ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,
e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" грудня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2329/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.
розглянувши справу №916/2329/22
За позовом: Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (01135, м.Київ, проспект Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі Чорноморської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6; код ЄДРПОУ 38728418)
До відповідача: Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6; код ЄДРПОУ 01125672)
про стягнення 5671404,21 грн.
Представники:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
Встановив: Державне підприємство „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” про стягнення 5671404,21 грн. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору про відшкодування витрат з використання електричної енергії №110-Пп-ЧФ-21 від 15.07.2021р.
Ухвалою господарського суду Одеської області 19.09.2022р. прийнято позовну заяву Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2329/22. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "17" жовтня 2022 р. о 10:30. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 17.10.2022р. о 10:30.
17.10.2022р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 14.11.2022р о 11:40.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.10..2022р. повідомлено учасників справи №916/2329/22 про судове засідання, яке відбудеться "14" листопада 2022 р. о 11:40.
18.10.2022р. до суду відповідачем було надано клопотання про зменшення пені.
14.11.2022р. до суду позивачем було надано заперечення на клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.11.2022р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2329/22. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "19" грудня 2022 р. о 11:20. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 19.12.2022р. о 11:20.
Позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Відповідач просить суд зменшити розмір заявленої відповідачем пені.
Між тим, суд звертає увагу, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням чого, на підставі ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 19.12.2022 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 19.12.2022р.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
15.07.2021р. між Державним підприємством „Морський торговельний порт “Чорноморськ” (замовник) та Державним підприємством „Адміністрація морських портів України” (виконавець) було укладено Договір про відшкодування витрат з використання електричної енергії (надалі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується забезпечити постачання електричної енергії, а замовник відшкодувати витрати за поставлену електричну енергію відповідно до умов Договору.
Відповідно до п. 7.1. Договору, розрахунковим періодом для обчислення вартості відшкодування витрат з використання електричної енергії приймається один місяць з 1 по 30 (31) число.
Згідно до п. 7.4. Договору протягом дії Договору розмір попередньої оплати складає 100% від вартості за надані послуги за попередній місяць. Авансовий платіж підлягає оплаті не пізніше 25-го числа місяця за який виставлено рахунок. Замовник щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснює доплату різниці між сумою виставленого остаточного рахунку та сумою авансу. В разі якщо сума сплаченого авансу буде більшою за суму послуг, отриманою в поточному місяці, то різниця зараховується, як аванс наступного періоду.
Умовами п. 11.1. Договору сторонами було визначено, що даний Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, при цьому сторони домовились, що даний Договір регламентує взаємовідносини між Сторонами, що виникли з 01.05.2021р., згідно ст. 631 ЦК України, і діє до 31.12.2021р., а в частині здійснення розрахунків Замовником - до повного виконання зобов'язань.
Позивачем було зазначено суду, що для оплати вартості наданих у листопаді - грудні 2021р. послуг відповідачу було виставлено рахунки: № Пр/15035 від 30.11.2021р. на суму 1957962,92 грн. та № Пр/16073 від 31.12.2021р. на суму 2334068,21 грн.
Позивачем було зазначено суду, що відповідачем суму боргу у розмірі 4292031,13 грн. сплачено не було.
Відповідно до п. 8.2. Договору, в разі порушення замовником терміну оплати наданих послуг, він сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Позивачем було здійснено нарахуванні пені у розмірі 550352,82 грн., а також здійснено нарахування 3% річних - 81892,58 грн. та інфляційні втрати - 747127,68 грн.
Надаючи клопотання про зменшення пені, відповідач просив суд зменшити розмір заявленої позивачем пені до 1000,00 грн.
В обґрунтування поданого клопотання, відповідач посилався на ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України та звертав увагу суду на перебування у скрутному становищі, яке пов'язано із зниженням попиту на послуги підприємства через складну політично-економічну ситуацію в країні та зазначав, що залишків коштів на рахунках вистачає лише на обов'язкові платежі і заробітну плату.
Також відповідачем було зазначено суду, що позивачем не було понесено збитків (матеріали справи не містять жодних доказів щодо понесений таких збитків), а також відсутні будь-які докази, які б свідчили про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення у господарській діяльності позивача.
Відповідно до наданих заперечень позивача на клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, позивачем було зазначено суду, що проти зменшення розміру пені він заперечує.
Позивачем було зазначено суду, щодо період прострочення оплати рахунків є значним, відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин, за яких можливе зменшення неустойки, а лише зазначено про скрутне матеріальне становище, “важкий” фінансовий стан не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 ГК України та не є підставою для зменшення неустойки, яка підлягає до стягнення та, відповідно, не є доказом винятковості такого випадку. Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) відображає лише фінансові результати господарської діяльності підприємства за звітний період і містить дані про доходи, витрати і фінансові результати в сумі наростаючим підсумком з початку року до звітної дати. Відповідачем з усього об'єму фінансової звітності за 1 півріччя 2022 року надано тільки Звіти про фінансові результати (звіти про сукупний дохід) за формою №2, та не надано, наприклад, Баланс (Звіти про фінансовий стан) за формою №1 (копії додаються), згідно преамбули якого одиницею виміру звітності є “тис. грн.”, ймовірно для того, щоб суд не зміг оцінити, що прибутки (рядок 2120 форми №2) та розмір грошових коштів на рахунках у банках (рядок 1167 форми №1) обчислюється десятками мільйонів гривень. У відповідача були наявні грошові кошти для виконання зобов'язань як на початок, так і на кінець звітного періоду згідно звіту про фінансовий стан за 1 півріччя 2021 року, Відповідачем за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 ДП “МТП “Чорноморськ” здійснено 53 процедур закупівель товарів, робіт та послуг лише на суми, які перевищують 500 тис грн. кожна, на загальну суму більше 145 млн. грн. Таким чином, відповідачем не доведено неможливість сплатити заборгованість. Посилання відповідача на значну заборгованість контрагентів перед відповідачем за звітний період в жодному разі не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки виникнення такої заборгованості ще раз доводить те, що показники діяльності підприємства безпосередньо залежать від ефективності діяльності його менеджменту та раціонального використання державних грошових коштів. “Інформація щодо суми дебіторської заборгованості станом на 30.06.2022” подана до суду з клопотанням 17.10.2022, тобто через майже 4 місяці після її нібито складання, що доводить її невідповідність та неналежність в якості доказу як мінімум на час подання клопотання та за період виникнення заборгованості за рахунками, зазначеними в позові - за жовтень-грудень 2021 року, твердження відповідача про відсутність у позивача збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення строків виконання грошового зобов'язання не відповідає дійсності.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов таких висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, правовідносини між Державним підприємством „Адміністрація морських портів України” та Державним підприємством „Морський торговельний порт “Чорноморськ” виникли на підставі укладеного між ними 15.07.2021р. Договору про відшкодування витрат з використання електричної енергії.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт надання відповідачу послуг, обумовлених договором, однак, належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність заборгованості, відповідачем суду не надано.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Державним підприємством „Морський торговельний порт “Чорноморськ” прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору про відшкодування витрат з використання електричної енергії від 15.07.2021р., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 4292031,13 грн. боргу - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
З урахуванням п. 8.2. Договору позивачем було здійснено нарахування пені, окремо по кожному періоду, де мало місце прострочення виконання зобов'язання, з урахуванням суми такого прострочення та виникнення періоду, з якого нараховується пеня та за розрахунком позивача загальний розмір пені становить 550352,82 грн.
Суд, переривши розрахунки позивача щодо сплати відповідачем пені, вважає такі розрахунки вірним, а вимоги про стягнення пені - правомірними.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних, окремо по кожному періоду, де мало місце прострочення виконання зобов'язання, з урахуванням суми такого прострочення та виникнення періоду, з якого нараховуються інфляційні втрати та 3% річних та за розрахунком позивача загальним розмір інфляційних втрат становить - 747127,68 грн. та 3% річних - 81892,58 грн.
Суд, переривши розрахунки позивача щодо сплати відповідачем інфляційних втрат та 3% річних, вважає такі розрахунки вірним, а вимоги про стягнення - правомірними.
Щодо клопотання відповідача стосовно зменшення розміру пені, суд враховує положення статті 233 ГК України, згідно яких, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання (відповідач). Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
Суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 916/878/20.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/101/19.
Оцінюючи доводи відповідача, наведені в обґрунтування підстав зменшення суми пені, суд не приймає до уваги посилання останнього на скрутне фінансове становище, адже скрутне фінансове становище не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України та не є підставою для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню, та не є доказом винятковості такого випадку.
Наявність заборгованості контрагентів перед відповідачем також не може бути винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки.
Також, господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність збитків, понесених позивачем внаслідок затримки оплати наданих послуг, оскільки обов'язок доведення наявності підстав для зменшення пені покладений саме на відповідача.
Крім того, суд також враховує, що жодного платежу на погашення заборгованості за надані послуги відповідачем за тривалий час з момент виникнення зобов'язання з оплати, не здійснено. При цьому суд бере до уваги, що позивач та відповідач є господарюючими суб'єктами та несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем винятковості обставин, наведених в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені, з огляду на що відповідне клопотання задоволенню не підлягає.
Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у розмірі 85071,06 грн., відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України
ВИРІШИВ:
1.Позовну заяву Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6; код ЄДРПОУ 01125672) на користь Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6; код ЄДРПОУ 38728418) заборгованість у розмірі 4292031 (чотири мільйони двісті дев'яносто дві тисячі тридцять одну) грн. 13 коп., інфляційні втрати у розмірі 747127 (сімсот сорок сім тисяч сто двадцять сім) грн. 68 коп., пеню у розмірі 550352 (п'ятсот п'ятдесят тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 82 коп., 3% річних у розмірі 81892 (вісімдесят одну тисячу вісімсот дев'яносто дві) грн. 58 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 85071 (вісімдесят п'ять тисяч сімдесят одну) грн. 06 коп.
Повний текст рішення складено 19 грудня 2022 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко