розмір орендної плати на місяць за даним договором складає: за один повний місяць оренди орендна плата складає 614,80 грн., в т.ч. ПДВ 102,46 грн. Орендна плата нараховується з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення. Орендна плата сплачується Орендарем на підставі виставлених рахунків щомісячно. Плата за перший та останній місяці оренди сплачується Орендарем Орендодавцю авансовим платежем на протязі 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання договору оренди.
Відповідно до п. 7.1 договору оренди №25 від 01.01.2022р. Орендар несе наступну відповідальність за даним договором: у випадку прострочення сплати орендних платежів, та/або сплати комунальних послуг згідно наданих Орендодавцем рахунків, - сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочки. Пеня підлягає стягненню в повному обсязі незалежно від відшкодування збитків. До вимог про стягнення пені застосовується термін давності в три роки.
Схема (місце розташування) об'єкта оренди була визначена сторонами у додатку №2 до договору оренди №25 від 01.01.2022р.
01.01.2022р. між ПрАТ «Солді і Ко» та ПрАТ «Шкірсировинний завод» було підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди за договором оренди №25 від 01.01.2022р., відповідно до якого позивачем було передано у користування відповідача склад, площа якого складає 10,6 кв.м. та який знаходиться за адресою: м. Одеса, 21-й км Старокиївської дороги, буд. 38.
У поданій до суду позовній заяві ПрАТ «Солді і Ко» наголошено, що ПрАТ «Шкірсировинний завод» в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором №25 від 01.01.2022р. не сплачував орендної плати за січень-червень 2022р., на підтвердження чого суду була надана карта рахунку №3617, що стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Згідно з ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Відповідно до ч. ч. 1-2, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 01.01.2022р. між ПрАТ «Солді і Ко» та ПрАТ «Шкірсировинний завод» було укладено договір оренди №25, положеннями якого сторонами було передбачено, що орендна плата у розмірі 614,80 грн. сплачується Орендарем до 15 числа поточного місця.
01.01.2022р. між ПрАТ «Солді і Ко» та ПрАТ «Шкірсировинний завод» було підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди за договором оренди №25 від 01.01.2022р.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів виконання ПрАТ «Шкірсировинний завод» грошових зобов'язань за договором оренди №25 від 01.01.2022р. в частині сплати орендної плати за січень-червень 2022р., господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого ПрАТ «Солді і Ко» позову у названій частині шляхом присудження до стягнення із відповідача орендної плати у розмірі 3688,80 грн. (614,80 грн. * 6 місяців = 3688,80 грн.).
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної сплати орендних платежів позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано ПрАТ «Шкірсировинний завод» до сплати збитки від інфляції у розмірі 194,33 грн., які були нараховані на заборгованість за січень-квітень 2022р. з урахуванням показників інфляції по травень 2022р. включно, 3% річних у розмірі 46,88 грн., які були нараховані окремо на заборгованість за кожний місяць по 02.09.2022р.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про правильність здійсненого позивачем розрахунку, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення заявлених ПрАТ «Солді і Ко» позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення із ПрАТ «Шкірсировинний завод» збитків від інфляції у розмірі 194,33 грн. та 3% річних у розмірі 46,88 грн.
З посиланням на умови договору оренди №25 від 01.01.2022р. позивачем було нараховано до сплати відповідачу пеню у загальному розмірі пені у розмірі 529,72 грн., яка була нарахована на заборгованість за січень 2022р. по 16.07.2022р., за лютий 2022р. по 16.08.2022р., на заборгованість за березень-червень 2022р. по 02.09.2022р.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені суд дійшов висновку про правильність здійсненого позивачем розрахунку, що свідчить про наявність підстав для задоволення заявлених ПрАТ «Солді і Ко» позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення із ПрАТ «Шкірсировинний завод» пені у розмірі 529,72 грн.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених ПрАТ «Солді і Ко» позовних вимог до ПрАТ «Шкірсировинний завод» шляхом присудження до стягнення із відповідача суми основного боргу у розмірі 3688,80 грн., пені у розмірі 529,72 грн., збитків від інфляції у розмірі 194,33 грн., 3% річних у розмірі 46,88 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами витрат на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн., клопотання про розподіл яких було заявлено ПрАТ «Солді і Ко», господарський суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
11.01.2019р. між ПрАТ «Солді і Ко» та адвокатом Погорілець Р.В. було укладено договір про надання правової допомоги №223162981, відповідно до п. 1.1 якого за умовами цього договору одна сторона - адвокат, зобов'язується надати професійну правничу (правову) допомогу (здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги) другій стороні - клієнту, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.
Згідно з п. п. 5.1, 5.2 договору про надання правової допомоги №223162981 від 11.01.2019р. формою винагороди за здійснення професійної правничої (правової) допомоги Клієнту за цим договором є гонорар. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з Клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), порядок його сплати, визначаються сторонами в додатках до цього договору.
08.08.2022р. між ПрАТ «Солді і Ко» та адвокатом Погорілець Р.В. було укладено додаткову угоду №05502098-08 до договору про надання правової допомоги №23162981 від 11.01.2019р., відповідно до п. 1, 2 якого цей додатковий договір за домовленістю сторін визначає порядок оплати гонорару адвоката за надання правової допомоги клієнту у господарській справі за позовною заявою до ПрАТ «Шкірсировинний завод» про стягнення заборгованості за договором оренди приміщення №25 від 01.01.2022р. Адвокат зобов'язується здійснити надання правової допомоги клієнту в судовому розгляді справи Господарським судом Одеської області, а саме: здійснення правового аналізу документів, в тому числі і документів, поданих клієнтом, надання консультацій з даного предмету спору; підготовка процесуальних та інших документів; представництво та захист інтересів клієнта у суді першої інстанції.
Умовами п. 3 додаткової угоди №05502098-08 від 08.08.2022р. до договору про надання правової допомоги №23162981 від 11.01.2019р. визначено, що за погодженням адвоката з клієнтом, враховуючи складність справи, кваліфікацію, досвід і завантаженість адвоката розмір гонорару за надання правової допомоги - 20 000,00 гривень, без ПДВ, в тому числі: аналіз матеріалів справи, в тому числі і документів, поданих клієнтом та надання консультацій з даного предмету: 10 000,00 гривень, без ПДВ; складання та подача заяви до суду - 10 000,00 гривень, без ПДВ; складання процесуальних та інших документів - 2 000,00 грн./година, без ПДВ; - участь у судових засіданнях - З 000,00 грн. за кожне, без ПДВ.
01.09.2022р. між ПрАТ «Солді і Ко» та адвокатом Погорілець Р.В. було підписано акт надання правової допомоги, у якому зазначено, що адвокат надав правову допомогу відповідно до додаткового договору №05502098-08 від 08.08.2022р. до договору про надання правової допомоги №23162981 від 11.01.2019р. згідно з розрахунком розміру гонорару адвоката. Розмір гонорару за надання правової допомоги - 20 000,00 гривень, без ПДВ, в тому числі: аналіз матеріалів справи, в тому числі і документів, поданих клієнтом та надання консультацій з даного предмету - 10 000,00 гривень, без ПДВ; складання та подача заяви до суду - 10 000,00 гривень, без ПДВ;
На підставі платіжного доручення №2356 від 09.09.2022р. ПрАТ «Солді і Ко» було перераховано на рахунок адвоката Погорілець Р.В. грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Слід зазначити, що клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката від ПрАТ «Шкірсировинний завод» до суду не надходило.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Ці висновки було підтверджено і в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
За результатами надання оцінки заявленому ПрАТ «Солді і Ко» клопотанню про розподіл витрат на правову допомогу, господарський суд, керуючись критеріями, визначеними ч. 5 ст. 129 ГПК України, дійшов висновку про наявність підстав для їх зменшення за ініціативою суду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Господарський суд зазначає, що заявлений ПрАТ «Солді і Ко» до стягнення розмір витрат на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн. не є пропорційним та обґрунтованим до предмета спору та ціни позову, оскільки перевищує ціну позову приблизно у 4 рази.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29).
Умовами п. 3 додаткової угоди №05502098-08 від 08.08.2022р. до договору про надання правової допомоги №23162981 від 11.01.2019р. врегульовано, що аналіз матеріалів справи, в тому числі і документів, поданих клієнтом та надання консультацій з даного предмету становить 10 000,00 гривень; складання та подача заяви до суду також становить 10 000,00 гривень.
ПрАТ «Солді і Ко» та адвокатом було на власний розсуд врегульовано умови договору про надання правової допомоги та розмір гонорару. Проте, під час розподілу витрат на правову допомогу суд має керуватись положеннями процесуального законодавства. Так, за переконанням суду, визначений у договорі розмір гонорару у розмірі 20 000,00 грн., який включає лише аналіз матеріалів та подання позову до суду, є завищеним, оскільки з огляду на категорію справи, обсяг документів, поданих до суду, та ціну позову, вказана у договорі ціна не відповідає критерію розумності.
При цьому, суд враховує, що ПрАТ «Солді і Ко» не було надано доказів на підтвердження вжиття заходів з метою досудового вирішення спору.
З викладених обставин господарський суд, керуючись критеріями визначеними ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуючи вимогу ПрАТ «Солді і Ко» стягнути із відповідача витрати у сумі 20 000,00 грн., розмір яких вочевидь не є пропорційним та обґрунтованим до предмета спору та ціни позову, дійшов висновку про наявність підстав для їх зменшення за ініціативою суду та присудження до стягнення із ПрАТ «Шкірсировинний завод» на користь ПрАТ «Солді і Ко» витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з приватного акціонерного товариства «Шкірсировинний завод» /65025, Одеська область, м. Одеса, 21-км Старокиївської дороги, буд. 38; ідентифікаційний код 05502098/ на користь приватного акціонерного товариства «Солді і Ко» /04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 28/2; ідентифікаційний код 23162981/ суму основного боргу у розмірі 3 688,80 грн. /три тисячі шістсот вісімдесят вісім грн. 80 коп./, пеню у розмірі 529,72 грн. /п'ятсот двадцять дев'ять грн. 72 коп./, збитки від інфляції у розмірі 194,33 грн. /сто дев'яносто чотири грн. 33 коп./, 3% річних у розмірі 46,88 грн. /сорок шість грн. 88 коп./, судовий збір у розмірі 2481,00 грн. /дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн./, витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн. /вісім тисяч грн. 00 коп./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 19 грудня 2022 р.
Суддя С.П. Желєзна