ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
12.12.2022Справа № 910/10328/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Магістраль»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко»
про стягнення 24.771,62 грн
Представники сторін: не викликались
СУТЬ СПОРУ:
04.10.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Магістраль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» про стягнення 24.771,62 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору транспортного експедирування № 60-ТМ від 04.01.2022 позивачем відповідачу надано транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 22.588,00 грн, що підтверджується актами здачі-приймання (надання послуг) № 1472 від 14.02.2022, № 1698 від 18.02.2022, № 1794 від 22.02.2022, № 1827 від 23.02.2022, що були прийняті (акцептовані) та підписані відповідачем 03.08.2022. За умовами п. 4.2 договору оплат послуг здійснюється протягом 2 (двох) банківських днів з моменту підписання актів. У зв'язку з тим, що відповідачем не було виконано взяті на себе зобов'язання за договором, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 24.771,62 грн, з яких 22.588,00 грн основного боргу, 1.825,61 грн пені, 248,47 грн інфляційних втрат та 109,54 грн - 3% річних. Також позивач просить нарахувати до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 04.10.2022 і до моменту виконання рішення суду з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2022 відкрито провадження у справі № 910/10328/22 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У зв'язку з відсутністю фінансування Господарського суду міста Києва для здійснення поштових відправлень, судом 17.10.2022 розміщено на сайті Судова влада України повідомлення для ТОВ «Данко», відповідача у справі № 910/10328/22, про відкриття провадження у справі.
Після отримання фінансування, у відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 11.10.2022 було 25.10.2022 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105492909390 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03035, м. Київ, вул. Шаповала Генерала, 2, оф. 111, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач ухвалу суду від 11.10.2022, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 28.10.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105492909390, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 12.11.2022 включно.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 11.10.2022 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
04.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Магістраль» (експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Данко» (клієнт, відповідач) було укладено договір транспортного експедирування № 60-ТМ (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору експедитор зобов'язується за дорученням клієнта та за його рахунок виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, що визначені у п. 1.2 цього договору (далі - послуги), а клієнт зобов'язується приймати належним чином надані послуги та здійснювати їх оплату, у порядку передбаченому цим договором.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було сплачено вартість наданих транспортно-експедиторських послуг, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 22.588,00 грн та позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання нараховані пеня у розмірі 1.825,61 грн, 248,47 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 109,54 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 8.1 договору він набуває чинності з дня підписання сторонами і діє до 04 січня 2023 року включно, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору. Якщо жодна зі сторін за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору письмово не попередить іншу сторону про розірвання договору, дія договору автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік.
Відповідно до п. 2.6 договору сторони погодили, що будь-яка документація за цим договором, яку та чи інша сторона направила на адресу іншої сторони факсимільним зв'язком або у сканованому вигляді електронною поштою, має силу оригіналу.
Пункт 2.7. договору встановлює, що укладенням цього договору сторони підтверджують можливість використання системи електронного документообігу M.E.Doc.
Сторони фіксують факти здійснення господарських операцій за договором шляхом ведення первинних документів в електронному вигляді. В зв'язку з чим, сторони визнають всі первинні бухгалтерські документи за договором в електронному вигляді (які були виконані, опрацьовані, відправлені, передані, отримані для зберігання, використання, знищення електронних документів, які виконуються із застосування перевірки цілісності з підтвердженням факту отримання таких документів в процесі здійснення господарської діяльності сторін через систему електронного документообігу, поданих в електронному вигляді з використанням кваліфікованого електронного підпису (надалі - КЕП), засобами телекомунікаційного зв'язку та/або на електронних носіях) як оригінал.
Згідно з п. 2.1 договору доручення клієнта та погодження такого доручення експедитором здійснюється у порядку, визначеному сторонами у п. 2.3 цього договору.
Умовами п. 2.3 договору передбачено, що після погодження сторонами в телефонному режимі, шляхом обміну електронною поштою істотних умов перевезення вантажів, експедитор оформляє та відправляє рахунок-фактуру електронною поштою клієнту.
Матеріалами справи підтверджується що позивачем, з використанням 06.07.2022 кваліфікованого електронного підпису Гольцовим В.І. (директор), направлено на електронну адресу відповідача наступні рахунки на оплату за договором № 60-ТМ від 04.01.2022:
- рахунок на оплату № 1468 від 14.02.2022 на суму 5.760,00 грн;
- рахунок на оплату № 1689 від 18.02.2022 на суму 5.700,00 грн;
- рахунок на оплату № 1778 від 22.02.2022 на суму 5.428,00 грн;
- рахунок на оплату № 1809 від 23.02.2022 на суму 5.700,00 грн.
Відповідачем вказані рахунки підписано 03.08.2022 головним бухгалтером Єрохіною Г.Є., шляхом накладення КЕП, що не суперечить умовам договору.
Відповідачем заперечень щодо підписання рахунків на оплату не подано.
Відповідно п. 2.4 договору по завершенню надання послуг експедитор надсилає клієнту в спосіб, визначений у цьому договорі, акт приймання-передачі послуг, що в розумінні ст. 638 Цивільного кодексу України є офертою. Підписання клієнтом акту приймання-передачі послуг слугує підтвердженням прийняття клієнтом істотних умов господарсько-правових взаємовідносин між сторонами цього договору за відповідним дорученням та прийняття наданих послуг без зауважень, що в розумінні ст. 638 Цивільного кодексу України є акцептом.
Пункт 2.8 договору говорить про те, що за фактом організації та надання послуг, сторони складають та підписують акт приймання-передачі послуг (далі - акт), який одночасно є звітом експедитора. Акт ініціюється експедитором та надається клієнту. Клієнт протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання підписує та повертає експедитору акт або надає вмотивовану відмову від прийняття наданих послуг. У випадку ненадання клієнтом вказаних документів, послуги вважаються прийнятими без зауважень, а акт - підписаним та пропечатаним сторонами.
Матеріали справи містять акти здачі-приймання робіт на загальну суму 22.588,00 грн, а саме:
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1472 від 14.02.2022 на суму 5.760,00 грн підписаний 06.07.2022 директором позивача Гольцовим В.І. та зі сторони відповідача підписаний 03.08.2022 директором Нищитою П.О., шляхом накладення КЕП;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1698 від 18.02.2022 на суму 5.700,00 грн підписаний 06.07.2022 директором позивача Гольцовим В.І. та зі сторони відповідача підписаний 03.08.2022 директором Нищитою П.О., шляхом накладення КЕП;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1794 від 22.02.2022 на суму 5.428,00 грн підписаний 06.07.2022 директором позивача Гольцовим В.І. та зі сторони відповідача підписаний 03.08.2022 директором Нищитою П.О., шляхом накладення КЕП;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1827 від 23.02.2022 на суму 5.700,00 грн підписаний 06.07.2022 директором позивача Гольцовим В.І. та зі сторони відповідача підписаний 03.08.2022 директором Нищитою П.О., шляхом накладення КЕП.
Відповідачем заперечень щодо підписання наведених актів здачі-приймання робіт не надано.
Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що ціну цього договору становить загальна вартість послуг, що будуть надані експедитором за відповідними дорученнями та оплачені клієнтом на підставі виставлених експедитором рахунків-фактури.
Вартість послуг погоджується сторонами у актах приймання-передачі послуг з урахуванням тарифів експедитора, вказаних у додатку № 1 до цього договору.
Відповідно до п. 4.2 договору клієнт повинен здійснити оплату вартості послуг у розмірі, що буде погоджений сторонами у відповідному акті приймання-передачі послуг у випадку надання послуг на умовах відстрочки платежу, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора протягом 2 (двох) банківських днів з моменту підписання клієнтом акту згідно п. 2.7 цього договору та отримання від експедитора рахунку-фактури.
Експедитор має право направити клієнту рахунок-фактуру та/або акт з використанням засобів факсимільного та/або електронного зв'язку. Направлені у такий спосіб рахунок-фактура та/або акт мають силу оригіналу.
З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що позивачем на виконання умов договору № 60-ТМ від 04.01.2022 надано транспортно-експедиторські послуги, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт № 1472 від 14.02.2022, № 1698 від 18.02.2022, № 1794 від 22.02.2022 та № 1827 від 23.02.2022.
Таким чином, матеріалами справи підтверджуються факти належного надання позивачем транспортно-експедиторських послуг та прийняття відповідачем наданих позивачем послуг, що є підставою для здійснення відповідачем оплати відповідних послуг у строк до 05.08.2022 включно.
Зі змісту статті 909 Цивільного кодексу України вбачається, що обов'язковою підставою для здійснення відправником свого обов'язку щодо оплати послуг перевезення є надання цих послуг.
Відповідно до п. 3.2.7 договору клієнт зобов'язаний здійснювати своєчасні розрахунки за надані послуги та компенсувати експедитору документально підтверджені додаткові витрати, що були ним понесені при виконанні цього договору.
Суд приходить до висновку, що послуги перевезення вантажу були надані відповідачу, а отже у останнього виник обов'язок по їх сплаті.
Частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, вартість наданих транспортно-експедиторських послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка за обґрунтованими розрахунками позивача становить 22.588,00 грн.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті наданих транспортно-експедиторських послуг за договором в повному обсязі не подано.
З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в розмірі 22.588,00 грн.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані транспортно-експедиторські послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Відповідно до п. 6 ст. 323 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.2.11 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати клієнтом рахунку експедитора, клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який сплачується пеня. Пеня сплачується за весь період прострочення.
Так, сторони укладаючи договір транспортного експедирування № 60-ТМ від 04.01.2022 встановили інший, ніж передбачений п. 6 ст. 323 Господарського кодексу України, строк нарахування штрафних санкцій, а саме на весь період прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги перевезення.
Відповідно до п. 6 ст. 323 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої на суму боргу 22.588,00 грн за період з 06.08.2022 по 03.10.2022 становить 1.825,61 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1.825,61 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Також позивач просить суд зазначити в рішенні про нарахування пені до моменту виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Суд зазначає про нарахування пені органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення з 04.10.2022 до моменту виконання даного рішення відповідачем на суму 22.588,00 грн.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 248,47 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму боргу 22.588,00 грн за період з 06.08.2022 по 03.10.2022) та 109,54 грн 3% річних (нарахованих на суму боргу 22.588,00 грн за період з 06.08.2022 по 03.10.2022).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.
За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань.
Стаття 625 Цивільного кодексу України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.
Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.
Умовами договору інший розмір процентів не визначений.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Такий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 248,47 грн інфляційних втрат та 109,54 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Магістраль» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 4.700,00 грн слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).
Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У позовній заяві позивачем зазначено, що позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4.700,00 грн.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
23.09.2022 між позивачем (клієнт) та адвокатом Глущенко Ангеліною Миколаївною (адвокат) був укладений договір про надання правової допомоги № 23/22 за умовами якого адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Данко», код ЄДРПОУ 32727466, за надані послуги.
Пунктом 1.2 вказаного договору встановлено, що відповідно до ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» сторони погодили, що гонорар адвоката визначається у фіксованому розмірі 4.700,00 грн в межах розгляду справи в суді першої інстанції незалежно від обсягу затраченого адвокатом часу на надання правової допомоги.
Обсяг наданих послуг та кількість витраченого часу адвоката відображається в акті здачі-приймання наданих послуг, що складається адвокатом за результатом наданих послуг та підписується клієнтом, є повним та беззастережним акцептом наданої правової допомоги.
27.09.2022 між позивачем та адвокатом складено акт здачі-приймання наданих послуг № 1, відповідно до якого адвокатом у період з 23.09.2022 по 27.09.2022 були надані послуги загальною вартістю 4.700,00 грн,.
Згідно з п. 3 вказаного договору клієнт зобов'язується сплатити гонорар адвоката в порядку попередньої оплати протягом трьох банківських днів з дати підписання сторонами цього договором шляхом безготівкового перерахунку.
Гонорар виплачений позивачем адвокату Глущенко А.М. в розмірі 4.700,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 240 від 03.10.2022.
Підтвердженням того, що Глущенко Ангеліна Миколаївна є адвокатом свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЧК № 001180 від 15.08.2019.
Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу не подано та жодними засобами доказування неспівмірність розміру витрат не підтверджено.
Суд приходить до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на професійну правову допомогу покладаються на відповідача повністю в сумі 4.700,00 грн.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» (03035, м. Київ, вул. Шаповала Генерала, 2, офіс 111, код ЄДРПОУ 32727466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Магістраль» (14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 9, код ЄДРПОУ 44365256) 22.588 (двадцять дві тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) грн 00 коп. боргу, 1.825 (одна тисяча вісімсот двадцять п'ять) грн 61 коп. пені, 248 (двісті сорок вісім) грн 47 коп. інфляційних втрат, 109 (сто дев'ять) грн 54 коп. 3% річних, 2.481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 4.700 (чотири тисячі сімсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати пеню за формулою: сума пені = С х 2 х Н : 100 : 365 х Д (С - сума заборгованості, Н - облікова ставка НБУ, Д - кількість днів прострочення):
- на суму боргу 22.588,00 грн за період з 04.10.2022 до моменту виконання рішення суду відповідачем.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова