ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2022Справа № 910/10038/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія"
до Фізичної особи-підприємця Тітова Володимира Івановича
про стягнення 204 936, 88 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Тітова Володимира Івановича (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 204 936, 88 грн., з яких: 163 656, 89 грн. - основного боргу, 20 809, 70 грн - пені, 2 345, 66 грн - 3 % річних та 18 124, 63 грн - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
16.11.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що з 26.02.2022 приміщення за адресою: Київська обл, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 80 вибуло з користування і володіння відповідача, оскільки в ньому були розміщені підрозділи Збройних Сил України та інших військових формувань, тож відповідач вказує, що в нього не було доступу до вказаного приміщення, він не споживав послуги за договором.
Крім того, 16.11.2022 відповідачем подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Тітова Володимира Івановича про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.
25.11.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив, в якій позивач, зокрема, зазначає, що дані щодо обсягів електричної енергії надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку, функції якого виконує оператор системи розподілу ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі».
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" є електропостачальником, що отримав ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 року № 429.
Відповідно до п. 1.2.15. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
20.12.2018 Фізичною особою-підприємцем Тітовим Володимиром Івановичем було підписано та подано позивачу Заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг із зазначенням дати початку постачання - з 01.01.2019.
Адреса об'єкту постачання: Петропавлівська Борщагівка, Леніна, 80.
Тож, приєднавшись до договору, відповідач взяв на себе договірні зобов'язання, зокрема щодо оплати вартості електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 № 420016676.
Відповідно до п.2.1. договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно п.2.3. договору, обсяг проданої споживачу електроенергії визначається Оператором системи розподілу (далі - ОСР) та для споживачів, які не є побутовими (юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця наступного за розрахунковим акта купівлі-продажу електричної енергії/акта приймання-передачі електричної енергії.
Пунктом 5.1. договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 3 до цього договору.
Згідно п. 5.2. договору, спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для даного об'єкта споживання застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію.
У п. 5.3. договору зазначено, що ціна на електричну енергію визначається постачальником у разі дотримання умов надання універсальних послуг, визначених у пункті 3.1 глави з цього договору та у відповідності до методики (порядку) розрахунку ціни на електричну енергію, затвердженої Регулятором.
За умовами п. 5.7. договору, ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін (тарифів) на електричну енергію суми, вказані в рахунках, можуть відображати середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (тарифів).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.8. договору).
Відповідно до п. 5.10. договору, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Пунктом 5.11 договору визначено, що якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, або не допустив уповноважених представників постачальника до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахування особливостей, встановлених для вразливих споживачів).
У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.
Згідно п. 6.1. договору, споживач має право, зокрема, безоплатно отримувати інформацію про обсяги та інші параметри власного споживання електричної енергії; вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором та чинним законодавством порядку.
Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору (п.6.2.1. договору).
Відповідно до «Комерційної пропозиції «Універсал», що є додатком №3 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, оплата проводиться за фактично відпущену електричну енергію.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з переходом споживача на користування персональною сторінкою «Кабінет юридичного споживача» (www.ur.koec.com.ua) для обміну даними, інформацією, отримання рахунків від постачальника, з метою проведення розрахунків за електричну енергію, сторони уклали додаткову угоду № 1 від 28.05.2019 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 № 420016676.
Як зазначає позивач, у відповідності до п.4.3. ПРРЕЕ, ПрАТ«ДТЕК Київські регіональні електромережі», як оператором системи розподілу та адміністратором комерційного обліку, було надано позивачу інформацію про обсяг спожитої електричної енергії відповідачем, за період з січня 2022 року по серпень 2022 року, та на підставі таких даних позивачем за вказаний період сформовано акти прийняття-передавання електричної енергії та рахунки-фактури за спожиту електричну енергію (активна енергія) на загальну суму 199 390, 48 грн, а саме:
- акт прийняття-передавання електричної енергії №А-6679474731 від 31.01.2022 за січень 2022 на суму 35 733, 59 грн; рахунок-фактура №6679474731 від 31.01.2022 на суму в розмірі 35 733, 59 грн зі строком оплати до 07.02.2022;
- акт прийняття-передавання електричної енергії №А-5060930129 від 28.02.2022 за лютий 2022 на суму 63 098, 65 грн; рахунок-фактура №5060930129 від 28.02.2022 на суму в розмірі 63 098, 65 грн зі строком оплати до 22.02.2022;
- акт прийняття-передавання електричної енергії №А-5021921324 від 31.03.2022 за березень 2022 на суму 36 663, 72 грн; рахунок-фактура №5021921324 від 31.03.2022 на суму в розмірі 36 663, 72 грн зі строком оплати до 25.03.2022;
- акт прийняття-передавання електричної енергії №А-5063081524 від 30.04.2022 за квітень 2022 на суму 28 344, 53 грн; рахунок-фактура №5063081524 від 30.04.2022 на суму в розмірі 28 344, 53 грн зі строком оплати до 04.05.2022;
- акт прийняття-передавання електричної енергії №А-5004910575 від 31.05.2022 за травень 2022 на суму 32 963, 50 грн; рахунок-фактура №5004910575 від 31.05.2022 на суму в розмірі 32 963, 50 грн зі строком оплати до 01.06.2022;
- акт прийняття-передавання електричної енергії №А-5006289432 від 30.06.2022 за червень 2022 на суму 838, 28 грн; рахунок-фактура №5006289432 від 30.06.2022 на суму в розмірі 838, 28 грн зі строком оплати до 22.06.2022;
- акт прийняття-передавання електричної енергії №А-5085937448 від 31.07.2022 за липень 2022 на суму 850, 24 грн; рахунок-фактура №5085937448 від 31.07.2022 на суму в розмірі 850, 24 грн зі строком оплати до 01.08.2022;
- акт прийняття-передавання електричної енергії №А-5047895338 від 31.08.2022 за серпень 2022 на суму 897, 97 грн; рахунок-фактура №5047895338 від 31.08.2022 на суму в розмірі 897, 97 грн зі строком оплати до 22.08.2022.
Тож, загальна вартість спожитої відповідачем електроенергії за період з січня 2022 року по серпень 2022 року складає суму в розмірі 199 390, 48 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач за спожиту електричну енергію (активна енергія) розрахувався частково за січень 2022 на суму 35 733, 59 грн, що підтверджується платіжним дорученням № @2PL418523 від 17.02.2022.
Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати за спожиту електричну енергію (активна енергія) за період січень 2022 - серпень 2022, внаслідок чого за Фізичною особою-підприємцем Тітовим Володимиром Івановичем утворилась заборгованість у розмірі 163 656, 89 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 20 809, 70 грн - пені за період з 23.02.2022 по 26.09.2022, 2 345, 66 грн - 3 % річних за період з 23.02.2022 по 26.09.2022 та 18 124, 63 грн - інфляційних втрат за період з 23.02.2022 по 26.09.2022.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з частинами 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За приписами ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII (далі - Закон № 2019-VIII).
Згідно з п.14 ч.1 ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до ч.1-2 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Відповідно до п. 3.1.1. Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - ПРРЕЕ) постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.
Частинами 1 - 6 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Оператором системи розподілу на території Київської області є ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», яке в силу п.11 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 виконує функції адміністратора комерційного обліку електричної енергії.
На підтвердження фактичного споживання відповідачем активної електричної енергії в період січень-серпень 2022 року позивачем надано акти прийняття-передавання електричної енергії та рахунки-фактури за спожиту електричну енергію (активна енергія) на загальну суму 199 390, 48 грн.
Суд зазначає, що від відповідача не надходило заперечень щодо отримання актів та рахунків.
Суд також зазначає, що обсяг спожитої відповідачем у спірному періоді активної електроенергії визначений постачальником - ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія", на підставі даних оператора системи - ПАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», який згідно з погодженими сторонами умовами Договору визначає обсяг фактичного споживання електроенергії об'єктом відповідача за допомогою щодобового автоматизованого дистанційного зчитування облікованих даних лічильників (погодинного або меншого періоду інтеграції), та площадках, на яких не встановлено АСКОЕ. Наведене підтверджується довідкою оператора системи ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» №20-1-326 від 15.09.2022.
В свою чергу, відповідач за спожиту електричну енергію (активна енергія) розрахувався частково за січень 2022 на суму 35 733, 59 грн, що підтверджується платіжним дорученням № @2PL418523 від 17.02.2022.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач зазначає, що фактичні покази по лічильнику менші, ніж зазначені у програмі, а саме станом на 29.10.2022 вони становлять 482251 кВт.
Відповідно до п.2.3.5. ПРРЕЕ, у разі виникнення в споживача сумніву в правильності показів розрахункових засобів вимірювальної техніки або визначення суми в пред'явленому до оплати документі щодо оплати за постачання або розподіл (передачу) електричної енергії споживач подає про це заяву учаснику роздрібного ринку, який надав розрахунковий документ.
Учасник ринку протягом 5 робочих днів від дня одержання заяви перевіряє документ (рахунок) щодо оплати електричної енергії, послуг з розподілу (передачі), комерційного обліку електричної енергії, компенсації перетікань реактивної електричної енергії тощо, в разі необхідності звертається в установленому Кодексом комерційного обліку порядку щодо перевірки даних комерційного обліку.
На підставі отриманих за результатами перевірки даних комерційного обліку електропостачальник, оператор системи та постачальник послуг комерційного обліку за необхідності проводять відповідні коригування. За результатами перевірки учасник роздрібного ринку повідомляє споживача.
При цьому, згідно п.10.2.1. та п.10.2.2. Кодексу комерційного обліку електричної енергії, АКО (адміністратором комерційного обліку) розглядаються суперечки, що попередньо розглядались сторонами та щодо яких не було досягнуто згоди. Розгляд такої суперечки може бути ініційовано будь-якою зі сторін шляхом відповідного звернення до АКО. У зверненні можуть також міститись вимоги щодо улаштування ЗКО (засобу комерційного обліку) та вузлів обліку, перегляду або виправлення будь-якого результату та значення даних комерційного обліку електричної енергії, проведення повторних обчислень і, за умови виявлення помилок, проведення заміни відповідних даних комерційного обліку електричної енергії.
Проте, наведені дії відповідачем не вчинялись, належних доказів на підтвердження наявності між сторонами неврегульованого спору щодо фактичних обсягів споживання активної електроенергії в спірному періоді відповідачем до матеріалів справи не надано.
Крім того, суд зазначає, що фактичні обсяги споживання електричної енергії саме відповідачем, а не іншими особами, підтверджено довідкою ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» №20-1-326 від 15.09.2022, яка є належним та достовірним доказом для перевірки проведених нарахувань та встановлення всіх обставин, що стосуються предмету доказування, оскільки наявність факту споживання електричної енергії та його обсяги не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування окрім інформації, отриманої від оператора системи розподілу.
Дані щодо обсягів електричної енергії надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку, функції якого виконує Оператор системи розподілу ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі".
В свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення відповідача до оператора системи розподілу та адміністратора комерційного обліку стосовно неналежного виконання зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та, відповідно, невірного визначення обсягів розподіленої електричної енергії за спірній період.
З урахуванням викладеного вище, суд не приймає до уваги твердження відповідача стосовного того, з 26.02.2022 приміщення за адресою: Київська обл, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 80 вибуло з користування і володіння відповідача.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази зврнення відповідача до позивача з відповідними листами/заяви щодо припинення постачання електричної енергії.
Тож, за висновком суду, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченої заборгованості по оплаті вартості активної електроенергії спожитої ним у січні-серпні 2022 року в сумі 163 656, 89 грн.
На день ухвалення судом рішення у даній справі доказів оплати боргу в сумі 163 656, 89 грн відповідачем до суду не надано.
Наявність простроченої заборгованості по оплаті вартості активної електроенергії, спожитої у січні-серпні 2022, в розмірі 163 656, 89 грн. відповідачем не спростовано.
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, враховуючи, що позивачем було виставлено відповідачу акти прийняття-передавання електричної енергії та рахунки-фактури за спожиту електричну енергію (активна енергія) за період січень- серпень 2022 із визначенням строку оплати, отримання яких не заперечується відповідачем, тож прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії за лютий 2022 на суму 63 098, 65 грн відбулося починаючи з 23.02.2022; за березень 2022 на суму 36 663, 72 грн починаючи з 26.03.2022; за квітень 2022 на суму 28 344, 53 грн починаючи з 05.05.2022; за травень 2022 на суму 32 963, 50 грн починаючи з 02.06.2022; за червень 2022 на суму 838, 28 грн починаючи з 23.06.2022; за липень 2022 на суму 850, 24 грн починаючи з 02.08.2022 та за серпень 2022 на суму 897, 97 грн починаючи з 23.08.2022.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 № 420016676 щодо оплати спожитої електричної енергії за період січень-серпень 2022, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 163 656, 89 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 20 809, 70 грн - пені за період з 23.02.2022 по 26.09.2022, 2 345, 66 грн - 3 % річних за період з 23.02.2022 по 26.09.2022 та 18 124, 63 грн - інфляційних втрат за період з 23.02.2022 по 26.09.2022.
Пунктом 5.11 договору визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційні пропозиції.
Так, Відповідно до «Комерційної пропозиції «Універсал», що є додатком №3 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, розмір пені становить подвійну облікову ставку Національного банку України. Споживач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції на трьої процентів річних.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Суд, перевіривши розрахунок пені встановив, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 809, 70 грн - пені за періоди: з 23.02.2022 по 22.08.2022 нарахована на суму боргу 63 098, 65 грн, з 26.03.2022 по 25.09.2022 нарахована на суму боргу 36 663, 72 грн та з 05.05.2022 по 26.09.2022 нарахована на суму боргу 28 344, 53 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 345, 66 грн - 3 % річних за період з 23.02.2022 по 26.09.2022 та 18 124, 63 грн - інфляційних втрат за період з 23.02.2022 по 26.09.2022, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.
Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні розміру нарахування 3 % річних, при цьому суму інфляційних втрат нараховано вірно.
Тож, за розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення є сума 3% річних у розмірі 2 345, 61 грн яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за періоди: 23.02.2022 по 26.09.2022 нараховані на суму боргу 63 098, 65 грн, з 26.03.2022 по 26.09.2022 нараховані на суму боргу 36 663, 72 грн, з 05.05.2022 по 26.09.2022 нараховані на суму боргу 28 344, 53 грн., з 02.06.2022 по 26.09.2022 нараховані на суму боргу 32 963, 50 грн, з 23.06.2022 по 26.09.2022 нараховані на суму боргу 838, 28 грн, з 02.08.2022 по 26.09.2022 нараховані на суму боргу 850, 24 грн, з 23.08.2022 по 26.09.2022 нараховані на суму боргу 897, 97 грн та сума інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі 18 124, 63 грн, за періоди: 23.02.2022 по 26.09.2022 нараховані на суму боргу 63 098, 65 грн, з 26.03.2022 по 26.09.2022 нараховані на суму боргу 36 663, 72 грн, з 05.05.2022 по 26.09.2022 нараховані на суму боргу 28 344, 53 грн., з 02.06.2022 по 26.09.2022 нараховані на суму боргу 32 963, 50 грн,, з 02.08.2022 по 26.09.2022 нараховані на суму боргу 850, 24 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тітова Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Київська, 8-В, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08132, ідентифікаційний код - 42094646) 163 656 (сто шістдесят три тисячі шістсот п'ятдесят шість) грн 89 коп. - заборгованості, 20 809 (двадцять тисяч вісімсот дев'ять) грн 70 коп. - пені, 2 345 (дві тисячі триста сорок п'ять) грн 61 коп. - 3 % річних, 18 124 (вісімнадцять тисяч сто двадцять чотири) грн 63 коп. - інфляційних втрат та 3 074 (три тисячі сімдесят чотири) грн. 05 коп. - судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя С. О. Щербаков