ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
15.12.2022Справа № 910/2441/22
За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Гюте»
проухвалення додаткового рішення
у справі№ 910/2441/22
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гюте»
доАнтимонопольного комітету України
третя особа,яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К"
провизнання недійсним рішення
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар суддів Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: Мігашко В.Є. - представник за довіреністю;
від відповідача: Чернюшок М.І. - представник за довіреністю;
від третьої особи: не з'явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/2441/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гюте" (далі також - позивач, ТОВ "Гюте") до Антимонопольного комітету України (далі також - відповідач, Комітет, АМК України) про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України № 649-р від 02.12.2021 (далі також - Рішення) по справі № 127-26.4/33-20 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К" (далі також - Заявник, третя особа) було заявником у справі Комітету № 127-26.4/33-20, а рішення суду у даній справі може вплинути на права Товариства, то суд дійшов висновку про наявність підстав для його залучення до участі в справі як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі від 03.11.2022 позовні вимоги задоволено.
07.11.2022 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 51 400,00 грн.
Відповідно до ухвали від 06.12.2022 заяву прийнято до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні 15.12.2022.
У судовому засіданні 15.12.2022 представник відповідача повідомив, що копію заяви на його адресу направлено не було.
Судом прийнято до уваги доводи представника Комітету та безпосередньо в судовому засіданні 15.12.2022 надано можливість ознайомитися із заявою від 07.11.2022.
Зважаючи на те, що заява від 07.11.2022 не містить нових відомостей та доказів понесення судових витрат суд вважає за можливе вирішити вказану заяву в даному судовому засіданні та не вбачає підстав для відкладення.
Представник позивача у судовому засіданні 15.12.2022 наполягав на відшкодуванні йому судових витрат у повному обсязі, а представник відповідача навів свої заперечення проти заявленого розміру витрат.
Заслухавши доводи представників позивача та відповідача, за результатами розгляду заяви та письмових пояснень суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, у позовній заяві позивачем було заявлено орієнтовний розрахунок судових витрат, а саме: 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 26 400,00 грн витрат на проведення експертизи.
Пізніше, 04.08.2022 ТОВ "Гюте" надало повний розрахунок судових витрат та долучило до справи наступні докази понесення витрат:
- копію договору № 01/20-04/22 про надання професійної правничої допомоги;
- копію додаткової угоди № 1 до договору № 01/20-04/22 про надання професійної правничої допомоги;
- копію акту від 04.08.2022;
- копію договору на проведення експертного дослідження від 26.01.2022;
- копію рахунку № 2701/22 від 27.01.2022;
- копію платіжного доручення № 925 від 28.01.2022.
Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, АМК України посилався у відзиві, зокрема, на таке:
- в даній справі судом може вирішуватися лише питання про розподіл суми сплаченого судового збору в розмірі 2 481,00 грн;
- при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, з огляду на конкретні обставини справи;
- позивачем не доведено, що заявлені до стягнення витрати були неминучими (як витрати на професійну правничу допомогу так і витрати на проведення експертизи);
- при вирішенні питання про розподіл витрат необхідно, зокрема, врахувати приписи п. 15 Постанови Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.10.2022 у справі № 910/13056/20.
Суд вважає за необхідне наголосити, що за приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також, за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 р. у справі №826/2689/15 зазначив, зокрема, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, а тому сторона не повинна надавати докази на підтвердження обґрунтованості ринкової вартості послуг.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19.
Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Відповідно до положень ч. 6 ст. 11 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
З наявних у матеріалах справи фактичних даних вбачається, що позов ТОВ "Гюте" було подано до суду 15.02.2022, (позовну заяву підписано диткором Товариства), а договір № 01/20-04/22 про надання професійної правничої допомоги з адвокатом Мігашко В.Є. та додаткову угоду до нього укладено 20.04.2022.
У той же час, в акті здачі-приймання наданих послуг за договором № 01/20-04/22 про надання професійної правничої допомоги визначено наступний обсяг робіт:
1) Надання юридичних послуг:
- аналіз документів, ознайомлення з наданими матеріалами та документами, підготовка правової позиції;
- підготовка позовної заяви до Господарського суду міста Києва про визнання недійсним та скасування рішення АМК;
- підготовка клопотання про долучення доказів;
- підготовка та надсилання відповіді на відзив;
- підготовка клопотань, додаткових пояснень по справі;
- ознайомлення з матеріалами справи в суді (1-2 години);
- представництво інтересів клієнта адвокатом у судових засіданнях (3-4 судових засідання).
Однак, з огляду на наведені вище обставини, адвокат Мігашко В.Є. не міг приймати участі в підготовці та поданні позовної заяви в рамках договору № 01/20-04/22 про надання професійної правничої допомоги, оскільки позов поданий раніше, ніж договір було укладено.
Крім того, з наданих позивачем доказів неможливо встановити, скільки часу було витрачено на надання правничої допомоги по справі № 910/2441/22 за договором № 01/20-04/22 про надання професійної правничої допомоги, а також суд не має змоги визначити вартість однієї години роботи адвоката.
Зважаючи на наявні в матеріалах справи фактичні дані, суд дійшов висновку, що позивачем та його представником не доведено належними та допустимими доказами обсягу виконаних робіт за договором про надання правової допомоги № 01/20-04/22, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн задоволенню не підлягають.
Стосовно заявлених до стягнення витрат на проведення експертизи суд вважає за необхідне наголосити на такому.
Згідно з ч. 4 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Позивачем на доведення витрат надано копію договору про виконання робіт від 26.01.2022 між ТОВ "Гюте" та Державним підприємством Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України; копію рахунку № 2701/22 від 27.01.2022 за підготовку висновку експерта на суму 26 400,00 грн у т.ч. ПДВ; копію платіжного доручення № 925 від 28.01.2022 на суму 26 400,00 грн.
Висновок експерта № 056/44 від 15.04.2022 було долучено позивачем в якості доказу по справі на підтвердження порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Отже, враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що витрати позивача на проведення експертизи були фактичними, обґрунтованими та неминучими, а заява про відшкодування таких витрат в розмірі 26 400,00 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
УХВАЛИВ:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гюте» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45; код ЄДРПОУ 00032767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гюте» (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 106; код ЄДРПОУ 42561384) витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 26 400,00 грн. Видати наказ.
3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 20.12.2022 року.
Суддя Ю.О.Підченко