ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2022 року Справа № 915/382/22
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Жиган А.О.,
представника позивача: Процюка О.О. (в режимі ВКЗ),
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна" (02099, м.Київ, вул.Бориспільська, буд.9; ідент.код 33737695; адреса ел.пошти: fresenius@fresenius.com.ua; адреса ел.пошти представника - Процюка О.О.: oleksandr.protsiuk@cms-rrh.com; ІНФОРМАЦІЯ_1 ),
до відповідача: Приватного підприємства "Кріотерапія - М" (54003, м.Миколаїв, вул.Чкалова, буд.30-А, офіс 409; ідент.код 23534980; адреса ел.пошти: cryotherapya.m@ukr.net),
про: стягнення 33715116,01 грн,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 27.09.2022 (вх.№4107/22 від 29.09.2022), в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Кріотерапія - М" грошові кошти у сумі 33715116,01 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам укладеного між ними договору поставки №ТР-11-20-UA від 04.06.2020 та приписам чинного законодавства у встановлені договором строки не виконав грошове зобов'язання щодо оплати вартості поставленого йому товару.
Позивач також звернувся до суду з заявою, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача у сумі еквівалентній ціні позову - 33715116,01 грн.
Ухвалою суду від 03.10.2022 позивачу відмовлено у задоволені такої заяви про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 04.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 31.10.2022. Запропоновано відповідачу надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
31.10.2022 судом відкладено підготовче засідання на 22.11.2022 у зв'язку з неявкою відповідача та не подання ним відзиву на позов.
15.11.2022 позивач повторно звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача у сумі еквівалентній ціні позову - 33715116,01 грн.
Ухвалою суду від 16.11.2022 задоволено таку заяву позивача про забезпечення позову, накладено арешт на грошові кошти Приватного підприємства «Кріотерапія - М» в межах суми позовних вимог 33715116,01 грн, що знаходяться на банківських рахунках Приватного підприємства «Кріотерапія - М», а також інших рахунках в банківських та фінансових установах України, які будуть виявлені під час виконання ухвали суду та накладено арешт на майно Приватного підприємства «Кріотерапія - М», яке буде виявлене під час виконання ухвали суду.
Ухвалою суду від 22.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.12.2022. Повідомлено учасників справи, що заяви та клопотання пов'язані з розглядом справи, які не були ними заявлені з поважних причин в підготовчому засіданні, можуть бути надані суду до початку розгляду справи по суті.
Відповідач не скористався наданим йому ст.ст.161, 165 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.
Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні 14.12.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Пунктом 1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
04.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна" та Приватним підприємством "Кріотерапія - М" було укладено договір поставки №ТР-11-20-UA (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу продукцію медичного призначення - медичні вироби для проведення діалізу (неактивні медичні вироби - НМВ), які визначено у Доповненні 1 «Положення та умови постачання (НМВ)», а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити таку продукцію (розділ 1 Договору).
Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору поставки ст.712 Цивільного кодексу України.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач поставив відповідачу визначений спірним договором товар на загальну суму 33715116,01 грн, що підтверджується підписними з обох сторін спірного договору без жодних зауважень видатковими накладними №№69, 84, 86 від 04.03.2022, №96 від 05.03.2022, №№98, 99 від 08.03.2022, №№103, 104, 105 від 11.03.2022, №№117, 118 від 15.03.2022, №119 від 23.03.2022, №№140, 141 від 08.04.2022, №168 від 18.04.2022, №124 від 25.04.2022, №127 від 26.04.2022, №№178, 179 від 03.05.2022, №269 від 06.07.2022, №№314, 315 від 25.07.2022.
Також позивачем виставлені відповідачу відповідні рахунки на оплату товару поставленого за вказаним видатковим накладним та спірним договором.
Відповідно до положень пункту 2.2 розділу 2 додатку 3 до Доповнення 1 до спірного договору відповідач зобов'язався сплатити вартість витратних матеріалів протягом 60 календарних днів від моменту отримання продукції (дати підписання видаткової накладної) таабо на умовах повної або часткової попередньої оплати. Конкретні умови оплати зазначаються в рахунку.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що відповідач всупереч умовам укладеного між ними договору поставки №ТР-11-20-UA від 04.06.2020 та приписам чинного законодавства у встановлені спірним договором строки не виконав грошове зобов'язання щодо оплати вартості поставленого йому по вказаним видатковим накладним товару.
Такі обставини також підтверджуються банківською випискою з розрахункового рахунку позивача за період з 01.01.2022 по 23.09.2022, а також підписаним з обох сторін спірного договору актом звірки взаємних розрахунків по такому договору, складеним станом на 31.08.2022.
Вказані доводи позивача відповідачем не спростовано та не заперечено.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що з 24.09.2022 у відповідача виникло прострочення виконання грошового зобов'язання перед позивачем по спірному договору на всю суму основного боргу за вказаними видатковими накладними, а саме на загальну суму 33715116,01 грн.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ст.180 Господарського кодексу України встановлено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив вартість поставленого товару, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в загальному розмірі 33715116,01 грн.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів/ Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В силу приписів п.4) ч.3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.
Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.3 ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В силу приписів ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).
Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду відповідні докази, які свідчать про погашення ним суми основного боргу в розмірі 33715116,01 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Кріотерапія - М" (54003, м.Миколаїв, вул.Чкалова, буд.30-А, офіс 409; ідент.код 23534980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна" (02099, м.Київ, вул.Бориспільська, буд.9; ідент.код 33737695) 33715116,01 грн основного боргу та 505726,74 грн судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 20.12.2022.
Суддя М.В.Мавродієва